Конспект уроку-роздуму "Літературно-музична композиція «Світ, який покидають ангели»

Про матеріал
Конспект уроку-роздуму Літературно-музична композиція «Світ, який покидають ангели».Тема: Допомогти розкрити ідеї твору, художні засоби їх досягнень, паралелі з іншими творами.Мета: 1.Сприяти розвитку вміння висловлювати власну думку і знаходити підтвердження їй в тексті твору. 2.Змусити задуматися над необхідністю високої духовності та моралі для збереження людства. 3.Розвивати здатність оцінювати людину за її розум, позицію, внутрішній зміст. Урок проводиться у формі діалогу вчителя та учнів
Перегляд файлу

Літературно-музична композиція «Світ, який покидають ангели»

(за твором Ґ. Ґ. Маркеса «Стариган з крилами», 11 клас) – урок - роздум

Тема: Допомогти розкрити ідеї твору, художні засоби їх досягнень, паралелі з іншими творами.

Мета:

  1. Сприяти розвитку вміння висловлювати власну думку і знаходити підтвердження їй в тексті твору.
  2. Змусити задуматися над необхідністю високої духовності та моралі для збереження людства.
  3. Розвивати здатність оцінювати людину за її розум, позицію, внутрішній зміст.

Урок проводиться у формі діалогу вчителя та учнів

I Мотиваційний етап

Вчитель Квасюк Марія Ярославівна читає свій вірш “ Сонечко, підсніжники весна…”

Вірш «Сонечко, підсніжники, весна...»

 

Сонечко, підсніжники, весна.

Торішнє листя, що зосталося на клумбах,

Тепер для нас не осінь золота.

Поблякло, посіріло і віджило,

Дощі осінні до землі його прибили,

Зима іскристо-біла затулила,

Але не вберегла його краси.

Сніг щез,

Воно у поросі, як килим,

Затоптаний і часом, й чобітьми.

Це листя, восени таке нам миле,

Вже не потрібне молодій траві.

 

1. Сонце вже заглядає у вікно, зелена трава показується з-під снігу, повітря м’яке, прозоре, пахне весною.

Все виблискує кольорами, приємно лоскоче ніздрі та звучить.

II Етап цілевизначення

2. Чому усього цього немає в селищі з оповідання Маркеса «Стариган з крилами»?

«Дощ не вщухав уже третю добу, і з напівзатопленого подвір’я краби весь час повзли до будинку: Пелайо тільки те й робив, що знищував їх, а на світанку йому довелося винести і викинути в море цілий кошик цих істот. У дитини всю ніч був жар, і Пелайо з дружиною подумали, що то в неї від смороду крабів.

З вівторка світ став похмурим, небо й море були однаково попелястого кольору, а пісок на березі виблискував ночами, мов світлячки. Уранці небо стало зовсім тьмяним»

 

3. Світ безколірний, сірий, безрадісний, наче в ньому не народжувався Христос, не страждав за нас і не воскресав ради нас. Тільки в одному реченні «перші промені грудневого сонця» на мить розвідають морок, і тільки, покидаючи селище, старий почав наспівувати пісні давніх мандрівників.

Під кінець ⅩⅩ століття людство втратило щирість, теплоту, почуття, гармонію, душевність та єдність з природою.

4. В оповіданні нема й натяку на патріотизм, батьківщину, герої залишилися в середині століття, хоча їх «не там весна зустріла».

III Етап опрацювання теми

5. Проте, стривайте! Здається і тут появилася надія на зміни, бо ж недарма з’явився ангел – провідник божої волі, розпорядник, охоронець всього живого.

 

6. Та чи так це? Чи схожий він на ангела?

«… В глибині подвір’я щось ворушиться й стогне. Підійшовши ближче, він побачив, що це старенький дід, який упав обличчям у грязюку, борсається там, але не може підвестися, бо йому заважають великі крила.

Наляканий цим страховиськом, Пелайо побіг по свою дружину Елісенду, яка саме ставила компреси своїй хворій дитині, й привів її на подвір’я. Обоє з німим заціпенінням дивилися на старого. Він був одягнений, як жебрак, череп його був лисий, як коліно, рот беззубий, як у старезного діда, великі пташині крила, обскубані та брудні, лежали в болоті, і все це разом надавало йому кумедного й неприродного вигляду…»

 

7. А яким ви собі уявляєте цих неземних істот?

Окремі відповіді:

   Пухкенька дитина, ніжна, невинна, з крильцями…

   Добра, розумна, людина, щира, сердечна, завжди заспокоїть і допоможе.

