Кома між однорідними членами речення.

Тема 1. Педагогіка як наука

1. Предмет педагогіки.

Слово "педагогіка" — грецького походження, воно означає "дітоводіння". У Стародавній Греції педагогами називали рабів, які супроводжували дітей до школи. У процесі розвитку педагогіки відбулися помітні зміни у змісті окремих визначень. Педагогіка впродовж віків формувалася як наука про виховання. Вона досліджує не лише виховання, а й навчання. Тому слід вважати, що педагогіка — це сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості людини.

Предметом педагогіки є:

а) дослідження закономірностей педагогічних явищ і процесів;

б) теоретичне обґрунтування змісту, принципів, форм і методів навчання та виховання;

в) вивчення передового педагогічного досвіду і розвиток на цій основі сучасної педагогіки;

г) розробка педагогічної техніки.

Педагогічна наука виникла і розвивалась як теорія виховання підростаючих поколінь. Зумовлено це тим, що людина, її духовні та фізичні якості формуються в дитинстві, підлітковому віці та юності. Саме у ці періоди життя розвиток особистості відбувається найбільш інтенсивно, формуються найголовніші її риси та особливості — розумові та фізичні здібності, основи світогляду, переконань, моральних почуттів, риси характеру, тощо. Тому істотні прогалини і недоліки у вихованні, допущені в ранньому віці, ліквідувати пізніше надзвичайно важко, а іноді й неможливо.

Педагогіка вивчає процеси виховання, освіти і навчання лише у властивих їй межах, розглядає у цих процесах тільки педагогічний аспект. Вона досліджує те, на яких загальнопедагогічних засадах, завдяки яким засобам виховної роботи потрібно будувати виховний процес, освіту і навчання людей різних вікових груп в освітніх закладах, в усіх типах установ, організацій і трудових колективів.

Видатний педагог А. С. Макаренко сказав, що педагогіка — найскладніша діалектична наука, тому що її предметом є виховання особистості, формування правильного ставлення до всього, що її оточує.

Інший видатний педагог, В. О. Сухомлинський, зазначив, що педагогіка повинна бути наукою для всіх.

Стадії розвитку педагогіки можна розглядати в такому порядку: народна педагогіка — духовна педагогіка — світська педагогіка. З появою кожної нової стадії відбувався процес її взаємодії, взаємодоповнення та взаємозбагачення.

2. Основні етапи розвитку педагогіки.

Педагогіка пройшла тривалий розвиток, яке можна розділити на три великі етапи.

I. Емпіричний етап розвитку педагогіки. Починаючи з найдавніших часів людство накопичувало і осмислювало досвід навчання і виховання різних часів і народів, створення різних освітніх установ.

На Заході здавна існували школи афінського і спартанського виховання, школи грецької культури, монастирські, соборні і городскіешколи.

На Сході китайські вчені реалізовували в шкільному навчанні вивчення чотирьох дисциплін: моралі, мови, політики і літератури; вперше висунули концепцію ідеальної людини - не по походженню, а завдяки навчанню і вихованню. Арабські ж і іранські мислителі завжди прагнули підвищити загальну цінність освіти, підкреслювали важливість систематичного і постійного навчання, необхідність всебічного фізичного і духовного розвитку людей, формування у них таких якостей, як шанобливе ставлення до старших, справедливість, ввічливість, сміливість.

II. Етап формування педагогіки як науки. У період Середньовіччя церква монополізувала духовне життя суспільства, спрямовуючи виховання в релігійне русло.

ВУкаіни розвиток педагогіки йшло по шляху формування стрункої системи освітніх установ на чолі з створеним спеціально Міністерством народної освіти. В основу її діяльності лягли думки і ідеї основоположника вітчизняної педагогіки К. Д. Ушинського, який домагався реалізації на практиці ідеї народності громадського виховання.

III. Етап розвитку педагогіки в XX в. У XX ст. педагогічна наука розвивалася бурхливими темпами, як на Заході, так і на Сході, орієнтуючись на обслуговування економічного прогресу суспільства, необхідність створення високотехнологічних систем навчання і підготовки фахівців конкретного профілю. В остаточному підсумку за кордоном склалися передумови для перетворення педагогіки в вузькоприкладному область знань, орієнтовану на рішення, перш за все, проблем, що відносяться до підготовки педагогів-управлінців. Основні історичні етапи розвитку педагогічної науки

3. Джерела розвитку педагогіки.

