Галаєва Оксана Миколаївна,

заклад дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок)

№35 «Горобинка» Черкаської міської ради

 

КАЗКИ СУЧАСНИХ ПИСЬМЕННИКІВ ЯК СТИМУЛ ДО СТВОРЕННЯ ВЛАСНИХ

 

У статті розглядаються казки сучасних письменників. Визначено теми, що порушують автори. Досліджено терапевтичний вплив на дошкільника, подано підходи до розвитку творчого потенціалу дітей старшого дошкільного віку у створенні казки. Розкрито основні вимоги побудови прозового твору.                                                                                                                        

Ключові слова:  авторські казки, емоційний стан, фантазування.

 

ВСТУП. Останнім часом пожвавився інтерес науковців, педагогів , зокрема вихователів до вивчення  та використання в освітньому процесі казок як народних, так і авторських. Беззаперечно, це відомо здатна казка має заспокійливий характер, спонукає до певних розміркувань про вчинки персонажів, урівноважує емоційний стан дитини                                                  

ОСТАННІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ПУБЛІКАЦІЇ. Переважна більшість дослідників пропонує певні моделі, алгоритми роботи над казкою.  Погоджуючись із автором статті «Розвиток мовлення: казкотерапія для дошкільнят», казки «служили допоміжним інструментом для формування і коригування поведінки дитини, прищеплювали добро та зло» [1]. Далі дослідник наводить приклади народних українських казок, та  зарубіжних та російських авторів як Олександр Пушкін, Ганс Крістіан Андерсен, Шарль Перо, Павло Бажов. Сучасні ж діти по-іншому сприймають казки написані у ХІХ – на початку ХХ століття. Для них близькими є  такі твори письменників як:   «Півтора бажання» Марини Павленко, Сашка Дерманського, Лесі Ворониної, «Український Прапор» Зірки Мензатюк, Галини Малик, Ірен Роздобудько, Івана Андрусяка тощо. Не можна оминути і класиків «дитячої літератури» Всеволода Нестайка, Анатолія Дімарова, Дмитра Чередниченка. Саме велику науково-дослідницьку роботу в напрямку вивченні літератури для дітей (а казки як одного із жанрів епосу) проводить Центр дослідження літератури для дітей та юнацтва. у статті Олена Мовчан у статті «Сучасна українська проза для дітей: процес активізації та налагодження контакту письменник/ читач» [2, с. 45] говорить про зазначених вище авторів, характеризує художність їхніх творів.  Не можна не згадати  таких дослідників, як: Тетяна Качак, Уляна Баран. Зокрема остання обґрунтовує підхід структурування досліджень, залучає порівняльний аспект,  розмежовує активний та пасивний канони в літературі для дітей та юнацтва [3].

Т. В. Полковенко, О. В. Полковенко у напрацюванні «Видання для казкотерапії: вихователям, педагогам, психологам, батькам» [4] звертають увагу і на психотерапевтичний вплив методу  казкотерапії.

Проаналізувавши дослідження науковців щодо літератури для дітей, приходимо до висновку тема запропонована є актуальною в розвитку сучасної вітчизняної науки, малодослідженою (в Україні ці питання вивчають у Центрі дослідження літератури для дітей та юнацтва), проводяться навчальні симпозіуми та потребує подальшого вивчення.

МЕТА СТАТТІ: проаналізувати існуючі підходи до вивчення «дитячої літератури» (літератури для дітей), що стосується літературної казки. Реалізація зазначеної мети передбачає виконання таких завдань:

1. Опрацювати напрацювання літературознавців, педагогів щодо питань вивчення казок.
2. Проаналізувати сучасний пласт авторських казок, що мають психотерапевтичний вплив.
3. Виробити свою стратегію у навчанні дітей створювати казки.

ВИКЛАД НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

Казка – вид літератури. Література як вид мистецтва має декілька функцій: пізнавальну, гедоністичну, естетичну (або ж за В. Пахаренком «емоційно-естетична»), ігрову та виховну. Хоча останнім часом в наукових колах відбуваються дискусії щодо останньої, але, на мою думку, саме виховна функція сприяє позитивному орієнтиру в дитини на сприйняття родинних цінностей. В.В. Кизилова, аналізуючи стан літератури для дітей у статті  «Література для  дітей та юнацтва в контексті реформування змісту літературної освіти в Україні»  наголошує: «Твір для дитини має бути не лише бути сучасним (написаний на актуальну сьогодні тему живою «сучасною» мовою), сприяти її соціалізації, нести пізнавальний, розвивальний, інформативний заряд» [5, с.81]  

