Доба Просвітництва. Просві́тництво — широка ідейна течія, яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення у другій половині XVII —XVIII століття. Представники цієї течії: вчені, філософи, письменники, митці — вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права. Несправедливість та поневолення, які панують у суспільстві, вони вважали наслідком накинутих можновладцями законів, релігійних заборон та нестачі справжніх знань. Своїм завданням вільнодумці проголошували утвердження свободи, розвиток природних здібностей кожного, громадянське виховання та поширення освіти. XVIII століття називають також Добою розуму, адже разом із ідеями Просвітництва утверджувалася віра в силу знань та можливість розумного облаштування громадського життя. Саме в цей час виникла й ідея поступу — тобто послідовного розвитку людства через здобуття нових знань, вдосконалення суспільного ладу та покращення умов життя[1]. Просвітники мали широкий світогляд, в якому виділялася концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності людини, критика церкви, патріотизм, утвердження самосвідомості й самооцінки особи. Цим просвітники відрізняються від просвітителів, якими є всі носії освіти і прогресу. Просвітництво з'явилося практично одночасно в країнах Західної Європи: Британії, Франції, Нідерландах, Німеччині, Італії, Іспанії, Португалії, але швидко поширилося у всій Європі, включно з Річчю Посполитою і Російською імперією. Велику роль в його становленні відіграв швидкий розвиток природознавства та книгодрукування.
Центральна постать німецького Просвітництва — Готгольд Лессінг (1729—1781), теоретик мистецтва, поет і драматург, театральний критик, який створив тираноборчу трагедію «Емілія Галотті». Першим переклав твори Лессінга українською мовою Іван Франко. До покоління старших просвітників належав філософ і письменник Йоганн Готфрід Гердер (1744—1803). Гердер підкреслював роль почуттів у житті людей та стверджував самобутність національної культури та мови. Його основний твір «Ідеї до філософії історії людства» (1784—1791) став першою ґрунтовною класичною працею, з якою Німеччина вийшла на арену світової історико-філософської думки. У формуванні ідей Просвітництва важливу роль відіграв видатний німецький філософ Іммануїл Кант (1724—1804), який вважається родоначальником німецької класичної філософії. Канту належить вислів: «Дві речі наповнюють душу все новим та зростаючим захопленням і благоговінням, щочастіше і щотриваліше я про них розмірковую: зоряне небо наді мною і моральний закон у мені».
Доба Просвітництва в Німеччині закінчилася, як і всюди в Європі, подіями Великої французької революції. Останнім відблиском Просвітництва був час, коли Гете, Шиллер і Гердер намагалися протиставити соціально-політичним потрясінням ідею художнього виховання і морального вдосконалення людини. Завдяки їхнім зусиллям в економічно відсталій Німеччині відбулася потужна інтелектуальна революція. Велика французька революція ознаменувала кінець сподіванням на перебудову суспільства на розумних засадах, однак ідеї Просвітництва вплинули на формулювання важливих документів епохи: Декларації прав людини і громадянина, Декларації незалежності, Конституції США, польської Конституції 3 травня 1791 року.
Література і культура. Доба Просвітництва була часом взаємодії національних літератур та культур. Так утворювалася спочатку єдина європейська, а потім і всесвітня література. Великий німецький просвітник Иоганн Вольфганг Гете, підсумовуючи культурний розвиток XVIII ст., сказав: «Зараз ми вступаємо в епоху світової літератури». Німецьке просвітництво залишило майбутнім епохам небувалий пам’ятник — трагедію Гете «Фауст», унікальний твір, де порушено вічні філософські питання поряд із науково-соціальними проблемами свого часу.
