Конспект навчального заняття "Євген Петрушевич: життєвий шлях та громадсько-політична активність"

Про матеріал

У цій роботі представлені матеріали для навчального заняття у позаурочний час. Дана методична розробка буде корисною і учителям, і учням. Даний матеріал є результатом плідної роботи на батьківщині Євгена Петрушевича - м. Буськ, де знаходиться Меморіальний музей.

Перегляд файлу

Середня загальноосвітня школа № 84

імені Блаженної Йосафати Гордашевської

Методична розробка позакласного заняття

$C:\Users\Андрій\Desktop\Буськ\SAM_8215.JPG$

Львів, 2013 рік

Автор роботи: Жуковець Андрій Андрійович, учитель історії СЗШ № 84 м. Львова. Контактний телефон: 098 029 32 14

(Всі права захищено)

Зміст

Вступ………………………………………………………………………….. с. 2

Основна частина (конспект заняття)……………………………………….. с. 3

Висновки…………………………………………………………………..... с. 10

Список використаних джерел………………………………………….........с. 11

Додатки……………………………………………………………………….с. 12

Вступ

Вивчаючи історію тої чи іншої держави, того чи іншого періоду, ми, насамперед звертаємо свою увагу на вивчення певних рухів, повстань, воєн чи інших історичних явищ. Проте мало приділяється уваги вивченню історії особистостей. По суті особистість в історії, – наче невеличкий гвинтик у великому механізмі: у разі його відсутності механізм не працюватиме. Людина, особа, особистість в історії відіграє важливу роль, адже ми вивчаємо історію людей, особистостей.

Коли мова іде про Євгена Петрушевича, то маємо на увазі визначну особистість. Забери його зі свого часу, … не знати, як би повернулося колесо історії. Адже саме він відіграв важливу роль у створенні Західноукраїнської народної республіки (далі – ЗУНР), а також відзначився у об’єднавчих процесах ЗУНР і УНР (22 січня 1919 року). Ким він був, якою була його юність, політична кар’єра, чи дійсно Євген Петрушевич був Президентом ЗУНРу?

Цей конспект навчального заняття скерований допомагати вчителю історії ліпше пояснити суть вищезгаданих запитань. Також конспект може бути використаний на заняттях краєзнавчого гуртка або факультативу. Додана до нього презентація у вигляді слайдів сприятиме зоровому сприйняттю навчального матеріалу гуртківцями.

Дата проведення: _________________________________________

Тема заняття: Євген Петрушевич: життєвий шлях та громадсько-політична активність

Мета заняття: дізнатися про початки громадсько-політичної кар’єри Євгена Петрушевича, вивчити його діяльність як політичного лідера ЗУНРу; опрацьовувати документи та інші матеріали, пов’язані з діяльністю Є. Петрушевича, робити правильні висновки; виховувати повагу до особистості в історії та прищеплювати зацікавленість досліджувати історію рідного краю.

Тип заняття: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: комп’ютер або ноутбук, мультимедійний проектор, стінний екран, презентація Microsoft Power Pointe (слайди з текстовим матеріалом, фотографіями та документами).

Структура заняття:

І. Організаційний момент;

ІІ. Актуалізація учнівських компетентностей;

ІІІ. Вивчення нового матеріалу:

Біографічні факти з життя Є. Петрушевича;
Громадсько-політична діяльність Є. Петрушевича;
Євген Петрушевич як лідер ЗУНРу.
Історичне значення діяльності Є. Петрушевича.

IV. Підведення підсумків заняття;

V. Завдання додому.

Хід заняття:

І. Організаційний момент (керівник гуртка або вчитель вітається з учнями, гуртківцями, створює позитивний настрій, приємну атмосферу, налаштовує на активну роботу під час проведення заняття).

ІІ. Актуалізація учнівських компетентностей.

Керівник або учитель проводить обговорення з учнями за допомогою запитань:

Яких ви діячів запам’ятали протягом вивчення курсу історії?
Який вони зробили внесок у хід історії?
Чому їхня діяльність є важливою?
Що вам відомо про Євгена Петрушевича?
Чому ця постать є важливою для історії?
Чому нам потрібно вивчати цю історичну постать?
Що ви очікуєте дізнатись про Є. Петрушевича?

