Казка про цікавого сірничка

Казка про цікавого сірничка

Жив собі на світі сірничок. І був він звичайним сірничком, нічим не відрізнявся від інших сірничків у коробочці. Але от біді, всіх його побратимів день за днем витягували з коробки і випускали у світ ( так він думав), а його і до рук не брали.

Як йому хотілося швидше опинитись, там …на волі…

І от одного дня йому випала чудова нагода, побачити що там, зовні коробки. Їх картонний будиночок взяв у руки пустотливий хлопчисько. Із цікавістю він розглядав малюнок на коробці, відкрив її, подивився на всі сторони, чи часом не бачить його хтось із дорослих і розсипав їх усі на підлогу.

Сірничок з величезною цікавістю спостерігав навколо і дивувався просторові кругом себе.

Та от – несподіванка. Хлопчисько підпалив одного з його товаришів, який лежав біля нього зовсім поруч. Сірник скривився від болю та жалю і тихенько згорів у руках дитини, злегка обпаливши йому пальці. Розбишака тільки скрикнув від болю, але продовжив далі підбирати сірники.

Наступного він підпалив і не чекав поки той догорить до самих пальців, а чим швидше кинув на підлогу. Поки дерев’яний друг догорав, хлопчик один за одним брав сірники, підпалював і кидав.

З жахом за усім цим спостерігав і наш сірничок. Він не міг повірити, що його життя і життя його побратимів закінчувалось таким безглуздим способом, адже він думав, що він для чогось потрібен, що його призначення важливіше ніж забава дитини, але його чекав ще більший кошмар. 

Шибеник узяв до рук і нашого сірника, чиркнув його об коробку, яскраво і жваво запалахкотіла дерев’яна паличка і впала прямісінько на кухонний рушничок, який швидко обняло полум’я, яке миттєво перекинулося на віконну занавіску, а далі його було уже не спинити, бо він розповзся по усій кімнаті. 

Наш маленький друг зрозумів, що він не тільки не приніс користі, а й завдав невиправної шкоди, не тільки собі і побратимам. Він зруйнував той маленький всесвіт навколо. З невимовним жалем і тугою сірник зник у пожежі, так і не дізнавшись, що його вини у тому не було…