Калина - символ України

Калина - символ України

  Мета:  ознайомити  учнів з  народним  символом України – калиною, символічним  значенням  калини  в усній народній творчості та  в творах письменників української  літератури; виховувати любов до Батьківщини, культури та звичаїв нашого народу.

Ведучий :  Калина коло хати – найкраща й найвизначніша ознака українця. Кущі калини милують зір весняним білим цвітом, червоними кетягами восени. А  на зиму кетяги калини вставляли поміж віконних рам - їхнє світло і зігріває, і радує. Калина – символ України.

Ведуча: Вірш « Чому калина – символ України?»

О Україно, Україно!

Чому ти символом калину

народу поневоленому взяла?

Тому що білим ніжним цвітом

Весною дивно зчарувала?!

Чи може ягоди червоні-

То кров невинного народу?

Чи може, то дівчина в горі,

Стоїть годинами у полі,

Хитаючись від дотику вітрів.

І, на безмежність дивлячись ланів,

Могилу січових стрільців,

Так гордо прикрашає?

Ведучий :  Червоні ягоди калини здавна символізували мужніх людей, що проливали кров за Батьківщину у боротьбі з ворогами.  Насіння калини схоже на серце.   

Існує безліч пісень та легенд про цю рослину. 

Виходять дівчата.

1-а дівчина: У народі живе легенда про сміливих дівчат, які заводили у непрохідні хащі загони завойовників Батия, прирікаючи їх ( і себе) на смерть.

Із  їхньої крові зростали калинові кущі.

2-а дівчина: Утік козак зі своєю милою, та ніде не міг звінчатися, тому обернувся він тереном у полі, а дівчина – калиною.

3-а дівчина: Вирушали в бій з ворогами козаки , а наречені залишились вдома, закрившись у храмі. Прийшли вороги - хотіли їх поневолити. Дівчата не  відчинили та й були спалені живцем. Коли повернулися козаки, то на місці храму виросла червона калина.

Ведуча: Калина – символ батьківської хати та маминої колискової.

Ой повішу колисочку,

Та й на калиночку.

Буде вітер колихати

Любу дитиночку.

Буде вітер повівати –

Калину хитати,

Дрібний дощик буде іти –

Дитя напувати.

Пташки будуть прилітати –

Дитині співати.

Ведучий :  А коли підростав син, мати, благословляючи його в дорогу, напучувала не забувати калину:

Підеш ти, сину, по Україні,

То не журись.

А як зустрінеш в лузі калину,

То й прихились.

А як зустрінеш в лузі калину,

То й пригорнись.

Бо я любила, моя дитино,

Її колись.

Пісня « На калині мене мати колихала»

Ведуча: Калина пам’ять людську береже, нагадуючи про милі серцю краї.

Вірш Євгена Гребінки «Козак на чужині»

  Поїхав далеко козак на чужину,

На добрім коні воронім.

Покинув навіки свою Україну,

Не вернеться в батьківський дім!

Даремне і жінка його молодая

Щорання і вечір на північ глядить

І жде, й дожидає з північного краю,

Любимець коли прилетить?

Далеко, де віють на нас хуртовини,

Де сильні морози тріщать,

Де скупились спільно і сосни, й ялини,

Кістки там козацькі лежать.

Козак перед смертю благав, щоб зробити  

Могилу йому в головах:

Най рідна калина на вбогій могилі

Пишаєсь в блискучих квітках.

Най вільні птахи, обсівши калину,

Співають тихі пісні,

Хоч звістку вмерцеві в далекій чужині

Про край мій приносять мені.   

Ведучий:  Курною дорогою  широкого таврійського степу повагом ступають воли, похитуються ярма на них, риплять вози… Із зоряного Чумацького шляху лине пісня:

Ой у полі два явори, третій зелененький,

Занедужав у дорозі чумак молоденький…

Занедужав у дорозі, прийшлось помирати…

Прошу ж, браття всіх покірно,

Дайте неньці знати.

Тай нагорни, ненько моя, високу могилу,

Тай посади, ненько моя, червону калину,

Тай почепи, ненько моя, червону хустину,

Щоб пішла славонька на всю Україну.

Ведуча:  І зорі на небі вмивались сльозами, коли проливалась гаряча кров славних синів України – Січових Стрільців. Стрілецька слава – це яскраві кетяги калини в історії України.

Нам не жаль, бо лягли ми за діло,

Годне жертви життя і кохання,

« За Україну душу і тіло»,  -

Ми недаром співали з зарання.

Тож не жалуйте нас, не ридайте,

Про нас тужить калина у лузі…

Ви з шляху не зійдіть і вважайте,

Щоб леміш не заржавів у плузі.

Ведучий: Оспівується калина у веснянках, колядках, купальських, русальних, жниварських весільних піснях.

Пісня «Ой є в лісі калина»

Ведуча: Щедро оспівана калина у творах українських письменників. Дуже любив калину Тарас Шевченко.

 Тече вода з-під явора,

Яром на долину,  

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається  калинонька,

Явір молодіє,

А кругом них верболози

Й лози зеленіють.

Над Дніпровою сагою

Стоїть явір меж лозою,

Меж лозою з ялиною,

З  червоною калиною.

А калина з ялиною

Та гнучкою лозиною,

Мов дівчаточка із гаю,

Виходжаючи, співають…

Посадила стара мати

Три ясени в полі.

А невістка посадила

Високу тополю.

Три явори посадила

Сестра при долині…

А дівчина заручена –

Червону калину.

Ведучий: Калинонька – це образ мами, батька, родини, цілого нашого роду. Тож « не цураймося, признаваймося, бо багацько нас є». А ще пам’ятаймо: ламати, зневажати калину – великий гріх,

Вірш Антоніни Листопад « Посадіть калину»

Посадіть калину…

 коло школи,

Щоб на цілий білий світ

Усміхнулась щиро доля

Материнський ніжний цвіт.

Посадіть калину…

 коло тину,

щоби злагода цвіла!

Буде щедрою родина –

Буде честь їй і хвала.

Посадіть калину…

 коло хати,

Щоб на всеньке життя

Стане кожен ранок святом,

Дітям буде вороття.

Синє небо, золоте поле…

Посадіть калину коло школи,

А щоб цвіт її не стерся,

Посадіте коло серця.

Щоб цвіла вона в душі.

Ведуча: Калина – це  наша Україна. Любімо її, шануймо, посадімо на своєму подвір’ї кущ калини – на щастя, на добро, як символ незламності нашої України.

Пісня « Ой у лузі червона калина».