Кодекс закладу освіти щодо попередження і протидії насильству

КОДЕКС ЗАКЛАДУ ОСВІТИ ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ І ПРОТИДІЇ

НАСИЛЬСТВУ

 

І. Мета документу: засвідчити прихильність керівництва, педагогічного колективу, всіх працівників закладу освіти, учнів та батьків створити безпечне, вільне від дискримінації та насильства, інклюзивне та доброзичливе до всіх учасників освітнього процесу середовище, яке сприяє успішному навчанню і роботі.

 

ІІ. Визначення понять насильства і дискримінації, його видів і форм прояву.

 

Насильство в закладі освіти – це сплановані або спонтанні агресивні дії, що відбуваються на його території або в його приміщеннях під час занять, перерв, на шляху до нього і назад, а також на заходах, які проводить заклад в іншому місці. Суб’єктами і об’єктами насильства  у закладі освіти можуть бути педагоги, інші працівники, учні та їхні батьки. Представник будь-якої з названих груп може бути ініціатором насильницьких дій, постраждалою стороною або свідком

 

Фізичне насильство – це дії із застосуванням фізичної сили з метою заподіяння людині болю, дискомфорту, приниження її гідності. До фізичного насильства відносять удари, що наносять рукою, ногою, за допомогою будь-яких предметів, побиття, поштовхи, стусани, потиличники, укуси, скубання за вуха, викручування рук, заламування пальців, примус залишатися в будь-якій незручній або принизливій позі, удушення, чублення, струс і напад з будь-яким предметом або зброєю. Фізичне насильство може призвести до фізичних і психологічних травм, інвалідності потерпілого або смерті в результаті травми або суїциду.

 

Психологічне насильство – це сукупність навмисних вербальних і поведінкових дій, спрямованих на приниження гідності, ігнорування, відторгнення, контроль або соціальну ізоляцію людини. Психологічне насильство може проявлятися в глузуванні, обзиванні, образливих прізвиськах, висміюванні, відмові у спілкуванні, недопущенні в групу, гру,

на спортивне заняття або інший захід, а також в образах, лайці, грубих і принизливих висловлюваннях, які применшують самооцінку і самоповагу людини, переконують її у «нікчемності», відторгненні від спільноти, знецінюють її особистість.

 

Сексуальне насильство – це примус людини до сексуальних стосунків всупереч її бажанню і волі, а також будь-які (в тому числі і не пов’язані з примусом) сексуальні дії з боку дорослої особи щодо неповнолітньої особи, яка не досягла віку згоди. (Вік сексуальної згоди – вік, починаючи з якого людину вважають спроможною дати інформовану згоду на сексуальні стосунки з іншою особою. Вік сексуальної згоди в Україні – 16 років. Кримінальний кодекс України, ст. 156.) Зґвалтування (статеві стосунки із застосуванням насильства чи загрози його застосування) – крайній ступінь сексуального насильства, яке може стати причиною вагітності, зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом, в тому числі ВІЛ-інфекцією. Таке насильство завдає глибокої психологічної травми, призводить до зниження самооцінки і може стати причиною спроб самогубства.

Сексуальне насильство може мати прояв у небажаних обіймах, дотиках, в тому числі до статевих органів іншої людини, або непристойному оголенні своїх статевих органів, показі порнографії, підгляданні за оголеною людиною. До сексуального насильства також належать висловлювання, що принижують гідність, та сексуальні домагання – загравання, залицяння, а також будь-які інші дії, спрямовані на утиск людини, яка відхилила такі домагання.  У більшості випадків, висловлювання і сексуальні утиски та домагання лякають, принижують і знижують почуття самоповаги у неповнолітніх і можуть спричинити передчасне припинення навчання у школі та училищі. Особливо часто це трапляється з дівчатами і ґендерно некомфортними хлопчиками і дівчатками.

