Матеріал зручний для використання у практичній діяльності. Уніфікована форма календарно-тематичного планування з навчальною програмою дає можливість вчителеві у системі готуватися до викладання української мови у 10 класі.
Планування розроблено для шкіл з російською мовою викладання.
Українська мова
10 клас
(70 год, 2 год на тиждень)
(4 год – резервний час для використання на розсуд учителя)
складено за програмою для загальноосвітніх навчальних закладів
з російською мовою навчання «Українська мова 10–11 класи. Рівень стандарту»
(наказ МОН України від 23.10.2017 № 1407)
Фронтальні та індивідуальні види контрольних робіт у 10 класі
Рівень |
Рівень стандарту |
|
Фронтальні види контрольних робіт |
||
Форми контролю |
І |
ІІ |
Перевірка мовної теми |
2 |
2 |
Письмо: есе |
2 |
3 |
переказ |
- |
- |
твір |
- |
- |
Індивідуальні види контрольних робіт |
||
Говоріння: діалог |
1 |
- |
усний переказ |
1 |
- |
уний твір |
- |
1 |
Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів |
ІНВАРІАНТНИЙ ЗМІСТОВИЙ КОМПОНЕНТ |
Календарно- тематичне планування |
||||
Групи компетент–ностей: |
здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами; математична компетентність; компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій; інноваційність; екологічна компетентність; інформаційно-комунікаційна компетентність; навчання впродовж життя; громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей; культурна компетентність; підприємливість та фінансова грамотність; інші компетентності, передбачені стандартом освіти |
|||||
КРІЗЬМОВНІ ЗМІСТОВІ ЛІНІЇ |
||||||
Мовна (42 год) |
Мовленнєва (24 год) |
№ уроку |
Тема уроку |
Дата проведення |
||
Учень/учениця: обґрунтовує необхідність підняття престижності української мови; дотримання культури мовлення як показника загальної культури і рівня інтелектуального розвитку особистості і нації в цілому; характеризує основні вимоги до мовлення; розрізняє нормативне і ненормативне використання мовних засобів;
• виділяє тематичне ядро тексту; встановлює залежність будови тексту від його стилістичної належності; усвідомлює взаємозв’язок і взаємозалежність кількісних і якісних характеристик тексту;
• аналізує текст щодо змісту, будови і мовного оформлення; • будує текст за допомогою різних стилістичних засобів, виявляючи обізнаність із предметом мовлення, дбаючи про його інформаційну достатність, пізнавальну наповненість;
• знає, що таке стилістична норма і стилістична помилка; • знаходить порушення стилістичних норм; удосконалює власні та редагує чужі висловлення щодо змісту, будови і мовного оформлення; |
КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ І СТИЛІСТИКА
ВСТУП
Українська мова в нових реаліях.
Культура мовлення – важлива складова загальної культури людини; її соціальне й національне значення. текст
Текст, його ознаки: інформаційність, будова, системність, зв’язність, цілісність, жанрова і стильова належність. Аналіз спільних за темою, але різностильових текстів різних жанрів щодо змісту, будови і мовного оформлення. Будова тексту. Тематичне ядро і його розгортання у текстах різної стильової належності. Змістовність висловлення – обізнаність із предметом мовлення, інформаційна достатність; пізнавальна наповненість; конкретність, переконливість мовлення. Взаємообумовленість кількісних і якісних характеристик тексту. Основні поняття стилістики мови і мовлення. Стилістична норма. Стилістична помилка.