Йоганн Вольфганг Гете (1749 – 1832 )Віхи життя. Йоганн Вольфганг Гете народився 28 серпня 1749 у Франкфурті-на-Майні. Батько його був юристом, мав чин імперського радника, мати була знатною дворянкою. Йоганн рано почав читати, до семи років вже знав латинь і грецький. У 16 років Гете вирушає в Лейпцизький університет, на юридичний факультет. Навчання на юриста його не привернула, провідним інтересом Гете була література і мистецтво, і незабаром він їде додому. Потім він стає студентом Страсбурзького університету. Там, в силу своєї допитливості, Гете захоплюється медициною, багато читає, вивчає природничі науки. У 1769 році Гете видає першу книгу своїх віршів. Незабаром він стає одним з ідеологів літературного руху «Буря і натиск», що став популярним у Німеччині, яке вважало головним завданням автора створення в образі героя вольової, сильної особистості. У 1771 році Гете закінчив університет і отримав диплом доктора права. З 1771 по 1775 роки Йоганн Гете займається юридичною практикою. У той же час він видає свої твори: роман «Страждання молодого Вертера» (1772), історичну драму «Гец фон Берліхінген» (1773). У листопада 1775 року Гете приїжджає в Веймар за запрошенням герцога Карла серпня, де стає одним з його керівників. У Веймарі Гете знайомиться з Ф. Шиллера, що в підсумку виявилося плідним для розвитку німецької літератури. Йоганн Гете не любив великосвітських прийомів, ніколи не був ні в Парижі, ні в Лондоні. Його дружиною стала не дворянська особа, а звичайна квіткарка Христіана Вульпіус. У 1795 — 1796 роках Гете пише роман «Роки навчання Вільгельма Мейстера». У 1808 році виходить перша частина трагедії «Фауст» — вершини творчості Гете. Над її продовженням Йоганн Гете працював до кінця свого життя. Разом з тим Гете був не тільки великим письменником і поетом, а й натуралістом. Їм було виконано ряд робіт з порівняльної морфології рослин і тварин, по фізиці, геології і мінералогії, медицині. Помер Йоганн Вольфганг Гете 22 березня 1832 року. Він увійшов в історію як найбільший поет і універсальний геній німецької літератури.
Історія створення трагедії " Фауст "Траге́дія (грец. tragoedia, буквально: козлина пісня) — твір, який ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, що прагне максимально втілити свій творчий потенціал, з об'єктивною неможливістю його реалізації.Історія написання “Фауста” Гете досить цікава, адже письменник писав її з 1774 по 1831. Трагедія є найбільш відомою історією життя реального середньовічного персонажа – героя німецьких міфів і переказів доктора Йоганна Фауст. Фігура Йоганна Георга Фауста, реально жившого в 16 столітті в Німеччині доктора, цікавила багатьох поетів і письменників протягом довгих століть. Відомі численні народні легенди і перекази, які описують життя і діяння цього чорнокнижника, а також десятки романів, поем, п’єс і сценаріїв.Ідея написання «Фауста» прийшла до двадцятирічного Гете на самому початку 70-х рр. 18 ст .. Але на те, щоб завершити шедевр, у поета пішло більше 50 років. Воістину, над цією трагедією автор працював протягом практично всього свого життя, що саме по собі надає цьому творові значимість, як для самого поета, так і для всієї літератури в
У період з 1774 по 1775 рр. Гете пише твір «Прафаусте», де герой представлений бунтарем, бажаючим осягнути таємниці природи. У 1790 р «Фауст» видається у формі «уривка», а в 1806 Гете закінчує роботу над 1-ою частиною, яку публікують у 1808 р. Першій частині притаманні уривчастість, чіткість, вона розбита на цілком самодостатні сцени, в той час як друга буде сама композиційно являти собою єдине ціле. Через 17 років поет приймається за другу частину трагедії. Тут Гете розмірковує про філософію, політику, естетику, природничі науки, що робить цю частину досить непростий для сприйняття непідготовленим читачем. У цій частині дана своєрідна картина життя сучасного поетові суспільства, показано зв’язок