 

Економічне насильство в закладі освіти полягає у псуванні або насильницькому відбиранні майна (одягу, шкільного приладдя, особистих речей, телефонів тощо) та грошей в учнів або працівників. Часто цей вид насильства полягає у здирництві – разовому або періодичному вимаганні грошей, речей під тиском і примусом, включаючи загрозу застосування фізичної сили, розголошення певних відомостей, поширення чуток і пліток.

Такі дії завдають жертві не тільки матеріальної, а й моральної шкоди від завданих фізичних і психологічних страждань (болі, страху, приниження).

 

Дискримінація – це обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі особи за ознакою раси, кольору шкіри, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, політичних, релігійних та інших переконань, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками.

Дискримінація може мати різні прояви: явні і відкриті – через образливі й такі, що принижують гідність людини, висловлювання, коментарі, жарти, прізвиська і обзивання, виключення з ігор та змагань, а також неявні – через упереджене, нерівне ставлення.

 

Ґендерне насильство може мати форму психологічного, фізичного або сексуального насильства, в його основі лежать ґендерний дисбаланс або ґендерні стереотипи. Будь-які насильницькі та дискримінаційні дії, в тому числі з причини неприйняття ґендерної ідентичності і сексуальної орієнтації людини, є проявами ґендерного насильства.

Ґендерне та сексуальне насильство часто зачіпає дівчат і жінок, особливо у суспільстві, де жінка традиційно посідає підлегле становище. Соціальні норми, що закріплюють домінантне становище чоловіка та культивують брутальність, можуть провокувати агресивну поведінку хлопчиків. Чекаючи підпорядкування і покірності з боку дівчаток, хлопчики можуть застосовувати до них тиск, примус і силу. Демонструючи свою мужність, вони можуть чіплятися, принижувати та піддавати фізичному і навіть сексуальному насильству слабших і тих, хто не відповідає ґендерним нормам, особливо хлопчиків, яких сприймають як таких, що мають гомосексуальну орієнтацію. Ґендерне та сексуальне насильство пов’язане з ризиком інфікування ВІЛ.

 

Булінг – це повторювані акти різних видів насильства і знущань з боку однієї особи або групи осіб щодо особи, яка не може себе захистити. Булінг не відбувається, коли два учні з однаковими фізичними можливостями часто сперечаються, борються чи підбурюють один одного в ігровій формі. Булінг завжди має на меті зацькувати жертву, викликати у неї страх, деморалізувати, принизити, підпорядкувати. В закладах освіти булінг є поширеним серед однолітків і часто його здійснюють старші учні щодо молодших. З булінгом з боку колег або керівництва можуть стикнутися працівники закладу освіти. Найчастіше булінг – це свідомо сплановане, тривале, фізичне та/або психологічне насильство, припинення котрого вимагає втручання третіх осіб – директора, вчителів, інших працівників закладу освіти, учнів, батьків, а іноді й представників правоохоронних органів.

Булінг – форма насильства, яка має деякі особливості. По-перше, булінг асиметричний: з одного боку – кривдник, який має владу й перевагу у фізичній та / або психологічній силі, з іншого – потерпілий, який такою силою не володіє і гостро потребує підтримки і допомоги третіх осіб. По-друге, булінг здійснюють навмисно – він спрямований на нанесення фізичних і душевних страждань людині, яка стала мішенню булінгу. По-третє, булінг позбавляє потерпілого впевненості в собі, руйнує здоров’я, самоповагу і людську гідність. По-четверте, булінг – це груповий процес, який стосується не тільки кривдника і потерпілого, а й свідків   насильства, всього класу, де він відбувається. По-п’яте, булінг ніколи не припиняється сам собою: завжди потрібен захист і допомога постраждалим, кривдникам і свідкам.