Сучасна педагогічна наука виникла не на порожньому місці: вона, як і інші науки про людину, має багато джерел.

1. багатовікової практичний досвід виховання, закріплений в способі життя, традиціях, звичаях людей, народній педагогіці

Народна мудрість зберегла безліч витримали перевірку досвідом і часом педагогічних рад у вигляді прислів'їв, приказок, ігор, пісень потешек і т. Д. Яскравим віддзеркаленням педагогічного генія народу назвав К. Д. Ушинський твори фольклору (билини, легенди, казки).

Наприклад, про особистості кажуть «У тихому болоті чорти водяться» (застереження тим, хто схильний судити про характер по зовнішності). У всіх народів можна знайти подібні життєві психологічні описи і спостереження. Та ж прислів'я у французів звучить так: «У тихий струмок Не занурюйте ні руки, ні навіть пальця».

2. досвід виховання в людському суспільстві складався і під впливом релігії. У релігійних книгах (Біблії, Корані, Талмуді і ін.) Сконцентровані уявлення людства про мораль і моральність: «Шануй батька свого і матір», «Не убий», «Не вкради» і ін. Біблійні заповіді розкривають ідеали відносин між людьми. Християнське вчення доповнило їх ідеєю про любов до ближнього, закликом любити і прощати один одного, прагнути до досконалості.

3. філософські, обществоведческие, педагогічні та психологічні праці. Це і пам'ятки вітчизняної педагогічної культури, якими є, наприклад, «Повчання дітям» Вл. Мономаха, «Юності чесне зерцало», «Домострой» і ін. Педагогіка постійно звертається до класичної спадщини великих мислителів, педагогів, до їх основним ідеям і концепціям, які надали впливом геть розвиток педагогічної думки і практики.

4. педагогічна практика, досвід виховання, навчання, освіти дітей та молоді, який склався в різних країнах, окремих навчальних закладів, в індивідуальній діяльності педагогів особливий інтерес представляє, звичайно, інноваційний творчий педагогічний досвід, що зробив реальний вплив на вітчизняну та світову практику освіти (Царськосельський ліцей пушкінської пори, Вальдорфська школа, Яснополянская школа Л. н. товстого, Павлишська школа В. О. Сухомлинського та ін.).

5.Сучасна педагогіка стає експериментальною наукою, т. Е. Багато наукових знання вона здобуває завдяки спеціальним експериментальним дослідженням. Експериментальною роботою займаються науково-дослідні інститути, вона ведеться на кафедрах педагогічних університетів, інститутів. Результати дослідницької діяльності публікуються на сторінках педагогічних журналів, в монографіях, збірниках наукових праць

4. Структура педагогіки.

Структура педагогіки включає взаємопов'язані компоненти: педагогічні теорії, педагогічні системи та педагогічні технології.

Педагогічні теорії. Теорією називають наукове єдність знань, в якому факти, явища і зв'язки між ними підводяться під загальні закони і виводяться або пояснюються ними. З визначень основних понять видно, що в педагогіці існують різні підходи до їх поясненню, а отже, педагогіка - це сукупність різних педагогічних поглядів і ідей, які можуть узгоджуватися один з одним, але можуть і вступати в протиріччя, як, наприклад, авторитарний і гуманістичний підходи до виховання. У міру вивчення курсу ми розберемося в деяких з них.

Педагогічна система - сукупність взаємопов'язаних засобів, методів і процесів, необхідних для створення організованого, цілеспрямованого педагогічного впливу на формування особистості із заданими якостями. Структурні елементи педагогічної системи: суб'єкти та об'єкти, цілі, зміст, форми, методи, засоби виховання і навчання.

Під педагогічними системами розуміються різні навчально-виховні, освітні установи, дитячі об'єднання та організації, в яких організовано взаємодіють вихователі і виховуваних в процесі реалізації цілей освіти і виховання. Педагогіка не тільки вивчає вже сформовані або складаються педагогічні системи, але і виводить загальні закономірності, ознаки і умови, що визначають їх як педагогічні системи, що дозволяє визначати, чи є та чи інша пропонована ідея продуманою системою або просто набором слабо взаємопов'язаних ідей і рекомендацій.

5. Система педагогічних наук.

