Конспект "Дія", "якби", запропоновані обставини.

„ДІЯ”, „ЯКБИ”, ЗАПРОПОНОВАНІ ОБСТАВИНИ

 Вивчення елементу „дія” повинно проходити в такій послідовності:

перший етап – доцільність, обгрунтованість дії;

другий етап – „якби”, запропоновані обставини.

І-й етап передбачає і ставить мету навчити учня діяти доцільно, обгрунтовано, продуктивно.

Наприклад, провести ряд вправ, не ставлячи мети дії.

1. Оглянути клас. Виміряти його кроками.

2. Підслухати що-небудь.

3. Заховати який-небудь предмет і т.ін.

Учні, не маючи мети, дуже швидко виконують дії. Педагогу потрібно протримати виконавця на сцені якомога довше. Учневі, який завершив дію, стає ніяково від бездіяльності. Тоді пропонуємо викладачеві проаналізувати те, що відбулося. В аналізі викладач звертає увагу на безцільність, механічність дій, тому що не була поставлена мета, робить висновок, що на сцені не можна діяти безцільно, а обов’язково потрібно поставити мету.

 Потім викладач пропонує наступні вправи, але обговорює разом з учнем, для чого потрібно здійснювати запропоновані дії, тобто ставить перед учнем мету. Запропонуйте учневі прибрати квартиру в трьох випадках:

- ви отримали квартиру;

- ви чекаєте дорогого гостя;

- ви виїжджаєте з цієї квартири в нове помешкання.

Звичайно, учень в кожній ситуації буде діяти по-різному, в залежності від мети і причини. Викладач повинен давати учням якомога більше завдань і вправ, щоб виробити звичку до життєвої, людської дії.

Хотіння – завдання – дія

 Щоб почати дію, потрібно визначити мету, чого я „хочу”? Це „хочу” на сцені, як і в житті, повинно бути безперервним. Одне „хочу” змінюється другим „хочу”. Людина кожного моменту чого-небудь хоче. Вона завжди повна бажань.

 Отже, у вас появилося бажання, його потрібно якось виявити, на допомогу приходить завдання. Для реалізації свого хотіння повинен бути об’єкт і прагнення діяти – тільки за цих умов можна виконати своє „хочу”. Звідси виходить, що задача – це хотіння не абстрактне, а в дії. Отже: хотіння – задача – дія.

 В цьому складному творчому процесі нам допомагають рушійні сили нашого психічного життя – розум (уявлення, судження), почуття, воля.

 Схема даного процесу: по-перше, чітко виразити думку (зір з допомогою уяви малює нам бачення, тобто уявлення, а уявлення викликають у нас судження); по-друге, думка (уявлення-судження) викликає і захоплює почуття, не насилуючи його; по-третє, почуття збуджують хотіння; по-четверте, хотіння перетворюється в прагнення, тобто задачу; по-п’яте, прагнення переходить  в дію.

 Запропонуйте учням наступні вправи:

1. Заблукали в лісі, хочемо вибратися.

2. Варення закрите в шафі, хочу скуштувати.

3. Граючись з собакою, затоптали на клумбі улюблені квіти сестри, хочу виправити зроблене.

Пропонуйте якомога більше вправ. Слідкуйте за їхнім правильним виконанням.

 Завдання, як і хотіння, бувають фізичні, елементарно-психологічні і складно-психологічні. К.С.Станіславський говорив, що в кожній фізичній, в кожній психологічній задачі і в її виконанні багато і від того і від другого. Практика показує, що починати потрібно з фізичної лінії. Ідучи по фізичній лінії, ви не будете залякувати свого почуття. Виконання фізичних завдань, дій допоможе створити правильний психологічний стан.

 Запропонуйте учням вправи на фізичні, елементарно-психологічні і складно-психологічні завдання.

1. Прибрати кімнату: чергове прибирання (фізичне завдання).

2. Прибрати кімнату так, як любить ваша мама (елементарно-психологічна задача).

3. Прибрати кімнату після втрати дорогої людини (складне психологічне завдання).

При виконанні завдань слідкуйте за логікою дій учнів, домагайтеся органічної поведінки, не допускайте награвання.

 Рекомендую проводити вправи в такій послідовності, щоб учень сам зрозумів, які зміни відбуваються в його поведінці. Не спішіть „підганяти” учня, дайте йому продумати логіку поведінки, „налаштуватися” на виконання поставлених завдань. Обов’язково детально проаналізуйте вправи, звертайте увагу на зміни в настрої, в почуттях, в поведінці, темпо-ритму дії і т.ін.

 Не нехтуйте малими фізичними діями, не пропускайте жодної з них, навчіться користуватися ними заради правди і віри в істинність того, що робите на сцені.