Булінг проявляється по-різному. В одному випадку це можуть бути систематичні словесні образи, обзивання чи глузування над певними особливостями людини – зовнішністю, манерою говорити, одягатися, ходою, мімікою, жестами, в тому числі внаслідок захворювання або інвалідності (заїкання, накульгування). В іншому випадку знущання можуть мати форму побиття, штовхання, відбирання або псування речей, приниження гідності, наприклад, через примус виконувати будь-які принизливі дії або здійснювати акти насильства щодо третіх осіб. Подібні фізичні та словесні дії є прямим булінгом. Непрямий булінг проявляється через менш явні дії – маніпулятивну поведінку, поширення брехливої інформації, пліток, виключення людини з кола спілкування, спільних занять, ігор, відторгнення, ігнорування, бойкот.

З розвитком сучасних інформаційних технологій набув поширення ще один вид булінгу – кібербулінг:  використання мобільних телефонів, електронної пошти, Інтернету, соціальних мереж, блогів, чатів для переслідування людини, поширення її конфіденційної інформації, пліток, ганебних і образливих повідомлень. Кібербулінг можуть чинити через показ і відправлення різких, грубих або жорстоких текстових повідомлень, передражнювання жертви в режимі онлайн, розміщення у відкритому доступі особистої інформації, фото або відео, щоб заподіяти шкоди жертві або збентежити її; створення фальшивої електронної пошти, веб-сторінки, облікового запису в соціальних мережах для переслідування і знущань над іншими від імені жертви.

До того як стати системним і довготривалим знущанням, яке зазвичай коїть група осіб, булінг проходить кілька стадій.

Перша стадія – це утворення булінг-угрупування. У дитячо-підлітковому колективі навколо «лідера», що прагне самоствердження через демонстрацію фізичної сили або інших форм насильницьких дій, може утворитися група «прихильників», які також прагнуть домінувати або шукають захисту і заступництва «лідера». Якщо першим проявам насильства не дають рішучої відсічі, то їхній головний ініціатор – «лідер» – переконується у своїй безкарності. Це підвищує його авторитет серед прихильників і зміцнює угруповання.

На другій стадії конфлікт зміцнюється. Невтручання вчителів, байдужість однокласників дозволяє повторюватися насильницьким діям, а учень, який їх зазнає, поступово втрачає здатність і волю до опору. Стаючи більш вразливим, дає привід для подальших нападів.

Третя стадія – деструктивна поведінка. За учнем, який регулярно піддається нападкам, остаточно закріплюється статус жертви. Інші діти (а інколи й дорослі), звикнувши до постійних знущань над цією людиною, її ж і звинувачують в ситуації, що склалася. Жертва сама починає вірити в те, що винна у знущаннях над собою. Своїми силами вона вже не може впоратися з ситуацією, стає пригніченою, заляканою і деморалізованою.

Четверта стадія – вигнання. Потерпілий учень, доведений до крайнього ступенем  розпачу і відчуття самотності, прагнучи уникнути зустрічей з кривдником і додаткової травматизації, починає епізодично пропускати навчальні заняття або зовсім припиняє відвідувати заклад освіти. Це явище отримало назву «академічної шкоди булінгу». Коли у булінгову ситуацію втручаються дорослі (батьки, вчителі, адміністрація закладу освіти), потерпілого учня можуть перевести в інший клас або школу, проте часто не надаючи при цьому необхідної соціально-психологічної допомоги. Отримана в результаті тривалого насильства глибока психологічна травма може завадити успішній інтеграції потерпілого в новий навчальний колектив і бути однією з причин повторення булінгу вже на новому місці. Не отримуючи підтримки і не знаходячи виходу із ситуації насильства, потерпілий може заподіяти шкоду собі, задуматися про суїцид і здійснити його.

 

ІІІ. Відповідальність та порядок дій всіх учасників освітнього процесу для запобігання, виявлення та повідомлення, обліку та реагування на випадки насильства і дискримінації, надання допомоги і підтримки всім учасникам випадку насильства.

