Конспект уроку"Повторення вивченого в початкових класах Урок №1 Тема. Вступ. Значення мови в житті суспільства. Українська мова — державна мова України

Тема. Рідний край у першій  половині XVIII століття

Мета:  навчати учнів показувати на карті просторові межі краю і описувати особливості адміністративно – територіального устрою; хронологічно співвідносити основні події та історичні процеси в краї з подіями і процесами вітчизняної та європейської історії; характеризувати особливості духовного та суспільного життя мешканців краю;

розвивати навички роботи в парах;  вміння описувати побут, повсякденне життя людей краю на основі  аналізу та узагальнення даних різних джерел інформації;  вміння виділяти серед великої кількості інформації головне та використовувати отримані знання;

виховувати почуття гордості за рідний край.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Обладнання: роздатковий матеріал, атласи, технічні засоби навчання

Література: Сумщина в історії України: Навчальний посібник. – Суми, 2005., Сумщина від давнини до сьогодення: науковий довідник. – Суми. 2000., В.Г.Дудченко – З історії Лебединщини. – Лебедин, 1993., Д.Багалій  - Історія Слобідської України .- Харків, 1993,  Нариси військової історії України. Сумський Слобідський козацький полк 1659 – 1765, - Київ. – 2008, http: // uk. wikipedia. org/ wiki/.

Хід уроку

Все, що рідне, хай нам буде

Найдорожче і святе,

Рідна віра, рідна мова,

Рідний край наш над усе!

Ю.Шкрумеляк

Я твій, я твій, коханий, рідний краю,

в щасливий час і в лютий час біди,

Я ні на що тебе не проміняю,

ти у мені, як я в тобі завжди.

В.Сосюра

І.Організаційний момент

(Вітання з  гостями)

ІІ. Вивчення нового матеріалу

1). Актуалізація опорних знань учнів

Ми з вами закінчили вивчати тему « Українські землі наприкінці XVII – у першій половині XVIII століття»

. А зараз давайте з’ясуємо, що ви запам’ятали з вивченого.

1. Хто із гетьманів підписав Коломацькі статті? (І.Мазепа)
2. Які відносини склалися  у І.Мазепи та Петра І спочатку? (Добрі, дружні)
3. Скільки років тривала Північна війна? (21, з 1700 по 1721 р.р.)
4. Які країни в ній ворогували? (Російська держава і Швеція)
5. Як звали шведського короля? (Карл ХІІ)
6. Чому І.Мазепа вирішив перейти на бік шведів? (Щоб вибороти незалежність України від Російської держави)
7. У якому році І.Мазепа відверто перейшов на бік шведів? (1708 р.)
8. Як називалася битва Північної війни, яка відбулася 27 червня 1709 року? (Полтавська)
9. Хто був обраний гетьманом в еміграції? (П.Орлик)
10. У якому році була прийнята Конституція П.Орлика? (1710 р.)
11. З якою метою було запроваджено на Україні Малоросійську колегію? (Щоб знищити гетьманську владу)
12. Хто був обраний гетьманом після ліквідації Малоросійської колегії? (Д.Апостол)
13. Який заклад був центром освіти і науки, осередком суспільно – культурного життя в Україні? (Києво-Могилянська академія)

2

14. У першій половині XVIII  століття продовжився процес становлення професійної української музики. Назвіть  видатних українських виконавців цього періоду. (М.Березовський, А.Ведель)

 

2). Перегляд відеоматеріалу

- Для  того, щоб відновити у вашій пам’яті події, які відбувалися на території України, про оборону і трагічну долю  Батурина, про розправу над козаками, Полтавську битву, про неоднозначну постать Івана Мазепи, прошу переглянути відеоматеріал.

(Демонстрація  фрагменту фільму «Козаки» 18 серія)

3). Оголошення теми й завдань уроку

- А на сьогоднішньому уроці ми з вами дізнаємося, які події та процеси відбувалися у першій половині  XVIII  століття на території рідного краю. Тема нашого сьогоднішнього уроку «Рідний край у першій половині XVIII  століття». Запишіть дату та тему уроку в зошити. Ваші завдання на урок ви знайдете у себе на партах, давайте разом з ними ознайомимося:

• Вміти показувати  просторові межі краю.
• Описувати особливості адміністративно – територіального устрою.
• Хронологічно співвідносити основні події та історичні процеси в краї з подіями і процесами вітчизняної та європейської історії.
• Характеризувати особливості духовного та суспільного життя мешканців краю;
• Вміти описувати побут, повсякденне життя людей краю на основі  аналізу та узагальнення даних різних джерел інформації.
• Ознайомитися з основними категоріями населення

4). Початковий етап гри «Знаю – не знаю»

- Зараз ми з вами проведемо гру, яка називається «Знаю – не знаю».  Запишіть у зошитах назву гри і умовно розділіть сторінку на дві рівні частини. В перший стовпчик записуватиме відповіді початкового етапу гри, а в другий – заключного, який відбудеться в кінці уроку.

