Інтегрований урок - це урок, який проводиться з метою розкриття загальних закономірностей, законів, ідей, теорій, відображених у різних науках і відповідних їм навчальних предметах.
Костиря С.Г., учитель зарубіжної літератури
Заболотна Ю.В., учитель історії
Червонокам’янського НВО
«загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів-
дитячий дошкільний заклад –
позашкільний центр»
Олександрійської районної ради
Кіровоградської області
Світ людини Середньовіччя
Мета: познайомити учнів з життям та побутом різних станів;
зосередити їх увагу на фактах, що ділять середньовічне суспільство на стани;
формувати у дітей розуміння закономірності історичного процесу та зв'язок з сучасністю;
дати відчути нерозривність вивчення різних предметів (у даному випадку історії та зарубіжної літератури);
познайомити із загальною характеристикою літератури Раннього Середньовіччя;
простежити, як В.Скотт в романі «Айвенго» зобразив середньовічне лицарство;
навчати відбирати потрібний матеріал для аналізу художнього твору;
розвивати асоціативне і творче мислення;
виховувати в учнів прагнення до справедливості, мужності. Тип уроку: комбінований інтегрований урок всесвітньої історії та зарубіжної літератури з використанням мультимедіа.
Обладнання: настінні картини «Середньовічна лавка», «Феодальне помістя», «Середньовічний ярмарок», комп’ютер, презентація, комплект карток для роботи в парах, дошка, підручник з Всесвітньої історії для 7 класу п.р. О. Карліної, схема логічного ланцюжка рицарського турніру, зображення середньовічних рицарів, поетів – ліриків, роман В.Скотта «Айвенго».
План уроку
І. Активізація учнів.
ІІ. Новий матеріал: 1) Основні стани в середні віки;
2) Життя феодала та селян;
3) Середньовічне місто;
4) Література Раннього Середньовіччя.
ІІІ. Закріплення з використанням мультимедіа.
ІV. Підсумок уроку та оцінювання учнів.
V. Домашнє завдання.
Хід уроку.
Епіграф: « А наш король, а ми його васали,
а чорт візьми я теж його васал.
І хоч на світі сторони чотири,
я тут живу, бо я цей край люблю.»
Ліна Костенко
І. Вчитель історії Який загадковий світ Середньовіччя.
Якою далекою і якою близькою є вона до нас. Далекою тому, що було це в минулі часи. А близькою – ми її вивчаємо. А вивчивши не лише зрозуміємо, спробуємо віднайти сліди наших давніх пращурів, щоб гордитися їх походженням і продовжувати життя.
Ми збагатимо свій світ не просто сухими даними, побачимо закономірність розвитку людського суспільства – від найпростішого до складного.
Але перед цим давайте пригадаємо.
- То що ж таке середні віки? (Період всесвітньої історії)
- Як довго він тривав? (З 476 по к. Х V ст.)
- Як давно це було? (16-6 ст. тому)
- Що було основою життя людини в давнину? (Земля)
- Як називали власника землі? (Феодал).
ІІ. Вчитель історії. 1) То ж ще за часів Середньовіччя вчені помітили поділ суспільства на окремі групи людей за видом їх діяльн7ості, тобто на стани.
(Робота біля дошки з поняттями).
Oratores – це ті, що моляться.
Pugnatores- це ті, що воюють.
Laboratores – це ті, що працюють.
Будь ласка визначте, хто міг займатися цими видами діяльності?
(Діти, за допомогою вчителя розставляють всіх на свої місця).
2) Вчитель історії. І хоча чільне місце в Середні віки займала знать хочеться розпочати з тих за чий рахунок вони жили: з людини праці. Адже тих, хто працює було набагато більше. А тому вони заслуговують на увагу. Пригадайте, що було основним заняттям селян? Вам підказкою стануть малюночки у нашому підручнику на стор. 199, 200, 201.
(Діти називають: обробка землі, вирощування скота, ремонт доріг, загат греблі та ін.).
- Як називалося таке господарство? (Натуральним).
Зранку до вечора залежний через землю селянин зайнятий роботою біля землі на її власника, який живе на горі, поближче до Бога, в укріпленому замку. І життя його проходе в розкошах та розвагах. Коли селянин за тяжкою працею не в змозі навіть обладнати собі гідно житло – це маленька мазанка, без вікон і димаря, топлена по чорному, з примітивними умовами життя. Навіть домашнє господарство було тут же поряд. Адже все при натуральному господарстві селянин виготовляв сам, ще й забезпечував феодала. Траплялося, що селяни розорювалися, вихід знаходили в замках, які розбудовувалися, вони знаходилися на перехресті доріг і слугували місцем спілкування різних народів. Замки будувалися недалеко від річок на підвищені. Араби-кочівники вели загарбницькі набіги, а тому замки укріплювали, хто як міг. (Про це нам добре видно і з нашої картини, і з матеріалів підручника на стор. 214-215). Селяни жили за містом, тож в замкове заселялися люди окремих видів діяльності. І хоча проста середньовічна людина світ уявляла не далі замку феодала, та заради виживання йшла на все.