Важливо, щоб усі працівники закладу освіти – директор, заступник директора, вчитель, психолог, медичний працівник  та інші – розуміли ступінь відповідальності за допущення насильницьких дій, а в разі зіткнення з насильством або спробою його здійснення третьою особою – знали, як діяти, щоб припинити насильство. Для цього в посадових інструкціях кожного співробітника, залежно від його компетенцій і повноважень, або в окремих нормативних актах (наказ, розпорядження) зазначають функції і можливі дії щодо запобігання насильства і реагування на його випадки. Крім того, під час проведення атестацій педагогічних працівників необхідно оцінювати виконання ними таких обов’язків.

За застосування щодо учнів самим керівником, педагогом чи іншими співробітником закладу освіти методів виховання та інших дій, пов’язаних з фізичним та/або психологічним насильством, керівник або співробітник може бути звільнений із займаної посади.

Згідно зі статтею 53 Закону України «Про освіту», педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов’язані:

• захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам;

• повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, яких залучають до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

Директор закладу освіти

Директор закладу освіти несе персональну відповідальність за життя і здоров’я, дотримання прав і свобод учнів та працівників. Відповідно до статті 26 Закону України «Про освіту», керівник закладу освіти забезпечує створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), зокрема: розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію насильству й булінгу в закладі освіти;

розглядає заяви про випадки булінгу здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування;

скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу для прийняття рішення

за результатами проведеного розслідування та вживає відповідних заходів реагування;

забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);

повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу в закладі освіти;

інформує батьків учнів та організовує взаємодію з органами управління освітою, закладами охорони здоров’я, соціальної допомоги, психологічними службами для протидії насильству та надання допомоги потерпілим.

Заступник директора, відповідальний за профілактику та протидію насильству та булінгу:

організовує та контролює освітній та виховні процеси без дискримінації, пропаганди насильства чи агресії;

створює умови для навчання всіх співробітників закладу освіти методам профілактики насильства і навичкам його виявлення, запобігання і надання допомоги учасникам конфлікту;

організовує розгляд випадків насильства та надання допомоги; організовує моніторинг навчання, поведінки і соціалізації учнів з особливими освітніми потребами та інших учнів, які через особистісні, сімейні, соціальні та інші чинники мають високий ризик зазнати насильства і дискримінації;

підтримує зв’язок з батьками учнів, в тому числі через батьківський комітет та класних керівників.

Учитель / класний керівник:

у щоденній роботі з учнями використовує методи гуманної педагогіки, засоби і форми навчання і виховання відповідно до вікових, психологічних і фізичних особливостей учнів;

неухильно дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку, етичних норм у спілкуванні з учнями, батьками, колегами, керівництвом, однаково ставиться до всіх учнів, не допускає дискримінаційних дій;

формує в учнів навички міжособистісного спілкування, вміння домовлятися і вирішувати конфлікти мирним шляхом;

здійснює постійний нагляд за колективом учнів для раннього виявлення міжособистісних конфліктів, формування угруповань, ізоляції та цькування замкнених, емоційно нестабільних учнів, в тому числі які мають особливі освітні потреби, особливості розвитку і поведінки, для своєчасного надання допомоги і підтримки;

не залишає без уваги повідомлення про випадки насильства, спиняє агресивну поведінку, своєчасно обговорює з батьками проблеми в поведінці учнів і спільні дії щодо їх подолання.

Психолог, соціальний педагог

Психолог, соціальний педагог, так само як і всі інші співробітники закладу освіти у випадку насильства діють відповідно до порядку і алгоритмів дій, встановлених в закладі освіти;

беруть участь у розборі випадків, надають психологічну, соціальну та іншу допомогу учасникам конфліктної ситуації, дотримуються конфіденційності і зберігають у таємниці всі особисті відомості про учасників конфлікту.

