Конспект позакласного виховного заходу. "Ти уся зі співу весняних дібров". 6 клас

Виховний захід

 

Тема: говоріть мовою українською більше ніжних слів.

Мета: виховувати любов і повагу до рідної мови.

 

Мово українська, мово моя мила,

Ти уся зі співу весняних дібров;

Ясна – як усмішка, чиста – як сльозина.

Ти моє найбільше щастя і любов.

Я тебе, кохана в душу увібрала

Разом з материнським щедрим молоком,

А ще з піснями, що їх так співала

Матінка, схилившись над моїм чолом.

Мово моя, мово, мовонько шовкова,

У вінку біленькім - світла і легка.

Ти для мене завжди бажана й святкова,

І мене без тебе на землі нема.

 

Пісня про мову

 

Ведучий: Починається день. Починається з співу солов'їв, перестуку дятлів і весняної музики дощу. Народжується день...

 

Дівчинка:

На світанку наснаги нап'юся, Заспіваю пісень. Квітучій землі поклонюся, Добрий день!

Буду в полі самотньо блукати, Дзень - дзелень! Чудодійні дзвіночки шукати, Добрий день!

До стрункого пшенички колосся Доторкнуся лишень

Продзвенить на весь світ стоголоссям Добрий день!

 

Ведуча: Народився новий день, а десь народилось немовля, а десь народилося слово. Перше, тихе, боязливе.

 

Читець 1:

Народилося слово, народилося

Таїну його пізнать вдалось.

В смарагдових росах воно вмилось,

Травами, шовками сповилось.

Народилось слово веселкове,

Забриніло в серці, мов кришталь,

Похрещу добром його я знову,

Хай дарує радість - не печаль.

Хай заграє ніжно в рідній мові,

Піснею над  долями летить.

Люди добрі, народилось слово,

Мов дитину рідну прихистіть.

Колишіть в колисочці вербовій,

Синє небо в неї постеліть.

Народилось правди віще слово,

О, яка благословенна мить!

Ведучий: Перше слово, друге, десяте, Які вони наші слова?

Ведуча: Чи траплялося вам бути там, де лишає людину життя? Чи траплялося утішати вдову, сироту, каліку? Тисячі людей на  землі чекають усе життя доброго слова.

Читець 2:

Кажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям і коханим.

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь загоїть рану,

(Чи перший біль, чи то останній)

Коли б то знати наперед!

Кажімо більше ніжних слів.

Комусь всміхаймось ненароком.

То не життя людське коротке,

Короткі в нас слова черстві,

Кажімо більше ніжних слів,,.

Ведучий: Слово може бути жар-птицею, котра іскрить любов на цілий світ. Може бути джерельною криницею, що розтоплює сніг і кригу, У невеличкому місті дівчина вирішила обірвати своє життя. Так буває тоді, коли не має сил жити від образи, від відчаю.

Ведуча: Вистачило лише декількох слів, щоб зберегти це життя. "Господь любить тебе. Життя - то Його подарунок. А хіба дарунок викидають на смітник? "

Читець 3:

Лікуймо наші зболені серця,

Лікуймо наші душі зачерствілі.

Несімо правди непогасний стяг,

І кривда в нашу долю не поцілить.

Є ще спасіння від недуг людських,

Джерела віднайдімо лиш цілющі,

Мов подорожником торкнімося до них,

Й добром розквітнуть, просвітліють душі.

Скропімо серце щире, нечерстве,

Людського милосердя еліксиром.

Воно хоч кволе, знову оживе:

У справедливість, людяність повірить.

 

 

Ведучий: Не завжди є потреба говорити слова. Можна просто підійти і подивитись людині в очі, стиснути руку і добрим поглядом пригасити чийсь біль. Але якщо хочеш сказати, то слово твоє хай буде з любов'ю. Так говорить Господь.

Читець 4:

Не жалійте добре слово,

Не тримайте про запас

Так воно обов'язково

Знов повернеться до вас.

І тоді у час тривожний,

Поки світ не занімів,

Стане слово на сторожі

Серця вашого й душі.

Тільки ж людям слова злого

Дарувати не дано,

Бо воно є не від Бога,

Від лукавого воно.

Бо колись крізь відстань років,

Повертаючись назад,

Принесли в журбі неспокій

І страждання у сльозах.

 

Ведуча: Цілющі, добрі слова.

Не тримайте їх у собі, бо в полоні вони не втішають жодної душі, не допоможуть стражденним. Подаруйте хоча б одне добре слово ближньому, і воно на терезах добра заважить багато.

Читець 5:

Якби ти знав,

Як много важить слово,

Одне сердечне, теплеє слівце!

Глибокі рани серця як чудово

Вигоює, якби ти знав оце!

Ти, певно б, мимо болю і розлуки,

Заціпивши вуста, безмовно не минав.

Ти сіяв би слова серед страждань і муки,

Мов теплий дощ на спраглі ниви й луки.

Якби ти знав!

 

Ведучий: Слово може стати піснею, а може бути вогнем, так говорить Біблія. Одна іскра спричиняє пожежу. Одне необдумане слово викликає сварку, котру прийдеться гасити багато років. «Нехай гниле слово не виходить з вуст ваших, а тільки добре - для збудування віри»

 

Ведуча: Скільки непристойних, пустих, гнилих слів ми чуємо від людей. Гниле дерево не може приносити плід.