       Як і народні казки, так авторські часто розпочинаються: «В одному далекому-далекому місті». Презентуючи твори Олега Чаклуна такі як «Банка варення» , персонажі, що потрапляють у банку стають дуже маленькими. Для надання твору емоційної виразності автор використовує прийом літоти. Своєрідний дидактичний підтекст криється в оціночних судженнях: сестричка пообіцяла, що ніколи не з’їдатиме все сама. Часто розмірковування дітей , а головне бажання допомогти дівчинці  дає позитивний результат (братик перевертає банку -  і дівчинка стає такою як і була)  Невеликий твір має і виховний потенціал – вчить ділитися. І саме усвідомлює героїня.

 У «Сміливій корові» письменник розвиває  тему сміливості, винахідливості. Заради того, щоб допомогла пташка, корова  зробила їй комплімент, тому важливим етапом щодо розвитку мовлення і навчання у дошкільнят компліменту. І найкраще це робиться через казку, театралізовану діяльність.

Творчість Зірки Мензатюк відома широкому загалу. Пізнавальний дитячий інтерес захоплює казка «Чумацький Шлях». Персонажами виступають льон, пшениця, корова, які відповідно впізнають «полотно», борошно, молоко…

В образі неістот зазвичай відтворюються дії, розміркування людей, адже алегорична форма  не прямо, а опосередковано змінює світогляд дитини. Естетичність та спокійна манеру викладу позитивні дії учасників твору має заспокійливий ефект. Без перебільшення сюди можна віднести і казку « Український Прапор». Маленька дівчинка приділяє увагу своєму улюбленому захопленню – малюванню і радіє від того, що вийшло блакитне небо, а сонце розвеселило картину. Важливими то читання цього твору є дослідницька діяльність маленьких здобувачів, зокрема це спостереження за всім живим у природі, адже рослина не ростиме, якщо не буде дощу. У багатьох дощ асоціюються із сірістю, похмурістю, авторка ж надає цьому герою яскравих барв, адже з’явилося нове життя – насінинка, яка ожила, проросла паростком. Звісно, у казках прослідковуються міжпредметні зв’язки – із малюванням. Таку при змішуванні практично синього і жовтого кольору вийде зелений Марійка мовила: «Тепер  же я знаю: Де жовте й блакитне удвох, там настає весна!» [6, с. 70].

Асоціятивний ряд: жовтої та блакитної барви – як сонечко з небом,  волошка з пшеницею, Прапор.

Лише опрацювавши великий пласт казок, варто знати педагогам, що не тільки потрібно прочитати, а й залучати дітей до обговорення, висловлення власної думки: «Чи сподобалась тобі казка?» , «Чому?»,  характеризувати персонажів (вказувати як на позитивні якості, та і на негативні), робити висновки. Лише тоді можна запропонувати продовжити твір, додавши іншого персонажа.

Відповідно до програми вихователі, мають у малят розвивати здібності, розкривати талант, підтримувати у  творчих починаннях – перших спробах пера.  Останнім часом з’являється розробки щодо створення прозового твору. Тут доречно навести приклад – книгу Тані Стус «Письмонавтика». Авторка наводить цитати дитячих письменників: Оксани Лущевської , яка слушно зауважує: «визначає для себе вік читача, для якого писатиму, і міркую, який він фізично, як говорить, виражає емоції, якими проблемами переймається» [7, с. 16].

 Прозовий твір обов’язково  містить такі складові: експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка. Якщо ж пригадати казки, то в багатьох із них порушується хронологічний порядок. Реалізовуючи авторський задум, герої живуть у літературному часовимірі: дуже часто час пришвидшений (проходить сто років). Працюючи із дітьми старшого дошкільного віку, варто не тільки використовувати  коротку експозицію «Жили-були собі дід та баба», а й намагатися відходити від традицій.

 Зустріч героя із невідомим спонукає до певних переживань як маленького казкаря, так і реципієнтів. Несподіванка – ось що захоплює,те, чого від оповідача не очікували.  Для того, що навчити дитини створити казку, важливо, щоб у неї виникло бажання фантазувати, адже воно спонукає до пізнання навколишнього, вигадки та дійсності. Світ, герої казок близькі для сприйняття. Вправляючи дошкільнят у створенні казки важливо звертати увагу на те, що в ній переплітаються різні типи  мовлення: розповідь, опис, роздум; робляться певні висновки, хоча літературознавці не радять робити моралізаторські висновки. Педагог, створюючи умови для розвитку потенційних можливостей дошкільника, не повинен забувати, що твір має виховний потенціал, і має приносити естетичну насолоду. Діти шостого року життя орієнтуються, що у казці герої (персонажі) несправжні, а створені уявою митця. Вони володіють надприродними якостями: здатні одним подихом зрушити з місця кривдника, перенести в інший часоліт речі, думки, приходять на поміч тим, хто потрапляє у біду. Діти набагато краще дорослих обізнані в сучасній техніці, орієнтуються в трансформації.

