Картки для повторення курсу зарубіжної літератури 10 кл.

Немає єдиної думки ні про час його народження (різні грецькі письменники розміщали період його життя між XII і VI століттями), ні про місце народження, хоча більшість джерел називають Іонію. Загальна ж думка античності малювала його сліпим і старим співцем, натхненним музою, який мандрував Грецією, сам складав і виконував свої поеми, тобто був аедом.

Тема: мандри й пригоди «хитромудрого» Одіссея, який повертається з Троянської війни. Дія поеми висвітлює останні 40 днів із 10-річного плавання.

 Ідея: оспівування найкращих людських якостей, які яскраво виявляються в мирні дні,— таланту, розуму, кмітливості, вправності, практичності. Засудження беззаконня, тупої несправедливої сили, самовпевненості й пихи людини.

Він цар острова Ітаки. Його батько — хитрий Сізіф (Лаерт) Його дід — Автолік Його прадід — бог Гермес (покровитель вправних і спритних) Його багатство – отари

Шлях героя поеми. Троя – земля кіконів – земля лотофагів – острів кіклопів – острів вітрів – земля лестригонів – царство Кірки (1 рік) – царство Аїда – сирени – між Сциллою і Харибдою – острів биків Геліоса – царство Каліпсо (7 р.) – царство Алкіноя (цариця Навсікая) – острів Ітака

Вперше в світовій літературі створено неперевершений взірець жіночої вірності — образ Пенелопи, яка двадцять років чекає повернення свого чоловіка. Він же використовує і дуже поширений в подальшій художній творчості прийом щасливої кінцівки: адже чекання Пенелопи винагороджується поверненням мудрого, як і раніше, могутнього й люблячого Одіссея.

Є думка, що «Іліада» та «Одіссея» не могли належати одному поетові, але були результатом творчості багатьох рапсодів і поетів;

об'єднання окремих пісень (тобто билин) у дві великі поеми відбулося за багато сторіч після часу складання пісень.

У 1274 році, коли поету  виповнилося дев'ять років, він зустрів Беатріче Портінарі, в яку закохався "з першого погляду", але ні разу навіть не заговорив до неї. Після досягнення повноліття він часто бачив Беатріче, обмінюючись з нею вітаннями на вулиці, але ніколи добре її не знав – він подавав приклад так званого "ввічливого кохання".

1295 — створення повісті «Нове життя» («La Vita Nuova»)

1304—1307 — «Бенкет»

1304 — 1306 — трактат «Про народну красномовність»

Цей твір вважається шедевром не лише італійської, але й світової літератури, а також справжньою енциклопедією середньовіччя. Автор описав свою мандрівку до Бога. Його супутником виступає римський поет Вергілій, пізніше -  Беатріче, що уособлює милість Божу.

Жанр. Ліро-епічна поема, в якій розповідь про зовнішні події переплітається з ліричними та філософськими роздумами автора.

 Тема: зображення уявної мандрівки поета у потойбічний світ. Ідея: відвернути людину від гріха і навести її до праведного життя. Врятувати людей від ганебного стану й привести їх до щастя».

Композиція. Поема поділена на три частини: Пекло , Чистилище, Рай. А кожна частина — на 33 пісні. Всього в поемі 100 пісень: 1 (вступ) + 33 («Пекло») + 33 («Чистилище») + 33 («Рай»). Як математик автор вичислив просторові параметри: а) у «Пеклі» — 9 кіл; б) у «Чистилищі» — 2 передчистилища і 7 сходинок гори; в) у «Раю» — 9-небесних сфер.

У першому поясі  кола були зрадники рідних (Каїн), у другому поясі зрадники батьківщини (Антенора), у третьому — зрадники друзів (Толомея), а в четвертому — зрадники благодійників (Джудекка). Ці душі були в трьох пащах Люцифера (Іуда, Брут і Кассій).

Другий період творчості (1601-1608 pp.) позначений заглибленням поета в аналіз трагічних суперечностей людини, які з усією силою виявились під кінець Ренесансу :"Гамлет" (1601), "Отелло" (1604), "Король Лір" (1605), "Мак бет" (1606), "Антоній і Клеопатра" (1607), "Коріолан" (1607)

Літературний рід: драма

Жанр: філософська трагедія

Доба: епоха Відродження

Основа сюжету: легенда про

ютландського (датського) принца Омлета.