Після обговорення керівник або учитель похвалить учнів за висловленні думки і відповіді, підведе підсумки їхніх коментарів і налаштує на сприйняття нового матеріалу.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

У цій частині заняття проводиться показ презентації, який включає пояснення керівника або учителя та коментарі учнів (щоб почути коментарі учнів, учитель може використовувати довільні запитання).

Слайд 2

Біографічні факти з життя Є. Петрушевича

Євген Омелянович Петрушевич народився 3 червня 1863 року в місті Буськ (нині Львівської області). Батько, парох і декан греко-католицької церкви, був знавцем історії та літератури, людиною широкого духовного світогляду, глибокої національної свідомості, що справило значний вплив на виховання та світогляд майбутнього державного діяча. Його батько, Омелян Петрушевич розпочинав свою діяльність у церкві в м. Буськ, що зберіглася до наших днів цілою і неушкодженою [див. фотоілюстрацію]. У подружжя Петрушевичів було п’ятеро дітей. І всі вони були виховані патріотами. Євген після отримання ступеня доктора права працював адвокатом у містечках Галичини. Як правозахисник і громадський діяч здобув повагу місцевого населення.

Слайд 3

Після закінчення Академічної гімназії і правничого факультету Львівського університету Євген переїхав у Сокаль і відкрив там адвокатську контору, брав з людей помірковану платню, блискуче й успішно захищав селян від австрійського та польського свавілля. Під час навчання в університеті брав активну участь у студентському житті і якийсь час очолював "Академічне Братство". Одружився з Леокадією Пуніцькою, донькою сокальського старости, мама якої була з роду Коцюбів. Від цього подружжя народився у Львові 1892 р. син-одинак, Антін, який закінчив правничий факультет у Львові в 1915 р.

Слайд 4

Громадсько-політична діяльність Є. Петрушевича

Усі сучасники відзначали виняткову порядність та скромність Євгена Петрушевича. Невдовзі у Сокалі він став головою філії «Просвіти», заснував повітову ощадну касу, взявся за будівництво Народного дому, відкриття читальнь. Не дивно, що 1907 року Петрушевича обрали послом до австрійського парламенту, де він одразу став лідером серед депутатів-українців, був заступником голови Української Парламентарної Репрезентації. У парламенті займав чітку позицію обстоювання прав українців. З 1910 – депутат Галицького сейму, брав активну участь у боротьбі за реформу виборчого закону. Під час І світової війни, у 1914-1918 рр. – член Головної Української Ради та Загальної Української Ради. В 1917-18 рр. – голова Української Парламентарної Репрезентації в австрійському парламенті. Він був людиною енциклопедичних знань, чудовим оратором. У 1907-1918 рр. Є. Петрушевич – посол австрійського парламенту.

Слайд 5

У розпал Першої світової війни (1916) замінив К. Левицького на посаді голови Української парламентської репрезентації, очолив боротьбу на захист інтересів українства. Вона набула особливо гострого характеру після оприлюднення 23 жовтня 1916 року цісарського маніфесту, який надав полякам право на відновлення державності й фактично підпорядкував Польщі Галичину. З цього приводу між українськими парламентаріями, з одного боку, та польськими, з другого, розгорнулася справжня війна. Є. Петрушевич провів низку зустрічей з впливовими діячами Австро-Угорщини, оприлюднив кілька арґументованих заяв у виступах і пресі, обстоюючи історичну справедливість щодо Галичини — української етнічної території та її народу, що мав таке ж право на національну державність, як і решта народів імперії.

