Конференція на тему: МЕТАЛИ І ВІЙНА

Конференція на тему:    МЕТАЛИ І ВІЙНА (Слайд 2)

 

Человек не может обойтись без металлов...

                                  Если бы не было металлов,

                                                           люди влачили бы самую омерзительную

                                                       и жалкую жизнь среди диких зверей...

                                                                                               Георг Агрикала, 1556г.

                                                                                                   (Слайд 3)

Мета: (Слайд 4) узагальнити знання про метали; формувати пізнавальний інтерес через реалізацію між предметних зв’язків хімії та історії; розвивати вміння порівнювати, спів ставляти, знаходити застосування своїм знанням; формувати потребу в пізнавальній діяльності.

Між предметні зв’язки: хімія, література, історія.

Обладнання: періодична система Д.І.Менделєєва, посуд, реактиви.

 

Хід конференції

 

Учитель історії.  Сьогодні ми  проведемо конференцію про використання металів на війні. Історія людства – це історія війн. За допомогою нашої конференції ми доведемо, що «самое порочное ухищрение ума человеческого» - це застосування речовин не за призначенням, тобто не в мирних цілях. Отже, «Метали і війна».

1-й учень.

Зброя з'явилася на ранньому етапі розвитку людства як засіб полювання та захисту, але с початку не було розділення на знаряддя праці і зброю. Перші види зброї  - дубина або палиця (слайд 5) та її різновид – бумеранг (слайд 6), а також дерев'яний спис з кам’яним наконечником (слайд 7), праща, бола (слайд 8), застосовувалися в епоху палеоліту. Таким чином, в цю давню епоху вже існувала ударна метальна зброя. До кінця палеоліту з'являється списометалка (слайд 9), яка значно збільшила величину польоту списа. В епоху мезоліта – один з найважливіших винаходів людства.

В епоху неоліта з'являються нові види зброї – кам'яна сокира, булава і кинджал. (слайд 10)  Подальший розвиток зброї викликав створення захисної зброї.

 Учитель хімії. Мідь. (слайд 11) 

Щоб дізнатися, про який метал піде мова, відгадайте загадку:

К цветным металлам отношусь

Пусть неблагородным,

Электропроводность – моя стихия

И купоросу брат я сводный.  

2-й учень. Свій виступ хочу почати зі слів із поеми Лукреція Кара «Про природу речей»:

...Прежде служили оружием руки могучие, когти,

Зубы, каменья, обломки ветвей от деревьев и пламя.

После того была найдена медь, вместе с нею железо,

Все-таки в употребленье вошла раньше медь, чем железо,

Так как была она мягче, притом изобильней гораздо. ...

Чтобы оружье иметь и орудья для рубки деревьев,

Чтобы обтесывать лес и выстругивать гладкие брусья,

Чтобы буравить, долбить и просверливать в дереве дыры,

Это они серебром или золотом делать пытались

Так же сначала, как силой могучей и мощной меди.

Тщетно. Слабей была прочность у этих металлов, и с медью

Вровень они не могли выдерживать грубой работы.

Ценной тогда была медь, а золото было в презренье...

Перша металева зброя (слайд 12) була виготовлена наприкінці V початку ІV тисячоліття до н.е. із природного золота, що містило до 18% срібла та інших металів. Срібло стало відомо людині набагато пізніше, ніж золото. В ІІІ тисячолітті до н.е., стала відома і мідь. (слайд 13) Зброя із самородної міді мала більшу твердість і витіснила золоту. Після мідного настав бронзовий вік (2000 років до н.е.). Бронза – сплав міді з оловом. Зброя із бронзи поширилась повсюди, хоча поклади мідних та олов’яних руд поряд не зустрічалися. Наприклад, із Єгипта за оловом споряджували експедиції до Кавказу, на Піренейський на півострів і навіть на Британські острови, які фінікійці так і називали «Олов'яними островами». Із бронзи в усьому світі створюють пам’ятники воїнам. (слайд 14) В Трептов-паркі в Берлині у пам’ятника воїнам Радянської Армії, що загинули під час штурму столиці фашистської Германії, відлиті п’ять величезних (до 5 метрів у діаметрі) бронзових вінків, які лежать на братських могилах. (слайд  В давній бронзі, з якої виготовляли більш тверді та міцні зброю й посуд, містилося 2-16% олова.

