Казкова вистава “Чарівна сметана”

 

Мета: Полинути з дітьми у світ чарівної казки. Познайомити з                   різновидами театру. Розвивати артистизм, виразність читання.                Виховувати почуття чесності, товариськості. Прищеплювати любов до книги.

 

Вступне слово вчителя. Невеличка розповідь про різновиди театру, любов до казки.

Хід вистави

Фея.

За лісами, за морями

Відчиняє сонце брами,

А за брамами отими

Чарівними, золотими

Диво-казка походжає.

Нас гостинно припрошає

До веселої господи.

Де від Заходу до Сходу

Щастям повняться простори,

Де зникають біль і горе,

Де чарівні жари-птиці

З квітів п’ють нектар-водицю.

 

Помічниця феї:

Де Телесика гусятко

Мчить додому на крилятках,

Де хитресенька лисичка

Всім дарує небелички,

А розпатлана Яга

Всіх не любить, всіх страха.

Там маленька мишка сіра

Ріпку витягти зуміла,

Мир богатирі пильнують,

Все за зміями полюють.

Диво-диво-дивина-

Ця чарівна сторона.

 

Ведучий 1. Існує книг багато на землі,

Вони цікаві, мудрі та повчальні.

Та кожен з нас, дорослий чи малий,

Казки читає – дуже вони гарні.

 

Ведучий 2. Казка – це світ, чарівний та незнаний.

Казка – це диво, сповнене краси.

Поринуть в казку – це ж бо так цікаво,

Це справді свято, радість для душі.

 

Ведучий 3.

У казці звірі свою мову мають.

Дерева розмовляють, мов живі.

Добро і правда завжди зло далають,

Тому і люблять казку діти всі.

 

Казка.

Вітаю вас, дорослі і малі,

Від всіх казок низенький вам уклін.

Я Казка мудра, хочу вам сказати,

Що кожен з вас повинен мене знати.

Бо кажуть казка вчить на світі жити,

Та правду й волю завжди боронити.

Я, друзі, Казка добра і чарівна.

Мене ви знаєте і любите, мабуть.

 

З’являються  клоуни

1-ий клоун.

Казок чимало є на світі

І веселих, і сумних,

Хіба можемо прожити без них?

 

2-ий клоун.

Якби не казка, хто б і знав,

Що стільки є чудес на світі,

І хто б завісу відкривав у світ,

В якому грають діти!

 

3-ій клоун.

Добрий день, хлопці-молодці,

Добрий день, дівчатка наші милі!

 

4-ий клоун.

Казку хочете послухать?

То всідайтеся зручніш,

Ми почнемо чим скоріш.

 

1-ий клоун. Не за горами високими, не за лісами дрімучими, а у тридесятому царстві є країна Казкарія.

 

2-ий клоун. Ви запитаєте, як туди потрапити?

 

3-ій клоун. Іти до села Витребеньки,

Що від нас далеченько,

Іти прямо, де велика яма,

Потім із-за рогу

Навприсядки через дорогу.

 

4-ий клоун.

Потім трохи поповзти на пузі

У тому зеленому лузі,

Де Іван телят пасе.

От і все!

З’являються двоє Мишенят, співають

Мишенята.

Якщо довго, довго, довго,

Якщо довго по доріжці,

Якщо довго по стежинці

Бігать, топать і стрибать,

То напевно, то можливо,

Можна в школу нам прийти!

А-а! Вчаться там діти великі й малі,

А-а! Знань їм багато дають вчителі,

А-а, там навчаються читати,

А-а, і писати й рахувати,

А-а, там цікаво всім завжди!

(запитують):  Ви хто такі?

 

Клоуни: Ми – клоуни. Ось слухайте.

 

1-ий клоун.

Я – веселий клоун Бяшка,

В мене золота рубашка,

Очі – дивні самоцвіти,

Люблять мене всі дорослі й діти!

 

2-ий клоун.

Ну, а я Бурчун гарненький,

Маю носичок маленький,

Дуже люблю капості робити

І маленьких діток веселити.

 

1-а Мишка. А з якої ви школи?

 

2-а Мишка. З неповної чи з середньої?

 

3-ій клоун.

Сама ти з середньої!

А ми з найкращої!

Хіба не бачиш: усі ми пригожі,

На свиню схожі.

 

4-ий клоун. Тільки, цур, не я!

 

1-ий клоун. І не я!

 

2-ий клоун. І не я!

 

3-ій клоун. А хто ж тоді?

 

1-ий клоун. Вона! (показує на Лисичку, і всі зникають)

 

Лисичка.

Я руда, низького зросту,

Хитра і довгохвоста,

На курей я вельми ласа,

В них таке смачненьке м’ясо,

Вовку-брату я сестричка,

А зовуть мене Лисичка.

 

1-ий клоун. (підходить)

Ой, не задавайся! Ти хоч віршик зможеш розказати?