Місце дії: Данія, Ельсінор

To be, or not to be, that is the question;

Whether 'tis nobler in the mind to suffer

The Slings and Arrows of outrageous Fortune

Or to take arms against a sea of troubles,

And by opposing, end them. To die, to sleep;

Це наштовхнуло деяких дослідників на думку,

 що цього поета як реальної особи взагалі не існувало,

 а всі його п’єси були створені різними авторами.

 Серед них називали імена філософа Ф. Бекона,

лорда Ретленда, лорда Дарбі, лорда Оксфорда

і навіть мореплавця В. Ролея.

Завдяки його творчості з'явились

такі популярні до сьогодні

в повсякденній англійській такі слова

 і вирази як «fashionable» (модний),

«lackluster» (тьмяний), «in a pickle»

 (в жалюгідному стані), «one fell swoop» (одним махом).

Відновлений «Глобус

Його твори найбільш цитовані

в англійській мові, за популярністю

вони поступаються лише

цитатам з Біблії.

У словнику «Deutsches Schriftstellerlexikon» (Weimar, 1961) видатний німецький письменник названий «універсальною особистістю в мистецтві» («universale Kiinstlerpersonlichkeit»): мав універсальні здібності в різних галузях мистецтва. Він був автором першої німецької романтичної опери, диригентом, професійним музичним критиком, музикантом і чудовим юристом.

1812 – виходить новела «Дон Жуан»

1814 –пише повість «Золотий горщик. Казка з нових часів».

1814-1815 – виходять 2 томи збірника «Фантазії в манері Калло»

 1816 – виходить роман «Еліксир сатани; постановка опери «Ундіна».

1816-1817 – збірка «Нічні розповіді в манері Калло»

1819-1822 –працює над романом «Життєві погляди кота Мура

У  його новелах, повістях  світ представлений немов видимий в двох планах: реальному і фантастичному, причому фантастичний постійно вторгається в реальний (феї п’ють каву, чаклунки торгують пиріжками і т. п.

Жанр – казка (дія відбувається у казковій країні, серед героїв є маги, феї, які впливають на життя людей, чарівні речі, чарівні перетворення.) «Казка про реальне»; сатирична історія тогочасної Німеччини Тема. Показ духовно обмеженого світу філістерів, у якому немає місця ентузіастам. Ідея. Засудження засліпленого суспільства, що втратило ціннісні орієнтири, яке не тільки приймає, а ще й у якомусь патологічному самозабутті творить собі кумира.

«…Те, що на перший погляд можна було  цілком сприйняти за химерно скручений цурпалок дерева, було ніщо інше, як спотворений малюк якихось дві п’яді на зріст, що досі лежав у коробі впоперек, а тепер виліз і борсався у траві. Голова у потвори глибоко запала між плечима, на спині виріс горб, як гарбуз, а зразу ж від грудей звисали тонкі, немов ліщинові палички, ноги, тож весь він був схожий на роздвоєну редьку.

Балтазар — поет, складає вірші про солов’я і троянду, вкладаючи в поетичні образи палку пристрасть до красуні Кандіди. Він — поет, але бачить оточуючих людей такими, якими вони є насправді, ніяке чаклунство не примусило Балтазара визнати потворного мерзотника і кар’єриста гідною слави особою. У постаті Балтазара нема нічого фантастичного, його життя є реальним, таким є і він сам

«Чисте мистецтво» (або «мистецтво для мистецтва», або «естетична критика»), напрям в російській літературі і критиці 50-60-х ХІХ ст., яке характеризується поглибленим увагою до духовно-естетичним особливостям літератури як виду мистецтва, що має Божественний джерело Добра, Любові і Краси.

Основні теми поезії «чистого мистецтва»:

 Любов (лірику відрізняє багатство відтінків: ніжність і душевна теплота).

 Природа (образність, нетрадиційність порівнянь, епітетів; олюднення природи, знаходження відгомону своїм настроям і почуттям).

 Мистецтво (співучість і музикальність).

1829 – вірші “Літній вечір”, “Безсоння” і “Бачення”

1830 – створено шедевр світової літератури Silentium!, а також “Осінній вечір”

 1836 – Пушкін у своєму журналі “Современник” надрукував вірші поета

1851 – пише вірш “Як веселий гуркіт літніх бур”, “О, як убивчо ми любимо”

1854 – Виходить у друк перший збірник віршів . У доповненні до “Современника” опублікували 92 вірша поета.

Як серцю висловить себе?

Чи ж зрозуміє хто тебе?

Не зрозуміє слова він,

Бо думка висловлена — тлін.

Особливості поетичного світу Ф.І. Тютчева:

 Буття сприймає як катастрофу.

