Конкурс читців «Шевченкове слово в віках не старіє»

 Конкурс читців «Шевченкове слово в віках не старіє»

Мета конкурсу:  пробудження інтересу до творчості Т. Шевченка, популяризація його поетичних  творів, вироблення навичок виразного читання , виховання читацької культури та уважного ставлення до слова,  поваги і любові до рідної мови як найвищої цінності народу.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, українські вишиті рушники, мультимедійний екран, електронна презентація, виставка друкованих творів Т. Шевченка, висловлювання Кобзаря.

Висловлювання:                1.     «…орю

                                                     Свій переліг – свою убогу ниву

                                                     Та сію слово. Добрі жнива

                                                     Колись - то будуть!»

                                             2. « Я так її, я так її люблю

                                                     Мою Україну убогу,

                                                     Що проклену  святого бога,

                                                     За неї душу погублю!»

                                             3.  « Де нема святої волі,

                                                     Не буде там добра ніколи…»

                                             4. « … Возвеличу

                                                    Малих отих рабів німих!

                                                    Я на сторожі коло їх

                 Поставлю слово.»

                 5.  «Ну що б, здавалося, слова...

   Слова та голос –

Більш нічого.

А серце б’ється – ожива

Як їх почує!...»

Хід конкурсу

(На сцену виходять ведучі)

І Ведучий: 204 роки минуло відтоді, як Бог благословив прийти у світ Тараса Шевченка, який дав народові книгу з книг – «Кобзар», національну нашу Біблію. І нині, у XXІ столітті, нам сяє зоря його ідеалів: Україна, Воля, Правда, Істина, Любов. Шевченко знав ціну своєму слову. А сьогодні його слово звучить по всьому білому світі.

ІІ Ведучий: Під час конкурсу ми ознайомимося з перлинами Шевченкової творчості – поезіями збірки «Кобзар», книги, яку український народ поставив на перше місце серед успадкованих з минулого національних скарбів. Поетичні твори, що входять до неї, складались на тернистих дорогах поетового життя, писались то в мандрах, то в казематах, мережились при світлі білих ночей Півночі і в пісках закаспійських пустель, під самотнім сонцем вигнання.

 ( Презентація «Реве та стогне Дніпр широкий…»)

І Ведучий: Вслухаймося і вчитаймося! Високий дух поета і «жива душа поетова святая, жива в святих речах» довіку з нами! Сьогодні Шевченко до нас промовляє!

ІІ Ведучий: Запрошуємо вас на конкурс читців «Шевченкове слово в віках не старіє», присвячений 204-річчю  від дня народження великого Кобзаря. Ми знаємо, що в залі зібралися всі, хто не байдужий до золотих зернят поезій Шевченка. Зазначимо, що читці підготували свої найулюбленіші поезії Кобзаря, а ми – організатори й ведучі конкурсу – презентацію та музичне оформлення,  ви почуєте не тільки твори, а й пісні  на вірші поета.

І Ведучий: Настав час привітати  наше по - шевченківськи мудре й досвідчене журі у складі…(оголошується склад журі).

ІІ Ведучий: Отже, розпочинаємо конкурс читців. Як же мріяв Шевченко про щасливе життя українського народу, про гармонію і спокійну радість у селянській родині. Зустрічаймо першу конкурсантку (ім’я та прізвище). Поезія  «Зацвіла в долині червона калина».

І Ведучий: Ця поезія була написана поетом у фольклорному стилі, тому не дивно, що стала народною піснею і була покладена на музику Яковом Степовим. Прослухайте , будь ласка,  уривок з пісні «Зацвіла в долині…(Кліп)

ІІ Ведучий: Цей вірш Шевченко написав перед своїм  від’їздом на Україну до іменин Миколи Маркевича – свого друга, українського історика, етнографа, поета. Запрошуємо на сцену учня …  Поезія «Н. Маркевичу». 

