Кіммерійці на території України

КІММЕРІЙЦІ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Кіммерійці або кіммери (грец. κιμμέριοι) - один з найдавніших народів України, який населяв територію Північного Причорномор'я та обидва береги Керченської протоки в X-VII століттях до н. е. Про них як про вправних воїнів, що ходили у походи до Малої Азії (Лідія, Каппадокія, Ассирія), ще у VIII ст. до н.е. згадували ассирійські, вавилонські, урартські та грецькі писемні джерела. Кіммерійці були чудовими вершниками, майстерними лучниками й вміли точно стріляти про з сідла у будь-яку сторону. Українські літописи називали їх - кимбрами. 

Найдавнішу звістку про кіммерійців містить «Одіссея» Гомера (VIII ст. до н. е.):«Зайшло сонце, і вкрила темінь усі шляхи, а корабель наш досягнув меж океану. Там народ і місто людей кіммерійських, оповиті імлою і хмарами; і ніколи промені осяйного сонця не зазирають до них». Цю емоційну оповідь доповнюють свідчення Геродота:«... Країна, де тепер живуть скіфи, кажуть, що за давніх часів була кіммерійською... Ще й тепер у Скіфії існують кіммерійські фортеці, кіммерійські переправи, є також і країна, що називається Кіммерією, є й так званий Кіммерійський Боспор». Кіммерійці та Кіммерія на карті Європи французького картографа Нікола (Ніколя) Сансона д'Аббевіля, 1697 р.

Свідчення про кіммерійців можна знайти у творах Євстатія та Скімпфа, уратських, іудейських та ассирійських письмових джерелах. Знайдено декілька ассирійських клинописних табличок VIII-VII ст. до н. е., часів царів Саргона II, Сенахеріба, Езаргадона та Ашурбаніпа. На табличках є згадки про кіммерійців – ассирійцям вони були відомі під ім'ям «гамірра». У писемних джерелах збереглися імена кіммерійських царів - Теушпа, Тугдаме, Шандакшатра. Вони доводять іраномовність кіммерійських племен. Достовірність писемних пам’яток підтверджують численні археологічні знахідки. Історики зазначають, що в середині II тисячоліття до н.е. на території України формуються декілька зрубних культур. Спочатку зрубні племена вели осілий спосіб життя та зі змінами клімату на більш засушливий вимушені були пересуватися на захід. З X ст. до н.е. осілі зрубні племена поступово зникають. З’являються поховання кочового типу, знайдено кінську збрую, зброю, знаряддя, яке вчені приписують кіммерійській культурі.

Вчені говорять про походження кельтів та болгар від кімерійців (кімерів). На це вказують записи у античній «Історії монаха Спиридона» й у «Історії Зографа» (Зографський монастир), кімерійський цар Колед, мав двох синів: Брема та Болга. Кельти та бритони стали наступниками Брема. Це підтверджується самоназвою кельтського народу валлійці Британії — кімри (cymru). Інша частина кімерів на чолі з Болгом, за свідченням цих джерел, переселилися на південь й оселилися на Балканах. Археологічні розкопкивиявили столицю Болга Казанлак у центральній Болгарії.

кіммерійці – не прийдешні племена кочівників, а нащадки осілих зрубних археологічних культур, які поступово перейшли до кочового життя.Існують й інші теорії про походження та розселення кіммерійців:прабатьківщиною кіммерійців був Кавказ;вони перекочували на причорноморські території з Малої Азії;кіммерійці виникли на територіях Нижнього Поволжжя;належать до кельтського народу;кіммерійці відносяться до гето-фракійського етносу;вони походять від балтів. Однак жодна з цих версій поки що не має достатнього підтвердження. Отож, кіммерійці - творці першої кочової культури регіону. Кіммерійці швидше за все були нащадками племен зрубної культури.

