Конспект уроку Григорій Сковорода «Всякому місту – звичай і права…”

Тема уроку: Григорій Сковорода. «Всякому місту – звичай і права…”

Мета: продовжити ознайомлення школярів з життєвим і творчим шляхом    Г. Сковороди — філософа, просвітителя, поета; охарактеризувати його збірку «Сад Божественних пісень», зосереджуючи увагу на ідейно-тематичному спрямуванні програмових творів («Всякому місту – звичай і права…»); розвивати вміння аналізувати, коментувати зміст творів; навички виразного читання; формувати світогляд учнів; виховувати почуття пошани до творчості Г. Сковороди, давньої літератури; любов до книги як скарбниці народної мудрості і пам’яті.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання уроку: підручник, портрет Г. Сковороди, виставка творів митця і про нього, фотоілюстрації до його віршів, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

Методика та прийоми проведення уроку: бесіда, розповідь, «вільний мікрофон».

Епіграф уроку:

Людське життя, подібно до пісні, гарне не тривалістю, а чесністю.
Г. Сковорода

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ.  Мотивація навчальної діяльності, оголошення теми та мети уроку.

1. Емоційне налаштування учнів на виконання завдань уроку.
2. Опрацювання епіграфа уроку.

3. Перевірка домашнього завдання.

4. Актуалізація опорних знань.

1.Конкурс «Подорож шляхом життя і творчості Г. Сковороди»

Клас розподіляється на 2 команди, обираються капітани. Впродовж 5–10 хв необхідно підтвердити або спростувати запропоновану думку. Результати правильних відповідей учитель фіксує на дошці. Перемагають ті, хто у визначений час надасть їх найбільше.

Команда І

• Г. Сковорода народився на Черкащині. (Ні)

• Митець був звільнений з посади викладача Переяславської колегії через звинувачення у вільнодумстві, за новаторство у педагогічній діяльності. (Так)

• Соціальний стан поета — син коваля. (Ні)

• М. Ковалинський для Г. Сковороди — улюблений учень і найперший друг. (Так)
• Після здобуття початкової освіти майбутній філософ багато подорожує. (Ні)
• Згідно із власним заповітом видатного митця на його надмогильному камені висічено: «Мір ловил мене, но не поймал». (Так)

• Просвітництво Г. Сковороди виявилося в тому, що він написав для селянських дітей «Буквар». (Ні)

• У своїх байках письменник продовжив традиції Л. Глібова. (Ні)

• Григорій Савич визначав байку як «мудрую играшку». (Так)

• Шершень у творі «Бджола та Шершень» — уособлення зрадництва. (Ні)

• Мова Бджоли («Бджола та Шершень») — афористична. (Так)

Команда ІІ

• Митець досконало володів латинською, старогрецькою, німецькою, польською мовами. (Так)

• У Переяславській колегії Григорій Савич викладав філософію. (Ні)

• М. Ковалинський написав роман про життя і творчість Г. Сковороди. (Ні)

• Поет і водночас музикант Григорій Савич близько трьох років був співаком у придворній хоровій капелі цариці Єлизавети. (Так)

• У Харківській колегії митець викладав спочатку поетику, а потім релігієзнавство. (Ні)

• Останні роки життя Г. Сковорода присвятив служінню Богу. (Ні)

• У своїй філософії Григорій Савич розмежовував Бога і природу. (Ні)

• Суть філософії «сродної праці» полягала в тому, щоб людина успадкувала рід діяльності своїх батьків. (Ні)

• Характерною рисою байки Г. Сковороди є відтворення істини. (Так)

• Приказку, прислів’я, влучне висловлювання містить фабульна частина байки письменника. (Ні)

• «Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним»,— так висловилася героїня твору «Бджола та Шершень». (Ні)

2. Аналіз результатів конкурсу.

5. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу.

1. Вступне слово вчителя.
2. Загальна характеристика збірки «Сад Божественних пісень».
   1.           Історія створення збірки.

