Презентація на тему: "Давній Китай"

Урок на тему "Давній Китай"

Мета: Поглибити і систематизувати уявлення учнів про історія Давнього Китаю ; виховувати пошану до історії і культури інших народів. Очікувані результати:пояснювати і доречно вживати поняття «Піднебесна країна», «імперія Цінь», «Імперія Хань», «Великий шовковий шлях»; конфуціанство.називати хронологічні межі утворення та розквіту цивілізації в Китаї;показувати на карті долини Хуанхе та Янцзи, територіальні межі й основні центри давнього Китаю;визначати особливості давньокитайської писемності;характеризувати відкриття та винаходи давніх китайців, використовуючи візуальні джерела;висловлювати міркування про місце давньокитайської цивілізації в історії стародавнього світу та внесок Давнього Китаю до скарбниці досвіду людства.

Обладнання: Всесвітня історія. Історія України: підручник для 6 класу загальноосвітніх навчальних закладів/ О. Г. Бандровський, В. С. Власов Видавництво «Генеза», контурні карти, атласи, презентації «Стародавній Китай», «Велика Китайська стіна - древня велич Піднебесної». Тип уроку: Узагальнення і систематизації знань. Хід урокуІ. Організаційний момент. Повідомлення теми та мети уроку.ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Узагальнення і систематизація знань учнів1. ПРИРОДНО-ГЕОГРАФІЧНІ УМОВИ КИТАЮВчитель. Стародавні китайці називали свою батьківщину «Тянься» — «Піднебесна», «Чжун-Го» — «Серединне царство» (бо мешканці Китаю вважали свою країну центром землі), або «Чхун Хуа» — «Серединна Квітуча». Слово «Китай» з'явилося значно пізніше, можливо, походить від назви народу кидань, який завоював Китай у X ст. н.е. Сьогодні ми здійснемо віртуальну подорож у цю загадкову країну. На північному сході від Індії розташована велика країна, яку ми називаємо Китай. На заході його території лежать гори та пустелі, на півночі — степи, на півдні — гори, укриті тропічними лісами. Зі сходу та півдня Китай омивають Жовте і Східно-Китайське моря.

Найсприятливіші умови для заселення були у Східному Китаї, а саме — на Східно-Китайській рівнині, де протікають дві могутні річки — Хуанхе («Жовта вода») і Янцзи («Блакитна», або «Довга ріка»). Беручи початок у горах Тібету, ці річки нагадують Тигр і Євфрат: дуже бурхливі, несуть багато мулу і піску, часто несподівано розливаються. Назву «Жовта вода» річка Хуанхе одержала через свій колір. Північні вітри наносили зі степів жовтий пил, що за тисячоліття вкрив береги річки товстим шаром. Під час дощів Хуанхе розливалася, затоплювалися цілі області, знищувалися посіви. Стародавні китайці називали Хуанхе «лихом Китаю», «річкою, що надриває серця», «річкою тисячі бід». Проте ґрунти в її долині дуже родючі і легко піддавалися обробітку мотикою і дерев’яним плугом. Це і приваблювало населення. Тому й оселялися по берегах цієї ріки. З давніх часів основним заняттям жителів країни було землеробство. Основною сільськогосподарською культурою в Китаї був рис, що приносив по 2-3 врожаї на рік. Для кращого обробітку полів селяни використовували биків. До того ж китайці навчилися застосовувати добрива. Це значно збільшувало врожаї, що сприяло процвітанню країни.

Янцзи приймає притоки з п'ятої частини площі Китаю і в її басейні проживає третина населення Китаю. Має довжину близько 6 300 км, площа басейну — 1 808 500 км². Хуанхе  (в перекладі з китайської — Жовта річка) — друга за довжиною річка Азії та Китаю (після Янцзи), та шоста за довжиною річка світу, довжина становить близько 5 464 км

М’який вологий і теплий клімат сприяв розвитку землеробства. Хуанхе(Жовта річка) називається так через колір своєї води, мутної від родючого мулу. Протікає Хуанхе по м’яких жовто-зелених ґрунтах. Вони розмиваються настільки легко, що після літніх злив річка змінює своє русло. Повінь знищує селища, заливає пасовища й поля. У бурхливих річкових потоках гинуть люди і тварини. Саме тому китайці називають Хуанхе «Блукаючою Річкою», «Річкою тисячі нещасть». Долина Янцзи (Блакитної річки) у давнину була вкрита густими лісами. Через це хлібороби заселили її береги пізніше, ніж долину Хуанхе.

