Казка про короля Бум-Бум Vlll-ro і школярика малого.

Казка про короля Бум-Бум Vlll-ro і школярика малого.

(до вивчення теми «Дроби»)

Один і два, чотири п’ять –

Це, діти, числа цілі.

Три цілих дві четвертих,

Дві п’ятих, сім восьмих –

Це дроби, любі діти,

І важко жить без них.

Послухайте билину про горе-короля,

Не знав він, бідний, дробів, і сталась з ним біда.

Можливо, і не зовсім великая біда,

Та все ж - то була прикрість, для горе-короля.

Доречі, його звали король Бум-Бум VIII-ий

І вмів він рахувати всього лиш до восьми.,

Бо мав він вісім дочок, як квіточки, цвіли,

Гарненькі і прихожі принцеси ті були.

Настав час одружити принцес пригожих тих,

І царство поділити на посаг поміж них.

Та як його поділиш? Бум-Бум не знає сам

І виклика до себе магістра Сам-Не- Знам.

•      Порадь мені, магістре, як збутися біди

Ти в нас учений дуже, ось царство й поділи.

•    О мій владарю мудрий, ось старий манускрипт,

У ньому все записано: як посаг поділить,

У ньому твоя доля і нашої землі.

Про все-про все говорить

цей давній манускрипт.

-І як це я забувся? Ану, давай, читай.

Вже відлягло від серця - біді моїй вже край.

Магістр розгортає магічний манускрипт -

Владар, нарешті взнає, як посаг поділить

-Так знай же, владико Бум-Буме VIII-й, що площа твого королівства становить одну восьму від площі найбільшої європейської держави, і кожній принцесі належить одна восьма площі твоїх володінь.

І вилізли очі в Бум-Бума восьмого –

Ніяк не збагне він в листі цім нічого.

Надії його розлетілися вмить,

І знову не знає король, що робить.

Магістр стоїть і руками розводить –

Що вдієш: не може і слова він мовить.

Король учинив, як чинили й до нього:

Він видав наказ, що помилує того,

Хто розгадає оцю таємницю.

А, може, й дозволить йому одружиться

На донці найменшій - вона хоч мала,

Та доля принцес вже така нелегка.

Багато охочих було одружитись,

Та їхня біда, що не вміли лічити.

І дробів не знали, а треба було б –

Та так їм нічого й не помогло.

Король знервувався і в ліжко вже зліг,

А посаг принцес поділити не зміг.

Не знати чим все це скінчиться могло,

Та хлопця малого сюди привело.

Хоч хлопчик учився у шостому класі,

Він сміло іде у покої палацу.

На той час задача була всім відома

І він вже прийшов з результатом готовим.

Аркуш якийсь він вручив землемірам,

І ось вже робота у них закипіла

Багато чи мало часу пролетіло,

І королівство вони поділили.

Бум-Бум веселиться - минулося лихо.

Вдоволені всі і радіють, мов діти.

На цьому вже можна було б і кінчати,

Та, певно, вам дуже хотідося б знати:

По скільки посага дісталось дочкам?

 Це може дізнатися кожен і сам.

Одне лише можу я вам підказати:

Якщо ви не знаєте - знайте, малята:

Найбільша в Європі країна,

То наша з вами Батьківщина.

КІНЕЦЬ