1. Чи знаєте ви, що Сумщина була ареною важливих подій у Північній війні?
2. Чи знаєте ви, хто були  найбільшими землевласниками у Слобідській Україні?
3. Чи знаєте ви, які населені пункти Лебединщини пов’язані з іменем Петра І?
4. Чи знаєте ви, що в Лебедині є могила, в якій поховані закатовані у 1708 році козаки?
5. Чи знаєте ви, до якого полку  входила Лебединська сотня?
6. Чи знаєте ви, що Т.Г Шевченко згадував у своєму творі події, які  відбувалися на території нашого краю в роки Північної війни?
7. Чи знаєте ви, яка зернова культура була найпопулярніша на Сумщині??
8. Чи знаєте ви, що таке гуральництво?
9. Чи знаєте ви, які основні категорії населення проживали на території Сумщини у першій половині  XVIII століття?
10. Чи знаєте ви, що обов’язково відкривалося в новозбудованих містах при церквах ?
11. Чи знаєте ви,  звідки походить назва Молчанської пустині?
12. Чи знаєте ви, до складу якої держави входили землі нинішньої Сумської області?
13. Чи знаєте ви, що саме на території нашого краю була заснована перша в Російській імперії музично – вокальна школа?

Перевірка, хто з учнів що знає.

5). Вступне слово вчителя

-  У першій половині XVIII століття землі, на яких нині знаходиться Сумська область, входили  до складу Російської держави, яка з 1721 року почала називатися Російська імперія. Подивіться зараз в атласи і обведіть уявною лінією території, які входили до складу цієї держави. Більшість земель

 

3

Сумщини входили до складу Слобідської України та Гетьманщини. Південно – східна частина сучасної Сумської області увійшла до складу Слобідської України, зверніть увагу на визначення поняття «Слобідська Україна» (написане на дошці) і знайдіть в  атласах ці землі, а північна та південно – західна частини – до складу Гетьманщини, тепер погляньте на визначення цього поняття і знайдіть цю територію в атласі.  Столицею Гетьманщини тривалий час було місто Глухів.  Назвіть міста  нашої області, які входили до Слобожанщини, а тепер, які входили до Гетьманщини. 

Ці території мали полково – сотенний устрій, тобто ділилися на полки та сотні. Входили до Київської,  а згодом і до  Бєлгородської губерній. На цій території були полки :

• Сумський (до нього входила  і Лебединська сотня);
• Охтирський;

вони  були розташовані на території Слобідської України, а інші полки знаходилися на території Гетьманщини.

 Важливою рисою, що відрізняла Слобожанщину від Гетьманщини було те, що полки не мали спільного правителя – гетьмана, а підлягали владі Бєлгородського воєводи. Московський уряд звертався до кожного з полковників окремо і дбав, щоб серед населення полків на виникало почуття спільності, солідарності.

6). Суспільно – політичне життя краю

- У 1700 році почалася довготривала російсько – шведська війна, відома в історії під назвою Північна. Росія боролася за побережжя Балтійського моря, але події розгорнулися таким чином, що через деякий час далека від Прибалтики Україна стала ареною найважливіших військово – політичних баталій.

Ви за раніше були поділені на пари і кожна пара отримала конкретне завдання  - приготувати  розповідь на задану тему. Під час виступу пари, ви повинні будете записувати найголовніші на вашу думку  матеріали. Їх не повинно бути багато, однак вибирати ви повинні будете найголовніше.

Матеріал для учнів

Восени  1708 року, маючи намір пробитися до Москви через північні райони України, Карл ХІІ прибув на Чернігово-Сіверщину.  Сюди ж стягувалося і російське військо на чолі з царем Петром І. Штаб-квартира царя знаходилася в містечку Погребки (нині с.Коротченкове Шосткинського району). Головнокомандувач військами в Україні О.Меншиков мав ставку в с.Чорториги (нині Глухівський район). Сумщина ставала ареною важливих подій.

24 жовтня 1708 року І.Мазепа виїхав з Батурина  назустріч шведській армії. У ніч на 25 жовтня він перейшов Десну на територію, яка тоді уже контролювалася шведами. Тут гетьман звелів вишикувати військо і повідомив йому. Що заради звільнення Вітчизни від царського гніту, вирішив приєднатися до шведів. 28 жовтня І.Мазепа прибув до головної квартири Карла ХІІ, яка розташовувалася в с. Горки, недалеко від Новгорода-Сіверського. 29 жовтня його прийняв король, і між ними був укладений договір про взаємодопомогу.

