Калейдоскоп зимових свят

Учень 1.Україно! Чарівна моя ненько, найкращий куточку  землі, солов’їна пісне! Ти прекрасна, але найбільше твоє багатство – народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний як граніт, співучий, дзвінкоголосий.

Пісня  про Україну

 Учень 2.Україна…Рідний край… Золота, чарівна сторона. Скільки ніжних, лагідних слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народились. 

Учень 3. Наша Україна славиться традиційними святами та обрядами. Кожен, хто сповнений любові, доброти  до української спадщини повертається до традицій свого народу.

 Учень 4. Отже, сьогодні ми з вами через призму сучасності поглянемо на минуле, щоб відчути красу і поезію давніх звичаїв і обрядів, станемо учасниками одного з чудових свят української молоді.

Вчитель:  Діти, а чи любите ви мандрувати?

Отже, щоб дізнатися, куди ми сьогодні вирушимо, потрібно відгадати загадку.

Кружляє ніжно білий пух,
Міняє зайчик свій кожух,
Вдягає лиска рукавички,
Співають весело синички,

Ведмідь в барлозі вже дріма,
Яка пора скажіть? … (Зима)

  Так. Наша мандрівка буде до холодної і сніжної країни Зими. Під час подорожі всі будьте дуже уважні й активні, щоб не залишитися в ній назавжди.

Ми будемо мандрувати чарівними просторами цієї країни, вивчати зимові свята і разом святкувати, а заходячи в гості до хороших людей, будемо знайомитися з українськими традиціями, звичаями та обрядами.

Скажіть, будь ласка, яких правил етикету слід дотримуватися ідучи в гості та  у гостях?

 ( Приходь у гості без запізнень.  Поводься скромно. Не говори з кимось потайки.  За столом не тягнися першим за найсмачнішим.  Їж, не поспішаючи.  Збираючись додому, подякуй за гостину.)

    Вчитель: Добре, як поводитися знаємо. Можна вирушати. Але ж узимку дуже холодно. Замерзли наші ручки й ніжки, замерзли наші вушка й щічки. Ой , як холодно!Тож давайте всі разом зігріємось.

Руханка «Зима – красунечка»

Вчитель: Насправді, зима хоч і холодна, але дуже гарна, красива, цікава пора року. Вона має багато різних свят. Але погодьтеся: яким би не було свято – це подія завжди приємна, радісна та довгождана.

 - Ви вже знаєте чимало свят. Свята можуть бути і родинними, і громадськими, і шкільними... А бувають такі свята, які відзначаються скрізь. Їх святкує весь народ, вся наша Батьківщина, тому що вони — традиційні, народні і прийшли до нас із прадавніх часів, із сивої давнини. До цих свят ми відносимо обрядові українські свята. Таких свят в українців теж багато. А особливо щедра на них білосніжна зимова пора.

 - Отже, тема нашої подорожі— «Калейдоскоп зимових свят». Сьогодні ми пригадаємо обрядові свята нашого народу: День святого Миколая, Різдво Христове і свята Маланки й Василя. Ви дізнаєтеся про традиції відзначення цих свят, які прийшли до нас від наших пращурів. Це, друзі, не тільки весело й цікаво, але й важливо для кожного з вас — адже не можна вирости достойним, гідним українцем, не знаючи традицій свого народу, його звичаїв і творчості.

 

   -Надворі панує зима. Все довкола засипало білим снігом, тріщить морозець, співає свої пісні віхола-хуга. А в гості до всього українського народу одне за одним приходять радісні свята.

 

Вчитель: В Україні відзначають  чудове свято – день Андрія Первозванного. За старовинними літописами він був одним з дванадцяти апостолів Христа і приніс слов’янським народам християнство.
Але на цей день припадає й інше свято – молодіжне свято Калити, тобто зимового сонця. Свій початок воно бере ще з дохристиянських часів і славиться надзвичайно веселими вечорницями, красивими і цікавими обрядами.
Готувалися до святкових вечорниць гуртом. Ще заздалегідь молодь зносила до однієї господині борошно, крупи, сушені яблука та груші. Господиня ж готувала своїм гостям вечерю.

Хлопці: Отут будемо святкувати!

- Чому це?

- Бо тут вай-фай найкращий!  Я скачав додаток «Вечірка.com» і за його допомогою ми класно проведемо вечір!

