Конспект уроку із зарубіжної літератури на тему "Ґійом Аполлінер. Життєвий і творчий шлях письменника. Шлях французького поета Ґійома Аполлінера від неоромантизму до кубофутуризму"

 

Тема уроку: Ґійом Аполлінер. Життєвий і творчий шлях письменника. Шлях французького поета Ґійома Аполлінера від неоромантизму до кубофутуризму. Зміна позиції щодо життя, ствердження активно-творчого ставлення до нього.  «Лорелея», «Міст Мірабо», «Зарізана голубка й водограй»

Мета: допомогти учням з’ясувати етапи життя й творчості поета, його естетичні погляди, риси модернізму й авангардизму; розвивати навички виразного читання, аналізу ліричних текстів, висловлення своїх уподобань і вражень; виховувати гуманістичний світогляд, несприйняття війни та розбрату між людьми

Обладнання: портрет Г. Аполлінера, відеоролик  «Г. Аполлінер «Міст Мірабо», учнівський кросенс, тексти поезій Г. Аполлінера

Тип уроку: літературний портрет

 

Тож слухайте мене бо я гортань Парижа 

Захочу знову вип'ю цілий світ.
                            Ґійом Аполлінер

Хід уроку

I. Вступне слово вчителя
Сучасники, що близько знали Ґійома Аполлінера, залишили досить суперечливі спогади про нього. Із сукупності їхніх вражень постає неординарна особистість, у якій поєднувалися розмах почуттів і вразливість, розум і меланхолійність, товариськість і глибока самотність, наївність у спілкуванні та схильність до витівок і розіграшів. Незадовго до смерті Аполлінер писав: «Звісно, життя поета - непересічне, але доля мене втягувала у такі пригоди, які, попри все, мені до душі, - я вмію радувати людей і добре це усвідомлюю».

II. Оголошення теми, мети уроку

III. Мотивація навчальної діяльності

Мистецька вдача Аполлінера давалася взнаки і в його житті, яке було сповнене містифікаціями.

Чому солідні наукові словники  презентували поета як містифікатора? Про це сьогодні поговоримо на уроці.

IV. Робота над темою уроку

1. Розповідь учнів про життєвий і творчий шлях поета.
1 група презентує свої спостереження:

Містифікації супроводжували Аполлінера від народження. Майбутній поет народився 26 серпня 1880 р. у Римі й за кілька днів потому був зареєстрований під умовним прізвищем Дульчині, як дитина невідомих батьків. Пізніше хлопчика визнала матір - Анжеліка Костровицька, російська піддана і полька за походженням, яка за кілька років до його народження втекла з дому з італійським офіцером Франческо д' Еспермоном. Як позашлюбна дитина, хлопчик успадкував прізвище матері. Отже, повне ім'я та прізвище поета звучало так: Вільгельм-Альберт-Володимир-Олександр-Аполлінарій Костровицький.
До сьогодні не вдалося точно встановити, хто був батьком Аполлінера. Загадкові обставини народження надихнули поета на створення легенд про те, що його предком був чи то Наполеон, чи то папа римський. Через своє «сумнівне» походження він не мав офіційних підстав для отримання статусу підданого Італії, тому від самого народження до останніх років життя був змушений розв'язувати проблему свого громадянства. Країною, підданим якої він хотів стати, була Франція.

Походження поета відбилося на його національній та культурній самоідентичності. Слід зазначити, що в офіційній картці реєстрації для іноземців, виданій Аполлінеру 1899 p., у відповідній графі було вказано відразу дві національності: «Італієць. Росіянин». Справді, поет відчував себе духовно закоріненим водночас у двох традиціях – європейській та слов'янській.
Дитячі та юнацькі роки поета минули на європейському півдні. Він відвідував колежі у Монако й Каннах, пізніше -ліцей у Ніцці. Вже сімнадцятирічним юнаком Аполлінер разом із товаришем по ліцею готував рукописний часопис, до якого увійшли вірші, статті на політичні теми, міркування щодо театрального життя тощо. І вже тоді він вдався до літературної містифікації, вигадавши свій перший псевдонім - «Ґійом Макабр». Потім з'явилися й інші його літературні маски. Наприклад, 1909 р. поет надрукував деякі свої твори, підписавшись Луїзою Лаланн. Уславлене у світі літературне ім'я «Ґійом Аполлінер» народилося 1902 р. Воно було утворене із французької форми першого (Вільгельм) та останнього (Аполлінарій) імен поета.