І Ведучий: Ця поезія теж покладена на музику й відома як пісня «Бандуристе, орле сизий». ( Ролик на пісню «Бандуристе, орле сизий»).

ІІ Ведучий: Вірш «Думи мої, думи мої» був написаний у 1847 році під час  перебування Шевченка  в Орській фортеці. Солдатчина для поета була гірше тюрми, але він писав, ховаючись від офіцерів, тікаючи від усього світу в степ, за вали, на берег моря. У поезії автор вболіває за важку долю, злиденне життя кріпаків, їхнє безправне становище, пригніченість України, звертається до своїх дум зі сподіванням і вірою у вільне життя співвітчизників.

І Ведучий: Послухайте, як виконує пісню  «Думи мої, думи мої…» всесвітня капела бандуристів. Цей проект 300 бандуристів з усього світу  присвятили 200-річчю від дня народження Т. Шевченка. (Відеоролик виступу бандуристів)

ІІ Ведучий: Хоч Тарасові  Григоровичу більшу частину свого свідомого  життя довелося перебувати за межами України, він завжди пам’ятав про рідний край, серцем тягнувся до нього. Часто згадував чарівну українську природу, працьовитих і щирих людей, їхні пісні, легенди, звичаї. Поезію «За сонцем хмаронька пливе…» читає ….

І Ведучий: Вашій увазі – пісня   «За сонцем хмаронька пливе…» у виконанні Олексія Керекеші. (Кліп)

ІІ Ведучий: Сидячи в похмурому казематі за свою бунтарську поезію чи знаходячись у далекому казахському краї на засланні, Тарас Шевченко, заплющивши очі, уявляв квітучий вишневий садочок біля чепурної біленької хатини в українському селі. Про це йдеться в поезії «Садок вишневий коло хати…», яку продекламує … .

І Ведучий: Цією поезією захоплюється не одне покоління людей. Вона не тільки покладена на музику, за її мотивами навіть знято мультфільм, який пропонуємо вашій увазі. (Показ уривка з мультфільму за мотивами поезії «Садок вишневий коло хати…»).

ІІ Ведучий: Мріяв Тарас Шевченко і про калину під вікном, про привітну дружиноньку та діточок. Може, саме тому у творах Великого Кобзаря постійно переплітаються образи природи й образи дівчини й хлопця, наречених, родини. Поезію «Тече вода з-під явора» читає … .

І Ведучий: У поезії «Тече вода з-під явора…» автор уславлює красу природи й щасливе родинне життя. Ось як весело про це співають діти – майбутнє України. (Відеокліп на пісню «Тече вода з-під явора»)

ІІ Ведучий: Де б не був видатний поет, його думки, переживання, сни линули до рідної України, в його село. Поезію «І досі сниться: під горою…» декламує ... .

І Ведучий: Багато в Тараса Шевченка автобіографічних віршів. Один з найвідоміших – «Мені тринадцятий минало…». Поезія написана в той час, коли поет перебував у солдатах і відчував невигойний біль за безповоротно втраченими хвилинами радості, волі, далеким дитинством. (Декламування вірша «Мені тринадцятий минало…» ).

 ІІ Ведучий: Дитинство… Найкраща пора життя. Згадуєш батьків, тепло рідної домівки, свої щасливі сни. Спокій огортає душу. А яке ж дитинство в сироти? Безрадісне завжди… (Декламування  вірша «І золотої, й дорогої…»).

І Ведучий: Народно - поетичні сюжети про русалок як дівчат небаченої вроди, які ваблять своїм співом, сміхом і танцями юнаків, а потім заводять їх у бездонні ріки або моря, або ж просто залоскочують до смерті, стали благодатною основою для літературних сюжетів про нещасливе кохання. Конкурсант … ознайомить нас із баладою Т. Шевченка «Русалка», в якій автор використав мотиви  й образи народних пісень про матір, яка топить свою позашлюбну доньку в Дніпрі.