Царський уряд наказав розташувати вздовж Десни кілька драгунських полків, щоб не допустити переходу до Мазепи козаків, які перебували у складі російської армії. 28 жовтня цар підписав маніфест, у якому говорилося, що гетьман «зрадив» і разом з польським королем С.Ліщинським хоче «малоросійську землю поработити і знову під владу Польщі, церкви божі і світлі монастирі віддати в унію». Маніфест закликав старшину їхати до Глухова обирати нового гетьмана. 5 листопада відбулося у Глухові театральне дійство, завдання якого – дискредитувати Мазепу, виставити його на глум.  У центрі міста було збудовано дерев’яний поміст, на ньому – шибеницю. На ешафот  поставили опудало з андріївською стрічкою через плече, яка мала зображати Мазепу. На поміст піднялися Меншиков, Головкін і розірвали патент на звання кавалера ордена Андрія Первозванного. Потім оголосили «провини» Мазепи, зірвали  з «персони» андріївську стрічку, після чого кат повісив «персону» на шибениці.

4

Вчитель. З перебуванням Петра І на Лебединщині пов’язано  багато населених пунктів. Ми ж з вами зробимо  зупинки у чотирьох з них:

1. Василівці;
2. дорозі на Охтирку;
3. Михайлівці;
4. Лебедині.

Василівка. Не так давно було зруйновано цегляний стовп у селі Василівка, який увінчувала металева куля, а на чотирьох його гранях стояла одна й та ж літера – «П». Розповідають, що цей пам’ятник спорудив гетьман П.Полуботок. А чотири літери «П» означають: «павло Полуботок Петру Першому».

Дорога на Охтирку.  Їдучи на   Охтирку,  можна побачити напівзруйновані насипи, кажуть, що це редути, які готував Петро І на випадок невдачі під Полтавою. Планувалося робити відступ саме в напрямку Лебединщини.

Михайлівка. Мабуть, багатьом відомо,  що в селі Михайлівка у 1967 році біля кількасот літніх дубів було встановлено пам’ятний знак з написом: «Біля цих дубів у селі Михайлівці в грудні 1708 року під час Північної війни проти шведських загарбників перебував Петро І»  Підставою для  увічнення  пам’яті царя стала згадка про  це місце у Філарета « В саду, расположенном на горе над Пслом,  поныне цел дуб, под которым сидел Петр». Та чи просто сидів під цими дубами могутній цар? Ні, він не відпочивав, він спостерігав за виконанням своїх наказів. Загальновизнаним є той факт, що в листопаді – грудні 1708 року у відповідь на перехід до шведів частини козацтва на чолі з гетьманом Мазепою, з боку московських частин починається полювання за його прихильниками, які в переважній більшості піддавалися тортурам і страчувалися. Такі страти відбувалися не тільки  в Лебедині, а й в  місцях квартирування московських військ. Згідно переказів, саме в Михайлівці цар спостерігав за стратою козаків – мазепинців, яких повісили на дубах і заборонили місцевому населенню знімати трупи, допоки не розсиплються кістки. Таким чином залякувалося не лише населення, а й козацька старшина: в Михайлівці неподалік гори з дубами-шибеницями був розташований маєток чернігівського полковника Павла Леонтійовича Полуботка,  який він отримав (після загибелі в Ліфляндії І.П.Обидовського – племінника І.С.Мазепи).

А зараз слід торкнутися і нашої Катеринівки. Бо землі, на яких знаходилося наше село, були частиною Михайлівських земель і належали спочатку Обидовському, племіннику Мазепи, а згодом і Павлу Полуботку.

Лебедин.  І остання зупинка, найтрагічніша, Лебедин. Петро І розташував тут свою штаб – квартиру. Він жив у центрі міста, в будинку сотника Татарчука, що поблизу Успенської та Преображенської церков.  В останній з південного боку було вирізьблено напис: «1708 года ноября был в сей церкви царь Петр и читал Апостол».

Перебування в Лебедині цар використав для розправи над своїми супротивниками. Сюди звозили усіх підозрілих, допитували, піддавали тортурам і карали.

Про те, як це відбувалося, розповідає автор «Історії Русів»: «Карання те було звичайним для Меншикова ремеслом: колесувати, четвертувати і на палю садити, а найлегше, що його вважалося за іграшку, вішати і голови стинати. Провини їхні встановлено від признання їх самих, і для того надійним засобом було пре похвальне тоді таїнство – тортури, … які ведемо з усією акуратністю і т.д.»