Традиційна корона імператорів КитаюІмператор Китаю (кит.: 中國皇帝; піньїнь: Zhōngguó　huángdì), хоча така титулатура вживалася рідко, переважно у новому часі. Більшість імператорів були етнічними китайцями, проте третина всіх імператорських династій були не-китайського кочівницького походження.

КонфуційІсторія Китаю особлива різноманітністю письмових джерел, які, у поєднанні з археологічними даними, дозволяють реконструювати політичне життя і соціальні процеси, починаючи з глибокої давнини. Канонізовані давньокитайські тексти релігійно-філософського та історичного змісту — особливо ті з них, в яких містилося вчення Конфуція — в свою чергу, самі впливали на подальший розвиток китайської цивілізації, світогляд китайського народу. Для китайської цивілізації з часів Конфуція була характерна висока соціально-політична активність кожної людини, спрямована на досягнення щастя і благополуччя саме в земному житті — при цьому його доля залежала не від божественного приречення, а від власних зусиль.

Теракотова армія Цінь Ши Хуан-діОсновні періоди (епохи) в історії Стародавнього Китаю традиційно носять назви династій і царств: Шан (або Їнь) — XVI — XI ст. до н. е. Чжоу і Чжаньґо — XI — III ст. до н. е. Цінь — 221 — 207 рр. до н. е. Хань — 206 р. до н. е. — 220 р. н. е. Найдавніші племена на території Китаю селилися, як і в інших давньосхідних цивілізаціях, у долинах великих рік, головною з яких була Хуанхе. Одне з цих племен, яке називало себе Шан (сусіди дали йому ім'я Їнь), змогло ближче до середини II тис. до н. е. створити першу державу. Саме в цей період починають закладатися основи давньокитайської культури. Було винайдене прядіння, бронзове лиття, ієрогліфічна писемність, зародилися основи містобудування.

ІV. РОЗВИТОК НАУКОВИХ ЗНАНЬ, ПИСЕМНІСТЬ ТА ОСВІТА Писемність у Китаї виникла ще в III тис. до н.е. Археологами знайдено старовинні предмети з написами. Знаками в китайському письмі, як і в деяких інших стародавніх культурах, слугують ієрогліфи. Кожен ієрогліф означає окреме слово і є складною комбінацією рисок. Інколи їх буває до 52. У давньокитайському письмі використовували близько 10 тисяч ієрогліфів. Розділових знаків не існувало. При письмі ієрогліфи розташовували стовпчиками — згори донизу. З І тис. до н.е. китайці писали на бамбукових дощечках, які з’єднували в особливий сувій. Згодом почали використовувати для письма шовкові стрічки, але шовк на той час був дорогим матеріалом. Тому після винайдення паперу, значно дешевшого за шовк і зручнішого, аніж бамбукові дощечки, його популярність була гарантованою.

Чимало винаходів та наукових відкриттів, зроблених у Стародавньому Китаї, людство використовує і донині. Великих успіхів досягли китайські астрономи. Вони вміли передбачати місячні й сонячні затемнення, навіть появу комет, уперше виявили плями на Сонці. Китайські математики знали десяткові дроби та дії з від’ємними числами. Саме тут було винайдено компас, що складався з квадратної залізної пластинки та магнітної «ложечки», яка вільно оберталася на відшліфованій поверхні металу. Її ручка завжди показувала на південь. Серед найважливіших винаходів китайців був папір. Його виробляли з ганчірок, кори дерев і бамбука. Високого розвитку досягла китайська медицина. Місцеві лікарі визначили на тілі людини певні активні точки (нервові центри), вплив на які підтримує здоров’я. Мешканці Піднебесної знали також лікувальні властивості багатьох лікарських рослин, зокрема женьшеню. У давнину китайські лікарі рекомендували своїм хворим цілющий засіб — чай. Пізніше його почали вживати як повсякденний тонізуючий напій. Саме китайці винайшли порох, який спочатку використовували лише для влаштування святкових феєрверків. У II ст. н.е. вчений Чжан Хен зробив перший у світі сейсмограф — прилад для визначення коливань ґрунту (землетрусів). Це була бочечка із головами восьми драконів, які вказували на всі сторони світу. Довкола посудини сиділи жаби з розкритими ротами. У пащі кожного дракона лежала кулька. Під час коливання ґрунту деякі кульки падали жабам у рот. Таким чином визначався напрямок до центра землетрусу.

V. Підсумок уроку. Бесіда. Що нового дізнались на уроці?Чим він вас вразив?VI. Домашнє завдання§ 21. Давній Китай