Уповноважений з прав дитини (за наявності у закладі освіти)

Уповноваженого з прав дитини обирають на загальних зборах закладу освіти з числа вчителів, психологів, соціальних педагогів або батьків учнів. Уповноважений працює на громадських засадах з метою профілактики порушень прав і відновлення порушених прав учасників освітнього процесу: сприяє формуванню правової культури і правової свідомості, здійснює роз’яснювальну роботу серед керівництва і працівників закладу освіти, учнів та батьків з питань дотримання їхніх прав, неприпустимості насильства і дискримінації, відповідальності за вчинення насильницьких дій та бездіяльності щодо їх запобігання і припинення;

забезпечує незалежний контроль, приймає і розглядає скарги і заяви учнів та їхніх батьків, працівників закладу освіти, що пов’язані з актами насильства і дискримінації та конфліктними ситуаціями;

ініціює розслідування випадків насильства та стежить за дотриманням прав залучених сторін; проводить переговори з їх учасниками, сприяє примиренню сторін та відновленню порушених прав;

за потреби залучає до розв’язання проблемної ситуації адміністрацію закладу

освіти, вищі органи управління освіти, органи опіки та піклування, правоохоронні органи, правозахисні організації.

Допоміжний персонал:

працівник, бібліотекар, працівники шкільної їдальні, гардеробу, лаборанти, секретар, вихователь шкільного автобуса;

 У своїй повсякденній роботі їм доводиться спостерігати за неформальними стосунками між учнями, проявами домінування старших над молодшими, сильних над слабими, бути свідками бійок, знущань.

Задля протидії насильству ці працівники:

мають стежити за тим, щоб до будівлі закладу освіти та на його територію не потрапляли сторонні особи, а учні не залишали заклад до закінчення занять; наглядати за учнями в вестибюлі, гардеробі, коридорах школи і повідомляти класному керівнику, відповідальному заступнику директора про випадки насильства, а також поведінку учнів, що дозволяє запідозрити вчинення ними

або щодо них насильницьких дій;

Технічний персонал

прибиральниці, водій шкільного автобуса, двірник, електрик, слюсар,  тощо. Ці працівники: не повинні допускати учнів у технічні приміщення (підвали, комори, бойлерні, гаражі) та інші «затишні» місця (під сходові клітини, тамбури, віддалені ділянки території закладу освіти), де можуть відбутися насильницькі дії;

виявивши учнів у таких місцях, з’ясовують, з якою метою вони там, і стежать, щоб учні їх залишили;

під час прибирання й технічного обслуговування туалетних кімнат,  спортивних роздягальнь звертають увагу на поведінку учнів і за підозри на вчинення насильницьких дій, негайно повідомляють черговому вчителю або адміністратору.

Водієві шкільного автобуса під час перевезення учнів потрібно спостерігати за пасажирами, звертати увагу на їхню поведінку під час посадки та висадки, інформувати  адміністрацію закладу освіти про події та факти, що дозволяють підозрювати вчинення насильницьких дій.

Ставши свідками бійки або іншої конфліктної ситуації, що супроводжується насильством, допоміжний та технічний персонал має діяти відповідно до порядку, встановленого в закладі освіти.

Якщо стало відомо про випадок фізичного або психологічного насильства або спроби його здійснення, про випадок жорстокого поводження, цькування чи дискримінації, наслідки якого не вимагають негайного надання медичної допомоги:

1. Негайно припинити насильницькі дії, агресивну поведінку кривдника (кривдників). Заспокоїти дитину, яка зазнала насильства.

2. Задокументувати випадок. Забезпечити розбір випадку насильства (за необхідності – з залученням спеціальної комісії, створеної з числа співробітників закладу освіти), після отримання повної інформації про випадок, розгляду рекомендацій комісії і обговорення випадку з залученими сторонами, заступником, відповідальним за профілактику насильства, вчителями та психологами. Якщо висновок комісії підтвердить, що дії кривдника були системними і випадок має ознаки булінгу, керівник закладу освіти зобов’язаний повідомити органи Національної поліції та службу у справах дітей.

3. Вжити дисциплінарних заходів щодо працівників закладу освіти, які допустили насильницькі дії щодо учнів або колег.