Далі «Історія Русів» говорить: « Потерпіло таким чином людей, що не перейшли тих проб тортурами, до дев’ятисот. Число се може бути прибільшене, але судячи з кладовища, відлученого від християнського, відомого під назвою «гетьманців», треба думати, що зарито їх тут чимало». Лебедин було перетворено на своєрідну катівню.

 

5

Лебединські події є достатньо дискусійними. Деякі історики не визнають цих подій, проте завдяки невідомому автору найбільш загадкової і водночас цікавої пам’ятки «Історія Русів». Ми можемо говорити, що ці події мали місце в історії нашого краю. Більш детально з цим документом ви будете знайомитися на уроках української літератури у 9 класі. Зараз на місці могили стоїть хрест, який символізує пам'ять прийдешніх поколінь.

 

Після Лебедина Петро І зі своєю штаб-квартирою прибув до Сум, де у Воскресенській церкві був присутній на молебені. За наказом царя жителі відбудували стару дерев’яну фортецю, захисні вали і потайний підземний хід від Воскресенської церкви до  Псла. У Сумах розмістилася ставка російських військ з трьома резервними полками на чолі з царевичем Олексієм. Головною турботою царя стала організація оборони «слобідських містечок» в районі Охтирки.

Починаючи боротьбу з царським гнітом, І.Мазепа сподівався на розуміння і підтримку з боку українського народу, але цього не сталося з цілого ряду причин. Передусім на всіх гнітюче подіяла жорстока розправа, вчинена Меншиковим над батуринцями. За наказом царя Петра І оборонців гетьманської столиці, разом з 6 тисячами цивільного населення (до останнього немовляти) було вирізано. Для залякування українців переможці прибивали поранених козаків цвяхами до воріт і сплавляли Сеймом до Дніпра. Коменданта Батуринської фортеці полковника Павла Чечеля, захопленого пораненим у полон, було засуджено до розстрілу і разом із трьома старшинами у Глухові розстріляно.

З листопада 1708 до лютого 1709 року військові дії відбувалися включно на території Сумщини. Переважна більшість населення краю сприймала шведів як жорстоких чужинців, чинила їм опір і надавала допомогу російсько-українському війську. Перший бій стався біля с.Гамаліївка (нині Шосткинський район), після якого російсько-українське військо відійшло до Глухова. Потім розгорілася боротьба за містечко Сміле, яке неодноразово переходило з рук в руки. В першій половині грудня шведи невдало штурмували Недригайлів.

Проти шведських військ організувалися партизанські загони, які  руйнували тил Карла ХІІ. 16 листопада 1708 року, направляючись із Городища до с.Галенки, король послав свого ад’ютанта  Лінрота до загонів генералів Крейца і Круза. По дорозі Лінрот і його  люди були побиті козаками – партизанами. Лише один ранений солдат врятувався і повідомив королю про долю його ад’ютанта.  Майже одночасно з цим загін селян напав на  шведів у районі Десни. Меншиков писав Петру: «І селяни малоросійські беруть участь у  військових діях проти шведів. Біля одного містечка на Десні півтори сотні шведів порубали, а частину взяли в полон». Слід сказати, що войовничість селян певною мірою підігрівала царська обіцянка видавати за кожного полоненого генерала по 2 тис. руб., за полковника – по 1 тис. руб., за іншого офіцера – відповідно до його чину, за рядового – по 5 руб., за кожного вбитого шведа – по 3 руб.

Генеральна битва відбулася під Полтавою 27 червня 1709 року. В ній і вирішилася доля Північної війни. Російська армія перемогла. Французький посол доповів у Парижі: « Московський генерал Меншиков приніс в Україну всі страхіття помсти за війну. Всіх приятелів Мазепи безчесно катовано. Україна залита кров’ю, зруйнована грабунками і являє страшну картину варварства переможців». Недарма Тарас Шевченко писав:

…Батурин спалила,

Сулу в Ромні загатила

Тілько старшинами

Козацькими… а такими,

Просто козаками,

Фінляндію засіяла,

Насипала бурта

6

На Орелі… на Ладогу

Так гурти за гуртом

Виганяла та цареві

Болота гатила.

                                    («Три ворони»)

Ще не можна оминути ту сторінку, яка пов’язана з нашим краєм – це місто Глухів – гетьманська столиця.

І.Скоропадського було обрано гетьманом у Глухові, водночас Петро І наказав перенести сюди і гетьманську столицю – ближче до кордону з Московією, тут же цар розмістив і 2 тисячі своїх солдат. Починаючи з 1708 року у Глухові регулярно проводилися козацькі ради, на які збиралися старшини. Звідси – часті згадки в джерелах про новорічні з’їзди генеральної старшини і полковників. Глухів був столицею трьох гетьманів – Скоропадського, Апостола, Розумовського з 1708 року до 1764 року.