Переяславський період — важлива віха в житті Г. Сковороди. На власні очі він спостерігав свавілля й жорстокість поміщиків, які нещадно визискували кріпаків. Тут він мав можливість тісніше зблизитись з трудовим народом, пройнятися його думками і сподіваннями. Саме в цей період остаточно формується його світогляд як просвітителя, демократа, визначаються основні творчі принципи як письменника і філософа. Численні враження і живі спостереження, нагромаджені в ці роки, митець осмислює й узагальнює в літературній творчості. Він складає вірші, в яких виявив себе талановитим і своєрідним поетом-філософом, поетом-ліриком.
Написані в переяславський період і пізніше (1753–1785), поетичні твори         Г. Сковорода об’єднав у збірку «Сад божественных песней, прозябшій из зерн священнаго писанія». Зі «священным писанием» вірші здебільшого пов’язані тільки формально. Автор брав лише епіграфи до цих творів з Біблії, але за своїм змістом вони далекі від біблійних текстів.

До збірки «Сад Божественних пісень» ввійшло 30 віршів, які автор називав піснями. Деякі твори з цієї збірки стали народними піснями, зокрема «Всякому місту — звичай і права...», «Гей, поля, поля зелені», «Ой пташино жовтобока» і «Стоїть явір над водою». Популярність збірки «Сад божественних пісень» зумовлена тим, що зміст її творів був зрозумілим і близьким звичайній людині того часу: ліричний герой перебуває в пошуках правди й добра; він, як і Г. Сковорода, любить народ і закликає людину жити в єдності з природою; журба.

2.           Особливості назви збірки.

Збірка митця отримала таку назву за давньою поетичною традицією (згадаймо збірник «Сад страданій Христа…» або курс піїтики Митрофана Довгалевського «Сад поезії»). У своїх творах поет виступає як лірик, що зв’язав своє життя з життям народу, а тому й по-новому ставив та розв’язував ряд важливих питань сучасної йому дійсності. Не бог, а природа, людина, її думки і почуття стали основним змістом його збірки.

3.           Характерні ознаки для поетичних творів «Саду…».

Вірші Г. Сковороди, як ті, що ввійшли до збірки, так і ті, що зустрічаються в його філософських трактатах і листуванні,— це передусім поезія особистих переживань автора, його морально-філософських роздумів про смисл життя, про істинне щастя, добро, чесність тощо. Органічне поєднання особистих і громадських мотивів — найхарактерніша ознака поезії Григорія Савича.

3. Опрацювання твору Г. Сковороди «Всякому городу нрав и права…».
   1.           Виразне читання поезії.

3.2. Перегляд відеопоезії.

3.3. Коментар учителя.

Одним із найпопулярніших поетичних творів Г. Сковороди є вірш «Всякому місту — звичай і права...», у якому автор засуджує здирників і бюрократів, розпусників і пияків, ледарів і підлабузників. Ліричний герой вірша думає не про маєтки й чини, а про те, щоб мати чисту совість, жити мудро й померти з ясним розумом. Перемогти смерть здатна лише людина з чистою совістю й помислами, перед смертю всі рівні — і мужик, і цар:

Знаю, що смерть — як коса замашна,

Навіть царя не обійде вона.

Байдуже смерті, мужик то чи цар, —

Все пожере, як солому пожар.

Хто ж бо зневажить страшну її сталь?

Той, в кого совість, як чистий кришталь.

Кожна шестирядкова строфа побудована на антитезі: у перших чотирьох рядках автор указує на суспільні вади, а останніми двома протиставляє їм (недолікам суспільного життя) ідеал чистої совісті. Останній рядок кожної строфи, окрім завершальної, є рефреном, у якому сконцентрований неспокій митця: «Лише одне непокоїть мій ум».

Проблеми, порушені у творі, були насущними в той час, а отже, і близькими простолюду, тому вірш «Всякому місту — звичай і права...» зажив великої популярності: відомо понад 50 її варіантів. До речі, І. Котляревський використав один із варіантів цієї пісні як арію возного в п’єсі «Наталка Полтавка».

Цей твір вважається класичним зразком соціальної сатири в давній українській літературі. Слова «всякому городу нрав і права» наштовхують на думку про адміністративні заходи Катерини ІІ щодо міст у кінці 60–70-х років. Імператриця, як відомо, в цей час посилено запроваджувала дворянсько-бюрократичну систему управління губернських та повітових міст, визначала своє розуміння тези «всякому городу нрав и права». Ці заходи згодом було зведено в положення «Учреждения для управления губерній» (1775). Отже, вірш спрямований не тільки проти загальних соціальних пороків, а й конкретно — проти запроваджуваних порядків бюрократичної системи.