ІІ Ведучий: Який би твір Шевченка ми не прочитали – скрізь знаходимо хоч якусь співзвучність нашому часові. Поет мріяв про єднання слов’янських народів. Він звертався із закликом до боротьби проти рабства та духовного гніту, за людську гідність і права не лише українців. Багато слів поета є пророчими, є мудрими порадами й для нас – сучасників. Ми віримо в те, що здійсниться віковічна мрія поета і народу, що запанує «у своїй хаті своя правда, і сила, і воля». Шевченкове послання «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…»  й донині служить усім нам  дороговказом на шляху національного, соціального й культурного відродження українського народу. (Уривок з поезії )

І Ведучий: Уривок з послання «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…» виконує тріо бандуристок «Вишиванка». (Відео виступу)

І Ведучий: Є у Тараса Шевченка відома нам ще зі школи поема «Сон»,   яка містить у собі філософські роздуми про долю країни, про тих, хто править і панує в ній. А учневі групи 1-Є Михайлову Андрію теж наснився сон, в якому парубок побачив себе  вільним птахом над рідною, квітучою, щасливою Україною, такою, якою завжди мріяв бачити  Тарас Шевченко. Михайлов Андрій – із власною поезією «Сон». 

ІІ Ведучий: З-під пера Великого Кобзаря народився гімн, який став відомий усьому світові, - це «Заповіт». Працюючи в археологічній комісії, весь час роз’їжджаючи по селах і містах, змальовуючи старовинні церкви і монастирі, поет  у листопаді 1845 року дуже сильно застудився: почалося двостороннє запалення легенів. Лікар А.О. Козачковський, дізнавшись про хворобу свого друга-поета, негайно перевіз його до себе в Переяслав і почав лікувати, здавалося, безнадійного хворого. А Тарас Григорович думав про свою останню годину, по долю України, про майбутнє рідного народу. Страшенно хотілося Шевченкові сказати народові, Україні, своїм щирим друзям тепле щире слово. І на Різдво 25 грудня 1845 року  на папір лягли рядки… То був його заповіт. На щастя, міцний організм Шевченка переміг хворобу, і поет подарував світові ще багато безсмертних творів. «Заповіт» Т.Шевченка читає учень … .

ІІ Ведучий: «Своєю мелодикою, ритмічною віртуозністю поезії Шевченка створюють авторові славу одного з наймузичніших поетів світу». І ми з вами щойно в цьому пересвідчилися, бо майже всі поезії, які читці обрали, покладені на музику, є чудовими піснями. А  поки журі підведе результати конкурсу читців поезій Т. Шевченка, послухаємо ще одну пісню на слова поета «Розрита могила» у виконанні гурту «Кому вниз». (Відео виступу)

І Ведучий: Надаємо слово нашому шановному журі для нагородження переможців конкурсу читців поезій Тараса Шевченка. (Виступ членів журі, нагородження учнів)

І Ведучий: Сьогоднішній конкурс – це справжнє свято Кобзаря, його вічної нев’янучої творчості, полум’яного слова. Коли нам важко, коли смуток гризе нашу душу, припадаємо спраглими вустами до його цілющого джерела, щоб знову відчути силу жити для рідного народу. Моляться За Україну вуста Шевченковими словами, і чути їх у кожному куточку України.

ІІ Ведучий: І стоятиме слово Шевченка на сторожі людини, доки в наших серцях житиме пам'ять про Пророка, Кобзаря, Людину, яка стала символом нескореності духу, неординарної творчої обдарованості. Наша зустріч добігла кінця. Пам’ятаймо, що  саме він – Тарас Шевченко – великий поет, борець, патріот України не дав загинути перлині нашої культури – рідній мові. Будьмо горді з того, що ми – українці! (Ролик «До українців»)

Дякуємо всім за увагу! До нових зустрічей на святі рідного слова!