- А що там потрібно?

- Ввести пароль. О! Увів «Андріївські вечорниці».

(Хлопці сідають у хаті)

Господиня: Вже й вечір на дворі, а дівчат все нема й нема, Я вже і вечерю приготувала. Ой, я пам’ятаю, колись вечорниці були: дівчата і хлопці як зберуться разом танцювати, співати…
(Стукіт у двері )
Господиня: О, це вже мабуть дівчата!!!
Кума: Добрий вечір, кумонько! То що цю зиму вечорниці перебралися до твоєї  хати?
Господиня: Та дівчата попросили! Нехай зберуться погадають! І я заодно молодість згадаю!
Кума: Тьху… Тож не вечорниці будуть, а суцільне сороміцтво !
Господиня: І звідки ж така мудра думка, у твою дурну голову влізла. Га..!? Чи не через вухо!?

Кума: А що – яка он зараз молодь. Ні шити, ні вишивати. А гадати – той мови нема! Тільки в інтернеті сидять. Того й вибрали твою хату, бо у тебе вай-фай найкращий!
Господиня: То якщо ти така розумна, візьми і залишись на вечорниці, і навчи нас як без інтернету жити!
Кума: А я й залишусь, і навчу. Подумаєш!
Господиня: А-а-а.. так тобі теж хочеться молодість згадати! Так би прямо і сказала, а то кругами ходиш.
Кума: Ой як кортить кумонько!

(В цей час хтось стукає у двері. Заходить ще одна кума.)

Сценка  «Дві куми»

1 Кума: Доброго дня, сусідонько! Чи дуженькі? Чи здоровенькі?                                                    (Цілуються, обіймаються).
2 Кума:  Ая, ая, доброго дня! Коли це він добрим буває? Оце вийшла по воду до криниці, і якби не ви, кумасю, то не було б з ким поговорити, що розказати, додому понести, сусідам передати.
1 Кума:  А ви не скажете, кумцю, що оце ваші кури у мене в городі роблять?
2 Кума:   А хто вам сказав, що то мої кури, вони що, позначені? А може то Ганнині кури!
1 Кума:  Ганнині не Ганнині, а додому сьогодні не підуть, у мене залишаться!
2 Кума: Як то залишаться? Вони ввечері нестися мають. Ви, мабуть, хочете мої яйця собі забрати, як ті яблука, що з моєї яблуні вам за тин впали?!
1 Кума:   Якщо вони на моїй межі лежали, то моїми стали!
2 Кума:   Отакої, то може, як мій Петро на вашу межу стане, то теж до вас піде?
1 Кума:  А чому ж не піде? Я куди ліпша від вас: не довголиця, не веснянкувата, не товста і не язиката. Отакої!!!
2 Кума:  Що? То це я товста? Це я веснянкувата? Та я  тобі покажу, яка я язиката !
 Бодай тебе лиха година побила, як ти мої яблука потрусила!
1 Кума: Тьху на тебе і на твої кури, бодай вони одними «кіндерами» неслися. Застала мене з тобою лиха година!
Господиня: Скільки можна сперечатись? Досить вам вже жартувати! Запрошую усіх Андріївські вечорниці святкувати та калиту кусати!

(Пісня «Андріївські вечорниці», заходять учасники свята)

Господиня: Поки ви тут розважались, ось і калита спеклася!

З давніх літ була в пошані

На Андріївські свята

І пахуча і рум’яна

Символ щастя – калита!

 Зустрічаймо калиту!

Дівчина: Хлопці! А хто у нас сьогодні за пана Калитинського буде?

Парубки (разом): Ілля!

Хлопець: Дякую, шановне товариство!

Вчитель: Умови цієї гри знають усі? Пояснюю тим, хто не знає. Усі парубки стають у чергу і по черзі будуть підходити калиту кусати. Але не пішки підходитимуть, а під'їжджатимуть на коцюбі, тому кожен по черзі буде паном Коцюбинським. Завдання пана Калитинського – захистити калиту, завдання пана Коцюбинського – вкусити калиту і отримати титул переможця. А завдання дівчат – розсмішити хлопців, щоб перешкодити вкусити калиту, бо хто розсміється, той із гри вибуває. Калиту руками чіпати не можна! Можна лише кусати зубами. Пан Калитинський уже прив'язав калиту?