4. Вжити дисциплінарних заходів щодо працівників закладу освіти, які своєчасно не зреагували на тривожні сигнали (залишили без уваги повідомлення про прояви насильства, ігнорували конфліктні ситуації) або не припинили насильницькі дії, свідками яких вони стали або про які знали.

5. Вжити щодо учнів, які вчинили насильство, виховні та дисциплінарні заходи, в числі яких можуть бути бесіда, зауваження, догана, подальше спостереження і надання психологічної допомоги.

6. Забезпечити надання всім учасникам конфліктної ситуації необхідної допомоги і підтримки.

Якщо випадок насильства спричинив за собою наслідки, які потребують негайного надання медичної допомоги (фізична травма, кровотеча, втрата свідомості, психологічний шок тощо):

1. Надати невідкладну допомогу силами медичного працівника закладу освіти або інших співробітників, які мають навички надання першої допомоги.

2. Поінформувати батьків як потерпілого учня/учениці, так і батьків кривдника про випадок, провести з ними бесіду, обговорити заходи захисту і допомоги потерпілим, застосувати виховні і дисциплінарні заходи щодо кривдника, а також необхідну для зміни його поведінки психологічну допомогу.

Керівництво закладу освіти негайно інформує керівництво вищого органу управління  освітою, правоохоронні органи, батьків постраждалого учня/учениці, батьків кривдника про важкий випадок фізичного або психологічного насильства, сексуального насильства, носіння і застосування зброї, зберігання і розповсюдження наркотиків, загрози фізичної розправи, вимагання, крадіжки, пограбування.

1.Повідомлення про випадок насильства або виявлення випадку насильства

ОСОБА, ЯКА ЗАЗНАЛА НАСИЛЬСТВА:

Особисто повідомляє працівникові закладу освіти, якому довіряє, або інформує працівників закладу будь-яким іншим способом.

Повідомляє батькам.

БУДЬ-ХТО З УЧНІВ, ЯКІ ОПИНИЛИСЯ СВІДКАМИ АБО ДІЗНАЛИСЯ ПРО ВИПАДОК:

 Особисто повідомляє працівникові закладу освіти, якому довіряє, черговому вчителю, адміністратору або інформує працівників закладу освіти у будь-який інший спосіб.

ОДИН З БАТЬКІВ ПОСТРАЖДАЛОГО/РОДИЧ:

Звертається (усно, письмово, за допомогою електронних комунікацій) до класного керівника, відповідального заступника директора, директору закладу освіти.

БУДЬ-ХТО З БАТЬКІВ, ЯКІ СТАЛИ СВІДКАМИ АБО ДІЗНАЛИСЯ ПРО ВИПАДОК:

Повідомляє класному керівнику, відповідальному заступнику директора, директору закладу освіти.

Про насильство щодо дитини можуть свідчити особливості її поведінки, настрою, зовнішній вигляд, «безпричинні» пропуски занять і зниження успішності. За виявленні схожих ознак будь-який працівник закладу освіти або учень повинен повідомити про них класному керівникові або заступникові директора, відповідальному за протидію насильству. Працівники закладу освіти повинні негайно приступити до розбору випадку і, якщо насильство справді було, надати допомогу.

2. Негайне втручання з метою припинення насильства

БУДЬ-ЯКИЙ ПРАЦІВНИК ЗАКЛАДУ ОСВІТИ, ЯКИЙ СТАВ СВІДКОМ АБО ДІЗНАВСЯ ПРО ВИПАДОК НАСАЛЬСТВА:

Розбороняє учасників (без застосування фізичної сили, яка може завдати шкоди учасникам конфлікту). За необхідності кличе на допомогу охорону, інших працівників закладу.

Інформує класного керівника, заступника директора, а за їхньої відсутності  чергового адміністратора.

БУДЬ-ХТО З УЧНІВ, ЯКІ СТАЛИ СВІДКАМИ АБО ДІЗНАЛИСЯ ПРО ВИПАДОК:

Негайно повідомляють будь-кому з працівників закладу освіти.

