Презентація. Система образів та міфологетика поеми "Слово о полку Ігоревім".

Презентація до уроку «Система образів “Слово о полку Ігоревім” » у 9 класі Презентація вміщує пояснення, підтверджені цитатами з тексту, до образної системи давньоруської літературної пам`ятки “Слово о полку Ігоревім”. Презентація супроводжується ілюстраціями. Автор Зарб Поліна Львівна.

Шлях чотирьох князівських дружин на чолі з князем Ігорем на “землю Половецькую”

Короткі пояснення до ”Слова…” На думку вчених, “Слово…” було написане трохи пізні- ше, ніж зафіксовані події літопису 1185 р. про похід князя Ігоря проти половців, а саме, у серпні 1185 р. або у 1187 р. Написано книжною давньо- руською мовою. Знайдено рукопис “Слова” О. Мусіним-Пушкіним наприкінці ХVIII ст.; у 1800 р. видано перший переклад. Старовинні рукописи оздоблювались орнаментальними малюнками та розписними великими (Красними) буквами

Система основних образів “Слова” Автор Воїни-русичі Всеволод Ярославна Святослав Руська земля Князь Ігор Образи природи

Розглянемо основні образи “ Слова” 1. Образ Руської землі Поняття “Руська земля” вжито в поемі 20 разів. Географічний простір “Слова…”- це землі Київської Русі від Новгорода до Тьмуторокані. У “ Слові” автор розмірковує над історичною долею народу, згадуючи і засуджуючи князівські міжусобиці. Природа у “Слові” – динамічна, рухлива, її образи, наче живі істоти, діють разом з героями твору, створюють настрій кожного епізоду поеми. Отже, Руська земля – основний художній та ідейний образ “ Слова о полку Ігоревім”.

1. Образ Руської землі ∏очнем же, братие, повесть сию Отъ стараго Владимера до нынъшняго Игоря, Иже истягну умъ кръпостию своею и поостри сердца своего мужеством, Наведе своя храбрыя плъки На землю Половецкую, За землю Рускую. Найвеличніше представлена Руська земля своєю природою, яка “ бере участь” у подіях Ігорева походу.

“Слово…” багато на природні образи, часто персоніфіковані, оживлені, а також на географічні (топонімічні) назви, що надає образу Руської землі величі та просторовості Найвеличніше представлена Руська земля своєю природою, яка “ бере участь” у подіях Ігорева походу

1.1. Природа Руської землі: Попереджає: Солнце ему тьмою путь заступаше; Ночь стонущи ему птиц убуди; свист звърини въста(л), Уже бъды его пасут птицы по дубію, Лисицы брешут на черления щиты. А Игорь къ Дону вои ведетъ! Затемнення сонця - грізне попередження природи

Природа Руської земли: Пророкує: Кровавыя зори светъ предвЪщают, Черныя тучи съ моря идут, Хотят прикрыти 4 солнца, (4 князі) Быти грому великому. Уже бо бЪды его пасетъ птицы по дубию; ВлЪлци грозу въорожать по яругам… Сонце прикриває воїнів “тьмою”

Природа Руської землі: Співчуває руським воям і плаче через їхню поразку: Игорева хороброго полку не воскръсити, По ньом укликнули Карна и Жля, Поскочи по Руской земли. (Карна - образ кари, карання, Жля -Желя -плач, жаль по вбитим).

Тоска разлилась по Руской земли, Печаль жирна тече средь земли Рускыи. продовження

Природа Руської землі Сумує: Темно бо было въ 3 день: два солнца помЪркоста… На рЪцЪ на КаялЪ тьма свЪтъ покрыла- на Руской землЪ прострошася половци…

Природа РуськоЇ землі: Допомагає Ігорю втекти з полону: Кликнула, стукнула земля, зашумела трава, А Игорь-князь поскакал Горностаем ко тростнику И белим гоголем на воду. Вскочил на борзого комонъ (коня) И соскочил с него серым волком.

1.2. Географічний простір Руської землі Комони ржуть за Сулою – звенит слава в Киеве; Труби трубят в Новгороде – стоят стяги в Путивле! А Игорь к Дону воив ведет (Северський Донець) Всеслав-князь…дорискивав із Києва до… Тмутороканя. Для нього у Полоцьку по- дзвонили рано, а він у Ки- єві дзвін той чув. Руська земля окрес- люється великою просто- ровістю. Це назви сучасних українських, російських, литовських, біло- руських, кримських міст та річок (деяких зараз немає, деякі змінили назву). Але центральним географіч- ним образом є Київ і Дніпро- Славутич.

2. Образ князя Ігоря Неоднозначний: Героїчний, мужній Нерозважливий, честолюбивий Чотири князі – “чотири сонця”, ілюстрація до перекладу “Слова”

2. Образ князя Ігоря Героїчний: Князь для автора “Слова…” – втілення князівських доблестей: “…и поостри сердца своего мужеством; наплълнился ратного духа, наведе своя храбрыя плъкы …….. за землю Руськую”.