 Поет-філософ, поет-психолог.

 Природа - живий, одухотворений, багатоликий світ.

 Людина часто самотня і безсила у порівнянні з могутністю природи.

 Для віршів характерна багата метафоричність.

1840 – вийшла збірка віршів «Ліричний пантеон» за участю Аполлона Григор’єва

1850 – вийшла друга збірка Фета, яка отримала позитивні відгуки критиків в журналах «Современник», «Москвитянин» і «Вітчизняні записки».

1856 – вийшла третя збірка Фета під редакцією Тургенєва.

Шепіт... Ніжний звук зітхання.

Солов'їний спів...

Срібна гра і колихання

Сонних ручаїв

.

Особливості поетичного світу А.А.Фета:

 В історію поезії увійшов як пейзажист.

 Природа - прекрасна жива істота.

 Людина - частка природи, істота, рівноправна їй

 Художній світ створюється різноманітністю ритмів, звуків, особливим синтаксисом.

Ідеї «мистецтва для мистецтва» оформилися у самостійну теорію «чистого мистецтва» у середині ХІХ ст. Власне так зване «мистецтво для мистецтва» розпочало свою історію ще з часів Античності. А у середині XIX століття вона набула «нового дихання».

До групи українських неокласиків (пятеро з «Парнасу») у 20-х роках XX ст. належали М. Зеров, М. Драй-Хмара, М. Рильський П. Филипович, Юрій Клен (О. Бургардт).

У французькій поезії 50—70 років XIX ст. парнасцями стали називати поетів, які своїм завданням вважали створення "чистої поезії", приділяли основну увагу ідеальній поетичній формі. Творчість парнасців ґрунтувалася на таких принципах, як песимізм, нехтування проблемами сучасності , бездоганність форми, використання сонета як основної форми вірша.

В історію літератури поет  увійшов, як автор поетичної збірки «Квіти зла» (1857). Книга настільки шокувала публіку, що на неї тут же наклали цензурну заборону, а самому авторові довелося вилучити 6 віршів і виплатити чималий штраф.

Письменник очолював плеяду молодих поетів. Його вірші отримали шалену популярність. На традиційній церемонії обрання «короля поетів» 1891 після смерті Л. де Ліля, більшу кількість голосів було віддано за нього.

1866 – збірка віршів «Сатурнічні поезії»

1868 – збірка віршів «Галантні свята»

1870 - Вийшла збірка «Добра пісня»

1874 – збірка «Романси без слів», написана під час ув’язнення.

Існує більше десяти перекладів «Осінньої пісні» українською, які здійснили Павло Грабовський, Микола Лукаш, Григорій Кочур, Михайло Рудницький, Борис Тен, Микола Терещенко, Ігор Качуровський, Іван Світличний, Всеволод Ткаченко та інші.

А чорне, біле Е, червоне І, зелене
У, синє О,— про вас я нині б розповів:
А — чорний мух корсет, довкола смітників
Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене,

Естетичні погляди поета

1. Поет стверджував волю духу людини, проголошував необхідність творити у "вільному злеті слів і асоціацій".

2. Роль поета на землі - бути пророком, ясновидцем. Поет мав пізнати велику таємницю Всесвіту

3. Поет не мав права бути буденним, йому визначено побачити "вічне життя, тому його душа мала триматися якнайдалі від загалу".

 Він був майже невідомий сучасникам; натомість його зоряний час настав аж на початку ХХ століття, не згасаючи й понині. Цей візіоніст своїми інфернальними видивами бентежить і надихає покоління Інтернету нині, коли людина має знайти нові шляхи для свого «п’яного корабля» – Землі.

Бідні люди (1846) • Двійник (1846) • Нєточка Нєзванова (1849) • Село Степанчиково та його мешканці (1859) • Дядьчин сон (1859) • Принижені та зневажені (1861) • Будинок небіжчиків (1862) • Записки з підпілля (1864) Гравець (1867) • Ідіот (1869) • Вічний чоловік (1870) • Біси (1872)

Роман уперше опублікований у 1866 в російському журналі «Русский вестник» як серія з 12 щомісячних випусків, а потім окремою книгою. Це другий роман автора після повернення з п'ятирічного заслання на каторгу в Сибір.

Сюжет роману — це рух свідомості героя від злочину до покарання, від бунту до упокоєння. Бідний психічно неврівноважений колишній студент мешкає в крихітній кімнатці практично без засобів до існування і виношує в своїй голові величні ідеї.