В містах життя спиралося на роботу ремісничих майстерень, що і стали початком появи товарно-грошових відносин. Ремісники виготовляли знаряддя праці, зброю, предмети побуту, прикраси та таке інше. Та нелегко жилося ремісникам. Траплялися випадки зазіхань одних на інших, тобто конкуренція, хвороби, втрата постачальника сировини. А тому, щоб справа, тобто як сьогодні кажуть бізнес процвітав, ремісники об’єднувалися в цехи і розробляли власні закони, тобто статути. Міста розросталися, ставали місцем збуту виробленої, вирощеної продукції. Притік купецтва вимагало наявність ярмарок. На них обов’язково чекали міняйли і лихварі. Кожен купець приїздив з грішми своєї країни. Щоб торгувати і купляти товар потрібні були гроші країни в якій перебували. Функцію обміну грошей виконували міняйли. Поряд з ними завжди були ще не менш важливі особи. Мати купівельну спроможність хотіли мати всі бажаючі, але була нехватка монет. В борг під % лихварі давали позику. Як ви думаєте, ким сьогодні стали міняйли і лихварі? (Яскравим фактом цього нам є приклад підручника на стор. 232).
А зараз давайте самі спробуйте по подорожувати Середньовічним світом. Перед вами нові поняття. Вам з сусідом дається тлумачення. Знайдіть його. Не заблукайте.
(На стіні приколені сеньйор, васал, замок, лихвар, міняйло, ярмарок, товар, статут, цех, ремесло. Учні отримують карточки з тлумаченнями:
1. річ, вироблена для продажу;
2. професійне об’єднання ремісників для захисту своїх інтересів та усунення конкуренції;
3. знавці грошового обігу, ті, хто обмінювали гроші;
4.кодекс законів в цехах;
5.галузь виробництва, що виробляє знаряддя праці, предмети домашнього вжитку, зброю, прикраси;
6.укріплені будинки рицарів, що розташовувалися на пагорбах або островах, посеред річок та озер;
7.старший власник землі, військова людина; щорічний великий торг;
8.люди, що давали гроші в борг за умови повернення суми більшої ніж позичена; 9.вільна людина на службі у хазяїна і за це отримує землю як плату за чесне виконання своїх обов’язків).
Молодці, що ви не дали одне одному загубитися в світі Середньовіччя.
В житті вам це знадобиться.
Але для кожного суспільства, певного періоду розвитку історії характерний і культурний розвиток, тобто матеріальний і духовний. Та про це ви поговорите з учителем зарубіжної літератури
Вчитель зарубіжної літератури . У ІІ ст. західноєвропейська усна народна творчість досягла свого найвищого розвитку.
Найпопулярнішим жанром була пісня, яку слід віднести до героїчного епосу.
Учень. Пісня – невеликий ліричний вірш, що виконується співом.
Героїчний епос – це сукупність фольклорних творів різних жанрів, у яких відображена мужність і наполегливість у боротьбі з ворогами, кривдою, злом, несправедливістю…
Учень. В них оспівувались подвиги рицарів під час хрестових походів у багатьох країнах Європи.
Вчитель зарубіжної літератури. Іноді ці епічні поеми були переробкою більше давніх сказань. Так, німецька «Пісня про Нібелунгів», присвячена діянням героя Зігфрида, відображала мотиви скандинавських саг про іншого героя на ім’я Сігурд.
Пісні про подвиги були особливо популярними в Північній Франції.
Учень. Пісні були пов’язані з образом імператора Карла Великого, який владарював з 765 року. Найвідомішою є поема – «Пісня про Роланда».
( Учні розповідають коротко сюжет поеми).
Вчитель зарубіжної літератури. У той час, коли у Північній Франції складалися поеми про подвиги доблесних рицарів, у незалежній провінції півдня Франції розквітала лірична поезія. Тут багато старовинних міст, які здавна торгували із середноземноморськими державами. Значно багатші мешканці цих міст приділяли велику увагу мистецтву і літературі. Провансальська поезія теж виникла на основі народної пісні. Лірика, що процвітала при дворах феодальних сеньйорів була різноманітною, особливу популярність мали любовні пісні.
Народні пісні та легенди поширювали бродячі актори у Франції – жонглери, в Німеччині – шпільмани. Свої довгі пісні вони виконували речитативом на нехитрий мотив у супроводі віоли – саморобної скрипки.
Поетів – ліриків у Франції називали по різному: на півдні – трубадури; на півночі – труверами. Професійні поети, які перебували на службі в багатих сеньйорів, отримували почесну назву менестрелів, у кельтських народів співців героїчних пісень називали барди.
Лицарський роман набув поширення в Середні віки. Перші оповіді з’явилися в ХІІ – ХІІІ ст.
( Робота з ілюстраціями)
ІІІ. Представлення на комп’ютері учительської презентації, проект для «Рицарського турніру». (Зміст додається).
ІV. Підсумок уроку оцінювання
V. Домашнє завдання ( в учительській презентації).