 Викладач повинен слідкувати, щоб учні в цих вправах виставляли завдання живі, активні, цікаві, які б хвилювали учнів. Дуже важливо, щоб завдання подобалося і захоплювало, щоб учневі хотілося його виконати. З метою перевірки якості намічених завдань запропонуйте учням перед початком виконання етюду перерахувати їх.

Розділ І. „Якби”, запропоновані обставини.

 Ми вже не раз говорили, що на сцені потрібно діяти доцільно, продуктивно, обгрунтовано. І приводить до цього слово „якби”, наприклад: якби я чекав до себе гостей, то я б зробив і те, і інше. Зі словом „якби” починається творчість. К.С.Станіславський говорив, що „якби” є для акторів важілем, який переводить їх із дійсності в світ, в якому тільки і може здійснюватися творчість. Запропонуйте декільком учням одну і ту ж тему: Якби ви гуляли в лісі, що б ви там робили?

Дайте час на обдумування завдання. Потім перегляньте етюди. Детально проаналізуйте роботу учнів, вкажіть на правильні дії, зверніть увагу на помилки. Запропонуйте після аналізу проробити етюд, дайте зрозуміти учневі, де він помилявся. Змінюйте завдання, домагайтеся правильності виконання. Особливу увагу учнів звертайте на те, що маленькі слова „якби” викликають масу свідомих і підсвідомих думок, різноманітних логічних дій.

 Закінчуючи вправи по розділу „якби”, потрібно пояснити учням, що їм доведеться стикатися з „якби” не лише в діях самої ролі, але і в усіх компонентах вистави, тобто з багатьма „якби”. Автор п’єси дає свої „якби”, режисер, художник, освітлювач та інші творці вистави доповнюють правдоподібний задум автора і режисера своїми „якби”. Актор повинен це враховувати в розробці своєї лінії дії.

Розділ ІІ. Запропоновані обставини

 Отже, „якби” починає творчість, а продовжують її „запропоновані обставини”. „Якби” дає поштовх уяві, а „запропоновані обставини” роблять обгрунтованим саме „якби”.

 Що ж таке „запропоновані обставини”? Це зміст п’єси, епоха, місце і час дії, події, обставини, стосунки між дійовими особами і т.ін.

 Викладач повинен провести практичні заняття, навчити учнів конкретно, детально створювати „запропоновані обставини” і в залежності від них – логіку і послідовність дій. Потім пропонує учневі задати „запропоновані обставини” своєму товаришеві. Один учень задає „запропоновані обставини” іншому по-секрету. Група спостерігає за діями свого товариша і повинна визначити задані „запропоновані обставини”.

 Задаючи такі вправи, викладач повинен слідкувати, щоб учні задавали „запропоновані обставини” конкретні і детальні, а виконавці діяли логічно і послідовно. Дуже важливо, щоб учні самі робили аналіз вправ, давали оцінку роботі своїх товаришів.

Розділ ІІІ. Прелюдія

 Щоб краще ввійти в коло запропонованих обставин на сцені, необхідно знати, що відбувалося з дійовою особою до того, як вона появилась на сцені. Все те, що відбувалось до моменту виходу актора на сцену прийнято називати прелюдією. Запропонуйте учням нафантазувати прелюдії до тих вправ, етюдів, які вони щойно робили.

 Викладач на заняттях повинен вимагати від учнів фантазувати прелюдії не „взагалі”, а такі, які б допомагали ввійти в атмосферу і ритм етюду і створити правильне сценічне самопочуття в ньому. Доцільно роздати учням ілюстрації картин відомих художників: „Не чекали” І.Рєпіна, „Розбірлива наречена” П.Федотова та інші, запропонувати розкрити сюжет, тему, створити запропоновані обставини і за позами і виразом облич, по настрою персонажів уявити їхнє минуле і прелюдію.

 Педагогу потрібно слідкувати, щоб учень, розповідаючи прелюдію, не випустив жодної деталі і зумів обґрунтувати її, офантазувати.

Розділ ІV. Зміна запропонованих обставин

змінює наше ставлення до предмета, змінює дію з цим предметом.

 Щоб прослідкувати за такими змінами ставлення до предмета, змінами дії з предметом запропонуйте такі вправи:

 Дія з предметом „ручка”:

- своя ручка;

- ручка куплена другові в подарунок;

- ручка на письмовому столі І.П.Котляревського.

Підбір вправ педагог повинен робити з урахуванням того, щоб учні зрозуміли, як зміна запропонованих обставин змінює наше ставлення до предмету і дії з ним. Для цього після кожної вправи потрібно уточнити зміну лінії дій в залежності від зміни запропонованих обставин.

 В усій роботі по даному елементу нашим найближчим помічником є уява.