2 група презентує свої спостереження:

1899 р. родина Костровицьких оселилася у Парижі. Іноземець без громадянства, він почував себе тут безправним чужинцем. Бідність змушувала його братися до будь-якої роботи. Довелося бути навіть «літературним негром», тобто писати твори, які видавалися під прізвищем їх замовників. Запропоноване 1901 р. місце вчителя французької мови у заможній родині Міло поет сприйняв як подарунок долі. Спочатку все й справді складалося на краще. Разом з родиною Міло Аполлінер подорожував Німеччиною, Австрією, відвідав Прагу. Враженнями від цих подорожей не один рік живилася його художня творчість. Однак головною подією тих років стало любовне потрясіння: закохавшись в Анні Плейден, яка разом з ним служила гувернанткою, поет зазнав і радості сильного почуття, і болю від усвідомлення того, що це почуття є для коханої зайвим, непотрібним.
Невдовзі Аполлінер повернувся до Парижа. Тут він опинився у вирі бурхливого культурного життя. У театрі, живописі, літературі, музиці, балеті Франції панував дух оновлення. Великий  вплив справило на поета постійне спілкування з художником-кубістом Пабло Пікассо.

Кубізм - авангардистська течія в образотворчому мистецтві першої чверті XX ст. її представники прагнули виявити геометричну структуру об'єму, розкладаючи предмет на плоскі грані або уподібнюючи його до простих тіл - кулі, конуса, куба.

Деякі елементи кубістської естетики простежуються в поезіях Аполлінера. Одним із найпоказовіших аполлінерівських експериментів цього плану були вірші, написані у вигляді малюнків. Поет навіть збирався видати їх окремою збіркою із красномовною назвою: «І я теж живописець». 1911 р. разом з Пікассо Аполлінер пережив сутичку з французьким законом. Внаслідок збігу обставин їх запідозрили у причетності до викрадення з Лувру картини Леонардо да Вінчі «Джоконда». Безпідставність звинувачення та протести громадськості змусили владу звільнити Аполлінера після тижневого ув'язнення, але він перебував під слідством ще понад чотири місяці. Ця неприємна історія, що згодом відбилася у циклі віршів «У в'язниці Санте», посилила притаманне поетові почуття беззахисності.1911 р. Аполлінер звернувся до відповідних інстанцій із проханням про отримання французького громадянства, але дістав відмову.
Цей період, затьмарений неприємними життєвими обставинами, був, однак, надзвичайно плідним для Аполлінера у плані творчої самореалізації. Від 1910 р. одна за одною виходять збірки його поетичних творів: «Звірослов, або Почет Орфея» (1911) та «Алкоголі» (1913).
3 група презентує свої спостереження:

Перша світова війна внесла у життя поета істотні корективи. Він вирушив добровольцем на фронт, аби зі зброєю в руках заслужити французьке громадянство.
Рішення Аполлінера взяти участь у Першій світовій війні розтопило лід у серці вередливої аристократки Луїзи де Коліньї-Шатійон. Втім, любовна ідилія тривала недовго. Останнє побачення з Лу, яке відбулося у Марселі 29 березня 1915 p., розвіяло останні ілюзії поета. Через кілька днів потому він прибув на фронт рядовим артилеристом. Проте слід зазначити, що і ця історія нещасливого кохання надала поетові потужного творчого імпульсу, на хвилі якого виникли 76 поетичних «Послань до Лу» (збірка «Тінь мого кохання», 1947). Фронтове життя не припинило творчої активності Аполлінера. Він продовжував багато писати. Звісно, війна була тією віссю, навколо якої оберталися поезії цього періоду. Вони утворили основний зміст поетичної збірки «Каліграми. Вірші Миру та Війни» (1918).

В останні два роки життя, здавалося, почали збуватися заповітні мрії поета. 9 березня 1916 р. він нарешті отримав громадянство Франції. Пощастило йому пізнати і взаємне кохання. Прийшло до Аполлінера і визнання: молоде покоління поетів сприйняло його як метра французької лірики. На жаль, за іронією долі Аполлінерові не судилося насолодитися цими дарунками долі. Через тиждень після отримання французького громадянства поет був важко поранений у голову осколком снаряду. Він вижив, але поранення підірвало його фізичні сили. Залишившись у Парижі, Аполлінер брав участь у літературному житті, однак йому, виснаженому повільним одужанням, це давалося нелегко. Недовго тривало й щасливе подружнє життя: за півроку після одруження 38-річний поет раптово помер від грипу. Це сталося 9 листопада 1918 р.

2. Бесіда

- Так чому ж Г. Аполлінер – містифікатор? (Містифікація починається з народження, невідомий батько, подвійна національність, перший псевдонім, поетичне ім’я, звинувачення у викраденні «Джоконди», сюрреалізм поета).

3. Перегляд відеоролика «Г. Аполлінер «міст Мірабо»

https://www.youtube.com/watch?v=glv3PSAesgQ&t=90s

- Чи сподобався вам відеоролик?