Отож, походження кімерійців остаточно не з'ясоване. Згрупуємо усі існуючі на сьогодні думки:кіммерійці були корінним населенням Північного Причорномор'я;кіммерійці прийшли на територію сучасної України з Кавказу;кіммерійці прийшли на територію сучасної України з Малої Азії;прабатьківщиною кіммерійців було Нижнє Поволжя;кіммерійці належать до гето-фракійського етносу;кіммерійці належать до кельтського етносу;кіммерійці належать до балтів.

Побут та культура кімерійцівІраномовні племена кіммерійців займали велику територію між Доном та Дністром, а також Кримський і Таманський півострови з X до VII століття до н.е.. Кіммерійці створили першу власне кочову культуру в цьому регіоні. Проте власної держави не мали - у своєму суспільному розвитку кіммерійці переживали процес виділення військової знаті - вождів, яких Геродот називав царями. Жили кіммерійці патріархальними родами, що складалися з декількох сімей. Вони часто скликали зібрання воїнів, ради старійшин, союзні племінні ради. Що ж до фізичного типу носіїв білозірської культури, то вони характеризувалися високим зростом (171 см у чоловіків), здебільшого видовженою формою голови з добре розвинутим м'язовим рельєфом, вузьким і високим лицем, досить широким носом (С. Круц, Л. Литвинова та ін.). Це — риси одного з різновидів давньосередземноморського типу. Про зовнішній вигляд кіммерійців можемо судити з зображень представників цього племені на давньому посуді та прикрасах. Кімерійці носили широкі штани та куртки, підперезувалися поясом, вдягали чоботи та гостроверху шапку. Здебільшого одяг та взуття кіммерійців були шкіряними. На стародавніх зразках образотворчого мистецтва цих кочівників зображують як кінних воїнів у супроводі собак.

Культура та побут кіммерійців. Зовнішність кімерійців донесли до нас грецькі зображення. На малюнках несуться щодуху лихі вершники і рубають ворогів. Вони дуже схожі на козаків - у папахах, в одязі на зразок жупанів, підперезані поясом. Тільки замість шабель у них в руках довгі прямі мечі. Союзи кімерійських племен населяли територію Північного Причорномор'я в кінці ІІ-го тисячоліття до н.е. ще до приходу скіфів. На підставі образотворчого мистецтва сусідніх народів відновлюють одяг кімерійців. Вони носили шкіряні куртки, штани, чоботи і гостроверхі шапки. Поселення кіммерійців були тимчасовими, в основному – табори, зимівники. Але вони мали свої кузні і ковалів, які виготовляли залізні та сталеві мечі і кинджали, найкращі на той час у Стародавньому Світі. Самі вони метал не добували, користувалися залізом, добутим лісостеповиками або кавказькими племенами. Їхні майстри виготовляли кінські вудила, наконечники стріл, прикраси. Вони мали високий рівень розвитку керамічного виробництва. Особливо гарними були кубки з лощеною поверхнею, прикрашені геометричним орнаментом.

Кімерійці займалися скотарством, певною мірою і землеробством. Панівне становище серед кімерійців посідали кінні воїни. Вони були озброєні луком, кинджалом, мечем, кам'яним або бронзовим молотком. Саме воїнів деякі дослідники вважали кімерійцями часів походів до Малої і Передньої Азії. Основою їхнього господарства було кочове скотарство, провідна роль у якому належала конярству, що забезпечувало «засобами пересування» кіммерійських воїнів і пастухів. Вони були першим народом, який уповні пристосувався до природних умов східноєвропейських степів та завдяки кочовому способу виробництва максимально використовував наявні тут багаті пасовиська. Перехід від землеробства до скотарства змушував кіммерійців постійно кочували степом:улітку на північ, де пасовиська не так швидко вигорали під сонцем;узимку – на південь, де сніг не так сильно вкривав траву.