 3-й учень. (слайд 15) У чистому вигляді мідь – в’язкий метал світло-рожевого кольору з червоним відливом. Дуже гарний тепло- та електропровідник, поступаючись лише сріблу. За хімічними властивостями мідь – досить інертний метал: не з водою, не з розведеними кислотами не реагує. При нагріванні легко окислюється на повітрі в Купрум (ІІ) оксид чорного кольору, горить в парах сірки та хлору.  Мідь легко відновлюється. Якщо чорну плівку оксиду на дроті внести в мурашиний альдегід або спирт, мідь відновлюється (відео – дослід)

Коли на Русь нападали полчища ворогів, коли потрібно було зібрати народ на важливі збори, били у дзвони. (слайд17) І не випадково на думку спадають слова В. Висоцького:

В синем небе, колокольнями проколотом,

Медный колокол, медный колокол,

То ль возрадовался, то ли осерчал...

Дзвони виготовляли із спеціальної бронзи, до якої крім міді входили олово та свинець. Зараз ви подивитесь досліди із сполуками міді.

1. «Мідна шуба». До розчину 10%-го розчину купрум (ІІ) сульфату помістити залізний цвях. (слайд 18)
2. «Блакитні квіти». (слайд 19) В насиченому розчині мідного купоросу можна виростити кристали на вовняній нитці.

4-й учень. Великий вплив на розвиток зброї мало використання металів, що призвело до суттєвих зміну видах та формах зброї. Стали виготовляти спеціальну військову зброю (слайд 20) – бронзові (а пізніше залізні) мечі, чекани, списи та ін..

Кочівниками чорноморських степів застосовувалася шабля (VІІІ ст..) (слайд21); на Русі вони відомі з Х ст., в Європі – значно пізніше; з ХІХ ст. в Росії почали використовувати шашку.

В арміях давніх держав, особливо широко у греків та римлян використовувалася важка метальна зброя (слайд 22) – метальні машини. Після винаходу пороху з'явилася вогнепальна зброя. (слайд 23) Один з перших її зразків - модфа. Вона використовувалася арабами в ХІІ ст.. В західній Європі і на Русі вогнепальна зброя відома з ХІV ст.. Гармати того часу мали вигляд тонкостінних залізних труб (дула), що були закріплені на дерев'яних станках та стріляли кам’яними снарядами (ядрами). (слайд 24) Першими зразками ручної вогнепальної зброї (стрілкової) були ручні піщалі (ручниці) й петриналі. Займання заряду в цій зброї відбувалося від гньоту або розжареного металічного прута. Розвиток артилерії та ручної вогнепальної зброї відбувався паралельно. Важливе значення в розвитку артилерійських гармат відіграв перехід у ХV-ХVІ ст. до виготовлення дул з чавуна й бронзи та до використання чавунних і свинцевих ядер. Це дозволило зменшити калібр зброї.

 

ЗАЛІЗО

 

Учитель хімії. (слайд 25) Для всіх нас метали асоціюються з міцністю. Цією асоціацією користуються письменники та поети. Наприклад, про людину з різкою мовою кажуть: «з металом у го­лосі», про стійкий характер - «залізний характер». Давайте поговоримо про залізо.

Залізо займає 5 місце за поширенням в земній корі. (слайд 26) На його частку припадає 1,5% від загального числа атомів в земній корі. Цей метал присутній в рослинних і тваринних організмах. Однією з основних функцій в організмі є зв’язування молекулярного кисню та перенос його в тканини. Хімічно чисте залізо – сріблясто-сірий, блискучий, в’язкий, по зовнішньому вигляду дуже схожий на платину метал. Хімічно чисте залізо стійке до корозії та дії кислот. (Кутубська колона) Але найменша кількість домішок позбавляє його цих дорогоцінних властивостей: на земному шарі щорічно «хворіє» на корозію велика кількість заліза, яка дорівнює 25% його річного видобутку. Чисте залізо, на відміну від інших металів, має надзвичайно високу схильність до намагнічування.

