Компетентнісний підхід до навчання як основа Нової української школи.

Компетентнісний підхід до навчання як основа Нової української школи.

Фундаментальна мета сучасної освіти полягає

не в наданні учням інформації, а в тому, щоб

розвивати в них критичний спосіб мислення.

Освіта орієнтована на майбутнє, яке не може бути наперед визначеним.

      Д. Дьюї   

 «Сучасний світ складний. Дитині недостатньо дати лише знання. Ще важливо навчити користуватися ними. Знання та вміння, взаємопов’язані з ціннісними орієнтирами учня, формують його життєві компетентності, потрібні для успішної самореалізації в житті, навчанні та праці», – сказано в Концепції Нової української школи. [5]

Компетентнісний підхід означає спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток ключових і предметних компетентностей кожного учня. Результатом такого процесу має стати формування загальної компетентності, що є інтегрованою характеристикою особистості, яка включає знання, уміння, ставлення, досвід діяльності й поведінкові моделі. Реалізація проголошеного концепцією «Нова українська школа» компетентнісного підходу в навчанні має враховувати особистісні інтереси учнів і забезпечувати розвиток передусім необхідних у реальному житті ключових компетентностей.

Компетентність – динамічна комбінація знань, способів мислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно провадити професійну й подальшу навчальну діяльність. [4]

Теорія компетентнісного підходу в освіті була представлена в працях як зарубіжних учених Р. Бадера, Д. Мертенса, Б. Оскарсона, А. Шелтена, так і вітчизняних. Українські перспективи компетентнісного підходу в сучасній освіті досліджували вчені І. Бех, Н. Бібік, Л. Ващенко, І. Єрмаков, О. Локшина, О. Овчарук, Л. Паращенко, О. Пометун, О. Савченко, С. Трубачева та інші.

Компетентнісний підхід — спрямованість освітнього процесу на досягнення результатів, якими є такі ієрархічно-підпорядковані компетентності учнів, як ключова, загальнопредметна й предметна. Саме компетентнісний підхід покликаний подолати прірву між освітою та потребами життя, звернутися до пошуку нових підходів у вивченні предметів. Це комплексний підхід, елементами якого є визначення мети, вибір змісту, організація освітнього процесу, вибір освітніх технологій, оцінювання результатів. Він спрямований на розвиток особистості, формування компетентності, розкриття здібностей учнів, засвоєння нових способів діяльності, набуття досвіду самостійного розв’язання проблем; самореалізації та самовдосконалення учнів, головною метою якого є не сума знань, умінь і навичок, а вміння використовувати набуті знання, здатність діяти в різних проблемних ситуаціях. Цьому сприяє використання різних методів і форм організаційної діяльності, технологій, спрямованих на збільшення ролі самостійної та практичної роботи учнів, на розв’язання проблем навчального характеру.

Бути компетентним — значить уміти реалізовувати знання, застосовувати досвід, волю й емоційний стан для вирішення проблем у конкретних обставинах. На думку багатьох українських учених, компетентність не зводиться до знань і вмінь у кількісному відношенні. Але без знань і особистого досвіду діяльності набуття ключових компетентностей не можливе. Більш того, набуття компетентностей залежить від активності, свідомого ставлення до різних видів діяльності (праці, навчання тощо).

Ключові компетентності – ті, яких кожен потребує для особистої реалізації, розвитку активної громадянської позиції, соціальної інклюзії та працевлаштування і які здатні забезпечити особисту реалізацію та життєвий успіх протягом усього життя.

Згідно з концепцією НУШ передбачається набуття учнями десяти ключових компетентностей:

• спілкування державною мовою;
• спілкування іноземними мовами;
• математична компетентність;
• основні компетентності в природничих науках і технологіях;
• інформаційно-цифрова компетентність;
• уміння вчитися впродовж життя;
• ініціативність і підприємливість;
• соціальна та громадянська компетентності;
• обізнаність і самовираження у сфері культури;
• екологічна грамотність і здорове життя.

Рівень сформованості компетентностей у дитини можна визначити за такими критеріями:

• уміння читати й розуміти прочитане;
• уміння висловлювати думку усно й письмово;
• критичне мислення;
• здатність логічно обґрунтовувати позицію;
• виявляти ініціативу;
• творити;
• уміння вирішувати проблеми, оцінювати ризики та ухвалювати рішення;
• уміння конструктивно керувати емоціями;
• застосовувати емоційний інтелект;
• здатність співпрацювати в команді.

Для реалізації компетентнісного підходу до навчання вчитель повинен сприяти зацікавленості кожного учня в роботі класу за допомогою чіткої мотиваційної установки, використовувати різноманітні форми й методи навчальної діяльності, стимулювати учнів висловлювати свої думки без страху бути покараним за неправильну відповідь. Важливим також є вміння вчителя створювати на уроці такі ситуації, які дають можливість кожному учневі проявити ініціативу, самостійність. Такий підхід якнайкраще сприяє формуванню ключових компетентностей школярів, адже ключові компетентності — це не специфічні предметні вміння та навички, навіть не абстрактні загальнопредметні мисленнєві дії чи логічні операції, а конкретні життєві, необхідні людині будь-якої професії, віку — узагалі будь-якій людині.

Отже, компетентнісний підхід в освіті — це сучасний орієнтир, для реалізації якого, необхідною є екстраполяція його ідей на педагогічний процес. Оскільки особливістю компетентнісного підходу є нова мета навчання, очевидним стає те, що відповідно до неї мають бути адаптованими всі компоненти освітнього процесу. Саме за такої умови можна досягти формування компетентності учнів як інтегрованого результату навчання.