Підсумок. Учні вибірково зачитують записане.

7). Розвиток сільського господарства

Матеріал для учнів

Головним заняттям слобожан було землеробство. Основними знаряддями обробітку землі на Слобожанщині були плуг, запряжений волами, і борона. Російські поселенці використовували переважно сохи з одним або двома сошниками. У 1750 році під зерновими культурами в Сумській провінції жито займало 12706 дес., овес – 7832, гречка –  6808, пшениця – 5381, ячмінь – 4446, просо – 2768, горох – 764 дес. Краще родила яра пшениця, тому озиму сіяли мало. Середня врожайність зернових становила в 5 – 7 разів більше, ніж висівали. З технічних культур сіяли льон, коноплі, рижій (ріпак).

Майже всі жителі краю вирощували капусту, ріпу, редьку, буряки, цибулю, часник, моркву, огірки, гарбузи, а деякі – кавуни і дині, у садівництві – яблуні, груші, сливи, виноград тощо.

Важлива галузь сільськогосподарського виробництва – тваринництво. У селянських, козацьких і старшинських господарствах тримали коней, велику і дрібну рогату худобу, свиней. Так, переселенці, що прибули з Правобережної України до Охтирки у  1650 р. (всього 1587 осіб) , привезли з собою 605 коней, 618 волів, 479 корів, 1473 вівці, 1091 свиню. Така структура тваринництва була характерна для господарства усієї Сумщини. На розвиток тваринництва у XVIII столітті значний вплив здійснювала економічна політика. Почали заводити тонкорунних іспанських та сілезьких овець, яких вирощували лише на вівчарських «заводах».

Крім вівчарських, старшина мала у своїх господарствах і кінні заводи. Вони були у Тростянці і Микитівці Охтирського полку, у Василівці Сумського.

25 поміщиків Глинського повіту мали заводи великої рогатої худоби (по 100 – 200 голів).  Розводилася переважно українська велика біла порода, у  деяких господарів була ще угорська.

Значного розвитку набуло птахівництво. Селяни тримали в господарствах курей, гусей, качок.

Підсумок. Учні вибірково зачитують записане.

8). Промисли та ремесла

Матеріал для учнів

Складовою частиною трудової діяльності населення Сумщини було заняття різними промислами.  Одним із найважливіших промислів було млинарство. Водяні млини з’явилися ще в ХІІІ столітті і служили людям для переробітку зерна. Крім жорен, млини мали  крупорушки , ступи для товчення  проса на пшоно, спеціальні пристрої для «валяння» сукна.

Із хліборобством був тісно пов'язаний  промисел – гуральництво або винокуріння. Українські козаки ще за часів Речі Посполитої мали право виготовляти горілку, пиво, медовуху і безмитно торгувати ними. Цей привілей зберігся і на Гетьманщині, і на Слобожанщині. Досить швидко промисел набув великого поширення. Різні за розмірами і потужністю винокурні будували старшина, козаки, міщани,

7

духовні особи, монастирі. Значного поширення набув гутний промисел, тобто виготовлення скла. Про це свідчать, зокрема. Назви населених пунктів: Стара Гута і Гутко – Ожинка (Середино-Будський район), Гута (Глухівський район), Гути (Конотопський район),  Гутницьке (Лебединський район).

На Лебединщині поширеним було мисливство. Вода, болота і ліси були переповнені дичиною: куницями, лисицями, ведмедями, лосями, вепрами. В річках ловили лина, карася, окуня, сома, коропа, чабака, білуху, осетра, стерлядь. Говорячи про природні багатства краю, нагадаємо лише  частину озер, які оточували Лебедин: найбільші з них – це Лебедине – 69 га, Горбате – 35 га, Семиверстне – 95 га, Шелехівське . Ріки та озера – це не тільки рибні багатства. Вода – це найперше, що необхідно. Пізніше, історики про Лебедин запишуть: «Водою тот город изобилует. Вода в реке и колодцах для людей и скота здорова».

З давніх – давен тут було поширено бортництво – добування меду диких бджіл, які носили його у дупла дерев. Часто такі дупла створювалися штучно. Ним, зокрема, займалися путивльські служиві люди в лісах навколо Ворожби. Козаки Сумського і Охтирського полків  та ін. Але поступово бортництво почало витіснятися пасічництвом. Пасіки належали поміщикам, старшині, заможним козакам і російським служивим людям, духовенству. У документах згадуються пасіки лебединського сотника Супруна, охтирського сотника Яковлєва, Миропільської соборної  церкви на р.Гнилиця.

