Мета цього заходу пробудити в учнів зацікавленість у вивченні предмета.Розвивати вміння і навички орієнтуватися в потоці музичної інформації,поглиблювати знання з музики.
Тема « Конкурс любителів і знавців музики».
Мета:формувати уміння застосовувати здобуті знання,перевірити та продемонструвати знання учнів з музичного мистецтва;
Розвивати спостережливість,пам'ять,увагу,уяву,фантазію, вміння і навички орієнтуватися в потоці музичної інформації;
збагачувати емоційно-естетичний досвід,виховувати естетичний смак ,любов до прекрасного.
Колись дуже давно жив у Відні веселун на ім’я Августін, який прославився на все місто своїми піснями. Де Августін, там веселощі.
Але якось у місто прийшла страшна хвороба - чума.
Жителі Відня зажурилися. І тільки Августін як і раніше, весь час співав, ніби кидаючи виклик смерті. Він підбадьорював друзів, а вони вдячно слухали його.
Одного разу стомлений Августін, повертаючись додому знесилів, дуже хотів спати. Спіткнувшись, упав у яму. Вранці виявилось, що він лежить у спільній могилі для бідняків, що вмерли від чуми.
Августін встав і пішов до міста на ходу складаючи пісню про свою зустріч зі смертю і перемогу над нею. І Відень знову заспівав разом з Августіном. І страшна хвороба відступила.
Стоїть на площі пам’ятникАвгустіну, і звучить до наших днів весела пісенька: «Ах, мій любий Августін».
І звичайно, найкращий пам'ятник пісні - це вона сама, її звучання сьогодні.
У 30 роках ХХІІІ століття, з ініціативи гетьмана Данила Апостола в Глухові, гетьманській столиці України, була створена музична співацька школа переший подібний заклад в Україні і Росії.
У 1868 році у Лейпцігу була видана збірка українських народних пісень. Вона вміщувала 40 народних пісень, записаних і оброблених М. Лисенком. Світова музична громадськість одержала можливість ознайомитися із скарбами української музики.
У 1863 році на сцені Маріїнського театру в Петербурзі відбулася прем'єра опери С. Гулак-Артемовського «Запорожець за Дунаєм»- першої української опери.
Тому, що освітлення театрів здійснювалося за допомогою свічок, які кожні 30 хвилин доводилося міняти.
Казка про царя, музичні інструменти і оркестр
В деякому царстві жив був цар - добряк, товстун, але самодур.
Бувало, як захоче чого-небудь, так півсвіту обійди, але дістань.
А як у чомусь затявся, пиши-пропало, не переконати.
Але при всьому при тому, народ його любив, тому, як був він не злий – карати вмів, але і прощати не забував.
Давно цар, мовляв, було б добре оркестрик завести, хоч маленький. Мовляв, що ж це за цар без придворних музикантів.
- Он, - скаржився він, - в тридвадцятому царстві вранці мазурки танцюють, а в тридвадцатьп'ятому вечорами бали і танці. Що я, гірший за них ?
- Подати мені сюди музикантів і крапка!
- Але Ваша Величносте, - відповідали придворні, - де ж ми знайдемо стільки музикантів?
- Шукайте, де хочете, але, щоб до завтрашнього дня були! - і цар тупнув ногою.
Нічого не вдієш, послали скороходів у сусідні царства музикантів шукати. До вечора наступного дня вишикувалися перед царем шість чоловік: два скрипаля, віолончеліст, флейтист, трубач і барабанщик.
Ну-ка грайте кожен по черзі, - сказав цар, - хочу послухати на що здатні.
Зіграли йому музиканти, і найбільше сподобалася царю труба.
Хочу, щоб труба звучала голосніше за всіх, - заявив він.
- Але Ваша Величносте! – спробували йому заперечити.
- Чути нічого не бажаю! – відповідав цар, - труба повинна грати голосніше за всіх.
- Що за дурниця? - питали вони один одного , йдучи по дорозі, - де це бачено, щоб в оркестрі один інструмент заглушав інші.
