Комплексні завдання
для розвитку
комунікативної компетентності учнів
(2 клас)
Юрасик любить працювати,
він юний садівник, юннат.
З юрбою малюків завзятих
за школою він садить сад.
(Н. Забіла)
Джміль збирав нектар із квітів,
меду наносив у дупло.
Працював він ціле літо,
облітав усе на світі,
щоб маленькі джмеленята
годувати чим було.
(А. Німенко)
Хомка, Хомка, хом’ячок,
посмугований бочок.
В Хомки гарна звичка є –
Хомка рано устає.
Прибирає двір і хатку
й почина робить зарядку.
Раз, два, три, чотири, п’ять.
Хоче Хомка дужим стать.
(А. Камінчук)
Де йшла сотня косарів –
вийшло п’ять богатирів;
косять, в’яжуть заодно
і молотять на зерно. (Комбайн.)
П’ять братів, п’ять силачів...
хоч і здаються малими,
можеш все робити ними:
і писати, майструвати...
Хто вони? Зумій згадати...
(П’ять пальців на руці.)
Один «зараз» краще трьох «потім». Прислів’я з пташиний дзьоб, а мудрості в ньому ціле озеро. Ложка дьогтю зіпсує бочку меду. Сьогоднішню роботу не звалюй на завтрашнього верблюда.
Сумління – найкращий порадник. Знання робить життя красним. Світло землі – сонце, світло людини – учення. У працюючого обличчя рум’яне.
Основа уміння – старанність. І мовчання часом буває відповіддю. Терпіння і сумління все подолають. Чистого сумління не взяти й не подарувати. Незнання – не ганьба, ганьба – небажання знати.
Не вбра..я людину прикрашає. Єдна..я перемагає найдужчого ворога. Незна..я – ворог, а зна..я – друг.
Честь і слава хліборобам,
що живуть в моїм селі!
Хлібороби хліб нам роблять,-
знайте й ви про це малі.
На руках у них буває
пил, земля, - та це дарма.
Кожен скаже, кожен знає:
кращих рук, як ці – нема!
Пшениці шумлять на волі,
де початок їм, де край?
Хлібороб в колгоспнім полі
нам вирощує врожай.
Як їсте ви паляниці,
калачі смачні їсте,-
не забудьте уклониться
хліборобові за те!
(М. Познанська)
Добрий пастух не покине своє стадо. Малий язик, та усім тілом володіє. Гнів – поганий порадник. Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати. Порожній колосок вище всіх стоїть.
Зерно сіється у полі,
кропить дощ його доволі.
Під снігами в борозні
тепло зернятку ві сні.
Як весняне сонце грає,
із кільця стебло зростає.
Вступить літо у права,
починаються жнива.
Ну, а пекар наш умілий
хліб пече, як сонце білий.
І хазяйка залюбки
крає хліб той на скибки.
Скибку хліба лиш сумлінним,
тим, що трудяться відмінно.
Тільки ж більше за усіх –
сонце, дощ і білий сніг –
також дбають ці брати
для таких малих, як ти.
(Г. Вієру)
Коли тебе добрі люди шанують, шануйся і сам. Чиста вода для хвороби біда. Краще погана дорога, ніж поганий супутник. Одиноке дерево вітру боїться. Ледачий плуг скоро поіржавіє, а ледача людина скоро постаріє. Давній друг ворогом не стане.
Сьогодні малята копають грядки:
уперше в житті вони садять квітки.
Від цього і радість у них на лиці,
і сонце вітає малих: - Молодці!
І ось вже на ніжки звелись в квітнику
біленькі нарциси шнурочком в рядку,
крокіс, чорнобривці, нагідки, розмай –
квітуй-розквітай, наш улюблений край!
(М. Познанська)
Битва народжує героя ( .!? ) Чисте джерело себе покаже ( .!? ) Справа знає свій час ( .!? ) Книга крила дає ( .!? ) Справжня людини старості не знає ( .!? )