Казкотерапія для дітей 4-8 років. Казочка про Читаночку , Букварика і Павлуся.

Казкотерапія для дітей 4-8 років.

Казочка про Читаночку , Букварика і Павлуся.

  Жила-була чарівна книжечка Читаночка зі своїми друзями у казковому, величезному  світі.

  Вона вранці вставала і робила гімнастику. Водила дружно хороводи з книжечками і раділа кожному ясному деньочку у своїй гарній країні. Там росли дивні дерева з чудними фруктами, які нагадували різнокольорові цукерки з різноманітними начинками. Можна було підійти до цих дерев і гілочки самі нахилялися, щоб можна було легко зірвати смаколики. Листячко на деревах було синьо-жовтого кольору , а стовбур  золотистим. Травичка у цій казковій країні була рожева та блакитна  , яка росла на зеленому ґрунті. Річки тут текли із молока, моря були  йогуртові. Озера були із рідкого шоколаду .  Все в цій країні було барвистим яскравим та солодким. Чудернацькі пташки мали різнокольорове пір’ячко. Велетенські тварини нагадували наших комах, які  були в жовто-зелених та червоно-коричневих окрасах . Гори  тут були фіолетово-оранжеві  , а сніги на  вершинах виблиснули срібними кольорами. Всі в казковій країні були дуже ввічливі та охайні. Кожного ранку  книжечки вишиковувались в один ряд і йшли до таємничої печери, де був величезний темний тунель, у якому був  портал зв’язку з улюбленими читачами, а надвечір всі верталися додому задоволені від спілкування з різними людьми,особливо з дітлахами. Вони дуже допомагали людям , бо давали їм знання для нових успіхів у житті.

  Одного разу з порталу не повернувся Букварик . Всі почали переживати за нього . А Читаночка сказала,що вона повернеться до порталу і знайде Букварика. Коли книжечка потрапила до країни людей то почала всюди шукати Букварика і в книгарнях , і в читальнях, і в бібліотеках, і в школах та ніде не могла його знайти. Її здивувало те,що у всіх місцях де вона була стало мало читачів ,як якась епідемія на них напала . І тут вона згадала,що у кожної книжки є свій маячок на всяк випадок . Вона взяла навігатор і побачила , що Букварик знаходиться у якомусь будинку в Констянтинограді на вулиці Шевченковій будинок 25 в квартирі номер 7. Читаночка швидко телепортувалася  туди і влетіла через кватирку у вікні до кімнати . І побачене дуже здивувало її. Там було дуже неохайно та брудно. На столі стояли тарілки та стакани з недоїдками, долі валялися папірці та олівці, ліжко було незастелене. Іграшки розкидані. Вона задумалась: «Чия це така неохайна кімната?»- і тут залетів стрімголов до кімнати хлопчисько невеликого зросту десь мабуть першокласник з великими круглими синіми очима. Читаночка ледь встигла сховатись під ліжко. І о диво під ним теж ховався Букварик. Він був дуже обшарпаним та обмальованим. Читаночка у нього запитала: «А, що з тобою друже сталося?.» « Ой і не питай мене подруго, такого читача я зроду не бачив. Цього шибайголову зовуть Павлусиком, він першокласник у школі номер 2. Та от біда на мою голову , він не хоче вчитися»- сказав Букварик. Так може його батькам треба зустрітися з нашою поважною сестрицею Психологією для дошкільного і шкільного віку дітей. Вона їм розкаже як треба порозумітися з цим хлопчиськом « І тільки вона це сказала як над ними замайоріла дитяча голова , яка сказала: «А хто це тут балакає у мене під ліжком? А йому відповідають книжечки : «Це ми твої друзі-книжки ». Хлопчик здивувався , бо ще не бачив розмовляючих книжок і каже: « Так ви мені не друзі я вас не люблю і в школу ходити не хочу , я краще на смартфоні чи на планшеті пограю в ігри, а ви тільки займаєте місце у мене в портфелі і мені з вами важко носитися ви зовсім непотрібний папір. Книжечки дуже образилися на Павлуся і вирішили його провчити. « Добре, ми підемо від тебе, але завтра ти не лякайся і не дивуйся , бо все буде добре» - сказали книжечки.  Читаночка допомогла Букварику піднятися і сказала: « Ми вдома тебе відремонтуємо, а сьогодні , заберемо цього хлопчиська до нас в казкову країну і перевиховаємо його» - і вилетіли у вікно. Хлопчик знизав  плечима і подумав:  « Ну і привидиться мені таке, що книжки почали говорити, мабуть і правда перегрався у майнкрафт , треба вже і спати лягати». Друзі дочекалися коли Павлусь засне і перенесли його ліжко до казкової країни.

  Коли Він прокинувся вранці перше, що  побачив це незвичайно яскраві барви , гомін птахів і велетенських комах . Хлопчик не знав чи лякатись йому ,чи ні ,чи може він ще спить.