Стилістичний аналіз текстів. Конструювання текстів. Добір різних мовних засобів для створення текстів залежно від стилю і жанру мовлення. • Виявлення порушень стилю в текстах, їх редагування. |
|
1. |
Тема №1. Культура мови і стилістика. Правильність мовлення. Вступ. Українська мова в нових реаліях. |
|
|
2. |
Культура мовлення — важлива складова загальної культури людини; її соціальне й національне значення. |
|
||||
3. |
РМ №1. Основні поняття мовлення і спілкування. Види мовленнєвої діяльності, їх взаємозв’язок. |
|
||||
4. |
Основні поняття стилістики мови і мовлення. Стилістична норма. Стилістична помилка. |
|
||||
5. |
Будова тексту. Тематичне ядро і його розгортання у текстах різної стильової належності. Взаємообумовленість кількісних і якісних характеристик тексту |
|
||||
6. |
Стилістичний аналіз текстів. Конструювання текстів. Добір різних мовних засобів для створення текстів залежно від стилю і жанру мовлення. |
|
||||
7. |
РМ №2. Говоріння. Діалог «Україна відзначає незалежність». Компонування розроблених мікродіалогів у цілісний тривалий діалог. |
|
||||
8. |
РМ №3. Докладний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням (власне ставлення до подій, дійових осіб, їхніх вчинків тощо) (назва).
|
|
||||
9. |
Відповідність нормам літературної мови як одна з основних вимог до культури мовлення. Поняття про норму. Варіативність норми. |
|
||||
10. |
Правильність, її реалізація в різних стилях, жанрах мовлення і в конкретних текстах. |
|
||||
11. |
Норми української літературної мови. |
|
||||
12. |
Контрольна робота №1 (тестові завдання).
|
|
||||
|
ПРАВИЛЬНІСТЬ МОВЛЕННЯ Відповідність нормам літературної мови як одна з основних вимог культури мовлення. Поняття про норму. Варіативність норми. Правильність, її реалізація в різних стилях, жанрах мовлення і в конкретних текстах. Норми української літературної мови (фонетичні, орфоепічні, лексичні, морфологічні, синтаксичні, стилістичні, орфографічні, пунктуаційні) (поглиблене повторення й систематизація).
|
|
13. |
Тема №2. Правильність мовлення. Орфоепічні норми. Лексичні норми. РМ №4. Есе на тему: «Здоров’я – найбільше багатство». |
|
|
14. |
РМ №5. Усний докладний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням (назва). |
|
||||
15. |
РМ №6. Повідомлення про події. Обговорення викладених у тексті фактів.. |
|
||||
16 |
Орфоепічні норми. Вимова ненаголошених голосних; вимова приголосних та їх сполучень . Наголос в українській мові. |
|
||||
• дотримується орфоепічних норм в усному мовленні та під час читання; • вільно користується орфоепічним словником; помічає і виправляє орфоепічні помилки; • визначає і комунікативно доцільно використовує стилістичні можливості вивчених мовних одиниць в усному мовленні;
• вживає слова відповідно до їх лексичних значень, правильно використовує у мовленні багатозначні слова, синоніми, антоніми, омоніми, слова в переносному значенні з урахуванням стилю мовлення; дотримується лексичної сполучуваності слів; • виявляє та усуває порушення лексичних норм, норм слововживання; • вільно користується тлумачним словником;
|
ФОНЕТИЧНІ Й ОРФОЕПІЧНІ НОРМИ • Вимова ненаголошених голосних; вимова приголосних та їх сполучень; вимова звуків у словах іншомовного походження; правильне наголошування слів. Орфоепічні словники. Стилістичні засоби фонетики.
лексичні норми Лексичне значення слів. Слово і контекст; залежність значень слова від контексту. • Вживання слів відповідно до їх лексичного значення, стилю і жанру мовлення. Лексична сполучуваність слів. Правильне поєднання слів за смислом у словосполученні й реченні. Лексичні та фразеологічні синоніми й антоніми. Тлумачні і двомовні словники. • Запобігання недоречного вживання емоційно забарвленої лексики, слів іншомовного походження, паронімів. Стилістичні засоби лексикології та фразеології. |
|
17. |
РМ №7. Відгук про книжку. Складання бібліографії. |
|
|
18. |
Вимова звуків у словах іншомовного походження. Правильне наголошування слів. Орфоепічні словники. Стилістичні засоби фонетики. |
|
||||
19. |
Лексичні норми. Лексичне значення слів. Слово і контекст; залежність значень слова від контексту. Вживання слів відповідно до їх лексичного значення, стилю і жанру мовлення. Лексична сполучуваність слів. Правильне поєднання слів за смислом у словосполученні й реченні.