- Будемо грати, як завжди. Може бути, почувши прекрасну музику, цар змінить своє рішення.
Так і вчинили. Через тиждень закликали їх до царя. Розсілися музиканти по місцях і почали грати.
Ах, що за музика зазвучала в палаці! Здавалося, навіть його похмурі стіни посміхнулися. На них, звідки не візьмись, затанцювали чарівні вогники, повітря наповнилося ароматом запашних квітів і легкий вітерець розносив його повсюди. Навіть птахи за вікном замовкли, захоплені ніжними звуками.
- Н і, ні, ні! - закричав цар, і музика обірвалася на півслові. Вогники раптом зникли, як і не бувало, тільки птахи за вікном ще мовчали, сподіваючись на диво.
- Ні,ні,ні! - кричав цар і стукав ногами по підлозі, - чому я не чую трубу? Чому, я вас питаю?
- Але Ваша Величносте, - виправдовувалися музиканти, - ще не час, її партія буде в кінці п'єси!
- Нічого не хочу чути! – вередував цар, - грайте так, щоб труба булла голосніше за всіх.
Зітхнули музиканти, але робити нічого. Кажуть, трубачу:
- Грай, як хоче цар.
Взяли вони інструменти в руки, але що тут почалося! Труба заглушала все на світі: мукання корів на царському дворі, дзвін посуду на кухні, сміх дітей і звичайно інші інструменти.
- Ні,ні,ні! - кричав цар, але його ніхто не чув.
Тоді він замахав руками, щоб на нього звернули увагу. Музика, якщо цей рев можна було так назвати, замовкла.
- Друже, адже я накажу тебе стратити, - сказав цар трубачу.
- Але за що, Ваша Величносте? - злякався трубач.
- Та ти ж не вмієш грати, а ще прийшов найматися в царський оркестр.
- Насмілюся сказати, Ваша Величносте, - що грав я при дворі короля трип'ятнадцятого царства, а також удостоєний почесних нагород при дворі сусіда Вашого, тонкого цінителя музики.
- Ох, брешеш, - відповів цар, - чому ж я не чую тих чарівних звуків, які, як ти стверджуєш, лунають в їх покоях?
- Але Ваша Величносте, кажіть мені грати мою партію – рівно стільки нот, скільки належить, а також настільки голосно, як задумано композитором, і Ви пізнаєте досконалу гармонію.
Дурень, я таки велю тебе стратити. Хіба ти не чув, що я люблю, коли голосно грає труба?
- Але Ваша Величносте, щоб виконати це бажання, потрібно просити композитора, щоб він написав інший твір, або щоб замість всього оркестру грала одна труба.
- Ти віддаєш перевагу бути повішеним або втопленим? Надаю тобі самому зробити вибір - я сьогодні добрий, - сказав цар і змахнув невидиму сльозинку з вій.
- Та за що ж ви трубача, Ваша Величносте, - стали просити його придворні.
- Ні, ні, і ще раз ні. Він не дає здійснитися моїй мрії і буде страчений.
- Якщо вже я і повинен померти, - сказав трубач, - дозвольте мені дати Вам останню пораду.
- Дозволяю, - милостиво дозволив цар, - я сьогодні добрий.
- Я б порадив Вам полюбити не інструмент, а музику, Ваша Величносте. Якщо Ви відкладете кару, я міг би дати Вам декілька уроків, щоб Ви змогли навчитися чути кожен інструмент окремо і всі разом.
Цар трішечки подумав і погодився. Адже насправді він часто нудьгував у своїх покоях і байдикував на самоті, тому радий був зайнятися хоч чимось.
- Добре, я тебе взагалі не покараю, але за умови, що ти навчиш мене грати на трубі. Тільки дивись же, вчи гарненько, не то не зносити тобі голови, - додав він пошепки.
Незабаром при палаці був створений справжній оркестр: десятки музикантів витягували зі своїх інструментів чарівні звуки.Їх приходили послухати з найдальших країн.
Але не тільки своєю прекрасною грою славився цей оркестр.