БУДЬ-ХТО З БАТЬКІВ, ХТО СТАВ СВІДКОМ АБО ДІЗНАВСЯ ПРО ВИПАДОК:

Розбороняє учасників (без застосування фізичної сили, яка може завдати шкоди учасникам конфлікту). За необхідності кличе на допомогу інших працівників закладу освіти.

3. Надання першої допомоги особі, яка зазнала насильства

БУДЬ-ЯКИЙ ПРАЦІВНИК ЗАКЛАДУ ОСВІТИ, УЧЕНЬ, ХТОСЬ ІЗ БАТЬКІВ, ХТО ОПИНИВСЯ СВІДКОМ АБО ДІЗНАВСЯ ПРО ВИПАДОК:

Надає першу допомогу.

Викликає медичного працівника закладу освіти або супроводжує потерпілого в медичний кабінет.

У випадку загрози життю і здоров’ю потерпілого

МЕДИЧНИЙ ПРАЦІВНИК, ПРЕДСТАВНИК АДМІНІСТРАЦІЇ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ, А ЗА ЇХНЬОЇ ВІДСУТНОСТІ – БУДЬ-ХТО З ПРАЦІВНИКІВ ЗАКЛАУ ОСВІТИ:

Викликає швидку медичну допомогу.

Надає першу допомогу.

Повідомляє батькам потерпілого учня.

4. Розбір та реєстрація випадку насильства

КЛАСНИЙ КЕРІВНИК, А ЗА ЙОГО ВІДСУТНОСТІ – ЧЕРГОВИЙ АДМІНІСТРАТОР:

Розмовляє з потерпілим, кривдником, свідками (за необхідності з залученням психолога закладу освіти), документує випадок та інформує про нього заступника директора, відповідального за попередження та протидію насильству або директора закладу.

Повідомляє батькам потерпілого і кривдника, зважаючи на ситуацію, характер і наслідки випадку.

У повідомленні батькам, необхідно враховувати, що це може поставити потерпілого або кривдника в ситуацію загрози застосування насильства щодо нього або нанесення йому іншої шкоди з боку батьків.

 

ПСИХОЛОГ, СОЦІАЛЬНИЙ ПЕДАГОГ:

Консультують класного керівника, відповідального заступника директора і беруть участь розборі випадку.

УПОВНОВАЖЕНИЙ З ПРАВ ДИТИНИ В ЗАКЛАДІ ОСВІТИ:

Розглядає повідомлення про насильство, скарги учнів, батьків, працівників закладу освіти в зв’язку з насильством і порушенням прав здобувачів освіти або працівників закладу.

За потреби бере участь в розборі випадку, розмовляє з учасниками, батьками, працівниками закладу освіти.

За потреби ініціює розслідування випадку насильства або порушення прав.

ЗАСТУПНИК ДИРЕКТОРА, ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ЗА НАПРЯМОК ПРОФІЛАКТИКИ ТА ПРОТИДІЇ НАСИЛЬСТВУ:

Розглядає повідомлення про насильство, скарги і заяви учнів, батьків, працівників закладу освіти в зв’язку з насильством.

Реєструє інформацію про випадок насильства в журналі (електронній базі даних), повідомляє про нього директору закладу освіти.

Бере участь в розборі випадку, розмовляє з учасниками, батьками, працівниками закладу освіти.

Організовує роботу комісії з розбору випадку.

 

ДИРЕКТОР, А ЗА ВІДСУТНОСТІ –ЗАСТУПНИК ДИРЕКТОРА:

Розглядає повідомлення про насильство, скарги і заяви учнів, батьків, працівників закладу освіти в зв’язку з насильством.

Забезпечує проведення розбору кожного випадку насильства.