Педагогіка є системою сформованих у процесі її історичного розвитку різних галузей педагогічних знань. Ця система весь час збагачується, розвивається, поповнюється новими знаннями. До педагогічних наук належать:

а) загальна педагогіка, яка вивчає головні теоретичні й практичні питання виховання, навчання і освіти, загальні проблеми навчально-виховного процесу;

б) вікова педагогіка (дошкільна, шкільна педагогіка, педагогіка дорослих), що досліджує закони і закономірності виховання, навчання й освіти, організаційні форми і методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп;

в) корекційна педагогіка, яка досліджує виховання, навчання та освіту дітей з різними вадами. її утворюють: сурдопедагогіка (грец. surdus- глухий) - наука про навчання і виховання дітей з вадами слуху; тифлопедагогіка (грец. tuphlos- сліпий) - наука про навчання і виховання сліпих і слабозорих; олігофренопедагогіка (грец. olygos - малий і phren- розум) - наука про навчання і виховання розумово відсталих і дітей із затримками розумового розвитку; логопедія (грец. logos - слово і paideia- виховання, навчання) - наука про навчання і виховання дітей з порушеннями мовлення; виправно-трудова педагогіка (перевиховання неповнолітніх і дорослих злочинців);

г) галузеві педагогіки (військова, спортивна, вищої школи, профтехосвіти) кожна з яких розкриває закономірності навчально-виховного процесу у певних сферах життєдіяльності людини.

До системи педагогічних наук належить також історія педагогіки і школи - наука, що вивчає розвиток педагогічних ідей і практику освіти в різні історичні епохи.

6. Зв’язок педагогіки з іншими науками.

Педагогіка, оскільки дослідження педагогічних проблем вимагає міждисциплінарного підходу, найтіснішим чином переплетена з усіма науками, які пов'язані з вивченням людини: філософією, соціологією, інформатикою, психологією, медициною, анатомією, шкільної гігієною, фізіологією вищої нервової діяльності, генетикою, етнологією, екологією особистості та ін.

Педагогіка у взаємодії з різними галузями знань:

• творчо освоює наукові ідеї інших дисциплін (синергетика, кібернетика та ін.);
• застосовує наукові методи дослідження інших наук (математичне моделювання, соціологічні опитування та ін.);
• використовує результати досліджень, отримані різними науками (психологія, антропологія, фізіологія і ін.);
• спільно вирішує загальні проблеми (лікувальна педагогіка, безпека освітнього середовища та ін.).

7. Методи педагогічного дослідження.

Методи педагогічного дослідження - це способи вивчення педагогічних явищ, одержання наукової інформації про них з метою встановлення закономірних зв'язків, відносин і побудови наукових теорій.

їх можна розділити на три групи: методи вивчення педагогічного досвіду, методи теоретичного дослідження і математичні методи.

Методи вивчення педагогічного досвіду - способи дослідження реального досвіду навчально-виховного процесу, соціалізації і професійної підготовки людей та ін. Вивчають реальні суперечності педагогічного процесу, наявні потреби і проблеми. У вивченні педагогічного досвіду застосовують такі методи: спостереження, бесіда, інтерв'ю, анкетування, експертна оцінка, вивчення педагогічної документації, незалежних характеристик тощо.

Математичні й статистичні методи в педагогіці застосовують для опрацювання отриманих відомостей методами опитування та експерименту, а також для встановлення кількісних залежностей між досліджуваними явищами. Вони допомагають оцінити результати експерименту, підвищують надійність висновків, дають підстави для теоретичних узагальнень. Найпоширенішими з математичних методів, які застосовують у педагогіці, є реєстрація, ранжирування, шкалювання. За допомогою статистичних методів визначають середні величини отриманих показників: середнє арифметичне (наприклад, визначення кількості помилок у перевірених роботах контрольної та експериментальної груп); медіана показник середини ряду (наприклад, у разі наявності дванадцяти людей у групі медіаною буде оцінка шостої людини у списку, у якому всіх розподілено за рангом їхніх оцінок); ступінь розсіювання - дисперсія, або середнє квадратне відхилення, коефіцієнт варіації та ін.

Тестові завдання для самоперевірки:

1. Оберіть твердження, яке розкриває сутність поняття «педагогіка»:

A. особлива сфера суспільної діяльності, складовими частинами якої є

освіта та навчання;

Б. наука про виховання людини;

В. особлива сфера формування національної свідомості, характеру,

етнічної приналежності;

Г. цілеспрямований та організований процес формування особистості.

