Комунікації з батьками. Адаптація.

"Проблеми адаптації першокласників до навчання в школі"

«Адаптація навчальна — процес активного пристосування дитини до вимог нового середовища за допомогою різноманітних засобів.» (О. Савченко) «Без знання душі дитини, особливостей її мислення, сприйняття навколишнього світу слова про чуйність залишаються пустим звуком; без знання душі дитини немає педагогічної культури…» (В. О. Сухомлинський)

Вступ до школи – переломний момент у житті дитини. Він пов'язаний з новим типом стосунків з оточенням (ровесниками й дорослими), новим видом нової діяльності (навчальної ,а не ігрової). У житті дитини змінюються все: обов'язки, оточення, режим. Це „ кризовий період” у житті дитини, і ця її „ криза” виявляється у тому, що свої ігрові потреби дитина має задовольняти навчальними способами.

Процес адаптації Процес адаптації до шкільного життя у дітей триває по різному – від 2 тижнів до 2 – 3 місяців (залежно від рівня їх готовності до школи, психологічними особливостями та станом здоров'я). Вирішальну роль тут відіграє сформований у дошкільному віці рівень готовності до школи, або „шкільної зрілості”.

Психологічна готовність

Фізіологічна зрілість стан здоров'я рівень фізичного розвитку (розвитку дрібної моторики рук ) зорово-рухова координація

Інтелектуальна готовність передбачає володіння дитиною певною кількістю знань про явища навколишнього середовища, уміння порівнювати, класифікувати, узагальнювати та ін.

У 6 років дитина повинна мати елементарні пізнання про навколишню дійсність, про простір, час, живу і неживу природу. Вона повинна уміти узагальнювати, класифікувати, виділяти головне, другорядне. У малюка з’являється жага до знань, ігри і розваги йдуть на другий план, посилюється допитливість (дитина ставить більш філософські питання або такі, що стосуються певних наук, ніж життєві). Дитина вже цікавиться не лише кінцевим результатом виконаної роботи,, але і способами її виконання, уміє сама оцінювати свою роботу. Також у неї повинні бути розвинені довільна пам’ять і мова.

Мотиваційна готовність Мотиваційна готовність передбачає чітко оформлювати позицію школяра. Коли дитина: - має належне уявлення про школу; - позитивно ставиться до шкільних занять; - віддає перевагу урокам грамоти і лічби, а не заняттям дошкільного типу : малюванню, фізкультурі, трудовому навчанню; - визнає авторитет вчителя;

Емоційно –вольова готовність передбачає вміння робити не лише те, що подобається, а й те, що необхідно зробити..

Щоб успішно займатися в школі, дитина повинна бути готовою до ролі учня, який має свої права і обов’язки. Це уміння володіти собою і підкоряти свої бажання необхідності (довільна поведінка)— дитина поступово втрачає свою зворушливу безпосередність. Велике значення має уміння налагоджувати контакт із однолітками, уміння поступатися і захищатися, підкорятися загальним правилам і обстоювати свою думку. У дитини повинна бути емоційна незалежність, яка розвивається (або пригнічується) із Вашою допомогою. Готовою до шкільного навчання вважається дитина, яку школа приваблює не лише зовнішньою стороною (зошити, підручники, красивий ранець), але і можливістю отримати нові знання, знайти друзів.

Комунікативна готовність передбачає володіння навичками взаємодії з дорослими, однолітками ( вмінням слухати, не перебиваючи, вміння вибачати і вибачатися, співчувати…)

Психологічна готовність Є необхідною умовою успішної адаптації до шкільного життя. Є чимало дітей, які все ж таки не можуть „вжитися в нову роль”. Вони часто страждають на нездоров'я, перебувають у пригніченому настрої, не повністю засвоюють навчальний матеріал, не мають близьких друзів, знають на ім'я та прізвище не всіх однокласників тощо.

Причини дезадаптацї: а) перехід до статусу школяра — найскладніший, переломний для дошкільника етап; б) невідповідність можливостей дитини вимогам шкільного середовища; в) різка зміна способу життя; г) школа для дитини — стресогенний фактор (дорога до школи, навантаження, відсутність ігрових кімнат); д) неможливість повного розслаблення протягом перебування дитини в школі; е) часто батьки при дітях дають негативну оцінку школі; є) поганий стан здоров’я; ж) відсутність емоційної підтримки з боку педагогів та батьків; з) неправильне педагогічне спілкування породжує в дитині емоційну напруженість, страх, невпевненість, послаблює увагу, пам’ять, знижує працездатність.