Так працюючи із дошкільнятами, вони створюють героя – Коториб, надають можливостей рухатися в просторі без перешкоду за невеликий проміжок часу на далекі відстані Україна – Китай. Спочатку малюки намалювали персонажа, а лише потім створили казку. на першому етапі навчання створення власного «продукту» педагог – головний казкар, підказує ідею, на подальшим етапах доречніше використовувати «мозковий штурм». Казка виходить колективна, лише  пізніше переходимо до індивідуальних творів. Роль вихователя керувати процесом створення, співпереживати героям.

 На початку навчання саме педагог допомагає сформулювати початок твору: «Якось вітер запросив до себе у гості ялинку…»,  «Жила-була дорога…», «У маленькому місті жив великий слон-бегемот». Навіть для казки актуальними є використання художніх засобів: епітетів – світлоока хмаринка, усміхнений день, смугаста мрія тощо, метафор: ялинка простягнула руки до неба, місяць розчісувався гребінцем, їхав на коні, чистив зуби. Усім відомо, що магічним є число три, яке використовується в епічних творах фантастичного спрямування: тричі герой промовляє слова – і заклинання збувається, тричі бажання загадує тощо…

Написані мною казки до лексичних тем пробуджували у дошкільнят продовжити, відповісти на питання і, зокрема, бажання до створення власних                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         До теми «ОСІНЬ» я запропонувати дітям старшої групи переглянути мультфільм, створений за моєю казкою.

 

Кленові листочки

- Осінь! Нарешті осінь, - зраділа малеча, побачивши листя на деревах різнокольорове. Це все витівки осені...

- Невже і я скину своє чудове вбрання і спатиму у теплому ліжку, - відгукнувся клен.

А я знаю, що у тебе, клене, є діти, про котрих ти повинен попіклуватися. Це кленові листочки. І справді вони пожовтіли, підросли і стали зовсім самостійними. Вітерець-пустунець почав ними тішитися: один за одним зривав і кидав на землю. Та раптом майже всі опинилися долі, лише два піднімалися все вище і вище.

- Тримайся міцніше, - пробурмотів найстарший, зараз осінь інші фарби візьме і нас перефарбує у жовтогарячий колір.

Це колір сонця, що заходить.

- А ти його бачив?

- Ха-ха-ха. Осінь не виконує твоє прохання. Я придумав, що потрібно зробити.

Невідомо звідки з’явився сивий дідусь з величезною палицею:

- Геть звідси, розбишаки.

Листочки ані трохи не злякались, а навпаки полетіли вгору.

- Мені матуся розповідала, що між антен, де спочиває вітер, можна зустріти осінь із фарбами.

Листочки вирішили дістатися вершини. Один, два, три, міцно-міцно

спи.

- Хо-пши, хо-пши... – захропів вітровій. Адже він оберігає осінь.

Нічого собі дідуган цей вітер, і ми з ним повинні змагатися.

Вмостившись між антенами, він міцно спав. Завдання стояло нелегке: будь- яким чином вихопити в осені фарби...

А ось вона і господиня осінь. Листочки потрапили у пастку Хмари, яка пролилася дощем, доступ був нібито вільним.

- Бери і мерщій звідси, - почав керувати менший, - тільки шукай

синю.

- Та тут такої немає, адже немає і синього листя. Ну годі, бери жовтогарячу. Ми нею розфарбуємо будинки, дерева, тобто весь світ стане помаранчевим.

Листочки миттєво вихопили ФАРБИ В Осені. Та щось вони не можуть її набрати на пензлик, занадто сумна і колюча, як їжак. Як саме їжак міг опинитися на величезному будинку хтозна, Та він дмухав і став занадто великим, більшим за будинок, що той просто карлик проти нього. їжак промовив якісь незрозумілі слова, як старший листочок перетворився на пташку.

- Сестричко, ти де? - запитав жовтогарячий.

- Я ось поруч, - збираюсь у вирій. Не хочу опускатися.

 

Та хіба листя відлітає у теплі краї. Так, так, лише у казках.

Летять дикі гуси.