Героїчний образ князя Ігоря Найбільший сором для нього – відступити без честі і бою або попасти в полон: Тогда Игорь възръ (воззрил-подивився) на свътлое солнце отъ него тьмою все свои вои прикрыти: И рече Игорь къ дружинъ своей: “ Братие и дружино! Луче ж бы потяту быти, неже полонену быти…»

Героїчний образ князя Ігоря Рішучий: Хочу бо копие приломити конец поля Половецкаго, с вами, русичи, хочу главу свою приложити, а либо испити шеломом из Дону. Благородний: Ігор полки завертає: Жаль бо йому милого брата Всеволода.

Образ князя Ігоря як народного улюбленця У поемі народ симпатизує князю: Ігор- це “свът свътлый”, після повернення з полону він для русичів порівнюється із сонцем: « Солнце свътится на небесъ, - Игорь князь въ Руской земли; …..Села ради, гради весели». Під час втечі з полону князь Ігор нагадує героя з народних казок, який за допомогою метаморфоз (перетворень) долає перешкоди на шляху до рідної землі.

Фольклорний (казковий) мотив епізоду втечі Ігоря з полону З Ігорем, як героєм на- родної казки, відбувають- ся різні перетворення (метаморфози), за допо- могою яких начебто сили природи допомагають йому досягти рідної землі. горностаєм білим гоголем сірим вовком Ярославна рано плаче. Молить сили природи Бог путь кажет земля клик нула Соколом полетів до рідної землі

Нерозважливість, честолюбність князя Ігоря: Нерозважливість заради слави: Сонце йому тьмою путь заступало,… Див кличе з верху дерева – велить прислухатись до землі незнаємій, ……а…………………………………………………… Русичі великії поля черленими щитами перегородили, Шукаючи собі честі, а князю слави. Гірка поразка Ігоря – розплата за його егоїзм і самовпевненість.

Нерозважливість, честолюбство князя Ігоря: Честолюбство: Діти мої. .. Рано почали ви Половецькій землі мечами обиду творити, а собі славу шукати…(докір кн. Святослава) Участь у міжусобицях: Сказав бо брат брату: “Се моє, і те – теж моє” А князі самі на себе крамолу кували, А поганії самі, з побідами набігаючи на Руську землю, Хапали дань… Тому “в княжих крамолах віки вкоротилися людям”

3. Образ воїнів-русичів Дотичним до образу князя Ігоря є збірний (колективний) образ воїв-русичів: 3.1. Образ простих воїнів – вони хоробрі, повні відваги: “храбрыя плъкы”, “свЪдоми къмети (воины)”, готові вірно служити князю; в них шаблі вигострені, “луци у нихъ напряжени”, самі скачуть, “аки сърыи влъци въ полъ”

Вої б`ються до останнього “шукаючи собі честі, а князю слави”: “Тут кривавого вина недостало;… сватів ( половців) напоїли І самі полягли За землю Руськую”. Отже, визначальними рисами збірного образу воїнів є героїзм, слава і честь. 3.2. Образ воїнів-русичів

3.2. Образи руських князів Князь Всеволод – один з центральних образів поеми Князь Всеволод – “милий брат” князя Ігоря. Без коливань згоджує- ться йти у похід разом з ним. “Буй-туром” називає його автор. Він завжди готовий до походу “…мої (коні) вже готові, осідлані під Курськом “, А його куряни – “воїни вправні”

Князь Всеволод – один з центральних образів поеми Образ Всеволода змальовано лаконічно, але яскраво і влучно, підкреслюючи його міць та мужність, відвагу та самовідданість: “Яръ туре Всеволодъ! Стоиши на борони, Прыщеши на вои стрЪлами, гремлеши о шеломи мечи харалужными! Куди, Турь, поскачеш, своїм злотим шеломом посвічуючи, Там лежать поганії голови половецькиї».

4. Образ Київського князя Святослава Через образ Святослава автор висловлює власне ставлення до історії князівських війн-міжусобиць, до невдалого походу Ігоря – і в той же час захоплюється муж- ністю і героїзмом руських князів та їхніх “воїв”. Подумки, риторичними звертан- нями, Святослав наче закликає всіх інших князів “…вступити… въ злата стремено За землю Рускую, за раны Игоревы, буего Святослъвлича” Святослав – князь великий Київський, Ілюстрація до “Слова”

Образ Київського князя Святослава Образ князя Святослава зосередження ідеї поеми: Заклик до об`єднання руських князів та їхніх земель для спільної боротьби з половцями; засудження князівських чвар та міжусобиць. Золоте слово Святослава – ідейний центр “Слова”.