|
|
||||
20. |
РМ №8. Читання текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення із застосуванням засвоєних стратегій читання. |
|
||||
21. |
РМ №9. Есе на тему «Національна самобутність української мови, її багатство і краса». |
|
||||
22. |
Лексичні та фразеологічні синоніми й антоніми. Тлумачні і двомовні словники. Стилістичні засоби лексикології та фразеології. |
|
||||
23. |
Контрольна робота №2 (тестові завдання). |
|
||||
• правильно вживає частини мови в усному і писемному мовленні, в т. ч. для зв’язку речень у тексті; • визначає і комунікативно доцільно використовує стилістичні можливості засвоєних мовних одиниць у мовленні, вживає різні частини мови для вираження синонімічних значень; • вільно користується довідковою літературою;
|
МОРФОЛОГІЧНІ НОРМИ Рід і число іменників. • Запобігання помилок у визначенні роду окремих іменників. Іменники подвійного роду. • Узгодження прикметників, займенників і дієслів минулого часу з іменниками подвійного роду. Кличний відмінок. Синонімія деяких відмінкових конструкцій. • Правильне вживання паралельних відмінкових закінчень іменників, іменників у кличному відмінку при звертанні. Ступені порівняння прикметників. Синонімія їх форм. • Запобігання помилок у використанні форм вищого і найвищого ступенів. Числівники кількісні й порядкові. • Правильне вживання відмінкових форм іменників при кількісних числівниках; правильне використання числівників для позначення дат, часу. Відмінювання займенників. • Вживання займенників для зв’язку речень у тексті. Неозначена форма дієслова. • Використання у мовленні дієслів-синонімів. Доконаний і недоконаний види дієслова. • Вживання дієслівних словосполучень, в яких трапляються помилки у формі залежного слова. Часи дієслова. • Правильне наголошування дієслів минулого часу. • Вживання форм одного часу замість іншого. Способи дієслів. • Вживання одних способів дієслів замість інших. • Правильна побудова речень із дієприкметниковими зворотами. • Складні випадки вживання дієприслівників доконаного і недоконаного виду. Правильне використання дієприслівників у побудові речень. Прислівник. Ступені порівняння прислівників. • Використання прислівників як засобу зв’язку речень у тексті, а також для увиразнення мовлення. • Вживання прислівників-синонімів. Службові частини мови. • Правильне вживання службових частин мови, зокрема синонімічних. Стилістичні засоби морфології і словотвору. |
|
24. |
Тема №3. Морфологічні норми. РМ №10. Аналіз есе та контрольної роботи. Конспектування висловлювань, що сприймаються на слух. |
|
|
25. |
РМ №11. Ділові папери. Доручення. Розписка. Електронний лист. СМС-повідомлення.
|
|
||||
26. |
Морфологічні норми. Рід і число іменників. Іменники подвійного роду. Кличний відмінок. |
|
||||
27. |
РМ №12. Тематичні виписки, тези, конспект прочитаного художнього твору з позакласного читання. |
|
||||
28 |
Правильне застосування кличного відмінка у мовленні. Синонімія деяких відмінкових конструкцій.
|
|
||||
29 |
Контрольний диктант за І семестр (назва). Контрольна робота №3 (тестові завдання).
|
|
||||
30 |
РМ №13. Аудіювання. Складання плану висловлення за кількома прослуханими фрагментами тексту.
|
|
||||
31 |
РМ №14. Виступ на зборах, семінарах (підготовлений).
|
|
||||
32 |
Повторення й узагальнення вивченого за семестр. Аналіз контрольної роботи та контрольного диктанту.
|
|
||||
33 |
Тема №4. Морфологічні норми. Ступені порівняння прикметників. Синонімія їх форм.
|
|
||||
34. |
Запобігання помилкам у використанні форм вищого і найвищого ступенів.
|
|
||||
35. |
РМ №15. Відгук про твір мистецтва у публіцистичному стилі (письмово).
|
|
||||
36. |
РМ №16. Есе на тему «Зовнішня і внутрішня краса людини». |
|
||||
37. |
РМ №17. Аналіз есе. Переклад текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення.