 

Лисичка.

Авжеж. Складаю цей віршик рядок у рядок,

Для всіх, скільки є їх у світі діток,

Для всіх. Що у місті живуть, чи в селі,

Для всіх, хто веселі, для всіх, хто малі.

 

2-ий клоун. А про кого ж ти хочеш нам розповісти?

 

Лисичка. А хоч би й про кота.

 

3-ій клоун. Про якого?

 

Лисичка.

Про Мурчика.

Котик Мурчик плаче зранку,

Бо на вушку має ранку,

Полював на мишенят,

Бо матуся вчила,

Одна мишка утекла,

А друга – вкусила.

 

Лисичка і клоуни виходять. З’являється котик Мурчик, плаче.

 

Кіт.

Ой-ой-ой! Як вухо болить! (знаходить глечик)

О! Сметана! Це, мабуть, Мишенята залишили. З’їсти, чи ні? Як з’їм, то це ніби вкрав. Але ж я тільки трішечки. Ох, яка ж добренна. (їсть) Ням-ням!

 

Мишенята. Що це ти робиш?

 

Кіт. Нічого, просто гуляю.

 

1-а Мишка. А ти не знаєш, хто з’їв оцю сметану? Не ти?

 

Кіт. Я? І не думав! А-а-а! Розумію, тут був Барбос. Це він її і з’їв!

 

2-а Мишка. Ох, бідний Барбос!

 

Кіт. Так, бідний, йому тепер попаде.

 

1-а Мишка. Що попаде, то попаде! Адже сметана чарівна. Той, хто її з’їв, обов’язково осліпне, оглохне, а тоді в нього хвіст відвалиться!

 

Кіт (з острахом). Осліпне?! Оглухне?! Ой, Боже!?

 

1-а Мишка. Так. Бідний Барбос.

 

Кіт. Хто бідний? Барбос?  (бігає, хвилюється)

 

2-а Мишка. А хто ж іще? Він же з’їв сметану. А ти чого хвилюєшся? Ти ж навіть і не бачив її.

 

Кіт. Ні, ні, ні! Я її... не... чіпав!    (в сторону) як страшно!

А може Барбоса можна якось спасти?

 

Мишенята. Можна!

 

Кіт. Як? Кажіть швидше!

 

1-а Мишка. А чому ти так хвилюєшся? Барбос повинен у всьому зізнатися.

 

Кіт. А якщо не зізнається?

 

2-а Мишка. Тоді у нього хвіст відвалиться.

 

Кіт. А якщо сметану з’їв не Барбос?

 

1-а Мишка. Тоді з ним нічого не станеться,  (далі тихіше) а той , хто з’їв...

 

Кіт.

Що ти кажеш? Нічого не чую, що говориш?

 

1-а Мишка. Барбос з’їв сметану, а ти нічого не чуєш? Так, зараз твій зір перевіримо. Закрий на хвилину очі. (Мишенята ховаються), а тепер відкрий.

 

Кіт. Ой, Мишенята, де ви? Не бачу! Що мені робить? Я уже сліпну. Незабаром у мене і хвіст відвалиться. Діти, допоможіть мені, поки я ще чую, що мені робити?                    

 (діти радять зізнатися)

Ну, добре. Мишенята. Це я з’їв сметану. Ви мені пробачите?

 

1-а Мишка. От і добре, що зізнався. За правду не б’ють.

(з’являються клоуни і Лисичка)

1-ий клоун. Ну що, дізнались, хто з’їв сметану?

 

2-а Мишка. Так, дізнались. Ми хотіли, щоб Мурчик був чесним котом. А ти що хочеш?

 

2-ий клоун. А я найбільше хочу зробити так, щоб діти були завжди щасливими у всьому, всьому світі!

 

Лисичка.

А що для цього треба?

Прозоре й чисте небо,

І сонце променисте,

 І неодмінно пісня!

Співають разом пісню “Усмішка”

 

Добрий погляд гріє все навкруг,

І від нього кожна квіточка розквітне,

Усміхнись, мій милий, добрий друг,

І до тебе все всміхнеться так привітно.

 

Приспів:

І тоді на цілий свт

Розіллється твій привіт,

Подолає зразу всіх,

Що мають власті,

З нерішучого струмка

Враз утвориться ріка,

Бо від усмішки народжується щастя.

 

1-ий ведучий.

Ну що, сподобалося вам у країні Казкаріїї?

Схочеш сам піти в цей край,

То маршрут запам’ятай:

 

2-ий ведучий.

Треба йти спочатку прямо,

Потім вліво повернуть,

А тоді поміж дубами

Поведе направо путь.

 

3-ій ведучий.

Після цього вже помалу

Чимчикуй, куди попало,

Як від втоми не впадеш,

В цю країну попадеш!

 

Учитель.

Дякуємо всім за увагу! До нових зустрічей!