Читець 6:

Якби ти знав, які глибокі робить рани

Одне сердите, в'їдливе слівце.

Як чисті душі кривдить і поганить,

І на весь вік труїть, - якби ти знав оце!

Ти б злість свою, неначе пса гризького.

У найтемніший кут душі загнав,

Не маючи добра та співчуття палкого,

Не ранив би докором ти нікого,

Якби ти знав!

Якби ти знав скільки біди ховається

Під маскою побожності І чистоти,

І скільки людських лиць вмивається

До подушок гарячими слізьми.

Ведучий: Одного обмовлять, другого обмануть, третього вжалить жало брехні, ото і є грішна природа людини. "Язик мій - ворог мій", - так може повторити кожен. Нехай з вашого язика злітають лише добрі слова.

 

Учень

Говоріть, як колись вас навчала матуся,

Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,

Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,

Не тримайте слова, віддавайте комусь.

Щиро так, м'яко так, починайте казати,

Як воліла б відкритись ваша душа.

Може хочеться їй у словах політати

Привітати когось, а чи дати відкоша.

Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,

Кожне з них, лиш торкни, - як струна, виграва,

Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші

Мелодійні, дзвінкі, українські слова.

Говоріть про любов і про віру у щастя,

Уникайте мовчання, нудьги і ниття,

Говоріть, хай в розмові слова веселяться.

Говоріть і продовжуйте мові життя.

Читець 7:

Випусти слово на волю, як птицю,

Слово, в якому живе доброта,

Хай воно в серці чиємусь гніздиться,

Хай воно в пісню колись вироста.

Й знову крізь роки поверне до неба.

Сили додасть і пригасить твій біль,

Небо прихилить в МОЛИТВІ до тебе

І подарує безсмертя тобі.

Слово ж це, знаю я, дужче, ніж атом,

Служить довір'ям в житті для людей.

Той, хто націлився в нього стріляти,

Може згасити палаючий день.

Ведуча: Язик прирівнюють до огидного змія і до гострої бритви. Хай слова ваші будуть "так" і "ні", бо все решта від лукавого.

Читець 8:

Чим хвалишся у злобі, сильний?

Що можеш горе всім нести?

Язик твій, наче змій огидний,

Весь повен яду гіркоти;

Він в тебе, як та бритва, гострий;

Кипить у грудях дух порочний.

Брехню від правди більше любиш

І злобу - більш від доброти;

Себе ти бережеш, а ближніх губиш.

Мучишся щастям друзів ти,

Докори совісті одверті

Для тебе гірше злої смерті!

Та ось Господь судом, як громом,

Від серця кровних відірве;

Твою всю велич геть зірве,

Тебе розлучить з рідним домом.

Ведучий: Підтримайте хворого, утіште безпорадного, прикладіть подорожник щирого Божого слова і ви, наче спраглого, без води напоїте і втамуєте спрагу.

Ведуча: При світлі Божого слова зачиналось життя на Землі. При цьому світлі можна знайти шлях до неба.

Читець 9:

При світлі Слова світ зачавсь,

При світлі слова і загине.

Не будь наївною, людино, -

Уже згаса твоя свіча...

Отож тепер, а не колись,

Ступай на шлях Христа терновий,

Його знайдеш при світлі Слова,

А не при світлі дня. Молись,

Не бійся світла того, ні,

Не опече воно, не спалить –

Освітить душу, розум, совість –

Усе, чим жив у лоні днів.

Щоб добре знав, хто ти єси,

Які гріхи безсонням мучать,

Що знов на землю неминуче

З небес прийде Господній Син,

Храни його понад усе.

Над ним глумитися не можна:

Воно Святе, а значить Боже

Те слово, що тебе спасе.

Ведучий: У морі сліз ми буваємо безутішні. Але коли б нам нагострити свій зір І слух любов'ю, то ми б зрозуміли, що наше життя - корабель, а слово - кермо для керування. Корабель без управління нікуди не допливе. А може і не варто пливти? Може краще піти, як Христос ішов по хвилях і промовляти до всіх заплаканих і убогих: "Не бійтеся, це я". Чим можу вам допомогти?

Читець 10

Гріховний світ вирує неспроста Підступний Демон, що керує нами.

Та піднімається нетлінно над віками Велична постать вічного, Христа,

Господи! Знайди нас всіх, знайди.

Бо ми блукаєм хащами ще й нині,

Прости гріхи й провини безневинні,

І до спасіння всіх над приведи.

О, Господи! Зціли нас всіх, зціли,

Всели в серця неопалиму мрію.

Щоб ми, пізнавши віру і надію.

Жорстокий світ добром перемогли.

Моя прекрасна українська мово.

Найкраща пісня в стоголосі трав.

Кохане слово, наше рідне слово,

Яке колись Шевченко покохав.

Ти все знесла: насмішки і зневаги,

Бездушну гру ворожих лжеідей.

Та сповнена любові і відваги

З-за ґрат летіла птахом до людей.

Ти наш вогонь на темнім полі битви

Невинна кров, пролита в боротьбі.

Тебе вкладаєм тихо до молитви

І за спасіння дякуєм тобі.