|
|
||||
38. |
Числівники кількісні й порядкові. |
|
||||
39 |
Правильне вживання відмінкових форм іменників при кількісних числівниках; правильне вживання числівників для позначення дат, часу. |
|
||||
40 |
Відмінювання займенників. Вживання займенників для зв’язку речень у тексті. |
|
||||
41. |
Неозначена форма дієслова. Використання у мовленні дієслів-синонімів. |
|
||||
42 |
Доконаний і недоконаний види дієслова. Часи дієслова. Вживання дієслівних словосполучень, в яких трапляються помилки у формі залежного слова.
|
|
||||
43. |
РМ 18. Есе на тему «Міцна родина – міцна країна». |
|
||||
44. |
Контрольна робота №4 (тестові завдання). |
|
||||
• синтаксично правильно будує висловлення в усній і письмовій формах; • використовує синтаксичні конструкції для вираження різних смислових відношень; • висловлює той самий зміст за допомогою різних синтаксичних засобів; • враховує у мовленні стилістичне забарвлення синтаксичних засобів; • корегує власне і чуже мовлення з погляду дотримання синтаксичних норм; • вільно користується довідковою літературою;
|
СИНТАКСИЧНІ НОРМИ Словосполучення. • Практичне засвоєння словосполучень, в яких трапляються помилки у формі залежного слова; використання у мовленні синонімічних словосполучень. Речення. Підмет і присудок як головні члени речення. • Правильне вживання форм присудка при підметі, вираженому словосполученням. Синонімія форм присудка. Означення, додаток і обставина як другорядні члени речення. • Обставини часу як засіб зв’язку речень в описових і розповідних текстах, їх синонімія. Стилістична роль означень і порівняльних зворотів у художньому мовленні. Стилістичне значення порядку слів. Синонімія двоскладних і односкладних речень. • Вживання неповних речень у діалозі. Вставні слова, словосполучення, речення. Синонімія вставних слів і речень. • Використання вставних слів як засобу зв’язку речень у тексті. Пряма і непряма мова. Діалог. Цитата. • Заміна прямої мови непрямою. Випадки неможливості та недоцільності такої заміни. Синонімія різних способів передачі прямої мови. Складне речення. Синонімія простих і складних речень, складних речень зі сполучниками і безсполучникових. • Використання у мовленні синонімічних речень. Паралельні синтаксичні конструкції з дієприкметниковими і дієприслівниковими зворотами та підрядними частинами речень. Особливості синтаксису розмовного мовлення. |
|
45. |
Тема №5. Морфологічні норми. Синтаксичні норми. РМ №19. Аналіз есе та контрольної роботи. Редагування текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення.
|
|
|
46 |
Способи дієслів. Вживання одних способів дієслів замість інших. |
|
||||
47 |
Дієприслівниковий зворот. Правильна побудова речень із дієприкметниковими зворотами. |
|
||||
48 |
Складні випадки вживання дієприслівників доконаного і недоконаного виду. Правильне використання дієприслівників у побудові речень. |
|
||||
49 |
Прислівник. Ступені порівняння прислівників. |
|
||||
50 |
РМ №20. Есе на тему «Світ сучасних професій. Вибір професії». |
|
||||
51. |
Службові частини мови. Стилістичні засоби морфології і словотвору. |
|
||||
52. |
Словосполучення. Речення. Підмет і присудок як головні члени речення. |
|
||||
53. |
РМ №21. Говоріння. Навчальний усний твір у публіцистичному стилі на морально-етичну тему «Вільний час і культура молодіжного дозвілля».
|
|
||||
54. |
Синонімія форм присудка. Означення, додаток і обставина як другорядні члени речення. Стилістична роль означень і порівняльних зворотів у художньому мовленні. Стилістичне значення порядку слів. |
|
||||
55. |
РМ 22. Інформаційне інтерв’ю (підготовлене) з волонтером, воїном АТО. |
|
||||
56. |
Синонімія двоскладних і односкладних речень. |
|
||||
57. |
Вставні слова (словосполучення, речення). Синонімія вставних слів і речень.