5-й учень. В таблиці Менделєєва важко знайти інший елемент, який був би так пов'язаний з життям людини. Немає іншого елемента при участі якого було пролито так багато крові, втрачено стільки життів, відбулося стільки нещасть. Як сказав О.Блок: (слайд 27)

Век девятнадцатый, железный,

Во истину железный век,

Тобою в мрак ночной, беззвездный,

Беспечный брошен человек.

«...Железные рудники доставляют человеку превосходней­шее и зловреднейшее орудие. Ибо этим орудием вспахиваем мы землю, сажаем кустарники, обрабатываем дикие лозы с вино­градом, понуждаем их каждый год молодеть. Этим орудием вы­страиваем дома, разбиваем камни и употребляем железо на все подобные надобности.

Но тем же самым железом производим битвы и грабежи и (употребляем его не только вблизи, но и посылаем окрыленное вдаль, то из бойниц, то из мощных рук, то в виде оперенных стрел. Самое порочное ухищрение ума человеческого, ибо, что­бы смерть поскорее настигла человека, сделали ее крылатою и железу придали перья. Того ради да будет вина приписана чело­веку, а не природе...».

Автора цих слів злякало зовсім безпечна, на наш погляд, зброя – мечі, списи, стріли. Щоб він міг промовити, якби побачив сучасні гармати, кулемети, танки та крейсери?

6-й учень. Але справа не в металах, справа в тім, що метали використовують люди. І як вони їх використовують. Я хочу прочитати вірш Юрія Верховського:

Клинок уральский - восхищенье глаз:

В лазурном поле мчится конь крылатый,

 Почтен неоценимою оплатой

Строй красоты, не знающий прикрас.

Таков же, мастер, твой волшебный сказ

-Связуя вязью, тонкой и богатой,

Торжественно тревожный век двадцатый

И быль веков, - обворожая нас.

Да будет это творческое слово,

Грядущему являя мир былого,

Оружьем столь же мощным на века,

Как эта сталь и как душа народа,

Как с ней одноименная свобода

Крылатый конь уральского клинка.

Учитель хімії. Так, залізо міцний метал, але ще міцніше сплав заліза з карбоном, який називається сталлю.

7-й учень. Ми розповімо вам про секрет булатних мечів. (слайд 28) Багато століть тому в Індії квітло мистецтво виготовлення зі сталі мечів і кін жалів особливої твердості з незвичним візерунком, гострих та тонких, як бритва, гнучких, як гілка верби. З плином часу рецепти виготовлення такої сталі було втрачено. Розкрити секрет виготовлення булатів, пояснити чудові властивості давніх дамаських клинків намагалися не одне покоління вчених ХVІІІ-ХІХ ст.. безрезультатно займався цією проблемою фізик М.Фарадей.

(слайд 29) А.Аносову вперше поталанило відкрити таємницю булату. На протязі 10 років він провів тисячі дослідів, використовуючи вплив на якість сталі Силіцію, Мангану, Хрому, Карбону, Алюмінію, Титану, алмаза, платини, золота. Ці досліди були успішними, і Аносов отримав сталь, яка не поступалася за якістю видатній дамаській, з унікальною твердістю та небачиною пластичністю. На клинках з цієї сталі можна робити незвичайні візерунки.

Юрій Кузнецов

.. .Мне приснилась иная печаль

Про седую дамасскую сталь.

Я увидел, как сталь закалялась,

Как из юных рабов одного

 Выбирали, кормили его,

Чтобы плоть его сил набиралась.

Выжидали положенный срок,

А потом раскаленный клинок

В мускулистую плоть погружали,

Вынимали готовый клинок.

Крепче стали не видел Восток,

Крепче стали и горше печали...