Десята пісня написана у селі Ковраї десь у 1758–1759 рр., коли автор перебував у панському маєтку в ролі вчителя-слуги і пильно придивлявся до життя селян-кріпаків, гостро реагував на жорстоке поводження з ними.

Говорячи про пісню «Всякому городу нрав и права», слід підкреслити, що вона не була винятковим явищем в українській літературі другої половини ХVІІІ ст. Г. Сковорода йшов у загальному руслі сатиричного віршування, в якому окремі автори іноді підносилися до широких соціальних узагальнень. Для прикладу можна назвати «Сатиричний вірш 1764 года», «Плач київських монахів» (1786), «Доказательства Хама Данилея Куксы потомственны», «Плач дворянина», «Песнь Пасталія» та ін.

3.4.  Обговорення змісту твору. Бесіда за питаннями:

• Чим для кожного із нас є рідне місто? Чи пишаєтесь ви тим, що живете саме в ньому? Відповідь вмотивуйте.

• Чому, на думку Г. Сковороди, кожне місто повинно мати свої «звичаї і права»?

• Що цінує автор твору в людині? (Всяка тримає свій ум голова, / Всякому серцю — любов і тепло)

• Чим стурбований ліричний герой поезії? Що «непокоїть його ум»?

• Хто є мешканцями міста? У чому полягає суть їх життя? Чи можемо ми визначити, до якого соціального прошарку населення вони належать? (Панські Петро для чинів тре кутки, / Федір-купець обдурити прудкий, / Той зводить дім свій на модний манір, / Інший гендлює, візьми перевір! / …Той безперервно стягає поля, / Сей іноземних заводить телят. / Ті на ловецтво готують собак, / В сих дім, як вулик, гуде від гуляк)

• Що висловлює Г. Сковорода у творі? Які негативні риси притаманні мешканцям міста? Відповідь оформіть за допомогою прийому «Доміно».

• Яким, на ваш погляд, хотів бачити місто автор поезії? Що мав на увазі письменник, висловлюючись: «Всякому голову кружить свій дур»?

• Чим пояснити бажання Г. Сковороди померти з «ясним розумом»?

• У чому полягає призначення цієї поезії? Про що це свідчить?

3.5.  Зміст твору.

3.6. Композиція.

Створивши окремі художні деталі, які відображали різні соціальні пороки, Г. Сковорода намалював широку картину тогочасних суспільних порядків, дав їм оцінку.

Кожна строфа вірша складається з шести рядків. У чотирьох перших автор відображає ті чи інші риси живої дійсності, а в двох наступних, що звучать як рефрен, протиставляє їм свої роздуми.

Спочатку він не повідомляє, яка ж думка «не йдет с ума». Про це дізнаємося з рефрену в передостанній строфі. Ні царів, ні інших владик земних не боявся вільний філософ-правдолюб, не страшною йому була й сама смерть. Його турбує лише одне: «Как бы умереть мні не без ума», тобто не зійти з шляху, який він обрав у житті, не піддатися звабам забезпеченого існування.

3.7. Зв’язок з усною народною творчістю.

Для пісні Сковороди характерна простота, народність стилю і мови, які виходять далеко за межі старокнижної поетики. Починається пісня словами, які нагадують старовинні народні прислів’я: «Що не город, то норов», «Що не голова, то розум». Узагалі у творі виразно проступає жива народна мов, особливо в лексиці та фразеології: «трещит голова», «юриста», «манер», «грунта», «Федька-купец», «в свете дума», «наловлю собак», «все жереш», «чистый хрусталь», «всякому горлу», «ты не щадиш», «шумит дом… как кабак» та ін. Близькість за формою до народної пісні та актуальність поезії зробили її дуже популярною серед українців.

3.8. Популярність і значення твору.

Пісня «Всякому городу нрав і права» цілком відповідала настроям  народу і набула серед них великої популярності. Вона входила до репертуару кобзарів і лірників не тільки у ХVІІІ, але й у ХІХ ст., була відома в багатьох рукописних списках. Своєрідно переробив і використав цю пісню для викриття вищої моралі возних і виборних І. Котляревський в одній із перлин української національної драматургії — п’єсі «Наталка Полтавка». Відгуки цієї пісні також знаходимо у творчості Т. Шевченка.

3.9. «Паспорт» твору.

Тема: сатиричне зображення панів, чиновників, купців, дворянсько-бюрократичної системи управління.