Пан Калитинський: Так! Я готовий! Калита на почесному місці. Починаємо!

(Дівчата подають парубкам коцюбу.)

Перший Коцюбинський: Доброго вечора вам, пане Калитинський!

(Їде на коцюбі по всій сцені.)

Калитинський: Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А куди це ви їдете?

Коцюбинський: А їду калиту кусати!

Калитинський: А я буду по мармизі писати!

Коцюбинський: А я таки вкушу!

Калитинський: А я таки впишу!

(Коцюбинський підскакує, але Калитинський підсмикує стрічку, і калита

 „тікає" )

(Калитинський:  маже Коцюбинського сажею).

Калитинський: Прошу, панове, наступного пана Коцюбинського! Прошу!

Коцюбинський: Доброго вечора вам, пане Калитинський!

Калитинський: Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А ви звідки?

Коцюбинський: Та я тутешній, з нашого села.Хочу калиту вкусити.

Калитинський: То спробуйте! (Коцюбинський підскакує, але Калитинський підсмикує стрічку, і калита „тікає").

Коцюбинський: Доброго вечора вам, пане Калитинський!

Калитинський: Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А куди це ви їдете!

Коцюбинський: Іду калиту кусати!

Калитинський: А що везете?

Коцюбинський: Оце везу я міх!

Калитинський: А що в міху?

Коцюбинський: Сміх!

Калитинський: То давай засміємося!

Коцюбинський: Нема з чого реготати, коли хочеш калиту кусати!

Він підстрибує і кусає калиту. Всі весело плещуть у долоні.

 

Дівчата (навперебій): Оце так парубок! Оце молодець! Всіх переміг!

Господиня: Наступного року паном Калитинським у нас будеш!

Калитинський: Калитники-житники, добре дбайте та нашу смачну калиту уславляйте! А ви, дівчатонька, калиту діліть!

Учень1. Вечір напередодні свята Андрія вважався чарівним, а ніч – доленосною. Цієї ночі кожен хотів дізнатися, яка доля його чекає цього року. Існувало багато парубочих ворожінь, але ще більше було, звичайно, дівочих.
Учень 2. Ці ворожіння добрі, вони не несуть у собі нічого лихого: ніяких наговорів, ніяких чар, вони чисті, адже люди у природи просять кращої долі і прагнуть дізнатися, що ж їх чекає у майбутньому.
Учень 3. Молодь цієї ночі спати не лягала, – адже це була своєрідна українська карнавальна ніч. Це була ота єдина ніч протягом року, коли  дозволялися  різні парубочі  жарти  та витівки.

Дівчата, зазвичай, випроводжали хлопців з хати і розпчинали ворожити.

Ворожіння були різними. Про деякі я вам розкажу (див. додаток).

Господиня: Тож допоки всі слухали про ворожіння та хлопці калиту кусали,  ми з дівчатками уже й вареників наварили!

Вчитель: Так, жодні вечорниці не обходяться без вареників!

Пісня «Вареники»

Вчитель: Тож  мандруємо до наступного свята, яке ви, діти, найбільше любите і чекаєте.

-Хто з вас знає яке це свято? (Це День святого Миколая.)

Вчитель: Правильно. Цього дня кожна дитина зранку чекає подарунків. І якщо вона увесь цей рік поводилася чемно і слухняно, обов'язково, знаходить їх під своєю подушкою.

 

Вчитель: Багато хто, мабуть, думає, що святий Миколай — казковий герой, схожий на Діда Мороза. Але це не так. Святий Миколай — реальна історична особа. Він жив багато століть тому і прославився своєю добротою і щедрістю  до дітей. Щороку цього дня, точніше  вночі, святий Миколай розносив малечі подарунки.

     А ще він щиро молився за те, щоб українська дітвора минулих та прийдешніх поколінь була здоровою і щасливою. Відтоді ми й шануємо Миколая,  співаємо на його честь гарні пісні, дякуємо йому, молимося, просячи у цього святого допомоги  в добрих справах, здоров’я для  всіх та, звичайно, миру нашій Україні.

 

Я прошу у Миколая...

Ти  згадай про Україну!

Нехай пісня всюди лине!

А не гіркота війни!!!

Край наш рідний борони!

Щоб кругом у цілім світі!