Слайд 6

Використовуючи такі потужні арґументи, як участь українців, зокрема Легіону Українських Січових Стрільців, у війні на боці Австро-Угорщини, антиросійське спрямування політики Загальної Української Ради, українські посли парламенту на чолі з Є. Петрушевичем і К. Левицьким домоглися деякого послаблення утисків урядових чиновників і польської адміністрації на українське населення Галичини. Українців стали більше залучати на керівні посади в місцеві та реґіональні установи, що більше, І. Горбачевський став міністром здоров'я (1917–1918), а Й. Ганінчак — генеральним прокурором Австрії. Вдалося змістити цісарського намісника Галичини генерала Діллера з його відверто пропольською орієнтацією, якого замінив більш поміркований і прихильний до українців генерал Гуйн. Парламентську діяльність Є. Петрушевича високо оцінював К. Левицький: «Євген Петрушевич виявляв велику енергію у важнійших хвилинах наших визвольних змагань, — писав він у спогадах 1937 р. — Поміж послами належав до діячів гострійшого тону».

Слайд 7

Усвідомлюючи, що монархія Габсбургів стоїть на межі розвалу, 10 жовтня галицько-український політичний провід на чолі з Є. Петрушевичем ухвалив рішення скликати 18 жовтня у Львові Українську конституанту, щоби визначити долю краю. Представницьке зібрання українських послів парламенту, Галицького та Буковинського сеймів, єпископату, представників політичних партій, організацій і товариств (близько 500 осіб) 19 жовтня проголосило утворення на етнічних українських землях незалежної держави й обрало УНРаду на чолі з президентом Є. Петрушевичем для реалізації історичних постанов(Дивіться додаток). 21 жовтня на зборах відпоручників з усього краю в Народному домі він оголосив у присутності митрополита А. Шептицького опрацьований ним статут УНРади та виклав план легального й мирного переходу влади в руки українців. З цим виїхав до Відня.

Слайд 8

Євген Петрушевич як лідер ЗУНРу.

Окремі історики вважають, що Є. Петрушевич був президентом ЗУНР. Зокрема, Орест Субтельний стверджує, що “Президентом ЗУНР автоматично став голова Української Національної Ради Євген Петрушевич”. У двотомному виданні “Народжені Україною” йдеться про те, що Є. Петрушевич був обраний головою ЗУНР. В дійсності Є. Петрушевич ні президентом, ні головою ЗУНР не був. Він обіймав посаду голови (президента) Української Національної Ради з 19 жовтня 1918 р. 4 січня 1919 р. на засіданні УНРади в Станиславові була утворена Президія Ради у складі президента (голови ради) і чотирьох його заступників. Президентом УНРади було знову обрано Є. Петрушевича. На цьому ж засіданні утворено ще один важливий орган – Виділ (президію) УНРади. Він складався з Президента ради і дев’яти її членів та виконував функції колегіального глави держави.

9 червня 1919 р. замість десятиособового Відділу (президії) УНРада призначила свого голову Євгена Петрушевича повновладним диктатором західних областей УНР. З цього приводу Я. Дашкевич зауважує, що УНРада не завагалася відверто запровадити непопулярний у т.зв. демократичному світі пост і титул (хоча вони практично зреалізовані у значній частині формальних демократій).

Слайди 9, 10 (Піля того, як учні самостійно висловлять історичне значення діяльності Є. Петрушевича)

Історичне значення діяльності Є. Петрушевича.

Отже, підводячи підсумки, Євген Петрушевич зробив вагомий внесок в історію державотворення Української держави. Попри складну політичну ситуацію, яка існувала на той час, йому все ж вдалося домогтися утворення Західноукраїнської народної республіки. Хоча офіційно він і не був Президентом ЗУНРу, та все ж його вважали Президентом цієї республіки, оскільки він на той час перебував на найвищій посаді – Президент (голова) Української національної ради.

Євген Петрушевич виходив з тих можливостей, які мав. Він вміло використав ситуацію на політичному фронті. Те, що він утворив ЗУНР, аж ніяк не свідчить про його сепаратистські мотиви. Утворюючи ЗУНР, він переслідував мету вихопити її з-під лабет Ю. Пілсудського, а пізніше з’єднати її з Українською Народною Республікою. І, власне, якби не діяльність Євгена Перушевича, не було б напевно і 22 січня 1919 року – Акту злуки. Хоча недовго вдалося проіснувати УНР, буквально лічені дні, та все ж це був важливий етап продовження традиції творення незалежної України.