- Які асоціації виникли у вас під час перегляду відеоролика? (Міст Мірабо – це символ кохання, символ вічного, нетлінного, непідвладного часу.  Для кожного неминуче «ніч настає» — символ небуття. Та поки ми ще є, для нас важливо це пам’ятати, як і те, що життя — це кохання, бо лише воно симво­лізує життя).

4. Виразне читання вірша «Зарізана голубка і водограй»

5. Бесіда за змістом вірша

- Які символи є в поезії?

Голубка- символ миру, життя, а в Біблії — символ Духу Святого, є надією на перемогу життя над убивством.  Символом неприродності того, що відбувається на війні є зарізана голубка.

Водограй – безліч води, буремний потік, галасливий, стихійний, символ вічного плачу по тих, що загинули в Першій світовій війні.

Ранене сонце – плач за всіма загиблими, війна – це кров і смерть: «і водограй рида зі мною" — метафора, яка підкреслює глибину розпачу ліричного героя: це ніби саме життя рида за тими, кого забрала війна. "Голубку” Г. Аполлінера можна вважати своєрідною емблемою його творчості. Це символ життя, високої краси, морального очищення світу, до яких завжди прагнув поет.

6. Виразне читання вірша «Лорелей»

7. Бесіда за змістом вірша

- Як трактує відомий сюжет німецької легенди Гійом Аполлінер в порівнянні з поезією Гайне? (Гійом Аполлінер зосереджує увагу на драматизмі життя героїні, яка глибоко страждає, не бажаючи нікому ні зла, ні болю).

- Які художні засоби виразності використовує Гійом Аполлінер, щоб передати трагічну долю героїні? ( Метафоричність твору тільки посилює пристрасну вдачу Лорелеї. Прийом протиставлення використовує автор для підкреслення штучності та природності, духовного піднесення, кохання порівняно з темними почуттями, пристрастями).

8. Новаторство Аполлінера (повідомлення підготовленого учня)

  Гійом Аполлінер на нових естетичних засадах повернув у поезію стихію живого життя, утверджував активно творче ставлення до нього. Аполлінер-авангардист переносить техніку кубізму в поезію, вдихає нове життя у поетичну форму вірша-малюнка. Своє мистецтво називає «новим реалізмом», «сюрреалізмом». Поет відмовляється від розділових знаків. А вживання верлібру було зумовлене прагненням митця наблизити лірику до природного й спонтанного плину життя.

Запис в зошити:

• уведення поняття "сюрреалізм”,
• створення каліграм (пошук нової форми),
• подальший розвиток верлібру,
• відмова від розділових знаків.

V. Узагальнення матеріалу

Бесіда

-Як походження Аполлінера вплинуло на його життєвий шлях і світобачення?
-Які  обставини  особистого життя   поета  зумовили розвиток у його ліриці теми «нелюбого»?
VI. Підведення підсумків уроку

1. Розгадування кросенсу (додаток 1 ), складеного ученицею (випереджальне домашнє завдання).

2. Заключне слово вчителя

Гійом Аполлінер сміливо прокладав шлях тогочасній поезії в XX століття. Слідом за романтиками, а також ПІ. Бодлером, В. Вітменом, А. Рембо,  Гійом Аполлінер зробив можливим художнє освоєння нових «непоетичних» галузей життя людини і суспільства. Саме він увів у сферу лірики «прозу життя» і дав могутній поштовх розвитку ліричного епосу в новому столітті. Поезія, на думку поета, покликана дивувати, пробуджувати від байдужості, надихати на дії, на зміну дійсності. Звідси винайдення та відкриття нових, нетрадиційних форм, образів, ігнорування канонів. Деякі з критиків сприймали Аполлінера в першу чергу як руйнівника. Поет заперечував це категорично: себе особисто він вважав не руйнівником, а творцем нового "поетичного реалізму".

VII. Домашнє завдання:

підготувати біографію Ф. Г. Лорки, скласти кросенс (індивідуально), читати поезії іспанського поета.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

1. Аполлінер, Гійом. Поезії / пер. з французької М. Лукаша; передм. Д. Наливайка. — К.: Дніпро, 1984. — 225 с. (Перлини світової лірики)

2. Аполлінер, Гійом. Поезії / пер. з фр. М. Лукаша. — Харків: Фоліо, 2014. — 253 с.

3. Наливайко Д. Статті «Панорама французької поезії від Аполлінера до Превера»

4. О. М. Ніколенко, Ю. В. Бардакова Гійом Аполлінер Райнер Марія Рільке «Ранок», 2003. — 266 ст.

5. Стихи// Лившиц Б. От романтиков до сюрреалистов. Л.: Время, 1934, с.112-123.

Інтернет-джерела:

http://www.zarlit.com/critika/4.html

http://www.ukrcenter.com