Всі були щасливі діти

 

Молюся я уклінно: Миколай,

Моїй країні рідній долю дай,

Наснаги дай, здоров'я для батьків,

Даруй побільше нам щасливих днів!

 

 Вчитель: Вам, діти, Святий Миколай  залишив один подарунок  – це маленьке деревце. Але воно незвичайне. Це деревце  «Доброти та милосердя».  Якщо зробиш якусь добру справу – малюй на ньому листочок, якщо проявиш милосердя – квіточку. Поспостерігайте, за який час воно зазеленіє, зацвіте.

    Намагайтеся вдосконалювати себе, щоб це деревце життя зеленіло, цвіло і давало добрі плоди.

Вчитель: Ну, а ми продовжуємо подорожувати зимовими святми. Зима, мороз усе міцнішає, починає нам дошкуляти. Але ми всі перепони здолаємо. Наступне наше свято – Всесвітній день української хустки. Ось вони нас і зігріють.

Виходять  україночки:

А хустка в нас завжди була в пошані

У літню спеку й люті холоди.

Їх гарно так замотували пані,

Як йшли до церкви, вдома, та й завжди.

А літню хустку часто вишивали,

Щоб гарною на голові була.

І хустка людям щедро дарувала

Свій захисток від сонця і тепла.

Краса в хустині нашій споконвічна,
Як і душа, що з піснею жила.
Бо в українок і душа лірична,
У ній багато сонця і тепла.

(Дівчатка  танцюють  танець з хустками)

     7 грудня, відзначається Всесвітній день української хустки. Свято з’явилося зовсім нещодавно, але завдяки діаспорі воно відразу ж набуло статусу всесвітнього.

    День української хустки почали відзначати зовсім недавно з ініціативи групи громадських діячів, акторів та успішних жінок України. Вінницькі активістки розпочали святкування дня, присвяченого українській хустці, 7 грудня 2019 року.

   Започатковане свято з метою, аби об’єднати жінок різного фаху, віку та національності для збереження українських традицій. Адже з давніх-давен в українських сім’ях оберегом, символом любові й злагоди слугувала саме хустка.

  Тож, рухаємося далі.

  Вчитель: Напередодні цього великого християнського свята готували кутю з пшениці, додавали в неї обов’язково мед, сушені фрукти, горіхи. 

  Свята Вечеря у переддень Різдва збирає за столом усю велику родину. В цей вечір на стіл ставлять 12 пісних страв, оскільки це останній день Різдвяного посту.

 Святий вечір починається, коли на небі з’являється перша зірка.  А ще кутя – це перша страва, яку того вечора потрібно було скуштувати.Також кутя символізує єднання з Богом і світом померлих. Тому її залишають на ніч для душ тих, кого вже немає з нами.

   Вчитель:Зима дуже багата на українські православні свята.

(Звучить запис колядки «Добрий вечір тобі, пане-господарю».)

  Вчитель: «Ой прийдуть до тебе три празники в гості» —говорить нам народна колядка. І цих свят дійсно три — це Різдво Христове, свято Василя й Водохреща.

    Різдво вважають одним з найбільших, найвизначніших українських свят. Вважається, що саме напередодні цього дня народився Спаситель, Господь Ісус Христос. Про цю визначну подію людям сповістила перша вечірня зірка, що зійшла на небосхилі. Як же тут не радіти, не вітати народження маленького Ісуса!

   Цього вечора всюди панує атмосфера свята — чути різдвяні наспіви, від хати до хати ходять віршувальники-колядники, а в кожній оселі вже чекає на господарів різдвяна вечеря зі смачною кутею та узваром. На Святвечір — вечір перед Різдвом — традиційно їдять пісні страви, бо ще триває піст, а от наступного дня, коли настає Різдво, час уживати м'ясо та ковбаси. Тому й кажуть: «Різдво без ковбас не буває».

(Звучить запис колядки «Добрий вечір тобі, пане-господарю».)

 

    Вчитель: За тиждень після Різдва наступає свято Маланки й Василя. Воно приходить до нас із веселими щедрівками і смачними гостинцями. Зранку на Василя  — вважається  доброю прикметою, якщо першим до господи зайде чоловік — парубок або маленький хлопчик. У цей святковий день хлопці приходять посівати — вони сиплють у хаті злакове зерно (жито, овес, пшеницю), вітаючи хазяїв дому обрядовими піснями-засівалками.