Залізо було основним металом, із якого виготовляли багато чисельну та різну зброю для знищення людей. (слайд 30) Надаремно спис та щит, характерні обладунки бога війни Марса, давні мудреці зробили символом для позначення заліза. З давніх давен люди намагалися використовувати метеоритне залізо, хоча зробити це було складно. Одного разу бухарський емір наказав своїм найкращим зброярам викувати йому меч із одного шматка «небесного заліза». Але скільки вони не намагалися, нічого не вийшло.  Зброярів стратили. Вони загинули тільки тому, що нагрітий метал не піддавався куванню. Це характерно для нікелевмісного метеоритного заліза: воно кується холодом, а при нагріванні стає крихким. Таким чином, підвів бухарських зброярів, які не знали про цю особливість сплавів заліза з нікелем.

Учитель хімії. Досліди. Якісні реакції на залізо. (слайд 31-32)

1.          До розчину ферум (ІІІ) хлориду додати розчин тіоцианату калію КСNS. Утворюється розчин темно-червоного кольору.
2.          До розчину феруму (ІІІ) додати розчин гексацианоферату (ІІ) калію К₄[Fе(СN)₆] – жовту кров'яну сіль. Утворюється синій осад берлінської лазурі.
3.          До розчину ферум (ІІ) хлориду додати розчин гексацианоферату (ІІІ) калію Кз[Fе(СМ)₆] – червону кров'яну сіль. Утворюється темно-синій осад турбуленової сині.

 

ЗОЛОТО

 

Учитель історії. (слайд 33) Заради володіння цим металом велися війни, порабощалися держави, син вбивав батька, брати вбивали сестер, діти – своїх матерів. Гинули цілі народи, перетворювалися на пустелі родючі землі, потоками лилася кров й цілими ріками – сльози і піт. Скільки людей загинуло в боротьбі за право володіти цим металом! Всім відомі куплети Мефістофеля: «Люди гинуть за метал». Що ж це за кровожерливий метал? Це звичайне золото.

8-й учень. Золото – благородний метал жовтого кольору, хімічно інертний, на повітрі та при нагріванні не змінюється. Перший із відкритих людиною металів. В природі зустрічається головним чином самородне золото. Його зазвичай використовують у вигляді сплавів з іншими металами. При збереження основних властивостей золото у сплавах має велику твердість та міцність, що дозволяє його економити. Із сплаву золота з платиною виготовляють хімічно стійку апаратуру. Золото та його сплави використовують для позолочення й виготовлення ювелірних виробів. Вміст золота в ювелірних виробах, монетах, медалях виражають пробою.

На шумной площади, взобравшись на скамью,

Какой-то шарлатан румянокожий

Взывает к публике прохожей:

Я средство ото всех болезней продаю!

Вот порошок неслыханного свойства:

Он придает ума глупцу,

Честь - подлецу,

Трусливому - геройство...

Его влиянью нет придела и границ,

Всего поможет вам достичь он,

Пред ним всё клонится, всё упадает ниц...

Он в полном смысле энциклопедичен!

Я подошел и заглянул в бутыль -

Простая золотая пыль.

Золото – дуже пластичний метал, із шматочка масою 1г можна виготовити дріт довжиною 800 м або дуже тонкий лист – в 200 разів тонший за людську волосину. Аурум виявляє ступені окиснення +1 і +3. на золото не діє жодна кислота. Виняток складає суміш концентрован6их кислот – 1 об'єма нітратної та 3 об'ємів хлоридної, яка зветься царською горілкою.

Для ведення війни потрібно дуже багато золота. В 1918 році Германія повинна була заплатити переможцям; кожній «німецькій душі» по 3000 доларів золотом.

Про панування золота над розумом людини  написано в творах Дж.Лондона, Д.Н.Мамина-Сибиряка, в поемі А.С.Пушкіна «Скупий рицар»:

Счастливый день! могу сегодня я

В шестой сундук (в сундук еще не полный)

Горсть золота накопленного всыпать.

Немного, кажется, но понемногу

Сокровища растут.

...Тут есть дублон старинный... вот он. Нынче

Вдова мне отдала его, но прежде

С тремя детьми полдня перед окном

Она стояла на коленях, воя.