- Ось із ними летітиму і нестиму у дзьобику фарбу. Та мене хтось і справді перетворив ну гусенятка. Невже це вітер?

- А я жовтогарячий листок, і тому ти мене скрізь бачитимеш, тоді, коли заходить сонце. Тільки вітатимусь я з тобою на Заході.

- Як гарно бути гусеням, навіть ніхто не ображає. А мисливці. Уже і сонце заходить, перепочинемо на ставку.

- Щось сумно мені, - мовило гусеня.

- Привіт, друже, - і тут звернулось сонце з листочком. - А я тепер допомагатиму сонечку світити яскравіше.

- Тепер я знаю, сонечко, що і тобі потрібний жовтогарячий колір. Бувай, братику. А в осені треба попросити пробачення.

- Пізно, вона вже пішла. А куди ми летітимемо, - постійне літо.

До зустрічі у вирію.

Діти настільки захопилися світом казки, що я намагалася спонукати створити власні.

Так із 16 дітей придумали казки: 13, четверо із яких взяли участь в обласному літературному конкурсі «Роду криниця віща» і надруковані в колективному збірнику. Усі діти мали позитивний емоційний вплив від власного творення.

 

Мазуренко Кіра

ТРОЯНДА

 

Колись жила маленька дівчинка.

 Вона дуже любила квіти, поливала їх, щоб росли. Щодня це робила.

«Яка я велика», – мовила троянда  і втекла від свої батьків. Зустріла піона: «Я найкращий. Мене всі люблять».

«Ходімо зі мною шукати маму, тата», - звернулася до нього. Стало темно. Квіти опинилися в лісі. А тут вовк. Він хотів з’їсти квіти: «Я голодний! З’їм Вас!» Невідомо звідки взялася фея і перетворила вовка на мурашку.

«Мамо, тато? Ви де?» - чувся голос.

• Я тут, я тут,  – відповіли берези.
• То ти не наша мама.
• Моя мама  - троянда.
• Донечко, ти де?
• А ти не моя мама.
• Як не твоя, то я ж троянда.

Нарешті троянда знайшлася.

Бондарець Олександр

ПРО МАЛЕНЬКЕ ДЕРЕВЦЕ

Жило собі дерево. Воно було молоденьке і маленьке. І шукало воно своїх родичів. А ось і маму побачило: «Матусю рідненька, як я за тобою сумую».

Вони разом пішли шукати бабусю й дідуся:

• Де ця бабуся живе?
• А хто це розмовляє, - розмірковувало кошенятко. – У селі. Там і шукай.

Ніби вітерець дмухнув – і деревці опинилося в селі у бабусю: «Як же я за тобою скучила. Ти так підросло».

• А скажи де дідусь?
• Та де? У Києві.

Маленьке деревце замислилося:  «Де мій дідусь знаходиться?»

Поїхали автобусом до Києва. А це столиця.

Підлетіла пушинка  і мовила: «Ви його обов’язково знайдете – на багатоповерхівці».

ВИСНОВКИ

Сучасний юний читач прагне розвиватися разом із героями казки, який близький за віком, вподобаннями, настроями, тому сучасні письменники найглибше можуть відчути пізнати душу дошкільника. Запропонована модель роботи зі старшими дошкільнятами у роботі із казками  митців пера дозволяє розвинути креативні здібності до створення свого героя, казки.

ЛІТЕРАТУРА

1. http://poradu.pp.ua/nauka/20513-rozvitok-movlennya-kazkoterapya-dlya-doshklnyat.html
2. О. Мовчан «Сучасна українська проза для дітей: процес активізації та налагодження контакту письменник/читач / Література. Діти. Час. Вісник Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва. Вип. 1. Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2011. С 45–50.
3. Баран У. «Нескінченна історія» літератури для дітей та юнацтва: напрями дослідження літератури для дітей та юнацтва в Україні/ Література. Діти. Час. Вісник Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва. Вип. 5. Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2016. С. 9–17.
4. Полковенко Т.В., Полковенко О.В. Видання для казкотерапії: вихователям, педагогам, психологам, батькам /  Scientific Journal «ScienceRise» №6/1(23). 2016. С.  44–48.
5. Кизилова В. Література для  дітей та юнацтва в контексті реформування змісту літературної освіти в Україні / Література. Діти. Час. Вісник Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва.  2016. Випуск 6.  С. 76–82.
6. Вишиванка для сонечка. Збірка творів сучасних українських авторів для дітей.  Харків: Юнісофт, 2018. 224 с.
7. Стус Т. Письмонавтика. Курс літературної  творчості для дітей. – К.: Пабулум, 2017.  144 с.