Золоте слово Святослава – патріотична ідея поеми “Інгвар і Всеволод, І всі три Мстиславичі, Загородіте полю своїми гострими Стрілами за Землю Руськую, За рани Ігоря… Ти, буй Рюриче і Давиде! Вступіте, господарі, в золоті Стремена за обиду часу нашего Землю Руськую….. Галицький Осмомисле Ярос- лаве! Стріляй, господарю, Кончака, Раба поганого, За землю Руськую, За рани Ігоря, хороброго Святославича! Це і позитивна характеристика князів: “ Ваші хоробрі серця В жорстокім харалузі сковані, А в смілості згартовані”, і докір їм: “ Рано єсте почали Половець- ку землю мечами разити, а собі слави шукати”. Слово Святослава “із сльозами змішане”; воно емоційно й уро- чисто закликає сучасних йому князів об`єднатись і постояти за Землю Руськую проти спільного ворога –половців.

5. Жіночі образи поеми Ярославна Образ Єфросинії Ярославни (так її ім`я та по батькові) - це ліричний струмінь героїчної поеми. Ярославна, як і всі інші “жони руськиї “, самовіддано чекає чоловіка з походу і гаря- че плаче за своїм милим “ладою”, молить наймогутніші сили природи: “прилелій…мою ладу до мене, Щоб не слала йому сліз на море рано” Ярославна на “заборолі” в Путівлі.

Ярославна як Берегиня князя та його воїнів Благородство Ярославни проявляється в тому, що вона молить і за “лади воїв”, вболіваючи за долю всієї Руської землі. Автор з великою теплотою змалював цей образ, порівнюю- чи Ярославну із “ зегзицею” (зозулею або чайкою), яка готова полетіти “по Дунаєві” і омочити шовковий рукав в Каялі-річці, щоб утерти “князю кривавия його рани на дужому його тілі”. Плач-молитва Ярославни до всемогутніх сил природи.

Образ Ярославни тісно пов`язаний з глибинними народними віруваннями, фольклором Ярославна Рано плаче на заборолі Звертається до сил природи Образ вітру “О,вітре, вітрило, Чому, господине, Так сильно вієш? Чому….мої веселощі, По ковилю розвіяв?” Образ Дніпра – Славутича Прилелій, господине мою ладу мені, Щоб я не слала йому сліз на море Рано! Образ Сонця Світлоє і тресвітлоє сонце! Чому, господине, простерло гарячиї свої лучі на лади воїв?

Фольклорний характер образу Ярославни Звертання Ярославни до олюднених сил природи (персоніфікація ) вказує на тісний зв`язок її з рідним народом, його дохристиянськими віруваннями. Звертання до сил природи близько до народної поезії і нагадує ритуальне голосіння (плач) за померлими. Можливість перетворення жінки на “зегзицю” (символ зажуреної жінки) – це метаморфоза (дохристиянські вірування у можливість перетворення людини на силу природи). Ритуальні пісні Метаморфози Персоніфікація природи Ознаки фольклору

Образ автора Автор твору – незримо присутній оповідач подій. Він співчуває і критикує, згадує історію і аналізує сучасні йому події, людей та їхні вчинки; він вкладає в уста князю Святославу докори пройдешнім і сучасним йому князям за розбрат і міжусобиці: Были века Трояни, минули літа Ярославови, Тогда, при Олеге Гориславовиче (дід Ігоря і Всеволода) засевалось и прорастало усобицами, погибала жизнь Даждьбожего внука, Тогда по Рускоъ земле редко ратаи (пахари) покрикивали, но часто вороны каркали, трупы себе делячи…

Образ автора - хто він і яким був? Ім`я його невідоме, вчені й досі мають багато версій щодо цього. Найвірогідніше, що він був військовою людиною, знатного походження ( по-перше, знати грамоту, вміти письмово висловити свої думки могла тільки людина знатного роду; по-друге, ця людина повинна була детально знати історію князівських справ і походів, мати географічні пізнання, розбиратися у військовій справі тощо). Є припущення , що він безпосередньо брав участь у поході Ігоря і спостерігав за описаними ним подіями. Найважливіше те, що Автор - це патріот з великим державним мис- ленням, який щиро вболіває не тільки за князівську честь і славу, а перш за все, за долю ”внуків Велеса”, тобто простого народу, який найбільше страждав від князівських міжусобиць та нападів половців. Великий талант поета допоміг невідомому авторові самому стати на захист Землі Руської, створивши безцінну пам`ятку давньоруської поезії “Слово о полку Ігоревім”.

Висновки Таким чином, вся образна система героїчної поеми “Слово о полку Ігоревім” підпорядкована головній Ідеї: Задля рідної землі та мирного життя її народу правителі повинні забути про розбрат і чвари, об`єднавши зусилля для боротьби зі спільним ворогом.