Шел дождь, и перестал, и вновь пошел,

Притворщица не трогалась: я мог бы

Ее прогнать, но что-то мне шептало,

Что мужнин долг она мне принесла

И не захочет завтра быть в тюрьме. .

9-й учень. В 1943 році датський фізик, лауреат Нобелівської премії Нільс Хенрік Давид Бор, рятуючись від гітлерівських окупантів, був вимушений виїхати з Копенгагену. У нього зберігалися дві нобелівські золоті медалі його колег – німецьких фізиків-антифашистів Джеймса Франка і Макса фон Лауе (медаль самого Бора була вивезена з Данії раніше. Не ризикуючи взяти медалі з собою, вчений розчинив їх в царській горілці і поставив нічим не примітні пляшки подалі на полку, де припало пилом багато таких пляшок з різними рідинами.  Повернувшись після війни в свою лабораторію, Бор перш  за все знайшов дорогоцінну пляшку. На його прохання співробітники виділили із розчину золото і виготовили обидві медалі.

10-й учень. З золотом пов’язана ще одна цікава історія. Наприкінці війни правителі  «незалежної» Слов'янської держави, утвореної Гітлером на території Чехословакії, вирішили заховати частину золотого запасу країни. Коли лінія фронту значно наблизилася, есесівці оточили будівлю банку, і офіцер, погрожуючи персоналу розстрілом, наказав здати цінності. Через кілька хвилин ящики з золотом перекочували до есесівських вантажівок. Загарбники не підозрювали, що в ящиках зберігалися зливки «золота», попередньо виготовлені директором монетного двору із …олова! Справжнє золото залишилося у тайниках чекати закінчення війни.

 

СРІБЛО

 

Учитель історії. (слайд 34) Війська Олександра Великого, більш відомого під іменем Македонського, рухалися з боями по країнам Азії. Як тільки військо ступило на територію Індії, серед воїнів почалося тяжке кишково-шлункове захворювання.

Після кількох кровопролитних битв та відсвяткованих перемог весною 326 року Олександр вийшов до берегів Інда. Але перемогти головного свого ворога – хворобу – «непереможне» військо не змогло. Безсилі воїни відмовилися йти далі до берегів Ганга. Восени 326 року війська почали відступ.

11-й учень. (слайд 35) Описи історії походів Македонського показують, що рядові воїни хворіли частіше, ніж воєначальники. Через 2250 років причина захворювання було знайдено. Вона в різниці спорядження: рядовий користувався олов’яним бокалом, а воєначальник – срібним. Срібло, розчиняючись у воді, вбиває бактерії. Цю здатність срібла використовували мешканці Давнього Єгипту для лікування відкритих ран: на рани накладали срібні пластини.

З часів глибокої давнини було відомо, що вода, яка знаходиться в контакті зі сріблом, має особливі властивості. Геродот згадував, що в V ст.. до н.е. перський цар Кір під час походів користувався питною водою, яку зберігали в срібних «священних сосудах». Древні індусу знезаражували воду, занурюючи в неї пластини з металевого срібла. В деяких країнах існує звичай при освяченні колодязів кидати в них срібні монети, а також зберігати воду в срібних чашах.

 Відмітимо, що знезараження води з використанням срібла і сьогодні залишається ефективним методом дезінфекції й консервування питної води. «Срібну воду» отримують електролізом води на срібних електродах по методу, розробленому в1930 році Л.А.Кульським. Таку воду використовують на кораблях, в польових умовах, для виготовлення мінеральних вод, фармацевтичних препаратів, для консервування соків та в лікувальних цілях.

Дослід «Реакція срібного дзеркала».

 

НІКЕЛЬ

 

Учитель хімії. (слайд 36) В першій половині ХІХ ст. нікель добували в невеликих кількостях і коштував він дорого. Тому його вважали ювелірним металом. Пізніше нікель почали додавати до стальної броні. Тривалий час це було його основним застосуванням. Але пізніше він став невід'ємною частиною броньованих гармат і танків. Ось що пише С.Гагарін у творі «Три обличчя Януса» про роль нікелю у Великій Вітчизняній війні.