Що стосується ремесла, то розвивалося  шкіряне виробництво. Вичиняли волові, кінські, козлячі, овечі шкіри. Із ткацьким і шкіряним виробництвом безпосередньо пов’язана кравецька справа. В ній виокремилися ремесла: кравці шили жупани, свитки, сіряки; кушніри – кожухи; картузники  - головні убори, шевці – чоботи та інше взуття.

Наявність лісів створювала базу для розвитку ремесел, пов’язаних з обробкою дерева. Існували різні спеціальності для виконання певних робіт. Теслі ставили житлові й адміністративні будівлі та господарські споруди різного призначення; столяри виготовляли вікна, двері, столи, стільці, лави, шафи; бондарі – діжки, відра; стельмахи – вози, сани.

У XVIII столітті промисловість Сумщини переростає на ремісницьку стадію розвитку, виходячи за межі майстерень. З’являються нові форми її організації, які в той час називали заводами. Почався так званий мануфактурний період розвитку промисловості. Великого поширення набуло тютюнове виробництво. На початку 1718 року київський губернатор Голіцин доручив охтирському полковнику В.Осинову побудувати тютюнову фабрику, яка була зведена того ж року в Охтирці. Вона  розташовувалася на міському вигоні. Мала приміщення для обробки й упаковки тютюну, 9 амбарів для його зберігання, контори, житлові будинки і  парники для вирощування тютюнової розсади. Тютюн вирощували на площі близько 50 десятин, обладнання було виписане з Голландії. Першим тютюновим майстром став голландець Жан Жізі. Так виникла перша в Україні тютюнова мануфактура.

Старшина виявилася поганим господарем, попиту на тютюн в Україні майже не було, столичні ринки були недостатніми. Виробництво скорочувалося. Остання згадка про перевезення тютюну з Охтирки до Петербурга відноситься до 1734 року. Очевидно через деякий час виробництво зовсім  зупинилося.

У зв’язку з активною забудовою міст стали створюватися цегельні заводи. На кінець XVIII  століття у Путивлі їх нараховувалося 5, у Сумах – 4, в Ромнах – 2. Досить великий завад був побудований у Глухові. На  ньому працювало 70 робітників. Цегельні заводи діяли в Охтирці, Вільшані та інших населених пунктах.

У цей період сільське господарство, ремесло і промисли на Сумщині, як і по всій Україні, остаточно набули товарного характеру. Продукція землеробства і тваринництва, ремісничі вироби виготовляли не тільки для власного споживання і використання, а й для продажу. Головними формами організації торгівлі були ярмарки, лавки і різні торги.

8

Підсумок. Учні вибірково зачитують записане

9).  Основні категорії населення

Розповідь вчителя супроводжується роботою зі схемою

- Скажіть, на які категорії поділялося населення в країнах Європи? (3 – ті, що воюють, ті, що працюють, ті, що моляться). В кожній країні вони мали свою назву, наприклад, в Росії вони називалися  - молильники, воинники, работники.

- Визвольна війна під проводом Б.Хмельницького корінним чином змінила соціально – класову структуру суспільства. Зараз візьміть схеми, які лежать  у вас на партах. Як ви думаєте, яка категорія населення опинилася на верхньому щаблі? (відповіді учнів) Правильно, українська шляхта, в ході війни вона перейшла на бік свого народу. Але ця категорія була нечисленна, тому основну частину провідної верстви суспільства становила старшина – колишні козаки, які завдяки своїм здібностям і особливим заслугам піднялися над загальною масою козацтва. Назвіть, які категорії виділялися серед старшини. (відповіді учнів)

• «Бунчукові товариші» - з’явилися при гетьману Самойловичу. Це старшини, які не мали якоїсь певної посади і перебували при гетьманові для його особливих доручень.
• «Значкові товариші» -  у полку їх було 30 – 50 чоловік, вони підлягали безпосередньо полковнику.
• «Військові товариші»  -  до них зараховувалися найбільш авторитетні й заслужені старшини.

Старшина повністю звільнялася від державних податків, повинностей і поборів. Назвіть наступну категорію населення. (відповіді учнів)

• «Виборні» - могли нести військову повинність, з’являючись на службу кінно, з повним власним спорядженням та зброєю.
• «Підпомічники» -  допомагали матеріально виборним козакам відбувати службу: постачати провіант, фураж, обробляти їхні землі під час перебування останніх у війську.

Наступною категорією є … (відповіді учнів) міщанство -  це мешканці міст, які займалися виключно ремеслом і торгівлею. Міщанство Сумщини складало невеликий прошарок, оскільки міста були військовими фортецями й основну частину їх населення становили козаки.