   Дівчина, з крилами, гарна та мила.

   Кохана, з нею завжди хочеться бути, її приємно бачити, у неї немає недоліків, і тому вона ангел.

   Маленький хлопчик в біло-сніжній рясі з голубиними крилами.

   Це невидима істота, яку не всі бачать.

 

8. Тоді, можливо, в селище прилетів не ангел, адже:

   Мова незрозуміла, не латина;

   Тхне від нього болотом, велике пір’я посічене земними вітрами, нічого в жалюгідній зовнішності старого не свідчить про велич і гідність ангела;

   Та й крила мають літак, яструб, отож це атрибут не тільки ангелів

Крила мрія, та що б сталося, якби це мрія здійснилася.

 

9. Вірш Івана Драча про Кирилові крила.

Через ліс-переліс через море навкіс

Новий рік для людей подарунки ніс:
Кому — шапку смушеву,
Кому — люльку дешеву,
Кому — модерні кастети,
Кому — фотонні ракети,
Кому — солі до бараболі,
Кому — три сноби вітру в полі,
Кому — пушок на рило,
А дядькові Кирилові — крила.

Був день як день, і раптом — непорядок,
Куфайку з-під лопаток як ножом прошило.
Пробивши вату, за ряхтіли радо,
На сонці закипіли сині крила.
Голодні небом, випростались туго,

Ковтали з неба синє мерехтіння,
А в дядька в серпі — туга,
А в дядька в серці — тіні.

К и р и л о

Кому — долю багряну,
Кому — сонце з туману,
Кому — перса дівочі,
Кому — смерть серед ночі,
Щоб тебе доля побила,
А Кирилові, прости Господи, крила!

А в т о р. Жінка голосила.

 

Ж і н к а

Люди як люди,

їм доля губи змастила.
Кому — валянки,
Кому — мед од простуди,
Кому — жом у господу,
А цьому гаспиду,
Прости Господи,— крила?!

А в т о р

Так Кирило до тями брів,
І, щоб мати якусь свободу,
Сокиру бруском задобрив,
І крила обтяв об колоду.

Та коли захлинались сичі,
Насміхалися зорі з Кирила,
І, пробивши сорочку вночі,
Знов кипіли пружинисті крила.
Так Кирило з сокирою жив,
На крилах навіть розжився —
Крилами хату вшив,
Крилами обгородився.
А ті крила розкрали поети,
Щоб їх муза була небезкрила,
На ті крила молились естети,
І снилося небо порубаним крилам.

К и р и л о

Кому — нові ворота,
Кому — ширшого рота,
Кому — сонце в кишеню,
Кому — дулю дешеву,
Щоб тебе доля побила,
А Кирилові — не пощастить же
отак чоловікові! — крила.

 

10. Як сучасна людина реагуватиме на диво?

Для одного це лише видовище; другий не йме віри очам, хоч і намагатиметься пояснити це явище, а загалом диво виявляється зайвим у буденному житті. Крила заважають, з ними незручно, бо люди звикли до безкрилого, обивательського життя, без високої мети, без бажання реалізувати себе і свої здібності, без відчуття єдності з Богом. Недарма тут нема діалогу, взаєморозуміння. Всі мовчать, щось роблять, щоб розважитися, вижити, збагатіти.

 

11. Ось і ангел, що прибув з невідомою місією, абсолютно не цікавиться людьми, чудеса, які він робить, зовсім не такі, які від нього чекають. Його бездіяльність може здатися дивною, але в цьому криється головний філософсько-етичний сенс оповідання, що стає зрозумілим, якщо спробувати знайти пояснення цій бездіяльності.

Люди, які оточують ангела, настільки поринули в буденність, що навіть не заслуговують на покарання (про нагороду взагалі не йдеться).

Не лише посланця вищих сил, а й живу істоту, рівну собі не бачать вони в янголі, але роблять це швидше через душевну обмеженість, ніж зі злої волі, якої також нема.

 

12. Напевно, люди не варті дива, тому

«у випадку із сліпим, до якого не повернувся зір, зате в нього виросли три нових зуби, або у випадку з паралітиком, що так і не почав ходити, але раптом виграв у лотерею великі гроші, чи з прокаженим, у якого на уражених хворобою місцях виросли соняшники. Ці чудеса, схожі більше на жарт».

 

13. Хіба церемоняться з недостойними, а світ такий, наче в ньому люди комахи, а тому з «висоти» свого зросту не можуть помітити красу та величі, бо, тільки піднявшись над ними на крилах духовності, можна вгледіти прекрасне.