Залежно від ситуації, характеру і наслідків випадку: а) проводить бесіду з учасниками насильства, батьками; б) доручає провести розбір випадку класному керівнику, відповідальному заступнику або спеціальній комісії або ради з профілактики та розглядає їх висновки та рекомендації; в)приймає рішення про виховні та дисциплінарні заходи щодо кривдника; г)негайно інформує вищий орган управління освітою, правоохоронні органи про виявлений випадок булінгу, випадок насильства, що спричинило тяжкі наслідки для потерпілого, випадок, пов’язаний з сексуальним насильством.

 

КОМІСІЯ З РОЗБОРУ ВИПАДКУ НАСИЛЬСТВА:

Члени комісії розмовляють з постраждалим, кривдником, свідками, батьками, працівниками закладу освіти, аналізують стан учасників, ситуацію в цілому та її наслідки, дають рекомендації з надання допомоги учасникам та прийняття виховних, дисциплінарних та профілактичних заходів. Роблять висновок щодо кваліфікації випадку булінгу.

5. Надання допомоги, виховні та дисциплінарні заходи, завершення випадку.

КЛАСНИЙ КЕРІВНИК:

Спостерігає за станом учасників насильства, розмовляє з ними, їхніми батьками; за необхідності надання допомоги учасникам залучає психолога, соціального педагога, уповноваженого з прав дитини.

Здійснює виховні заходи, інформує відповідального заступника директора про результати цих заходів і наданої допомоги.

Проводить (за необхідності спільно з психологом, соціальним педагогом, уповноваженим з прав дитини) обговорення випадку, роз’яснювальну та профілактичну роботу в класі (групі).

 

ПСИХОЛОГ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ:

Оцінює психологічний стан потерпілого, кривдника, свідків, надає їм психологічну допомогу.

Консультує класного керівника, інших учителів і працівників закладу освіт з тактики поведінки щодо учасників насильства і проведення роз’яснювальної та профілактичної роботи в класі і в закладі освіти в цілому.

За потреби самостійно або спільно з класним керівником або відповідальним

заступником директора організовує обговорення випадку чи профілактичну бесіду з класом.

Консультує батьків, за наявності показань рекомендує звернутися по психологічну, медичну і соціальну допомогу до інших установ.

Здійснює моніторинг психологічного стану учасників, інших учнів класу, за необхідності проводить консультування, організовує тренінги, розмовляє

з батьками.

 

СОЦІАЛЬНИЙ ПЕДАГОГ:

Координує надання допомоги учням різними фахівцями (психологом, соціальним працівником, медичним працівником, юристом тощо) і службами, взаємодіє з батьками учнів та інформує про надану допомогу класного керівника і відповідального заступника директора.

 

УПОВНОВАЖЕНИЙ З ПРАВ ДИТИНИ:

Здійснює заходи щодо захисту прав учнів (постраждалого, кривдника, свідків), за необхідності залучає для цього різні організації, правоохоронні органи, інформує про вжиті заходи батьків учнів, класного керівника, відповідального заступника, директора закладу освіти.

 

ЗАСТУПНИК ДИРЕКТОРА, ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ЗА НАПРЯМОК ПРОФІЛАКТИКИ ТА ПРОТИДІЇ НАСИЛЬСТВУ:

Контролює надання допомоги учасникам насильства і прийняття щодо них виховних і дисциплінарних заходів та інформує про це директора закладу освіти.

Інформує кривдника (і його батьків) про вжиті щодо нього дисциплінарні заходи.

Реєструє здійснені заходи (допомога, виховні та дисциплінарні) за кожним випадком насильства в журналі (електронній базі даних) і інформує директора закладу освіти.

Готує подання на працівників закладу освіти, які вчинили насильницькі дії щодо учнів.

 

ДИРЕКТОР:

Забезпечує надання соціально-педагогічної і психологічної допомоги всім учасникам насильства.

Забезпечує реалізацію виховних і дисциплінарних заходів стосовно учасників

насильства.

• Забезпечує проведення моніторингу виявлення, реєстрації та реагування на всі випадки насильства.