Духовенство – наступна категорія населення задовольняло духовні запити широких верств населення. А зараз залишилася у нас одна категорія – це … (відповіді учнів). Як видумаєте, чому селяни у схемі розташовані останніми? Правильно, селяни мали безправне становище. Вони змушені були відбувати панщину, їх могли продати та купити.  Офіційний розмір панщини становив 2 дні на тиждень. Але насправді він нерідко перевищував цю норму і у деяких селян становив 6 днів на тиждень.

Підсумок. Давайте ще раз назвемо основні категорії населення.

10). Культурне життя

Матеріал для учнів

На Лівобережній Україні у XVIII ст.  існувало кілька колегіумів – у Чернігові, Переяславі, Харкові. Головним центром вищої освіти лишалася Києво-Могилянська академія. Діти козаків, селян, міщан, ремісників і навіть старшини навчалися  у церковно – парафіяльних школах, які створювалися за ініціативи прихожан при церквах і утримувалися їх коштом.

Прибуваючи на Слобожанщину, переселенці з Правобережжя і Лівобережжя приносили сюди не тільки навички господарювання, а й своє «бажання просвіти». У новозбудованих містах при церквах обов’язково відкривалися школи. Діти різного віку навчалися там читання, письма, церковного співу, зазубрювали Псалтир, Часослов. Зазвичай, учителем був дяк, якого поштиво називали «бакалавр».

Церковні школи не давали великих знань, та й навчатися у них було важко, але народ їх шанував і підтримував. Цікавим явищем на освітянській ниві України стали мандрівні дяки-вчителі. Вони

 

9

ходили по містечках і селах, навчали дітей при церквах або у приватних садибах. Деякі займалися цією справою все життя.

Що стосується духовного життя, то значний вплив мали монастирі, яких у XVII – XVIII ст. на Сумщині було досить багато. Одним з найдавніших серед них є Молчанський монастир у Путивлі. Його виникнення пов’язане з так званою Молчанською (Софронієвою) пустинню, яка знаходилася біля болота Молче на Чудній горі, за двадцять верст на схід від Путивля. У XVII – XVIII ст. у Путивлі діяли ще 3 монастирі, час заснування яких точно невідомий: Борисо – Глібський, Спасо – Преображенський і Дівочий Свято – Духівський. На Сумщині існував ще цілий ряд монастирів: охтирський Троїцький, сумські Успенський і Дівочий Предтечів, миропільський Миколаївський, гамаліївський Харлампіївський, Петропавлівський у Будищах (під Глуховом), Михайлівська Предтечева і Глинська пустині. Монастирі були не тільки релігійними центрами, а й культурними. В них, зокрема, формувалися бібліотеки.

Що стосується мистецтва, то починаючи із  XVIII ст. музична підготовка завжди була складовою частиною навчально – виховного процесу в Україні. Дітей навчали співу в церковно – парафіяльних школах, музика входила до навчальних програм колегіумів і Києво-Могилянської академії. Музикальність українців була відома в Росії. Ось чому до царського двору і патріарших палат набирали співаків саме з України.  Цілком закономірно, що саме в Україні, в її столиці Глухові, виникла перша в Російській імперії музично – вокальна школа.

Навчання хлопців співу перед відправкою їх до столиці проводилося і до офіційного відкриття школи. Про це, зокрема, свідчить лист Д.Апостола 1728 р. до Петербурга, в якому він говорить, що важко знаходити співаків, одразу здатних до хорового співу, і додає:« Однако надеюсь, когда обучатся, то до спевания будут не неугодны». Більшість випускників Глухівської школи відправлялися в Петербург до придворної капели, інші залишалися на батьківщині і брали участь у дальшому розвитку та піднесенні української музичної культури. Серед вихованців школи – співаки А.Васильєв, М.Григор’єв, Г.Данилов, Ю.Кричевський, П.Русанович, Г.Федорів, а також співак і збирач фольклору В.Трутовський, укладач першої друкованої збірки народних пісень з нотами.

Професіоналізм і народна творчість поєднувалися в розвиткові живопису і декоративно – вжиткового мистецтва Сумщини. Представником професійного живопису був уродженець м. Ромни Григорій Стеценко. Навчався, очевидно, у золотаря (ювеліра) і живописця Атовича, який у кінці XVII – XVIII ст. мешкав у Ромнах. На Сумщині Стеценко створив ряд відомих творів, зокрема ікону «Роменська мадонна», портрети О. і К. Розумовських, Н.Розумовської, оформив концертний зал у Глухівському палаці Розумовських. З ім’ям Г.Стеценка пов’язують декоративне оздоблення і створення ікон для церков Воскресіння Христа (1748 р.)