 

14. Нам більше до вподоби ангел, про якого думає і пише Галина Британ.

Учень читає вірш «Діалог з ангелом»

– Мій ангеле, ти завжди поруч йдеш,
Навчи мене дорогу обирати…
– Усі дороги – дар тобі з небес,
Довірся серцю, – серцю краще знати…
 

– Мій ангеле, а що коли болить?
Як ноги зранені і покидають сили?
– Упевнено тримайся за блакить,
Тоді я подарую тобі крила…

– Мій ангеле, а що як прийде страх?
Тоді ні йти мені, ані летіти…
– До мене притулися в молитвах,
Страхи розвіються, то вітер, просто вітер…

– Мій ангеле, як легко стало йти,
Нема страху́, ні сумніву, ні болю…
– Ти говори зі мною, говори,
Я тут, я обіймаю твою долю…

15. З іншим ангелом люди чинять жорстоко, людей нищить жорстокість

Віруючі труїли янгола смородом свічок, обскубували крила, а невіруючі кидали в нього камінням. Стариган мерз у курнику, і навіть отець Ґонзаґа не шкодує його, бо бачить у ньому суперника.

 

16. Ви звинувачуєте людей - жителів цього селища? А якщо б у вас в домі з'явився ангел: на кухні, у вітальні, на городі. Чи раді ви би були? Адже він би зобов'язував, контролював, нагадував. Це як камера спостереження. Краще було б, якби він в усьому допомагав і був невидимим.

 

17. Ангел - стариган, тобто він застарів, несучасний, незрозумілий. Він негарний, про такого не мріють, такого не очікують.

 

18. Розкажу те, що почула від священика. Господар-бідняк запросив у гості самого Бога, чекав на нього, але прийшов жебрак. Бідняк посадив його за стіл, щедро почастував. З того часу життя в його домі покращилося.

 

А от багач, чекаючи замість Господа на жебрака, прогнав з дому бідну сироту, бо не було в ньому ні щирості ні доброти.

 

19. Що робить Пелайо?

«цілий вечір не спускав зі старого очей, а перед тим, як лягти спати, витяг його з грязюки й замкнув у дротяному курнику».

Це ж треба бути таким неспівчутливим, байдужим до інших, аби не тривожити себе, не порушувати власний комфорт та спокій. Для чого зайві клопоти?

 

 

20. Суспільство хворе також:

«Прийшли з надією видужати химерні хворі: жінка, яка з дитинства лічила удари серця, і їй уже бракувало для цього цифр; нещасний чоловік, якому заважав спати шум зірок; сновида, який прокидався вночі й ламав усе, що робив удень, та багато інших, хвороби яких були не такі серйозні».

 

21. Гротеск? Іронія? Так.

Та що може бути гіршим, як не спати, бо лічиш удари серця, це справді серйозно, а нищити створене жахливо.

 

22. Парадоксальні прагнення людей селища:

  1. Зробити ангела генералом, який, напевно, виграв би всі війни!
  2. Вивести рід крилатих людей, які підкорили б всесвіт

 

23. Обурює!

Дівчину, яка через непослух

«ще зовсім молодою, вона втекла без дозволу батьків на танці, а коли поверталася лісом додому, гучний грім прокотився небом, і воно розкололось на дві половини, із щілини вилетіла блискавка і обернула її на павука».

 

24. Кульмінація три речення, в кращому випадку дивні.

  1. «на вікна поставили залізні ґрати, щоб не залітали ангели»
  2. «Елісенда у відчаї плакала і бідкалась, що їй уже несила жити в цьому пеклі, повному ангелів».
  3. «Елісенда полегшено зітхнула. Вона ще довго дивилася вслід ангелові, який нарешті забрався від них і полетів у бік моря, перетворившись на маленьку чорну цятку».

25. Чого прилетів ангел? Чи змінилися люди? Запитання виникають одне за одним. Відповіді неоднозначні.

Можливо:

          -Він заблукав у галактиках, не туди потрапив.

          -Cказано; ангели безтілесні, в оповіданні старого і некрасивого сусідка називає ангелом, може такого і варті люди. Він і так надто терплячий.

          -Люди не змінилися. Хіба міг хто подумати, що у 21 столітті розпочнеться війна. Жах,смерть,каліцтво, відсутні логіка та гармонія.

 

26. Твір символічний. Небеса вічні та справедливі, наближається новий потоп, врятувати від якого може ангел совість; прагматики не цінують духовне та високе, хоча саме поява старигана покращує їх добробут. Натовп жорстокий, а сусіди егоїсти, та й все селище модель людства. Оповідання попередження, засторога, людство втрачає духовність.