 Його гріло тепле і лагідне сонечко . Павлусь заспокоївся , бо згадав слова дивних книжок . Та ось він побачив Букварика і Читаночку і сказав: « Що ви зі мною зробили , де я знаходжусь і чому так тут дивно» . Книжечки підійшли до хлопчика і сказали: « Доброго ранку Павлусю, ти не лякайся ми добрі твої друзі , хоч поки , що ти цього не розумієш . Ми хочемо показати тобі наш дивовижний казковий світ і хочемо , щоб ти також полюбив його так як любимо його ми . А спочатку ти застели своє ліжечко охайненько і підемо поснідаєш» . Хлопчик хотів спочатку заперечити , але потім його животик забурчав і йому закортіло подивитися , що ж там він може перекусити . Він швидко застелив охайно ліжечко , навіть сам такого від себе не чекав , що в нього так гарно це вийде і тільки  все зробив , як ліжко зникло і школярик опинився біля столу , за яким сиділи Букварик і Читаночка , а коло столу ходила весела товстенька книжечка. Вона ставила на стіл духмяні пиріжки і млинці з сметаною,чай з малиною і цукерки з карамелькою . Ось Читаночка каже : «Познайомся Павлусю цю книжку зовуть Господарочкою . Вона знає дуже багато рецептів  смачних і корисних страв . І хоче ,щоб ти скуштував її сніданок , який вона тобі приготувала. Але спочатку треба вмитися і помити ручки. Павлусь неохоче пішов до річки , де стояв рукомийник . Та аж закляк бо побачив , що замість води у ній тече молоко. Читаночка каже: «Так Павлусю ти здивований , та молоко це найцілюща рідина для дітей від якої вони стають сильними  та здоровими . А в рукомийнику у нас вранішня роса , якою ти можеш вмитися , а молочко вип’єш на сніданок . Добре  сказав Павлик . Потім вони пішли до найрозумнішої книжки Енциклопедії , яка була в окулярах і щось роздивлялась під мікроскопом . Та коли вона побачила хлопчика , швидко підняла очі і здивовано запитала : «А чому цей хлопчик знаходиться у нашій казковій країні  він же повинен давно бути у школі ? Павлусь зніяковів і запитав: « А звідки ви знаєте , що я вчусь у школі? А Енциклопедія  відповідає: « Я все про тебе знаю , ми книжки всіх людей знаємо , які нас читають . Мене читав твій татусь і я бачила , як ти бавишся долі в квартирі. « Але почекайте, а  чому він тут?-  запитала поважна книга в Читаночки і Букварика».  Ми хотіли його переконати , що книжки це  його друзі, що з нами весело і можна багато чого дізнатися і хотіли показати наш казковий світ зсередини» - сказали книжечки . Так  , що ти не любиш книжок ? - запитала Енциклопедія . Хлопчик почервонів і сказав:

 «Раніше я так думав, доки не потрапив до вашого казкового світу та не побачив , які ви тут добрі,чемні, красиві, та охайні. І мені теж захотілося бути таким як ви» . « Добре  ». - сказала Енциклопедія. «Ти хороший хлопчик , а отже зараз Читаночка  і Букварик відведе тебе до тунелю і ти потрапиш знову додому »- промовила вона . По дорозі до тунелю Павлусеві Читаночка та Букварик назбирали цукерок з дерев і віддали йому. Він дуже зрадів цьому солодкому подарунку . І от коли всі дійшли до порталу , Павлусь раптом засумував і сказав: « Читаночка і Букварику я не хочу з вами розлучатися , мені  у вас сподобалось»-а книжечки сказали :«Не переживай Павлусю ми з тобою будемо завжди , як ти прокинешся то це зрозумієш . І тільки школярик  потратив у портал все закрутилося, завертілося і він заплющив очі . Коли хлопчик  їх відкрив, то побачив, що лежить в ліжечку  і за вікном світанок , а на годиннику сьома ранку. І матінка лагідно говорить Павлусю: « Просинайся синку вже до школи треба йти» . І пішла на кухню . Павлусь швидко застелив ліжко , побіг умився, почистив зуби і повернувся до кімнати . Та подумав : « Мені мабуть це наснилося  про розмовляючі книжки.» І він швидко почав прибирати в кімнаті . Доки не знайшов свого Букварика під ліжком , аж глянь , а він як новенький . Книжка йому підморгнула і сказала: «Молодець так держати» Хлопчик запитав: «Ти ж був такий обшарпаний , а Букварик відповів : « Мене відремонтували у  казковій країні» . Йому  стало  соромно і Павлусь сказав: « Я тепер бережливо буду відноситись до книжок, бо ви ж мені стали найкращими  друзями» . Коли матінка Павлуся зайшла до кімнати то здивовано заплескала руками .І сказала: «Синочку мій ти став таким охайним і навіть подорослішав , що аж не віриться.» Хлопчик загадково усміхнувся, і , дивлячись на Букварика сказав: « Мамо, я тепер завжди буду охайним , чемним і слухняним». І пішов до школи з Буквариком , обережно поклавши його до портфелика.