В. ВИННИЧЕНКО - письменник, філософ, державний діяч

Винниченко Володимир Кирилович (1880-1951) - письменник, громадський і державний діяч. Голова Директорії

Історія - це пам'ять людського суспільства, його свідомість і совість, засіб самоочищення, виховання прийдешніх поколінь. У часи тоталітарного режиму цілі пласти нашого минулого були сфальсифіковані або знаходились за сімома замками, тому особливо серйозних досліджень чекає літопис українського народу. «Читати українську історію треба з бромом,– писав у травневі дні 1918 року прем'єр Української Народної Республіки Володимир Винниченко,– до того,– це одна з нещасних, безруких, безпорадних історій, до того боляче, досадно, гірко, сумно перечитувати, як нещасна, зацькована, застрашена нація тільки те й робила за весь час свого державного існування, що «одгризалася» на всі боки: од поляків, руських, татар, шведів. Уся історія - безупинний, безперервний ряд повстань, війн, пожарищ, голоду, військових переворотів, інтриг, сварок, підкопування».

Дитячі та юнацькі роки. Народився 1880 року в місті Єлисаветграді  (нині — Кропивницький, Україна)

Навчання 

Революційна діяльність

Події 1917—1918 років

За два місяці до еміграції він записав у щоденнику:««Нехай український обиватель говорить і думає, що йому хочеться, я їду за кордон, обтрушую з себе всякий порох політики, обгороджуюсь книжками й поринаю в своє справжнє, єдине діло — літературу… Тут у соціалістичній совєтській Росії я ховаю свою 18-літню соціалістичну політичну діяльність. Я їду, як письменник, а як політик я всією душею хочу померти»

Еміграція. У Відні він за короткий час написав тритомну мемуарно-публіцистичну працю «Відродження нації (Історія української революції: марець 1917 р. — грудень 1919 р.)» 

Політичну діяльність він продовжував у Чехословаччині, Парижі, Франції, Берліні, Відні…У вересні 1921 року Винниченко очолив новостворений комітет допомоги українському студентству в Берліні. Повернувшись до Відня, Винниченко виступає з критикою національної і соціальної політики РКП(б) та Радянського уряду. Він продовжує уважно стежити за подіями в СРСР, займається літературною творчістю, живописом.

У 1934 році Винниченко із дружиною Розалією Яківною оселився на півдні Франції, у містечку Мужен, біля Канн, придбавши стару садибу з ділянкою землі. До цього кроку письменника спонукали майже повна відсутність гонорарів та масові арешти і терор проти українських діячів культури. Тут упродовж останніх 25 років свого життя він у власному невеликому будинку займався літературною творчістю «Лепрозорій»,1938, »Нова заповідь»,1949) і живописом. Понад 20 його полотен зберігаються в Інституті літератури ім. Т. Шевченка НАН України. Під час німецької окупації Франції за відмову співробітництва з нацистами Володимира Кириловича було кинуто до концтабору. По закінченні війни він закликав до загального роззброєння та мирного співіснування народів світу.

Літературна творчість. ПРОЗААнтерпреньор Гаркун-Задунайський«Баришенька»Біля машини. Божки. Відродження НаціїГолод. Голос. Дим. Записки Кирпатого Мефістофеля. Заручини. Зіна. З Костем сталася чудна кумедія. Контрасти. Кузь та Грицунь. Малорос-європеєць. Між двох сил. Момент. На лоні природи. На пристаніНа той бік. Олаф Стефензон. Раб краси. Роботи!Салдатики. Сонячна машина. Студент. Суд. Таємність. Талісман. Темна сила. Терень«Уміркований» та «щирий»Хома Прядка. Хто ворог?Чекання. Чесність з собою. Чорна Пантера і Білий Медвідь. Чудний Епізод. ОПОВІДАННЯ. НОВЕЛИФедько-халамидник

Винниченко-художник

 Винниченко не був професійним художником, його малярський талант знаходить визнання навіть у професіоналів. Український художник Святослав Гординський назвав Винниченка «маляром далеко не аматорської міри». В живопису Винниченка яскраво відчувається вплив імпресіонізму.

Вічний спочинок. Помер 6 березня 1951 року. Прах покоїться на цвинтарі Мужена.

Вшанування пам'ятіПісля смерті Винниченка його маєток придбала Іванна Нижник-Винників, яка сплатила борги й стала володаркою садиби, охоронцем і упорядником його меморіальних речей і архіву. У 1990-ті роки вона сприяла передачі кабінету Винниченка та його меморіальних речей у подарунок незалежній Україні. Меморіальний кабінет політичного діяча часів УНР передано до збірок Кропивницького краєзнавчого музею. У Кропивницький передано книжкову шафу Володимира Винниченка та два письмові столи, його крісло та друкарську машинку «Мерседес», власний годинник, навіть мішечок із цяткою української землі, яку він скрізь возив із собою.