12-й учень. На підводному човні «Валькірія», який зникнув при міфічних для германського командування обставинах, знаходилося 160 тон нікеля у злитках та монетах США і Канади.

Нікель – сріблясто-білий метал, під №28, тугоплавкий, твердий, інертний на повітрі. Він був складною проблемою для Німеччини. Адже пальне можна замінити. Нікель – незамінний. Без нього немає броні. Без броні немає танків. Без танків немає перемоги. Природа знехтувала Німеччину нікелем. Незначні поклади його є в Рейнській долині. Основну частину нікелю Германія отримувала з Канади. Почалася війна і канадський нікель був втрачений для Рейха. Гітлер захопив Грецію, а разом з нею й нікелеві копалини. Фінляндія відкрила для німців копалини на півночі, в районі Петсамо. Там працювали ув’язнені та військовополонені. Цілий есесівський корпус забезпечував охорону копалин та гарантував безперебійний добуток червоного колчедану та відправку його до Німеччини на металургійні заводи.

 (слайд 37) Коли радянські танки Т-34 з'явилися на полях битви, німецькі спеціалісти були вражені якості їх броні. За наказом із Берліна перший захоплений Т-34 був переправлений до Німеччини, де за нього взялися хіміки. Вони втановили, що російська броня містить великий відсоток нікелю, що призводить до її надміцності. Нестача нікелю в німецькій сталі привела до того, що у 1944 році імператорські військові заводи були примушені виготовляти танкову броню підвищеної товщини, і «тигри», і «пантери», і «фердинанди», одягнені в неї, виявилися важче та слабше радянських танків та самохідок.

 

АЛЮМІНІЙ

 

Чоб пізнати наступний матеріал, відгадайте загадку:

Я – металл серебристый и легкий.

Я зовусь «самолетный металл».

И покрыт я оксидною пленкой,

Чтоб меня кислород не достал.

Учитель історії. (слайд 38) У грудні 1944 року в невеликому польському містечку органами радянської контррозвідки була затримана підозріла жінка, яка «губила» у колон вантажівок з боєприпасами «автоматичні ручки». При перевірці було встановлено, що це диверсійна запалювальна речовина зі складним підпалювачем, з корпусом із алюмінієвого сплаву. Із цього сплаву виготовляли корпуси запалювальних бомб. Алюмінієві солі органічних кислот складають основу «напалму», який використовували американські війська у війні з В'єтнамом,  португальські колонізатори – в Анголі. Так і алюміній був поставлений на службу війні.

13-й учень. Алюміній – сріблясто-білий метал, легкий, пластичний, з високою електропровідністю. Хімічно активний. На повітрі вкривається захисною оксидною плівкою. За поширенням у природі займає третє місце серед елементів, перше – серед металів.

(слайд 39)  Багато наших підлітків у воєнні роки під час бомбардувань чергували на дахах будівель, гасили запалювальні бомби. Начинкою таких бомб була суміш порошків алюмінію та ферум оксиду, детонатором – гримуча ртуть. При ударі бомби об дах спрацьовував детонатор, загорався склад, і усе навколо починало палати. Палаючий склад не можна гасити водою, розжарений магній реагує з нею.

 Алюміній використовували не тільки в запалювальних бомбах, але й для «активного» захисту літаків. Так при нальотах авіації на Гамбург оператори німецьких радіолокаційних станцій виявили на екранах індикаторів раптові поміхи, які зробили неможливим розпізнавання сигналів від літаків. Поміхи були викликані стрічками із алюмінієвої фольги, які скидали літаки союзників. При нальотах на Німеччину було скинуто приблизно 20000 т алюмінієвої фольги.

Дослід. Взаємодія алюмінію з йодом. (слайд 40)

 

МАГНІЙ

 

14-й учень. (слайд 41) Під час нічних нальотів для освячування цілі бомбардувальники скидали на парашутах освітлювальні ракети. До складу такої ракети входили порошок магнію, спресований з особливим складом, та запал із вугілля, бертолетової солі і солей кальцію. При запусканні освітлювальної ракети високо над землею красивим яскравим полум’ям горів запал; по мірі зниження світло поступово ставало рівним, яскравим та білим – це загорявся магній. Нарешті, коли ціль була освічена і добре видна, пілоти починали прицільне бомбометання.