Його дивовижною особливістю було те, що поряд з іншими музикантами сидів сам цар. І скажемо чесно, він не просто так сидів, він грав, та ще й як!
Коли починала звучати музика, здавалося, що грають не безліч різних інструментів, а один - величезний, неймовірний, прекрасний.
Але цар, звичайно, найбільше любив соло. Граючи, він блаженно мружився, надував щоки і червонів від старанності.
Спочатку це дуже веселило публіку. Але коли, захоплені музикою, слухачі закривали очі, відбувалося диво. Земля йшла з-під ніг, у людей виростали крила, і вони летіли високо - високо в небо.
Звідти не було видно ні царя, ні оркестру, ні старого палацу, а тільки синє,синє небо, і сонце, і веселка після дощу.
(Ксилофон)
(Саксофон)
11.Який музичний інструмент можно побачити в Альоші Поповича у картині В.М.Васнецова «Богатирі»(гуслі)
12.Кращі музиканти світу служили цьому інструменту,який є найвеличнішим з усіх.Історія його створення сягає стародавніх часів.Це був найкращий інструмент для Й.С.Баха.(орган)
13.У давній Греції за часи Піфагора,існував музичний інструмент,що називали монохордом.Це був довгий і вузький ящик,виготовлений зі спеціального дерева,із натянутою зверху струною.З часом інструмент удосконалили.Він був прямокутної форми,на одній з його сторін-клавіатура.(фортепіано)
14.Цей інструмент називають «королевою».Без неї не звучить симфонічний оркестр.Це був улюблений інструмент Н.Паганіні та А. Вівальді.(скрипка)
15.На гербі якої країни зображено музичний інструмент?
(Ірландія,арфа)
Попасти на державний герб - немала честь для музичного інструмента .Спричинило до цього героїчне мистецтво ірландських співців - бардів. Коли на британські острови висадилися завойовники - римляни, барди з арфами в руках, в білому одязі, з вінками на голові йшли попереду війська, підносячи героїчний дух в рядах бійців.
16. Кого з композиторів називають вундеркіндом з абсолютним музичним слухом та феноменальною пам'ятю?(В.А.Моцарт)
17. Хто з польських композиторів в 19 років був депутатом Сейму,він автор дуже відомого полонезу?(М.Огінський)
18. Хто з композиторів вважається мастером аранжування?В його творчій спадщині понад 100 обробок українських народних пісень?(М.В.Леонтович)
19. Назвати італійських скрипкових майстрів.(Аматі ,Гварнері,Страдіварі)
20. Кому Л.Бетховен присвятив сонату№14.(Джульєтті Гвічарді)
21. Яку групу рок музикантів називають Ліверпульською четвіркою?(«Бітлз»)
22. Хто перший з композиторів–слов’ян став академіком Болонської академії мистецтв ?
У 1771 році 25-річний юнак просить Болонську академію допустити його до екзаменів на звання академіка. Звичайно допуск такий отримували визнанні музиканти. Та на екзамені молодий маестро настільки вразив музичних світил, що вони під час таємного голосування не опустили жодної чорної кульки. І на стіні академії золотом було вибито ім'я нового академіка Березовського Максима Созонтовича, першого з-поміж східних слов’ян.
23.Якось один чернець сказав: «Доки музиканти страждатимуть, ребуси розгадуватимуть! Мішанина якась виходить: фальшиві звук, ритм негодящий. Сольні партії ще так- сяк. Але в ансамблі?.. Ляпсус на ляпсусі. Сірятини такої далі терпіти не можна!..» Хто придумав нотний запис, і пустив ноти по лінійках , ніби по сходинках вгору. А щоб легше запам’ятовувались назви цих нот, він звелів своїм учням і послідовникам розучити молитву, в якій кожен перший склад нового рядка був назвою ноти. Як звали цього ченця? (Гвідо д’Ареццо)
Виконання пісні (за вибором).
Підведення підсумків.
Найзаповітніша мрія вчителя - це якомога скоріше стати для свого учня непотрібним, тобто домогтися, щоб він став самостійним.
1