сьогодення і минулого. У 1826 Гете закінчує роботу над епізодом «Олена», розпочатому ще в 1799 р. А в 1830 пише «Класичну Вальпургієву ніч». В середині липня 1831, за рік до своєї смерті, поет завершує написання цього значимого для всесвітньої літератури твору. Потім великий поет Німеччини запечатує рукопис в конверт і заповідає відкрити його і опублікувати трагедію тільки після своєї смерті, що й було зроблено невдовзі: в 1832 друга частина виходить в 41-му томі Зібрання Творів. Цікавий той факт, що в трагедії Гете доктор Фауст носить ім’я Генріх, а не Йоганн, як його реальни
Особливості композиції трагедії " Фауст "У своєму завершеному вигляді твір складається з «Присвяти», «Театрального вступу», «Прологу на небі» та двох частин. Першу частину закінчено 1806 року, другу — 1831. Трагедія має 2 прологи. Перший із них — «Пролог у театрі» — бесіда поета, актора і директора. Троє співбесідників — це ніби три сторони особистості автора. Поет мріє про високу мету; актор закликає сміливіше черпати сюжети із самого життя, щоб оволодіти серцями людей; директор — діловий, практичний — тверезо оцінює дійсність, від розмов кличе до справи, до реального втілення на сцені високих поетичних задумів. Другий пролог — «Пролог на небі». У ньому беруть участь Бог, архангели Рафаїл, Михаїл, Гавриїл, згодом — Мефістофель. Цей пролог відкривається гімном могутній природі, вічному руху і вічній гармонії, гімном Сонцю і Землі, а завершується суперечкою Бога та Мефістофеля стосовно сутності людини.
Короткий зміст. У першій частині твору розкривається історія кохання Фауста і юної городянки Маргарити (Ґретхен). Закохані цілком покладаються на природу. Для Фауста природа, кохання, щастя, Бог — нероздільні. Але природа не лише велична і прекрасна, вона суперечлива і таємнича. Щасливе і прекрасне кохання закінчується трагічно. Друга частина твору схожа на мандри чудесними островами. Фауст, живучи вдруге, намагається осягнути нове й дивне для нього життя і взяти в ньому посильну участь. Проживши друге життя, Фауст підбиває його підсумок. Він пересвідчився в найвищій цінності реального буття і діяльності життя людини та розуміє, що мусить передати пізнану істину нащадкам, тобто втілити її, побудувавши місто. Фауст також зрозумів, що людину виправдовують висока мета, невтомна праця, активність душі й довічна боротьба за життя і волю. Фауст отримує на небі повне прощення.
Теорія літератури. Худо́жній о́браз — особлива форма естетичного освоєння світу, за якої зберігається його предметно-чуттєвий характер та його цілісність. Класифікація образів за об'єктом змалюванняобрази-персонажіобрази-пейзажі (картина літнього поля в новелі «Intermezzo»)образи-речі (мотовило у повісті «Кайдашева сім'я»)образи-емоції (Моя втома у новелі «Intermezzo»)образи-поняття (ганьба, честь…)образи-події (розгортання конфліктів у творі)образ-інтер'єробраз-символ (Україна, доля у Т. Шевченко)образ-алегорія. Класифікація образів за способом творення і сприйняттяслуховізоровідотиковісмаковізапахові
Питання для самоконтролю1. Поясніть, що дало поштовх зародженню Просвітництва. Яка його головна ідея?2. Прокоментуйте особливості культури доби Просвітництва.3. Проаналізуйте, у чому полягають здобутки доби Просвітництва.4. Розкрийте вплив німецького Просвітництва на розвиток Європи5. Що вразило вас в особистості Гете ? Коротко охарактеризуйте його творчий шлях .6. Назвіть джерела , з яких Гете запозичив сюжет " Фауста ".7. Що ви можете сказати про особливості композиції трагедії " Фауст " ?8. Дайте визначення поняттям " трагедія ", " художній образ ".
Використані джерела. Зарубіжна література.11 клас ( рівень стандарту ): міні-конспекти уроків до підручника В. В. Паращич ,Г.Є. Фефілової, М. В. Коновалової .- Харків : Вид-во " Ранок " 2019 Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Кадоб’янськаhttps://dovidka.biz.uа. Https://youtu.be/d. RXAxn1 YQfo. Вікіпедія