Картки для тематичних занять "Складносурядне речення"

Картки для тематичних завдань

                                                       Складносурядні речення

Картка 1

•  Зараз мені — за сімдесят, мене тормосить іноді ломота, руки дрижать, і на очі набігає сльоза.

• Дивлюся, як перебігає прекрасний вогник, символ вічного переходу енергії й розкладу матерії, простягаю до нього руки, і він гріє мої долоні, на яких лінія життя доходить уже до краюю.

• Апарат знімальний відповідно реконструювався, винайдено було плівку, і з'явилися перші метри величезного мистецтва, що його звемо тепер — Мас-Кіно-Мистецтво.

Картка 2

• Тих узяла могила, а решта замкнулася в баштах поважної старості.

•  Зашумів пропелер вентилятора, розіклалось автоматичне крісло, запрошуючи сідати зручно, і засвітилися збоку невеликі скляні ґудзики з літерами.             

• Я  стою на високому щаблі, і мої роки дають мені можливість із неприступної гори оглядати місцевість.

Картка 3

• Б'є революція, і завмирає кіно, фіксуючи лиш випадкові моменти на випадковій плівці випадковими апаратами й операторами
•  Зразу вам неприємно, ви зачиняєте все, що можна зачинити, але звуки залишаються в кімнаті, як меблі, і ви  звикаєте до них

• Він довів, що готелі спричиняють травми в мозкових центрах людини, і через ці травми зростають такі контингенти злочинців, як батьковбивці, руїнники родинних основ, песимісти й істерики.

Картка 4

• Аж над клівером опинявся раптом обрій, а за шаландою волочилася нитка хазяйського "самодура".

•  Ми мовчки годимося, але маляр далі не йде і все запевняє нас про свої "п'ять лет ідєала", фарбуючи корму.

• Ми вибираємо з-поміж нас найвищого, беремо його за ноги, а він своєю чергою ловить бідолаху маляра, що продовжує бовтати пензлем воду-Маляр лежить на дамбі. Він блідий і мертвий

Картка 5

• Маляра бере попід руки товариш, і вони довго топчуться на трапові.

• Наче дзвенить у пустелі навколо нього вітер, перекочується пісок, і вівці десь пасуться, подаючи голос з-під гори.

• Бігають прожектори, немає братів, й стоїть над сценою розпачливий зойк оркестру.

Картка 6

• Знайома йосифова мелодія виходить над усе, та ось він і сам починає цнотливий танок. 

• Одна з чергових картин була закінчена, режисер показав її дирекції, а зараз ми сидимо з ним удвох між рулонами плівки і скорочуємо. 

• Я сиджу біля монтажного столу, а високий режисер ходить по кімнаті.

Картка 7

• Є інакші автори, але я вважаю себе за пересічного автора.

• Навіть погодившись із його трактовкою кадру, я зроблю так, як я розумію, і він нічого не зможе змінити.

•  Режисер злякано на мене зиркає, але я не чую заперечень. 

Картка 8

• Потім я зрозумів своє місце й сидів у павільйоні, примусивши себе забути, що це мій твір так скальпують, і шукав собі веселих думок над домовиною мого створіння

• Автор ховається за лаштунками, а його герої ходять по сцені, коли він шарпає за шпагатинку.

• Небо не встеляють оболоки, грім не б'є на мій затишний берег, і вся природа тихо допомагає. 

Картка 9

• Сімдесят років стою я на землі, пройшли переді мною покоління чужих і рідних людей, і всім я з гордістю дивився в вічі…

•  Ніч кругом стерегла проклятого хижака, а міни хиталися в воді під хвилею, і об них торкалася риба, зневажаючи смерть.

• Хтось біля вікна палив цигарку, і вогник її раптом збільшився, зробивши потім у темряві траєкторію яскравої зірки.

Картка 10

• Тайах щось співала, але хрипливі нотки почувалися в її голосі, немов хотіло прорватися ридання. 

•  Тоді викликала її захоплена зала безліч разів, і вона підходила до рампи, усміхаючися нам і кладучи руку на серце. 

• Я вагався, знаючи, що вода холодна, але щогла, підпливши до берега, почала битися об камінь, струсила з себе в воду закляклого вершника, разів зо два збила Сева з ніг і могла потрощити йому кості.

Картка 10

• Одцвіте буйне волосся в людини, облетять кучері, як з весняної верби, похолоне кров і похолоне серце, а людина все змагається, все простягає вперед долоні і, як парус, кличе пройти моря й пройти океани, припасти натомленим тілом до землі й дати сонцеві, дощам і вітрові робити їхнє діло.

• Ще натискає порив вітру, і щогли падають на воду, витрушуючи з дубка верескливу юрбу.

• Тепер бриг витягнуто з домовини, і ми вертатимемося ним додому, його й дельфін міг потопити, вдаривши хвостом або упірнувши під корму. 

Картка 10

• Дрібними дзвонами лютує небо, сліпуче світло горить у мозкові й уночі, і мозок хоче не пропустити виконати своєї останньої роботи: відбити грань, за якою починається небуття.

• Сев зупинив хазяїна трамбака, й на хвилину запанувала мовчанка, як відпочинок після зливи незнайомих слів. 

• Часто за хвилею піднімалася в повітря рука й розпачливо кликала допомогти, а човен знаходив там тільки воду й нічого на ній.

Картка 11

• Я не маю жодної мети розповіді, але я не знаю, чому вона мене жахливо гнітить, і я мушу її розповісти.

• Ця пригода зовсім здасться тобі дрібною, але вона мені багато дала і до чогось розбудила. 

• Ви розбудили в ній волю перемогти своє вчорашнє, і вона тепер іде в обійми матроса, як хмарка пливе за обрій.

Картка 12

•  Я молився, припадаючи до долівки, лайку й прокльони повторював я в молитовних псалмах, молився, просив, клявся, богохульничав, і моя молитва не допомогла.

• О десятій годині вечора мав бути бенкет у Будинкові армії і флоту, і я хотів, закінчивши востаннє знімати о четвертій годині, дати готовий фільм на початок бенкету.

• Я нічого не розумію на зніманні, але щаблів на драбинах ми перерахували досить.