2. Об’єктом дослідження в педагогіці є:

A. педагогічний процес, умови його організації та здійснення,

формування особистості та колективу у взаємозв'язках і стосунках з

педагогами у цьому процесі;

Б. визначення цілей і завдань навчання та виховання;

В. розробка правил, рекомендацій щодо реалізації процесу виховання;

Г. цілеспрямований та організований процес формування особистості.

3. Укажіть метод педагогіки, який широко застосовується в

сучасних дослідженнях:

A. порівняння та зіставлення;

Б. спостереження та експеримент;

В. експеримент і порівняння;

Г. аналіз і спостереження.

4. Укажіть засновника педагогіки як науки:

А. Ян Амос Коменський;

Б. Джон Локк;

В. Г.С.Сковорода;

Г. Ж.-Ж. Руссо.

5. Оберіть твердження, яке розкриває сутність поняття

«виховання»:

A. один зі способів отримання освіти, самостійне здобуття людиною

знань, умінь і навичок, підвищення рівня свого розвитку;

Б. історична спільність людей, що складається в процесі формування

певних характерних її ознак;

В. процес взаємодії вихователя і вихованців з метою формування їх

особистості;

Г. спосіб мислення, загальна духовна налаштованість, ставлення

індивіда або соціальної групи до навколишнього світу.

6. Одним із завдань педагогіки є:

A. розробка змісту навчання і виховання в умовах індивідуалізації та

диференціації;

Б. пізнання закономірностей, що відзначаються у психіці суб'єктів

педагогічного процесу;

В. аналіз продуктів творчої діяльності учнів;

Г. виявлення етнічної специфіки методів виховання.

7. Однім із джерел педагогіки є:

A. народна педагогіка;

Б. психотерапія;

В. корекційна педагогіка;

Г. соціальна педагогіка.

8. Гуманістична педагогіка ґрунтується:

A. на вивченні етнічної свідомості й самосвідомості, міжгрупових

стосунків;

Б. на вивченні структурних складових психіки, їх особливостей та

якісних характеристик;

В. на вивченні та всебічному осмисленні процесу розвитку особистості,

а також залежностей між її формуванням, розвитком і вихованням;

Г. на екзистенціалізмі.

9. Важливим джерелом педагогіки є:

A. передовий педагогічний досвід;

Б. розробка правил, рекомендацій щодо реалізації процесу виховання;

В. процес цілеспрямованого розвитку та формування особистості

людини в умовах її навчання та виховання;

Г. об’єктивні закони конкретно-історичного процесу виховання,

органічно пов'язані із законами розвитку суспільних відносин, а також

реальна суспільна виховна практика формування підростаючих поколінь, особливості й умови організації педагогічного процесу.

9. Самоосвіта – це:

A. цілеспрямована, самостійна діяльність людини (а для дітей –

керована дорослим) над удосконаленням своєї особистості;

Б. вища форма відображення дійсності, що властива людям і пов'язана зїхньою психікою, абстрактним мисленням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки й діяльності та передбаченням результатів

останньої;

B. психічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні та

відтворенні минулого досвіду; дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності людини;

Г. процес опосередкованого й узагальненого відображення в мозку

людини предметів об'єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв'язках і відношеннях.

10. Освіта – це:

A. процес і результат оволодіння системою знань, умінь і навичок,

формування на їх основі світогляду, моральних та інших якостей особистості, забезпечення відповідного рівня розвитку особистості;

Б. цілісний процес взаємодії вчителя і учнів, у ході якого здійснюється

навчання, виховання, розвиток особистості;

В. процес цілеспрямованого розвитку та формування особистості

людини в умовах її навчання та виховання;

Г. цілеспрямована, самостійна діяльність людини (а для дітей  - керована дорослим) над удосконаленням своєї особистості.

11. Загальна педагогіка являє собою:

А. базову педагогічну дисципліну;

Б. дисципліну професійно-технічної освіти;

В. дисципліну, спрямовану на навчання та виховання дітей з певними

вадами;

Г. дисципліну, спрямовану на навчання та виховання дітей сліпих і з

ослабленим зором.

12. Прикладом педагогіки співробітництва є:

 А. ідея Ш. Амонашвілі про ставлення до учня як до особистості,

індивідуальності, віра в його можливості та здібності;

Б. теорія виховання людини О. Сухомлинського;

В. теорія колективу А. Макаренка;

Г. теорія народності виховання К. Ушинського