Прояви дезадаптації: а) відставання від програми; б) швидка втомлюваність; в) недисциплінованість; г) невміння будувати відносини з однолітками та дорослими; д) підвищена тривожність, плаксивість; е) глибокий спад працездатності наприкінці дня; є) неадекватна поведінка; ж) неуспішність у навчанні.

Можливі несприятливі наслідки дезадаптації небажання вчитися, відвідувати школу; низька успішність; проблеми в спілкуванні із однолітками; закріплена висока тривожність у поєднанні із неадекватною самооцінкою; може розвинутися невроз, який необхідно лікувати за допомогою психолога, психіатра.

Декілька порад щодо режиму дня - 12 годин сну з урахуванням обіду (1- 1,5 год.) для поновлення сил; - після школи не спішіть садити дитину за уроки, необхідно 2 – 3 години відпочити; - найпродуктивніший час для приготування уроків з 15 до 16 годин; - зайняття ввечері безрезультатні;

- не примушуйте дитину готувати уроки за один раз (після 20 хв. занять необхідно 10 – 15 хвилин перерви); -під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте їй можливість працювати самостійно, але якщо буде потрібна ваша допомога, наберіться терпіння; - спокійний тон та підтримка („не хвилюйся, все вийде”, „давай розбиратися разом”), похвала навіть якщо щось не виходить, необхідна; -не акцентуйте увагу на оцінках ( „не дарма з письма в тебе одні „2” та „3”) ; - якщо Ви будете дотримуватись нижче вказаних побажань у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною.

Поради батькам щодо запобігання шкільної дезадаптації формуйте позитивне ставлення до школи; виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини; формуйте адекватну самооцінку; не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою; навчайте етичних норм спілкування з однокласниками та дорослими;

привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6-річній дитині; хваліть частіше, а не докоряйте; частіше згадуйте себе в дитячому віці; любіть дитину безумовною любов’ю, приймайте її такою, як вона є.

Серйозні зміни ,яким дорослі не схильні надавати великого значення, відбуваються в психологічних установках першокласників. Хлопчик Руслан, надівши новеньку форму, перетворюється на школяра, учня першого класу. Він став на новий життєвий ступінь, він належить тепер до нового колективу однолітків, великого складного організму, ім’я якому — школа. Нові обов’язки, відповідальність за виконувану справу, які постійно знаходяться під пильним контролем вчителя, батьків: «Як вчиться наш хлопчик? Звичайно, краще за всіх? Як ні? Так хіба ми цього від нього чекали!..». Надії, що не виправдалися, нові вимоги до поведінки: «Я не можу так швидко відповідати, як хоче вчителька»; «Я не хочу снідати, коли всі, мені пізніше їсти хочеться»; «Я не умію так довго мовчати, коли я знаю…».

Для дитини, особливо такої, яка не росла в дитячому саду, зустріч із класним колективом — серйозне етичне випробування. Добра, чуйна, контактна, весела дитина зазвичай потрапляє в число лідерів або улюбленців усього дитячого колективу. Тиха, скромна,,сором’язлива не завжди відразу отримує визнання серед товаришів. Егоїстична, така, що знає свою перевагу в силі або ще в чомусь відразу ж шукає тих, ким їй хочеться командувати. Вона то привертає до себе однокласників, то відштовхує окремих із них, привносячи у відносини нездорову заздрість, підлабузництво, несправедливість. Цей стиль неорганізованих міжособових контактів не повинен пройти повз увагу батьків, бо він впливає на формування такої необхідної якості, як відчуття товариства.

Пам’ятка для батьків Будьте уважні до дитини, любіть її, але не «прив’язуйте» до себе, нехай у неї будуть друзі, своє коло спілкування. Будьте готові підтримати дитину, вислухати і підбадьорити її. Запорука успіху — доброзичливі і відкриті відносини в сім’ї. Впоратися із проблемою легше, коли вона тільки виникла і не привела ще до негативних наслідків. Заздалегідь перевірте у дитини рівень моральної готовності до школи. Створіть дитині умови для розвитку інтелекту (ігри і вправи, що розвивають, пізнавальні книги), мови (читання казок, віршів, бесіди).

6.Заохочуйте спілкування дитини з її однолітками. 7.Вчіть дитину управляти емоціями. 8.Стежте за станом здоров’я дитини: хвора, ослаблена, вона гірше сприйматиме нову інформацію, не йтиме на контакт із тими, хто її оточує. 9.Заздалегідь підготуйте дитину до нових умов: розкажіть, що на неї чекає, які можуть виникнути складності і як можна із ними впоратися, проведіть екскурсію по школі).

Успіхів у вихованні Вашої дитини!