Ідея: нищівне висміювання і засудження моральних вад тогочасного суспільного життя (спосіб життя, інтереси і прагнення поміщиків та купців; тлумачення чиновниками законів з вигодою для себе, їхнє крючкодерство; чинодралів і віршомазів-панегіристів, які прислужництвом і підлабузництвом прагнули здобути високі посади, що давали добрі прибутки; схоластичну систему освіти, яка завдавали «спудеям» великих мук.)

Основна думка: Г. Сковорода сатирично викриває і заперечує весь тогочасний лад як антилюдяний і аморальний; підносить примат розуму, контрастно протиставляючи його тогочасному соціальному і побутовому злу: А мне одна только в свете дума, Как бы умерти мне не без ума.

Жанр: сатиричний вірш (автор називає піснею).

Віршування: написана пісня десяткискладовим розміром з цезурою після шостого складу. Кожна строфа пісні має шість рядків, з яких перші чотири дактилічні, а останні два — силабічні і звучать як її антитеза, як рефрен.

Рима: як новатор, поет застосовує виключно чоловічі рими (дума — з ума), «неточні» рими, яких не вживали тогочасні митці; у творі вжито чотиристопний дактиль.

Художні особливості пісні.

Повтори: «Всякому…», «Той…», «Я ж у полоні нав’язливих дум; Лише непокоїть мій ум».

Порівняння: «В сих дім, як вулик, гуде від гуляк».

Риторичний оклик: «Інший гендлює, візьми перевір!»

Метафори: «горло свій смак віднайшло», «дім гуде», з диспутів учню тріщить голова», «всякому голову крутить свій дур».

Епітети: «нав’язливі думи», «ясний розум».

6. Закріплення знань, умінь і навичок.

ТЕСТИ

                                     «Всякому городу нрав і права»
1. На думку Г. Сковороди, кожне місто має свої:
а) досягнення у розвитку промисловості та освіти;
б) архітектурні пам’ятки і музеї;
в) звичаї і права;
г) статистичні показники.
2. Венерин син, який згадується у творі, за римською міфологією,— це бог:
а) добробуту;
б) кохання;
в) родючості;
г) води.
3. Письменника полонили (за змістом вірша):
а) нав’язливі думи;
б) неприємні відчуття;
в) марення від побаченого під час подорожі;
г) приємні враження.
4. До чого здатний Федір:
а) порядності і честі;
б) брехні і підступності;
в) жорстокості і злочинності;
г) вміння швидко обробляти землю.
5. Будинок мешканців, який «гуде від гуляк», порівнюється з:
а) трактиром;
б) базаром;
в) багатолюдною крамницею;
г) вуликом.
6. Від чого в учня «тріщить голова»?
а) розуму;
б) складної лекції;
в) диспутів;
г) бесід на морально-етичну тему.
7. Г. Сковорода бажав, щоб серце кожного мешканця міста було сповнено:
а) любов’ю і теплом;
б) порядністю і честю;
в) відповідальністю і сумлінністю;
г) радістю і гармонією.
8. Федір у творі:
а) купець;
б) панський прислужник;
в) юрист;
г) простий селянин.
9. Ліричний герой поезії хоче вмерти:
а) у шані;
б) і бути похованим на рідній землі;
в) коли мешканці міста шануватимуть одне одного;
г) з ясним розумом.
10. Чого не роблять мешканці міста:
а) іноземних завозять телят;
б) розводять бджіл;
в) готують собак для мисливства;
г) бенкетують.
11. Хто «для чинів тре кутки»?
а) Ліричний герой твору;
б) Федір;
в) Петро;
г) той, хто обробляє землю.
12. Кого засуджує і висміює автор наприкінці твору:
а) юристів;
б) купців;
в) тих, хто готує собак до полювання;
г) гуляк.

Примітка. Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал.

7. Підсумок уроку.

Мікрофон: «На сьогоднішньому уроці я…» (вивчив, запам’ятав, засвоїв, мені сподобалося, мене вразило…).

8. Оцінювання навчальних досягнень учнів.

Відзначення досягнень учнів в оволодінні темою уроку, їхнього ставлення до роботи на уроці; аналіз здібностей, що сформувалися під час вивчення теми; окреслення перспектив подальшої навчальної діяльності.

9. Домашнє завдання.

1. Опрацювати теоретичний матеріал (стор. 70-71).
2. Прочитати «De libertate» (стор. 70).
3. Вивчити напам’ять «Всякому місту – звичай і права…».