Можливо:

27. А що це означає втратити духовність?

 

28. Мені здається, що твір про старих-престарих людей, вони такі, як цей ангел, тільки без крил, їм не втекти від своїх дітей або з притулків, вони не можуть відновити втрачене здоров'я. Їм завжди бути приниженими і зайвими, вже непотрібними.

   Антикваріатом (при умові, якщо є гроші в банку)

   Або простим надбитим глиняним глечиком (якщо є тільки мізерна пенсія)

 

29. Несолодко нашим талановитим серед тих, хто їх не розуміє, серед обивателів.

 

30. Із додатку ІІ завдання

31. Вчитель Квасюк Марія Ярославівна читає свої вірші

 

Вірш «Це було тільки вчора»

 

Сніжинки не кружляють, не літають,

Тихо на землю опускають

Свої тільця

Тендітні, ефемерні.

«Як романтично,»

Промовляє.

Доєднуюсь,

Бо теж отак гадаю.

Якщо на серці

Є якась крижина,

То поступово тане і зникає

 

У вас, в Сибірі, у Рязані?

Що? Немає?

Цієї предкової краси.

Її…

Багатств не вистачає?

 

Планету кров’ю заливає

Москва

А, може, у галактиках безмежних

Вона «Земля»

Одна.

 

Вірш «Після… або вслід за Відою Огнєнович»

 

Сидить в човні старенький дід,

Дунай тихенько котить хвилі.

Сюди приходить чоловік щодня,

Дрімає, згадує… дві-три години…

Тягнути сіть, гребти не може, бо старий.
Котить Дунай води невпинно…

І сіре дно, і голубі вершини

Ввижаються рибалці в напівснах,

І всесвіт розлітається по швах,

А він його збирає по краплинах…

Міх спогадів та роздумів несе,

Коли додому повертається.

P.S.

Минає темна-темна ніч.

Людина згадує і кається.

Світліє надворі та розвидняється.

P.S.

А каяття? Це ж ясна річ:

Без нього рідко що трапляється,

Потім світліє, розвидняється…

А щоби зовсім? Та без каяття?

Це був би Рай. А не земля.

 

32. Дорослі знають про цю розмову, а діти, можливо, й не чули.

 

До людини звернувся ангел:

- Хочеш, я покажу тобі твоє життя?

- Хочу, сказав чоловік.

Ангел підняв його над землею і чоловік побачив своє життя і дві пари слідів, що йдуть поруч.

- Хто це поруч зі мною?

- Це я, - каже ангел, - Я супроводжую тебе все твоє життя.

- А чому іноді залишається тільки одна пара слідів?

- А це найважчі періоди твого життя- відповів ангел.

- І що ж, ти кидав мене в найважчі хвилини? Як ти міг мене залишити?

- Обурено запитував чоловік.

- Ні, це я ніс тебе на руках, тихо відповів ангел

 

33. Рефлексивно-оцінювальні етап.

Запитання до учнів

  1. Для чого ми вивчаємо цей твір?

   Для того,щоб попередити людство про загрозу бездуховності та меркантильності.

   Щоб пробудити милосердя,співчуття.

   Навчити цінувати людей за вчинки , за позицію, за ставлення до інших.

  1. З яким настроєм виходимо з уроку?

   Нарешті зрозумів!

   Урок був потрібен мені.

   Необхідно поважати старших людей, розуміти їхні потреби.

  1. Які висновки для себе ви зробили?

   Буду добрим.

   Зрозумію іншого.

   Прийду на допомогу

                                                      Додаток

I Впродовж уроку вчитель імпровізує. На відповідному етапі учні складають сенкани, щоб пояснити , чому пригода трапилася з Пелайо та Елісендою.

 

1 Елісенда.

2 Втомлена , роздратована.

3 Придумує, ініціює, сердиться.

4 Жінка плаче , бідкається. Пекло

5 Меркантильність.

 

1 Пелайо

2 Виконавчий, байдужий.

3 Працює, підкоряється, мовчить.

4 Чоловік не звик думати.

5 Німота.

 

II Вчитель пропонує учням (визначає сам, коли)

а)намалювати ілюстрації;

б)скласти запитання;

в)підібрати до теми пісню і заспівати її;

г)змайструвати річ, яка використовується в оповіданні (завдання дається заздалегідь);

д)написати чотиривірш або невелику статтю.

Дякую за те , що прочитали.

docx
Додано
13 лютого
Переглядів
58
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку