Матеріали до уроків "Музика бароко"

Бароко з найбільш цікавих епох в історії світової культури. Для нашого часу — смутного, невизначеного, гипердинамичного, що шукає стабільності і впорядкованості, — вона надзвичайно близька по духу. Півтора століття – з 17 до середини 18 століття прийнято вважати часом бароко. Це час - початок поширення західноєвропейської цивілізації. В епоху бароко стався вибух нових жанрів в музиці . Одним з найважливіших відкриттів інструментальної музики став жанр сонати.

Італійський скрипаль і композитор Томазо Абинони одним з перших почав складати сонати. Альбіноні був сучасником А. Вівальді, В. С. Баха і Р. Ф. Генделя. . Великий Бах, ретельно вивчав музику своїх сучасників, навчався на творах Альбіноні.

Сонати Альбіноні можна порівняти з жанром повісті в літературі. Кілька частин сонати як глави одного твору - вони контрастні, але нерозривні. Тому в перервах між частинами сонати вельмишановна публіка не аплодує, слухаючи звучної паузі. 1. Т. Альбіноні. Соната B-dur в 4-х ч.

За життя Бах був найбільше відомий як першокласний виконавець на органі і письменник органної музики . За своє життя Бах написав понад 1000 творів. Всупереч поширеному міфу, Бах після смерті не був забутий., це стосувалося тільки його творів для клавіру. У церкви продовжували звучати твори Баха для органу. Традиційні для того часу «вільні» жанри - прелюдія, фантазія, токата, і більш строгі форми — хоральної прелюдії і фуги звучали в церковних склепіннях Творчість Баха зробило сильний вплив на музику наступних композиторів, в тому числі і в XXI столітті. Без перебільшення, Бах створив основи всієї музики Нового і Новітнього часу — історія музики обгрунтовано ділиться на добаховскую і послебаховскую.

Цей освічена музикант був великим самоучкою. Всім, що Бах знав і вмів, він був зобов'язаний передусім самому собі. Рано осиротівши, він пройшов сувору життєву школу. Його завзятість було здатне подолати будь-які перешкоди. Його вчителями і наставниками були великі майстри минулого і сучасні музиканти. Бах не втомлювався вчитися у них-аж до самої смерті Духові інструменти отримали нове осмислення у творчості В. С. Баха, вони стали повноправними носіями багатого емоційного змісту, яке відрізняє музику цього композитора

З творів камерно-інструментальному жанрі виділяються флейтові сонати. Велика їх художня цінність. Пройшли століття, а вони більш ніж коли-небудь в центрі концертного репертуару флейтистів. Всі вони написані у Кетені на початку 18 століття.. Тут Бах служив капельмейстером при дворі князя Леопольда, керуючи, в основному, виконанням камерної музики. У цей період композитор створив низку чудових зразків камерно-інструментальних жанрів. Велика кількість творів, написаних для флейти, було пов'язано, очевидно, з тим, що серед кетенских музикантів був чудовий соліст-флейтист В. С. Бах. Соната C-dur, BWV 1033: Andante, Allegro, Adagio і Menuetto I.

Найбільший композитор першої половини ХУШ століття - Георг Фрідріх Гендель. У дитинстві Гендель навчався грі на багатьох інструментах — органі, клавесині, гобої, скрипці. Подорослішавши, п'ять років Гендель проводить в Італії, де працює деякий час скрипалем у кардинала Оттобони. Прийоми кардинала завжди супроводжувала музика. Уявіть собі, як виглядали люди на цих прийомах. Епоха бароко відкидала природність, вважаючи її невіглаством і дикістю. У той час жінка повинна бути неприродно блідою, в масивній зачісці, в тугому корсеті і у величезній спідниці, а чоловік у перуці, без вусів і бороди, напудрен і надушен духами. Соната Генделя дозволяє нам дуже яскраво уявити персонажів того часу, їх жваві діалоги, урочистість навколишнього оточення. 4. Р. Гендель. Соната № 4 D-dur в 4-х ч.

Спочатку чакона була народним танцем, відомим в Іспанії з кінця XVI століття.. Є дані про його американському (мексиканській, індіанському, мулатском) походження. Перейшовши в XVII столітті придворний балет Франції, чакона придбала повільний темп, церемонний характер. З XVIII століття слово «чакона» стало застосовуватися до нетанцевальным п'єсами у формі поліфонічних варіацій. Зазвичай чаконы пройняті піднесено-зосередженим, іноді трагічним настроєм. саме завдяки Чаконе ми знаємо Томазо Витали як композитора. Це сверхизвестное твір має перекладення для багатьох інструментів, у тому числі для альта і для скрипки. Про Чакону можна багато говорити, але досить сказати одну фразу - це геніальне філософський твір, чимось перегукується з шедеврами творчості В. С. Баха. У шести сторінках альтової партії укладено грандіозний сенс. Мені здається це модель людського життя і духовного зростання особистості. Т. Віталі, «Чакона».