Конспект уроку розвитку зв’язного мовлення для1 класу «Рости, вербичко!»

 

 

 

 

 

Урок розвитку зв’язного мовлення

1 клас

«Рости, вербичко!»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема: Рости, вербичко!

Мета: Дати дітям уявлення про звичайну вербу. Вчитись спостерігати за явищами природи, виділяти ознаки, встановлювати їх взаємозв’язки, розвивати уяву, фантазію, збагачувати лексику образними словами. Виховувати любов до природи.

Обладнання: Дошка оформлена як текстово - ілюстративна опора. Праворуч розміщена виставка ілюстративних поезій Т. Г. Шевченка, малюнки дітей на тему (Рости, вербичко!), аплікації. Ліворуч написані опорні словосполучення. Аудіозапис  “Стоїть гора високая”.

Хід уроку

І. Організація учнів до уроку. Емоційне налаштування на урок.

Вчитель .

Діти, сьогодні до вас на урок прийшло багато гостей. Давайте гарно привітаємось.

Подивіться на мене «спіймайте» мою посмішку і «прикрасьте» нею своє обличчя.

 (Чути стукіт із казкової хатки).

- Ой, до нас ще хтось проситься на урок. Ану давайте подивимось.

(Входить маленька дівчинка у вбранні вербички).

Дівчинка – вербичка.

Знов вербичкою рясно

Розшумілась весна.

Заспівала, задзвеніла

Та й спокою вже нема.

Розквітають в луках квіти,

Зеленіють в лісі віти

Все зелене, молоде

 За весною літо йде!

Скільки дзвону навесні,

Линуть співи голосні

Під ясним промінням сонця

Гнеться гілочка верби.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Вчитель.

- Хто ж це до нас завітав в гості?

Діти.

 - Вербичка.

Вчитель.

 - А ми ходили до вербички в гості?

Діти.

Так, ми ходили на екскурсію у наш чарівний куточок природи. Там ми бачили вербу, вербові котики.

Пригадайте, будь ласка,що нового ви дізналися про цю рослину?

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

Вчитель.

 - Ми вже багато чого дізнались про вербу, а на сьогоднішньому уроці перед нами стоїть завдання поглибити свої знання про цю чудову рослину. Спробуємо написати текст про вербу.

Любі , діти, я бажаю вам удачі, бо з маленької удачі починається великий успіх.

Розповідь про вербу.

Верба на Україні в пошані здавна. Ще в давніх слов’ян вона вважалась деревом священним, символ безперервності і постійності життя. До наших днів зберігся звичай: у Вербну неділю освячувати і роздавати лозу, легенько нею бити дітей і примовляти:

Будь великий, як верба,

А здоровий, як вода,

А багатий, як земля!

- Чим не прислужилась нашому народові верба? Навіть важко уявити українське село без цих одвічних супутників. Вербником обсаджували дороги, ставки, береги річок.

Не випадково навіть у піснях ідеться про звичаї висаджування верб на городі та в кінці греблі.

В кінці греблі шумлять верби,

Що я насадила.

Нема того козаченька,

Що я полюбила.

Найбільше верби прислужились річкам та ставкам. Важко знайти річку, над якою не росло це дерево. Міцно пустивши коріння в землю верби стримують зсуви. Верба є природним фільтром усіляких домішок, що міститься у водах річок і озер. Не даремно люди завжди брали воду для пиття під вербою. А ще люди, коли копали колодязь, то завжди висаджували спочатку вербу і де приймалася вербова гілочка, там хороше місце для копання колодязя.

Або просто прихиляли до землі вербову гілочку і там де є джерело її листочки наче магнітом притулялись до землі.

- Про вербу, скромну нашу вербу написано чимало. Їй гнучкій та тонконогій присвячені прислів’я та приказки, пісні та вірші.

Робота над прислів’ями і приказками.

1. Де верба, там і вода, де вода, там і верба.

2. Будь високий як верба, а багатий, як земля.

3. У сухій вербі, сидить чорт у норі. От і заховався, як чорт у суху вербу.

4. Якщо листя верби довго не опадає, то це ознака холодної зими.

5. Якщо по вербових гілках стікає сік, то це ознака на дощ.

6. Якщо взимку стояла холодна погода, а на вербі розпускалися котики, то через тиждень чекай тепла.

Поетична хвилинка.

Верба, здається, звичайне собі слово, дерево.

Але скільки з ним пов’язано історій!

Верба стала своєрідним символом українського народу. Великий Кобзар, Т. Г. Шевченко, як був у засланні, посадив вербову гілочку у колючому казахському степу. Доглядав її, оберігав від пекучого промінця сонця.

В знак глибокої пошани до Т. Г. Шевченка казахський народ оберігає ту вербу і досі.

А хто знає поезію Шевченка, в якій оспівується верба?

1. Вірш “Світає, край неба палає”.

2. Вірш “Вітер з гаєм розмовляє”.

ІV.Фізкультхвилинка. (Аудіозапис  “Стоїть гора високая”.)

Гра «Мікрофон».

З ким може бавитися вербичка?

(з вітром, дощиком, пташками)

-А де вона найчастіше росте? (Біля води)

-Які віти у вербички? (Лагідні, гнучкі, наче довгі коси)

-А що з’являється у верби ранньої весни? (Котики)

-Які ці котики, пригадайте вірш який ми вивчили.

На вербі, на гіллі

Білі, білі котики

Доторкнуться лагідно

Ласкотливим дотиком

Доторкнуться котики

Білі, невеличкі,

До руки, до ротика,

До моєї щічки.

V.Складання тексту за опорними словосполученнями.

 На дошці записані словосполучення, які вам допоможуть скласти текст.

зеленокоса вербичка.

Вранці зустрічала

Вдень бавилася

Вдивлялась у воду на

Та одного разу

Цікаві історії

Рости собі, вербичко!

• Як почнемо свою розповідь?

Росла над річкою зеленокоса вербичка. (Учні записують речення.)

                                               Рости, вербичко!

Росла над річкою зеленокоса вербичка. Вранці зустріла ясне сонечко. Вдень бавилася з вітерцем. Вдивлялася у воду на свою чарівну вроду.

Та одного разу прийшли діти. Цікаві історії розповіла їм вербичка.

А на згадку діти посадили біля неї маленьку подругу вербичку.

Рости собі, вербичко!

VІ. Підсумок уроку.

Отже, ми з вами посадимо теж вербові гілочки. Будемо за ними доглядати, щоб у селі залишилася згадка про вас.

А ваша вербичка буде рости разом з вами.