Щасливий той. Хто в звичнім наче Побачив те, чого ніхто не бачив. Дж. Г. Байрон.
● Лепот Гортензія (1723-1788) – французька жінка-математик. Вона займалася астрономічними обчисленнями. Її ім’я назавжди пов’язано із кометою Галлея, бо Гортензія брала участь у обчисленнях періоду обертання цієї комети. У 1759 році, як було обчислено , комета Галлея з’явилася на небі. Через деякий час після цієї події із Японії у Париж привезли «невидимої» краси безіменну квітку. Астрономи назвали цю квітку гортензією на честь видатної обчислювачки.
● Видатний чеський природодослідник Георг Мендель (1822-1884) поклав початок новій галузі біології – генетиці. Це наука про явища спадковості й мінливості організмів. Учений увів її в світ наук через математичні ворота. Він застосував до виявлення ознак, що виникали в результаті схрещення сортів гороху, теорію ймовірностей. Нині математичні методи в генетиці дають можливість за допомогою математичних розрахунків передбачити, що відбудеться в пробірках або дослідних ділянках. Застосування математичних методів відкрило нові можливості конструювати за письмовим столом нові види тварин або рослин із заданими, потрібними людині ознаками, відкривати їх на «кінчику пера математика».
● Сільське господарство було для Лобачевського Миколи Івановича захопленням. У своїх маєтках він вирощував велетенські огірки з Німеччини, кормову траву му-сюй з Китаю, завів мериносових овець з електоральної породи, винайшов столярний або ж висячий, вулик, оригінальна конструкція якого захищала бджіл від холоду і вітру, а також вдосконалений млин, робив і цеглу. Брав участь у сільськогосподарських виставках, а в 1851 році у Петербурзі отримав за це навіть срібну медаль.
● Єрмаков Василь Петрович на дачі в Китаєво посадив прекрасний сад з кращих фруктових та південних декоративних рослин, в догляді за якими знаходив невичерпне джерело насолоди і натхнення. Винайшов новий спосіб боротьби з мурашками, про що опублікував у журналі «Прогресивне садівництво та городництво» (1914)статтю «Шкода, яку приносять мурашки в садівництві». ● У ХVІІІ ст.. скляний вулик для бджіл змайстрував відомий французький учений-математик, член Паризької Академії наук Маральді. Його іменем назвали одну цікаву стереометричну фігуру-піраміду, утворену трьома ромбами. Інший французький вчений – Рене де Реомюр, чиє ім’я увічнене зокрема шкалою термометра і шеститомними мемуарами з природничої історії комах (один том присвячений бджолам), теж працював зі скляними вуликами.
● А зараз торкнемося долі людини незвичайної, безперечно, високообдарованої, хоч вона й не змогла добитися визнання на омріяному поприщі. Його ім’я іноді підносили так високо, як в інший час люто проклинали. Йдеться про Франца Антона Месмера (1734-1815). Першу людину, якій поталанило експериментально дослідити співвідношення двох таких туманних субстанцій, як людський організм і електромагнітне поле. Він мріяв стати музикантом, але не став їм. Йому довелося врешті-решт повернутися до кар’єри лікаря, і не просто лікаря, а ознайомитися з основами фізики і математики. Він особливо захопився ідеєю всіляко застосовувати на лікування хвороб магніти. Курс лікування супроводжувався м’якою музикою. Цьому він присвятив усе своє життя, хоч його ідеї і теорії не визнавалися. Вчення Месмера не занепало, не загинуло. І на сучасному етапі лікарі використовують для лікування властивості магнітів, які науково обґрунтовані. ● «… Як же безмежно я любив вас, соняшники! Із самого змалечку. Особливо вражав мене самостійний сонях, що виросте, бува, посеред городу з якоїсь загубленої насінини й стоїть, як господар. Голова велика, сов сонце, і листя розкішне – узявся в боки. І бджоли мають до нього справу, і горобці. І мені. Бува. Захочеться здерти ту шапку. Та не здираю. Нехай набирається сили – думаю. Підбіжу, горобців налякаю. І як не перехочеться тих біленьких молодісіньких кашок, що, мов гвіздочки, набиті в соняшниковій короні, - горо шиночки. Підкріплюсь. А соняшником – милуюсь. І дякую подумки мамі, що не висапала його маленьким, як билинку. За те , що не там зійшов. А залишили для краси.» Це рядки автобіографічної повісті «Недовезені соняшники», яку багато років писав професор-математик Микола Шкіль. ● Рене Декарт (1596-1650) – видатний французький філософ, математик, фізик, фізіолог. Він проводив свої анатомічні дослідження: утворення зародка. Відкриває механізм безумовного рефлексу. ● Гельмгольц Герман (1821-1894) – відомий німецький природознавець, який працював у галузі фізики, математики, фізіології і психології. Теорія простору Лі-Гельмгольца виявилася важливою не лише для теорії груп, а й для фізіології.
Висновок із сьогоднішньої розмови простий: «Вчись у природи, набирайся в неї розуму, щоб робити все краще, ніж сама природа».