повторити особливості опису тварини; формувати вміння складати такий опис у художньому стилі; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати образне і логічне мислення, пам'ять, усне і писемне мовлення; виховувати любов до природи, зокрема світу тварин і птахів, доброту, милосердя.
Урок №2. Письмовий твір-опис тварини у художньому стилі
Мета:повторити особливості опису тварини; формувати вміння складати такий опис у художньому стилі; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати образне і логічне мислення, пам’ять, усне і писемне мовлення; виховувати любов до природи, зокрема світу тварин і птахів, доброту, милосердя.
Методи і прийоми: бесіда, дослідження-спостереження, пояснення.
Тип уроку: розвиток зв’язного мовлення.
Обладнання: мультимедійна дошка, проектор, тексти-описи, памятка про складання твору.
ХІД УРОКУ
І. Організаційна частина
ІІ. Актуалізація мотиваційних резервів учнів з теми
Бесіда
(Завдання розповіді - повідомити про якусь подію.
Роздум, міркування як тип мовлення обирають, коли треба пояснити причину якогось явища, процесу або в чомусь переконати співрозмовника.
До опису вдаються, коли потрібно передати зовнішність людини, тварини, словесно змалювати предмет чи явище.)
Відгадування загадок
Гостроносий і малий, Сірий, тихий і незлий. Вдень ховається. Вночі Йде шукать собі харчі. Весь із тонких голочок, Як він зветься? (Їжачок) |
|
Пухова руденька шуба Із сосни стриба на дуба. Хвіст у неї, як мітла, А сама на зріст мала. Очі світять, як намисто, Як дві цяточки вогнисті. В неї хата чиста, гарна, Взимку повненька горіхів. В лісі любить вона жити. Відгадайте, хто це, діти? (Білка)
|
|
Сірий хвіст і сірі вуха Біжить лісом він щодуху, Гострі зуби всіх лякають, Всі звірятка його знають. (Вовк)
|
|
ІІІ. Основна частина
Бесіда
Робота з текстами
Зайченя
Якось батько з поля приніс зайченя. Воно було крихітне, сіреньке, злякано косувало синім блискучим оком. Верхівку довгого вушка прикрашали чорно-білі смужечки, які переливались від сонячних промінців. Гострий цікавий носик зайченяти постійно спостерігав, здавалося, за нами. А який манюсінький, ледве помітний хвостик у зайчати!
Належать зайці до класу ссавців. У них довгі і міцні задні кінцівки, хвіст – короткий, а вуха також довгі. Зуби досить міцні, їх – 28. Влітку шуба зайця линяє і стає коричнево-бурого кольору, а взимку він одягається у чисто-біле хутро.
Робота з підручником
Дік
Наша Земля неозора і природа в ній різноманітна. Багато рослин і тварин занесено в «Червону книгу» України.
Я теж хочу, щоб тваринам було добре жити поруч із людьми, тому доглядаю за хом’ячком. Це дуже спритна тваринка. Я назвала його Дік. У нього чотири рожеві лапки, невеличкий хвостик.
Оченята чорненькі, як намистинки. На спинці шерсть руденька, а на животу – біленька. А на щічках і між вушками чорненькі смужки. У Діка чотири зубчики. Я дуже люблю свого хом’ячка, тому мені важко змиритись, що живуть ці тварини три роки.
|
Гра «Що не так?»
Робота із вправою 534
Складання плану опису
Інтерактивна вправа
|
Синій птах… про нього ви знаєте з казок. Та, виявляється, він реально існуючий, живе далеко від людських осель у горах Паміру, Тянь-Шаню.
Проте мало кому пощастило побачити цього таємничого красеня. Він гніздиться лише на стрімких урвищах або в щілинах скель, на висоті три тисячі метрів над рівнем моря у важкодоступній місцевості.
Синій птах надзвичайно красивий. У затінку його оперення оксамитово-чорне. На сонці воно переливається то яскраво-синім, то навіть ліловим кольором. Тому і називають птаха аджір, або ліловий дрозд. Довжина його тіла чимала – до півметра. Голову прикрашає низький червоний гребінець.
Співає аджір лише навесні. Спів його дуже ніжний. Нагадує мелодії чарівної флейти. Місцеві жителі вважають, що птах приносить щастя, здійснення мрій. Особливо тим, хто його бачив і чув ніжний спів.
«Синє диво» перебуває під захистом закону.
|
Дослідження-спостереження
*** В темнім лісі проживає, Довгий хвіст пухнастий має. Їй на місці не сидиться, а зовуть її… (лисиця). |
*** Пазуристий він, гривастий, Як збирається напасти, Рявкне – ох і любий рев… Відгадали? Так, це… (лев).
|
*** Я – в’юнка, прудка, луската. Щілка, нірка – моя хата, І коли хтось нападає, Раптом хвіст свій залишаю, Кажеш, знаєш? Молодець! Акростиху тут кінець! (Ящірка) |
Пам’ятка про складання твору
ІV. Робота над створенням твору-опису
V. Узагальнення вивченого на уроці. Оцінювання
VІ. Домашнє завдання
Напишіть твір за однією із тем.