|
|
||||
58 |
Пряма і непряма мова. Діалог. Цитата. Синонімія різних способів передачі прямої мови. |
|
||||
59 |
Складне речення. Паралельні синтаксичні конструкції з дієприкметниковими і дієприслівниковими зворотами і підрядними реченнями. Особливості синтаксису розмовного мовлення.
|
|
||||
60 |
Контрольна робота № 5 (тестові завдання).
|
|
||||
• пише відповідно до вивчених орфографічних і пунктуаційних правил; • обґрунтовує написання; • користується орфографічними словниками і довідниками з правопису, синтаксису і пунктуації. |
ПРАВОПИСНІ НОРМИ Найскладніші випадки порушення орфографічних норм. Основні правила постановки розділових знаків у простому й складному реченнях, при прямій мові й діалозі. |
|
61 |
Тема № 6. Правописні норми. Повторення. Стилістичні засоби фонетики, лексикології. |
|
|
62 |
Стилістичні засоби лексикології, фразеології.
|
|
||||
63 |
Словотворчі засоби стилістики (повторення).
|
|
||||
64 |
Правописні норми. Найскладніші випадки порушення орфографічних норм. |
|
||||
65 |
Основні правила постановки розділових знаків у простому й складному реченнях, при прямій мові й діалозі. |
|
||||
Міжпредметні зв’язки
Анафора, епіфора, асонанс, алітерація, рима. Правильне і комунікативно доцільне вживання частин мови, синтаксичних конструкцій та використання їх стилістичних можливостей у художніх творах (література). |
||||||
66 |
РМ 23. Переклад речень зі складними випадками слововживання. Редагування текстів, у яких допущено помилки й неточності при перекладі. |
|
||||
Учень/учениця: • будує висловлення з урахуванням здобутих знань, дотримується вимог культури мовлення; систематично працює над підвищенням особистої культури мовлення; • адекватно сприймає усне мовлення в будь-якому пред’явленні; • користується різними видами аудіювання; • виділяє на слух найбільш важливу й актуальну інформацію; визначає предмет обговорення й основну тезу в чужому мовленні; • ставить різнотипні проблемні запитання за змістом прослуханого; • користується різними способами засвоєння почутого; • визначає жанр усного мовлення та співвідносні з ним елементи композиції; • складає план, тези і конспект прослуханої лекції, доповіді з реконструкцією основних її положень; • розуміє зміст кінофільмів; • помічає і виправляє помилки в усному мовленні; • аналізує й оцінює композицію, мовне оформлення та дієвість чужого мовлення; • адекватно сприймає писемне мовлення; • користується різними стратегіями читання відповідно до визначених вимог; • виділяє найбільш важливу й актуальну інформацію в прочитаному, користується різними способами її засвоєння; • знаходить спільне й відмінне у розкритті тієї самої проблеми у різних текстах; • складає план прочитаного, тези, конспект, анотацію, робить тематичні виписки; • пише відгук про книжку; • складає бібліографію; • знаходить і усуває недоліки в змісті, побудові та мовному оформленні тексту; • аналізує й оцінює композицію, мовне оформлення тексту, досягнення автором комунікативної мети; • коректно й ефективно веде діалог у діапазоні соціокультурної проблематики, використовуючи відповідні мовні засоби і контролюючи мовний аспект спілкування; • ініціює, підтримує розмову і реагує на репліки співрозмовника в різних ситуаціях спілкування: виявляє обізнаність/необізнаність із певної проблеми; висловлює припущення щодо імовірності (малоймовірності, неможливості) чогось; висловлює невдоволення діями співрозмовника, спростовує його твердження, виявляє підтримку і т. ін.; пристосовується до зміни напряму розмови; • робить огляд преси, повідомлення на матеріалі друкованих ЗМІ, мережі Інтернет; • бере участь в обговоренні викладених у тексті фактів; • доводить переваги одного з двох тверджень; • висловлюється майже спонтанно, створює монологічні висловлення різних стилів, типів і жанрів мовлення з урахуванням ситуації спілкування; доречно й контрольовано використовує засвоєні мовні засоби; корегує усне мовлення відповідно до реакції слухача; • веде