Кіммерійці були прекрасними ремісниками. Вони першими навчилися виготовляти знаряддя праці, зброю та прикраси з заліза. Самі вони метал не добували, користувалися залізом, добутим лісостеповиками або кавказькими племенами, які добували руду в болотах. Кіммерійці влаштовували кузні в своїх тимчасових зимівниках і виробляли як просте крицеве залізо, так і високо вуглецеву сталь. Ковалі добре володіли основними прийомами своєї професії. У широкому вжитку були бронзові, рідше золоті та скляні прикраси, глиняний і металевий посуд.

Мистецтво кіммерійців мало ужитковий характер. Гарними орнаментами (комбінуванням спіралей, ромбів, квадратів) вони прикрашали руків'я кинджалів, деталі вуздечок, посуд. Виробляли й скульптури-статуї, що зображували воїнів.

Особливого розвитку у кіммерійців набула ювелірна справа. Сучасні археологи знаходять чудові різьблені вироби з кістки, прикраси, інкрустовані напвідорогоцінним камінням, посуд, прикрашений скляними вставками. Для виготовлення металевих прикрас майстри застосовували різні технічні прийоми:лиття по восковій моделі;ковку;тиснення;різьблення;пайку. Мистецтво кіммерійців тяжіло до геометричних мотивів. На виробах вирізняються круглі, ромбоподібні, хрестоподібні деталі, спіралі, кільця, лунниці, розетки, меандри, прямокутники тощо.

Кіммерійському мистецтву були притаманні геометричні мотиви: спіралі, кільця, хрестоподібні, прямокутні та ромбоподібні фігури, лунниці, розетки, меандри. Для виготовлення металевих прикрас майстри застосовували різні технічні прийоми: лиття по восковій моделі, ковку, тиснення, різьблення та пайку.

. Деякі предмети інкрустовані скляними вставками, які посилювали враження декоративної завершеності. Кімерійці вміло обробляли кістки. Дуже красивими були у них прикраси, зроблені з напівкоштовного каміння.

Жили кіммерійці патріархальними сім'ями. Поступово у них виділяється військова знать. Цьому у великій мірі сприяли часті війни з сусідніми племенами. Археологічні знахідки показують, що кіммерійці мали зв’язки з племенами Приазов’я, Західного Сибіру та Кавказу. Серед виробів мистецтва знаходили жіночі прикраси, оздоблену зброю, кам’яні стели без зображення голови, але з ретельно відображеним кинджалом і сагайдаком зі стрілами.

Військова справа у житті кіммерійців. Кіммерійців вважають першими, хто осідлав коня й пристосувався до ведення бою верхи. Це було дуже важливим досягненням, адже велику роль у житті кіммерійців відігравали війни. Кіммерійської держави не існувало, розрізнені племена скотарів постійно ворогували, а розвиток у кіммерійців скотарської справи та навичок виготовлення залізної зброї призвів до того, що у них виділився клас військової аристократії. Найсильніші чоловіки, озброєні і на конях, часто запобігали до збагачення, грабуючи сусідні племена. З часом кіммерійці набули такої військової вправності, що почали брати участь у серйозних міжнародних конфліктах.

Походи в далекі країни Передньої та Малої Азії відкривали кочовикам широкі можливості для здобуття продуктів землеробства і ремесла. Окремі речі передньоазійського виробництва цього часу знайдено і в Україні. Панівне становище серед кіммерійців посідали кінні воїни, які становили основу війська. Вони були озброєні луком, кинджалом, мечем, кам'яним або бронзовим молотком. У ближньому бою кіммерійці застосовували мечі, повністю виготовлені із заліза або споряджені бронзовими руків'ями.

Цікаво, що мечі кіммерійців були прямими, як пізніше у хрестоносців, мали довжину понад метра і носилися на лівому боці, щоб було зручно діставати правою рукою. Луки кіммерійців були схожими на пізніші скіфські, у колчані вміщувалось до 42 стріл довжиною 50-60 сантиметрів. Про захисні обладунки кіммерійців свідоцтв мало – археологічні знахідки не дають повного уявлення про те, як захищав своє тіло воїн першого на території України кочового племені.