У Глухові народився відомий живописець Антон Лосенко, який з  1744 р. мешкав у Петербурзі, навчався в майстерні російського художника І.Аргунова. Продовжував навчання у Петербурзькій Академії Мистецтв, а також у Парижі і Ризі. Лосенко – автор цілого ряду картин на історичні та міфологічні теми («Володимир перед Рогнідою», «Прощання Гектора з Андромахою», «Жертвопринесення Авраама», «Зевс і Фетіда»  та ін.) і портретів діячів російської культури (І.Шувалова, О.Сумарокова, Ф. Волкова). Він вважається основоположником історичного живопису в російській культурі.

Народна творчість яскраво проявлялася в килимовому виробництві, ткацтві, художніх вишивках, у кераміці. В сумському, Охтирському і Лебединському повітах виготовляли килими, прикрашені рослинним і геометричним орнаментом. Лебединський та Охтирський повіти славилися плахтами.

Як і по всій Україні, серед народу найбільш популярним був вертеп. Український ляльковий театр з’явився на початку XVII  і особливо поширився у XVIII ст.    Активними його поширювачами ставали вихованці Києво-Могилянської академії, натхненні ідеями Г.Сковороди та мандрівних дяків.

 

10

Вистави поділялися на дві групи : релігійні та світські (трагічні та комічні). Сюжетами релігійних вистав найчастіше були різдвяні свята. А постійним героєм світських – запорожець.

Поряд з вертепом починає поширюватися професійний театр. У Глухові гастролювали російські та іноземні артисти, зокрема у 1731 р. – « комедіанти польського короля». У XVIII ст.  при гетьманському дворі був створений стаціонарний театр, у якому виступали приїжджі, а також місцеві артисти з козаків, кріпосних селян та міщан. Ставили п’єси, балет і оперу. Оформляв вистави художник Стеценко. В Хотіні у князя М.Голіцина існували театр, хор та оркестр із кріпаків.

Вчитель. Ще ж мені хотілося звернути вашу увагу на  образотворче мистецтво. Як ви думаєте, кого найбільше зображали художники на своїх картинах? (відповіді учнів) Правильно, це козаків, гетьманів. Прошу вас поглянути на  оці два портрети невідомих художників.  Вони знаходяться у  колекції Сумського обласного художнього музею ім. Н.Онацького і датуються XVIII століттям. На  них зображені Юрій Хмельницький та Данило Апостол

Підсумок. Учні вибірково записують прочитане

ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу

1). Заключний етап гри «Знаю – не знаю»

1. Чи знаєте ви, що Сумщина була ареною важливих подій у Північній війні?
2. Чи знаєте ви, хто були  найбільшими землевласниками у Слобідській Україні?
3. Чи знаєте ви, які населені пункти Лебединщини пов’язані з іменем Петра І?
4. Чи знаєте ви, що в Лебедині є могила, в якій поховані закатовані у 1708 році козаки?
5. Чи знаєте ви, до якого полку  входила Лебединська сотня?
6. Чи знаєте ви, що Т.Г Шевченко згадував у своєму творі події, які  відбувалися на території нашого краю в роки Північної війни?
7. Чи знаєте ви, яка зернова культура була найпопулярніша на Сумщині??
8. Чи знаєте ви, що таке гуральництво?
9. Чи знаєте ви, які основні категорії населення проживали на території Сумщини у першій половині  XVIII століття?
10. Чи знаєте ви, що обов’язково відкривалося в новозбудованих містах при церквах ?
11. Чи знаєте ви,  звідки походить назва Молчанської пустині?
12. Чи знаєте ви, до складу якої держави входили землі нинішньої Сумської області?
13. Чи знаєте ви, що саме на території нашого краю була заснована перша в Російській імперії музично – вокальна школа?

Перевірка, хто з учні скільки дав відповідей «знаю» і вибірково дають відповіді на запитання.

2). Оцінювання  знань та активності учнів

3). Домашнє завдання

- На наступному уроці по рідному краю, ми будемо вивчати Сумщину у  другій половині XVIII століття. Працювати ви також будете в  парах.  Зараз ми сформуємо нові пари за допомогою картинок.  Кожен з вас отримає половинки, вам треба знайти  другу половинку. (Складають картинки). Ось такі пари будуть на наступний урок. А тепер кожна пара вибере собі завдання на наступний урок. (Витягують  по черзі завдання)

4). Підсумок уроку

- Дорогі учні, ось і перегорнули ми чергову сторінку з історії рідного краю. Хочу звернути вашу увагу на слова Володимира Сосюри (читаю) і хочу вам ще раз наголосити, що ви повинні  завжди пам’ятати про ту землю, на якій ви народилися і не лише, коли  вам добре і коли край процвітає, а й тоді, коли рідна земля потребує допомоги чи порятунку. А слові Шкрумеляка ( читаю)  стануть девізом, який ви пронесете в серці протягом всього вашого життя.