телерепортаж; • дає і бере інтерв’ю; • розмовляє по телефону, дотримуючись правил телефонної розмови та мовленнєвого етикету; • готує презентацію; • знаходить у реченні та в тексті порушення норм, визначає види помилок, виправляє їх, обґрунтовуючи свої дії; • відтворює на письмі готові тексти, ускладнені творчим завданням; • складає тези, конспект, робить тематичні виписки на основі виділення найважливішої, значущої інформації із дотриманням вимог до цього виду робіт; • створює закінчений текст на основі неповного за комунікативним завданням; • складає тексти різних стилів мовлення на ту саму тему; • пише твори вказаних у програмі видів відповідно до прийнятих вимог (змістовні, добре структуровані, з чітким, точним і зв’язним викладом думок, розгорнутою аргументацією, відповідними прикладами і виділенням значущих думок, визначенням шляхів і способів розв’язання проблеми, логічним висновком та належним мовним оформленням); • складає відгук про твір мистецтва; • складає текст репортажу, запитання для інтерв’ю; • складає бібліографію, анотацію; • удосконалює написане; • складає доручення, розписку, електронний лист, СМС-повідомлення; • перекладає з російської мови тексти різних стилів, типів і жанрів мовлення, зокрема й професійно орієнтованих; • здійснює переказ-переклад; • перекладає речення зі складними випадками слововживання; • перекладає усно друкований попередньо прочитаний текст; • редагує тексти, усуваючи помилки й неточності, допущені при перекладі; • оцінює усні й письмові висловлення щодо мовного оформлення й досягнення комунікативної мети. |
повторення в кінці року |
|||||
67 |
Контрольний диктант за ІІ семестр. Контрольна робота № 6 (тестові завдання). |
|
||||
|
||||||
68.
|
Аналіз контрольного диктанту та контрольної роботи. |
|
||||
69. |
Повторення вивченого протягом року. |
|
||||
70.
|
Підсумковий урок.
|
|
||||
|
|
|
||||
НАСКРІЗНІ ЗМІСТОВІ ЛІНІЇ |
|
Соціокультурна |
Діяльнісна |
Система цінностей – абсолютних (вічних), національних, громадянських, особистих, сімейних (родинних); формування ціннісної матриці особистості; здатності дотримуватися норм, які регулюють суспільні відносини; соціалізація старшокласників як членів суспільства.
Орієнтовна тематика Національна самобутність української мови, її багатство і краса. Історія, сьогодення і майбутнє України. Борці за свободу й незалежність України. Матеріальне і духовне. Духовні цінності. Освіта. Наука. Література. Мистецтво. Культура. Будівництво й архітектура. Земля – наш спільний дім. Природа та екологія. Екологічна безпека. Здоров’я – найбільше багатство. Здоровий спосіб життя. Життя в місті та в сільській місцевості. Міцна родина – міцна країна.
Стосунки між поколіннями. Зовнішня і внутрішня краса людини. Взаємини між юнаком і дівчиною. Слово честі. Дівоча гідність. Світ сучасних професій. Вибір професії. Кваліфікаційні вимоги. Підприємливість і фінансова грамотність. Шляхи до життєвої гармонії. Подорожі визначними місцями України і світу. Враження. Народні традиції і звичаї. Вільний час і культура молодіжного дозвілля. Захоплення. |
Функціональний складник: • уміння здобувати знання, оперувати ними, застосовувати їх на практиці; • навички багатоакспектної діяльності в різних сферах; • готовність до співпраці; • володіння адаптивними якостями (здатністю діяти відповідно до ситуації; умінням пристосовуватися до обставин, що змінюються, до оточення; гнучкістю); • навички рольової поведінки.
Мотиваційний складник: • самостійність, самодостатність особистості; • здатність критично мислити; • уміння робити власний вибір, визначати особисті цілі.
Проективний складник: • наявність стратегічного та прогностичного мислення (здатність будувати плани на близьку й далеку перспективу, передбачати результати, а також можливі труднощі й наслідки); • володіння креативними якостями (спроможністю створювати нову реальність у будь-якій формі); • здатність реалізовувати заплановане; • прагнення до самовдосконалення. |