«Я тільки в головну думку вірю. Вона якраз стверджує те, що люди, за законами природи, взагалі поділяються на два розряди: на нижчих (звичайних), тобто, так би мовити, на матеріал, який слугує виключно для зародження собі подібних, і, власне, на людей, тобто тих, хто має дар або талант сказати в своєму осередку нове слово».

«І не гроші, головне, потрібні мені були... коли я вбив... мені треба було дізнатися тоді, чи воша я, як усі, чи людина? Чи зможу я переступити чи не зможу?»

«Полюби, перше за все, одного себе, бо все на світі на особистому інтересі основане»; «…вигідніше брати дружину з убогості, щоб потім над нею володарювати»;

Письменник  також звертається до драматургії і створює цілу низку п'єс  "Соломеї" (1891) ,"Віяло леді Віндермір(1892), "Жінка, не варта уваги" (1893), "Ідеальний чоловік" (1894) і "Як важливо бути серйозним" (1895) , вони стають модними, а сам автор здобуває  літературний успіх і репутацію неперевершеного співбесідника, майстра парадоксів.

Естетизм —

 збірна назва літературно-

мистецьких течій, які у своїх маніфестах

і творах висувають на перше місце

естетичні програми і естетичні

особливості мистецтва

(“парнасці“, “неокласики“, символісти тощо).

Митець — творець прекрасного.

Розкрити себе і втаїти митця — цього прагне мистецтво

Немає книжок моральних чи неморальних.

Є книжки добре написані чи погано написані. Ото й усе.

Глядача, а не життя — ось що, власне, відображує мистецтво.

         Образи-символи роману

Доріан Грея — це втілення вічної молодості,

Безіл — символ служіння мистецтву,

лорд Генрі — виразник ідей гедонізму,

актриса Сибіл — уособлює театральність життя.

Проблематика роману :

проблема співвідношення Мистецтва і Моралі,

Насолоди і Моралі, Мистецтва і Дійсності,

проблема Краси, проблема Мистецтва.

Роль Краси і Мистецтва в житті.

Утвердження краси як найвищої цінності, сенс буття людини; добра і зла.

«Кажуть іноді, що Краса — це просто тлін.

Може, й так. Але, в усякому разі, вона не така

тлінна, як Думка. Для мене Краса є дивом з див.

 Це тільки поверхові люди не можуть судити

 із зовнішності. Справжня таїна життя —

це видиме, а не невидиме...»

«Думка про портрет обволікала смутком його пристрасті,

 отруювала йому хвилини радощів.

Портрет цей — немовби його сумління.

Атож, сумління... Ну, так він його знищить!»

Драматургічна творчість митця була відзначена у 1911 р. Нобелівською премією з літератури. Його захоплено називали найбільшим драматургом сучасності, стверджували, що він перевершив самого Шекспіра, сперечалися, чи він сумовитий песиміст, чи сонячний, лагідний оптиміст, щасливчик у житті й мистецтві.

Одноактні "маленькі драми" "Непрошена" (1890), "Сліпі" (1890), "Сім принцес" (1891), "Пелеас і Мелісанда" (1892), "Там усередині" (1894), "Смерть Тентажіля" (1894) склали перший символістський період творчості драматурга 

Драма-феєрія (або феєрія; фр. feerie, від фр. fee — фея, чарівниця) — один із жанрових різновидів драми. Для цього виду характерний фантастично-казковий сюжет, де поряд із людьми діють створені уявою письменника фантастично-міфічні істоти. Сценічна дія феєрії відзначається використанням сценічних ефектів та трюків.

Одне з найвизначніших досягнень драматурга — знаменита п’єса-казка «Синій птах» (1908), складається з п’яти дій, дванадцяти картин, що є досить самостійними епізодами. Ці картини, об’єднані між собою авторською ідеєю і наскрізними персонажами, відбивають етапи духовного розвитку дітей — майбутнього людства.

Від 90-х років драматург піддає сумніву власну концепцію символістського театру й відмовляється бачити в людині пасивне знаряддя в руках сліпого фатуму. Його герої стають активними, творчими, здатними боротися за своє щастя і щастя інших. У його творчості відбувся перехід від так званого «театру смерті» до «театру надії».

Синій птах – символ щастя, істини, добра. Пес –  втілення відданості, готовності до самопожертви. Кішка –утілення улесливості, підступності, зрадництва. Хліб – слабкодухість. Душа Світла – уособлює справедливість, є символом пізнання нового. Вогонь – відчайдушність. Двері – символ незнання. Блаженства – це відображення самовдоволення.