Дослід. Горіння магнієвої стрічки.

Магній використовували не тільки для створення освітлювальних ракет. Основним споживачем цього металу була авіація. Магнію потрібно було багато, тому його добували навіть з морської води.

 

ОЛОВО

 

Учитель хімії. (слайд 42) У книзі А Валентинова «Метала вогняний потік» є така цікава розповідь. «В один из морозных зимних дней... царила паника. Складской сторож, отставной солдат, доживающий свой век «при должности», обалдело при­валился к штабелю ящиков и тупо глядел перед собой пустыми глазами. Даже его холеные бакенбарды и те обвисли, вытяну­лись грустными сосульками и сильно смахивали на банную мо­чалку, небрежно приклеенную к помертвевшему лицу.

Неподалеку пять или шесть чиновников военного ведомства столпились вокруг открытых ящиков и, забыв про респекта­бельность, возбужденно размахивали руками. Да и было от чего прийти в волнение: на складе пропали... пуговицы. Да, да, бле­стящие оловянные солдатские пуговицы таинственным образом исчезли из ящиков. Мало того что государству нанесен убыток, поскольку олово стоит немало, но сам факт случившегося вну­шал тревогу: сегодня злоумышленник похитил пуговицы, а зав­тра, глядишь, и оружие заберет.

А этот злоумышленник оказался очень уж нахальным. Мало того что выгреб все пуговицы, он еще, словно в насмешку, на­сыпал в ящики какой-то серый порошок. Нет, это был явно опасный тип. А олух-сторож имеет наглость уверять, что карау­лил исправно и не допускал к дверям склада никого из посто­ронних. И как теперь докладывать генералу, начальнику депар­тамента, который потребует немедленно изловить похитителя?

История не донесла до нас, как вышли чиновники из этого положения и какое наказание понес сторож. Случай с пуговица­ми. наделал много шума, но постепенно о нем забыли. И вспомнили только почти через сто лет, когда весь мир был потрясен трагической гибелью экспедиции англичанина Роберта Скотта. Когда причины гибели экспедиции Скотта стали известны, вспомнили и историю с пуговицами...».

Справа в тому, що при низькій температурі олово перебудовує свою кристалічну гратку, і метал руйнується, «хворіє». Назва цієї хвороби – «олов’яна чума».

Насправді «олов’яна чума» - це не хвороба, а явище пов’язане з існуванням двох алотропних модифікацій олова. У «сірого олова» (α-модифікація) кристалічна структура, схожа до структури алмазу і стійка нижче 13,2°С. «Біле олово» має тригональну структуру. З цим оловом ми, звичайно, маємо справу. При температурі 13,2°С обидві модифікації перебувають в рівновазі, а на сильному морозі β-модифікація переходе в α-модифікацію. Оскільки густина і структура модифікацій різні, олов’яні вироби руйнуються. Ось чому солдатські ґудзики не можна зберігати на морозі. Зупинити цей процес неможливо. Проте, цей процес на слабкому холоді йде повільно. Швидкість його різко збільшується тільки при температурі -25°С і досягає максимальної при -45°С.

15-й учень. Олово – сріблясто-білий метал, пластичний. За певної густини він тьмяніє, укривається оксидною плівкою, стійкою до хімічних реагентів. Олово – компонент багатьох сплавів.

Учитель історії. (слайд 43) Людство часто направляє властивості хімічних елементів проти себе. Те, що використовується в мирних цілях, несе і смертельну небезпеку для усього людства. Нехай сила прекрасної науки – хімії – буде направлена не на розробку нових видів зброї, а на рішення глобальних загальнолюдських проблем.

Учитель хімії. (слайд 44) Перевіримо, наскільки уважно ви працювали. Для цього розв’яжимо кросворд.

Дякуємо за увагу. До побачення. Хай щастить.