Важливу роль в житті кімерійців відігравала родова аристократія, серед яких виділялися жерці-старійшини. Вони регулювали міжплемінні відносини, виступали суддями у спірних питаннях, проводили обряди. Вірування кімерійців зберегли тісний зв'язок з астрономічними спостереженнями, їх головними святилищами залишалися давні арійські «обсерваторії». Неподалік від Артемівська, від їх «промислового» центру, була знайдена «кам'яна баба» з отворами і пазами, орієнтованими на різні точки небесної сфери. Вважають, що ці «баби» були частиною похоронних споруд.

Релігія кіммерійців. На побутування в Кімерійців культу Богині-Матері вказують стели із зображенням жінки, які мали культовий характер. Культ Богині-Матері - найхарактерніша риса формування релігійної свідомості багатьох народів. Колисковою всіх релігій була жіноча природа, що запліднювалася й розквітала від контакту з чоловічою природою. Чоловік і жінка започатковували світ, а найбільш виразні атрибути їхньої статі обожнювалися. Тірітака, Крим. Кіммерійські антропоморфні стелли у вигляді чоловіка та жінки (зліва)Стародавніми релігіями звеличувалася й любов матері як єдиної годувальниці та захисниці дитини. Культ Богині-Матері в кімерійців - це відлуння релігійного культу ранньонеолітичної (дотрипільської) та Трипільської доби.

Кімерійські поховання - це переважно, могили чоловіків, похованих за обрядом інгумації, покладених частіше за все - головою на захід. Могили за влаштуванням та розмірами різноманітні: прості ґрунтові ями прямокутної чи овальної форми, перекриті зверху деревом, ями з дерев'яним склепом або зрубом всередині, могили з дерев'яною конструкцією у вигляді частоколу або шатроподібної форми. Дерев'яні частини деяких могил мають сліди обпалення, що зв'язане з вогняним ритуалом, який мав місце під час поховання. Висота курганів досягала 15 м, на вершинах ставилися антропоморфні кам'яні статуї. На них зображались обличчя, руки, іноді вони тримали атрибути влади: жезл, булаву, сокиру.

Тотемом кімерійців була - змія. Але цей тотем був характерний взагалі для всіх індоаріїв, зокрема трипільців, пелазгів, скіфів. В Індії досі зберігається давній культ змії. Священні змії-нагі понині користуються там нечуваною пошаною і повагою, і є об'єктом обожнення, а факіри - заклинателі змій, користуються неабияким авторитетом. Кімерійців стародавні автори зображали "змієногими". У найдавніших пластах слов'янської міфології як спадок від кімерійців зберігся образ Чорноморського Змія або змій-Горинича. У міфах Давньої Еллади відображені сюжети воєн богів зі змієногими гігантами.

Історична доля. У другій половині VII ст. до н. е. могутня хвиля численних скіфських племен витиснула кіммерійців із Причорномор'я. Частина з них оселилася в Південному Причорномор'ї, частина мігрувала на Близький Схід. Історики вважають, що певна частина кіммерійців залишилася в Криму під назвою таврів. Деякі кіммерійські племена, очевидно були асимільовані скіфами. Частина вчених дотримується думки, що від кіммерійців можуть брати свій початок племена кельтів та болгар. За переказами, наведеними в античній «Історії монаха Спиридона» та в «Історії Зографа» під час скіфської навали кіммерійський цар Колед мав двох синів. Один з них, Брем, відправився з частиною кіммерійців на захід і захопив західно-європейскі землі. Від Брема та його супутників з’явилися кельти та бритони. Спочатку британський народ називався кімрами, що підтверджує теорію походження від кіммерійців.Інший син Коледа Болг за переказами пішов на південь – до Балкан. Це підтверджують археологи, які виявили столицю держави Болга, Казанлак, у центральній Болгарії. Отож, кіммерійці мали вплив не лише на історію України, але й на історію інших європейських народів.