Також слід відзначити, що чудово вшановують пам’ять Євгена Петрушевича у нього на батьківщині, де він народився і проводив свої юнацькі роки, в Буську. Там 1 листопада 2008 року було відкрито пам'ятник Євгену Петрушевичу на подвір'ї гімназії, яка названа в честь його імені. Також у Буській гімназії відкрито краєзнавчий музей, де є стенд з оригінальними фотографіями, документами та іншими матеріалами, пов'язаними з діяльністю Є. Петрушевича (Дивіться додатки).

IV. Підведення підсумків заняття.

Було б добре, щоб учні самі зробили висновки з того, що вони дізналися про діяльність Є. Петрушевича, висвітлили його історичне значення. Завдання керівника або вчителя зводиться до того, що він доповнить їх коментарі певними фактами, демонструючи слайди 9 і 10-ий. Також педагог проаналізує діяльність учнів і відзначить діяльність особливо активних.

V. Завдання додому.

1. Опрацювати вивчений матеріал;

2. Пошукати іншу інформацію про Є. Петрушевича, використовуючи різні джерела, в тому числі мережу Інтернет.

Висновки

Неможливо дізнатися про особу та особистість усе. Проте, провівши одне з таких занать, можна спонукувати учнів школи чи вихованців краєзнавчого гуртка про водити ретельні дослідження діяльності не тільки Євгена Петрушевича, але про інших історичних постатей. Бо, досліджуючи історичну постать, можна краще зрозуміти її сутність, чому вона поводилась так чи інакше.

У випадку Євгена Петрушевича учні чітко могли зрозуміти, що саме йому заважало продовжувати подальшу боротьбу за здобуття остаточної незалежності України.

Також, дізнаючись більше про корифеїв політики України, учні виховуються не як просто громадяни України, а як її свідомі громадяни, усвідомлюючи те, наскільки важливо поповнювати історичну пам’ять. Мудро висловився історик Норман Дейвіс: «Не знати своєї історії, це все одно, що втратити пам’ять».

Список використаних джерел:

Андрій Турчин. Надбужанщина-Т.3/Євген Пертушевич// Нью-Йорк -Париж - Сідней - Торонто,1994;
Карпенко О. До питання про характер революційного руху в Східній Галичині в 1918 році // З історії західноукраїнських земель. – Вип. 1. – К., 1957.
Коріненко П., Фартушняк а.Курс лекцій з історії України. У 4-х частинах. – Ч. ІІІ. – Новітня історія України. – Тернопіль, 2007. – С. 197.
Костянтин Кондратюк. Дискусійні питання історії ЗУНР // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 18/2009;
Марина Кучеренко. Євген Петрушевич – Президент парламенту ЗУНР//Загальнополітичний тижневик УНП «Народне слово», 29 травня 2008 року;
Серія «Видатні особистості України». «Євген Петрушевич» // Банкноти і монети України. – 2008. – Вип.13. – С.12-13;
Тарас Романюк. Євген Петрушевич - адвокат, парламентарій, диктатор. НЕпрезидент // Віче №11, 2013;
Тищик Б., Вівчаренко О. Західноукраїнська Народна Республіка. 1918–1923 рр. – Коломия, 1993; Західно-Українська Народна Республіка. 1918–1923. – Історія. – Івано-Франківськ, 2001.
Тищик Б. Законотворча діяльність та державний устрій ЗУНР // Галичина. – Івано-Франківськ, 2001. - № 5–6. – С. 195.

Додатки

Відповідають тому порядку, як вони розміщенні у презентації (додається як електронний носій інформації)

Погруддя Є. Петрушевичу у вестибюлі Буської гімназії

Церква, в якій починав діяльність батько Євгена, Омелян Петрушевич

Корпус Львівського університету, де навчався Є. Петрушевич та його син Антін. Будівля зберіглася по сьогодення і функціонує. Розташована на вул. Грушевського.