Мета: повторити та закріпити вивчене про текст, вчити складати твір – опис, формувати вміння послідовно висловлювати свою думку, збагачувати активний та пасивний словник учнів; розвивати спостережливість, пізнавальну активність, уміння порівнювати; виховувати бережливе ставлення до природи та бажання допомагати птахам взимку, почуття любові до рідного краю.
Тема: Розвиток зв’язного мовлення. Складання твору – опису снігура.
Мета: повторити та закріпити вивчене про текст, вчити складати твір – опис, формувати вміння послідовно висловлювати свою думку, збагачувати активний та пасивний словник учнів; розвивати спостережливість, пізнавальну активність, уміння порівнювати; виховувати бережливе ставлення до природи та бажання допомагати птахам взимку, почуття любові до рідного краю.
Обладнання: ілюстрації картин із зимовим пейзажем, ілюстрації із зображенням снігурів.
Хід уроку
I. Підготовчий етап.
Перегляд відео про снігурів на уроці «Я і Україна»;
Читання на уроці читання статті «Снігурі» з дитячого журналу «Маленький читайлик» (10 грудня 2010р.).
«Снігурі»
Взимку, як тільки випадає перший сніг, з’являються в Україні красиві птахи, з яскраво – червоними грудками. Це снігурі.
Ім’я своє снігур дістав від слова „сніг”. Адже ці пташки, за народним повір’ям – перші вісники зими і снігу.
Снігур – звичайний осілий птах Карпат і зимуючий птах на всій території України. Дивно якось виходить: снігурі прилітають до нас на зимівлю, в той час як багато птахів, навпаки, відлітають в теплі краї. Виявляється, наші краї для снігурів уже теплі краї: літом вони майже всі відлітають на далеку Північ, де зима дуже холодна. Там снігурі звивають гнізда і виводять пташенят. А восени всім сімейством вони прилітають до нас. Оселяються в хвойних лісах, але взимку нерідко зустрічаються в зелених зонах і садах населених пунктів.
Тримаються невеликими зграйками (7-10 птахів у кожній). Живляться різними ягодами, бруньками, насінням деревних і чагарникових рослин.
Снігурі – птахи не тільки красиві, а й солідні: ніколи не поспішають, не метушаться. І до того ж рицарі: самці, які б не були голодні, завжди поступляться кращими гронами горобини самиці.
Перелітаючи з дерева на дерево і наспівуючи свої приємні пісні снігурі дуже оживляють зимові ліси, сади, парки. Як тільки зграйка снігурів перелітає на нове місце і сідає на верхів’я дерев чи кущі, вони одразу починають перегукуватись – аби легше було зібратися докупи. З наближенням темряви вся зграйка відлітає куди-небудь на дерева чи кущі де і ночують, сховавшись в густих гілках.
Зимою снігурі, як і синиці прилітають до людського житла. Спокійно обробивши одне дерево, снігурі перелітають на сусіднє. І роблять це по команді вожака, якого птахи неухильно слухаються.
- Нещодавно на вулиці ще була тепла осінь. Під ногами шурхотіло опале листя, птахи співали сумну пісню. А сьогодні все навколо спить під білою ковдрою, не чути співу птахів. Що це за пора року?
- Розгадайте загадку.
Кружляє ніжний білий пух,
Міняє зайчик свій кожух.
Вдіває лиска рукавички,
Співають весело синички.
Ведмідь в берлозі вже дріма...
Яка пора, скажіть?..
(Зима)
II. Повідомлення теми і мети уроку.
Крізь зимові заметілі
Пташенята прилетіли.
В них червоні гарні груди –
Ніби яблука усюди
Хтось розвісив у дворі.
Звуться пташки…
(Снігурі)
Всяк в блакитнім піджачку,
В рожевій сорочці.
У нас зимою по садку
Гуляють, як гості.
( Снігурі)
У червонім фартушку
птах стрибає по сніжку
і розпитує синичку
про найближчу годівничку.
(Снігур)
III. Бесіда з метою узагальнення спостережень учнів.
Читання учнями заздалегідь підготовлених легенд
«Як з’явився снігур»
Жила на світі маленька сіренька пташка, яка хотіла мати червоне пір’ячко на грудях. До кого вона не зверталася за допомогою, до яких хитрощів не вдавалася, але пір’ячко на грудях залишалося сірим.
Одного разу в Єрусалимі вона почула гомін, на страту вели трьох людей. Їх розіп’яли на хресті, а на одного з них одягли терновий вінок. Колючка тернового вінця впилася нещасному в чоло. Жалібна пташка підлетіла і
витягла колючку. А то був не звичайний чоловік, а Син Божий – Ісус. Забруднила пташка груди кров’ю, і залишився цей колір їй назавжди, так з’явився снігур.
«Чому у снігура червоні груди?»
Жив собі Снігур. Захотілося йому долетіти до сонця. Вирушив у дорогу. Подивилося Сонце на сміливця, здивувалося. Як посмів зимовий птах до небесного світла дібратися!
Виставило Сонце свої вогняні стріли. Запалило грудці Снігурові. Не пустило вище.
З тих пір Снігурі червоні грудці мають.
IV. Складання плану майбутнього твору
План
1. Настала зима.
2. Зовнішній вигляд пташки.
3. Червоні ягідки горобини.
4. Дивовижні пташки.
(Учні зачитують свої варіанти плану)
V. Мовленнєва підготовка до написання твору.
Розгляд ілюстрації про зиму.№1
Зима (яка?) холодна, морозна, біла, сніжна, сувора, тиха, кришталева, срібляста…
Гра «Вгадай слово за описом»
Червоногруда пташка з чорною шапочкою на голові. (Снігур)
Розглядання ілюстрації із зображенням снігура №2
Голівка (яка?)…( з чорною «шапочкою»)
Спинка (яка?)…(сіренька)
Хвіст і крила (які?)…(чорні)
Груди (які?)… (червоні)
Дзьобик (який?)…(короткий, широкий)
Прослуховування вірша Олександра Олеся «Снігурі»
Стоголосим табуном, жовтогруді снігурі, табун крилатий.
VI. Написання твору.
Зразок написання твору - опису снігура учнем
Вулицею розгулювала зима, все навколо було вкрите білим снігом. Я побачила зграйку птахів на старій горобині біля нашого будинку. Ці пташки виглядали яскравими плямами посеред зими. Вони мали рожево-червоні грудки. Таких птахів я раніше бачила тільки на малюнках.
Тато сказав мені, що це снігурі. Я придивилася до них пильніше. Вони кумедно розпушилися та нагадували живі кульки, що гойдалися на гілках. Головки у них були густого чорного кольору. Короткими та товстенькими чорними дзьобиками снігурі витягали з-під снігу червоні ягідки горобини. А потім завзято клювали їх, вибираючи насіння.
На спинках снігурів начебто були накинуті сірі піджаки з чорними та гострими довгими чорними хвостами. Снігурі – це справжня зимова окраса нашої природи!
VII. Перевірка творів.
Зчитування кращих творів.
VIII. Підсумок уроку.
1