  Свято Василя в народі називають Старим Новим роком, адже цього дня колись відзначали Новий рік.

Вчитель: Може наші хлопчики нас засіють? Хто хоче?

Хлопці:

Сійся, родися, жито-пшениця,

Всяка пашниця,

На щастя, на здоров'я, на Новий рік!

 

(Кілька хлопчиків сіячів засіюють присутніх)

 

   Вчитель:  Заключним акордом Різдвяних свят є Водохреща . В цей день люди йшли хресним ходом до водойми, чоловіки заздалегідь вирубували ополонку у вигляді хреста, з ялинових гілок робили ворота, що символізували вхід до Царства Божого.  Освячують  воду, якою окроплюють свої домівки і використовують цю водичку протягом року.

  Вчитель:  А ще цього дня люди купалися у крижаній воді ставків та річок, бо вважається, що вся вода стає освяченою та цілющою. Хто пірне у святу Йорданську купіль, говорить православна традиція, той очиститься від гріхів та набереться на весь рік наснаги і здоров'я.

 

(Перегляд мультфільму «Різдвяна казка 3. Водохреща»)

 

   Вчитель:  Ось такі, діти, в нас, в українців, узимку свята — древні й незабутні, радісні, сповнені любові  до рідного краю та пошани до своїх традицій.

 

Вчитель: А яке ще свято ми святкуємо взимку? Його також дуже люблять та чекають діти. (Новий рік).

Що є символом Нового року? (ялинка).

Як саме проходить це свято?

 

Вчитель:  А зараз настав час вікторини.

Зрозуміло, що її запитання теж присвячені українським зимовим обрядам та традиціям.

 

Вікторина «Православні зимові свята»

 

Запитання до учнів

• Які зимові православні свята нашого народу ви знаєте?

• На яке свято слухняні діти зазвичай знаходять під своєю подушкою подарунок? Хто його туди кладе?

• Святий Миколай — це казковий персонаж чи реальна людина? За що ми віддаємо шану святому Миколаю?

• Яку подію відзначають, святкуючи Різдво?

• Які традиційні страви їдять у вечір перед Різдвом?

• Розкажіть, як називаються обрядові пісні, що виконуються у Святвечір.

• Хто та коли виконує пісні-засівалки? Чи можуть цим займатися дівчата?

• Поясніть, що таке йорданська купіль. Із яким святом вона пов'язана?

• Яких властивостей, за повір'ям українців, набуває вода на свято Водохреща?

 

Вчитель: А ще, 6 грудня українці відзначають державне свято – День Збройних Сил України – свято справжньої мужності, героїзму і відваги.

Українська армія – сила і гордість нашої Батьківщини. Саме наші військові довели, що вони найвідважніші, найхоробріші, найсміливіші.

    Завдячуючи  їм, ми маємо можливість продовжувати жити у своїй рідній країні, вчитися, любити, дихати, святкувати, працювати та відпочивати.

    Немає такого слова, яке б могло описати всю ту вдячність, яку відчуває кожен українець. Дякуємо за ніч і за день вдома. 

     Сьогодні ми живемо у  важкий час, але я маю велику надію, що наступного року, ми будемо подорожувати зимовими святами у мирний час. А тому ми всі разом кажемо: «Ні війні!»

 (Пісня «Ні війні»)

Молюсь за тебе, Україно!

1. Молюсь за тебе, Україно!
Щодня й щоночі у думках,
Коли ми разом - ми єдині,
Молюсь за кожного із нас.
                      2. Я прошу в Тебе, милий Боже,
                      Щоб мир настав на цій землі,
                      Щоби серця не зупинялись,
                      Адже вони ще молоді...

3. Молюсь за тебе, Україно,
В молитві сила моїх слів
Молись і ти, бо ми - єдині,
Молись за тисячі життів…

                   4. Мабуть, в цей час лише молитва
                   Доречна у моїх рядках,
                   Я сподіваюсь, що почує 
                   Мене Господь на небесах.
    Вчитель:    А наша подорож добігла кінця. Нехай ці свята приходять щороку у кожну господу з миром і щастям. І нехай вони стануть для нас всіх святом Милосердя, святом Доброти, Прощення, Любові до ближніх.

    Тож, нехай буде міцний наш  рід, жива у ньому пам'ять про минуле. Бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю нашого українського народу. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня.  Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам'яті.