Казка "Ввічливе слоненя Бу" для дошкільнят та учнів молодшої школи

Ввічливе слоненя Бу

Мета: виховання ввічливого та толерантного ставлення до інших.

Його звали Бу. Він – слон. Його тато також слон. Власне, і мама  - слониха. Їхню родину поважали всі: від найменших комах до найбільших тварин. Ну а як же їх не поважати? Батьки-слони були величними тваринами: вони приносили воду для тих, хто сам не мав змоги до неї дібратися; у своїй тіні ховали від палючого сонця знеможених птахів та дрібних звірів; ревом своїх хоботів слони відганяли від місцевих жителів найстрашніших хижаків. А от Бу…

Бу ріс нахабним слоненям (але сам він так, звичайно ж, не думав). Він був просто справжнім задирою (невже хтось смів таке про нього казати?!). Слоненя вважало себе королем, адже його всі боялися та оминали. Але це не тому, що він наступав своїми здоровезними ногами на менших, штовхав слабших, допивав останню воду із водоймищ, не залишивши і каплі іншим. Це не тому, що він здіймав галас, коли всі лягали відпочивати, смітив, ображав менших дітей-звірят та грубо спілкувався зі старшими. Ні-ні! Його боялися, бо поважали!

Одного разу Бу довелося побувати у королівстві левів разом зі своєю родиною. Сьогодні тут свято: батько Лев передає свої права та обов’язки своєму сину – левеняті Арі.

І ось, Бу та Арі сидять на найвищій горі. Їх оточують найрізноманітніші тварини. Усі веселяться та ласують гостинцями від левиної родини. Раптом біля них падає стара качка. Ніхто так і не зрозумів звідки вона взялася, але гуркіт був такий, що всі завмерли. Тиша. Чути тільки як осідає пил навколо нещасної. Вона вказала найдовшою пір’їною свого крила на Бу. «Допоможи» - крякнула качка і закашлявшись відкинулась на спину. 

«Ох і гидота» - подумав Бу.

Качка була старою, мала облізле пір’я, від якого йшов неприємний запах. Шкіра навколо очей якась хвора, блідного кольору. Дзьоб подертий, тупий. Із його дірок (імовірно, що то був ніс)  витікав слиз.

- Фу.  – скривилось слоненя. – Ох і гидота.

- Здається, що їй потрібна допомога. – промовило левеня.

- Здається, що допомога їй потрібна була ще років 10 тому назад. Страховисько! Це ж треба! І воно ще й літало, ха-ха!

Арі сердито фиркнув на Бу. Він піднявся  та пішов до качки. Всі звірі здивовано дивились на нього, вступаючи дорогу. Левеня обережно взяло качку зубами та понесло до водойми. Арі боявся нашкодити птахові. Він  поклав її на пісок та носом підсунув  дзьоба до води. Нещасна потроху почала пити воду. А через декілька хвилин і зовсім ожила.

- Дякую. Дякую тобі! – прошепотіла качка, обійнявши лапу найстрашнішого хижака.

- Тільки апетит зіпсувала. – пробурмотів Бу.

Наступного дня родина слонів повернулася до себе додому. Увечері слоненя завело розмову з батьком:

- Татусю, я от не розумію. Я вже дорослий, мене всі поважають. Чому я до сих пір не король?

- Ти впевнений, що тебе поважають?

- Ну, бояться точно! - засміявся Бу.

- Страх і повага – несумісні речі. – промовив слон.

- Що-о-о-о-о-о?! Значить, нещасне левеня, яке менше від мене на цілих 2 роки може стати королем, а я ні?

- Чому ти не допоміг тій  качці?

- Качці? – здивувалось слоненя. – Та ну…

- А король допоміг. – промовив батько і пішов.

- Мамо, я не розумію! – звернувся Бу до матері.

- Розумієш, сину, король – це той, для кого всі рівні. Він з однаковою повагою відноситься до мурахи і до слона, до молодого і до старого. Він ввічливий і добрий до всіх.  Король заслуговує на повагу не страхом, чи сім’єю в якій він народився, а своїми вчинками.

- Тобто, те, що я народився в королівській сім’ї не гарантує того, що я стану королем?

- Мені жаль, сину.

Бу довго думав над словами батьків. І над ситуацією з качкою. Він згадав усі ситуації, коли  когось ображав, коли був неввічливим. Згадав батьків, які дійсно своїми діями заслуговують на повагу всього королівства… А він.. А він їх так підвів! Як же соромно!

Слоненя вирішило: пора змінюватися! Бу старався бути вдячним, допомагати і просто робити добро. Не чекаючи на винагороду. Він робив це не для того, щоб стати королем, а просто від щирого серця. Йшли роки і родина слонів стала відомою у всіх краях. Тепер уже і слоненя Бу славилося своїми добрими справами.

Запитання:

1. Хто з героїв казки тобі сподобався найбільше? Чому?

2. Охарактеризуй слоненя Бу.

3. Як ти думаєш, Бу – позитивний чи негативний персонаж у казці? Поясни.

4. Які риси характеру притаманні королю?

5. Які герої казки характеризуються ввічливістю?

6. А ти ввічливий? Як це проявляється?

7. Що в кінці казки зрозумів Бу?

8. Як ти гадаєш, чи стане Бу королем? Чому?