5 жовтня о 18:00Вебінар: Використання дитячого фольклору на уроках іноземної мови

Конспект уроку української мови в 6 класі "Відмінки іменників, їх значення. Етикет спілкування"

Про матеріал

Тема: Відмінки іменників, їх значення. Етикет спілкування

Мета: повторити й поглибити знання учнів про іменник як частину мови, сприяти зміцненню навичок визначення відмінків іменників, розрізнення їх за значенням; формувати загальнопізнавальні вміння знаходити іменники в текстах, визначати їх роль у реченнях; розвивати творчі вміння використовувати іменники у власних висловлюваннях; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати любов і повагу до батьків і своєї родини.

Обладнання: роздатковий матеріал, підручник, мультимедійний комплекс

Тип уроку: урок закріплення досліджуваного матеріалу

Зміст архіву
Перегляд файлу

Тема: Відмінки іменників, їх значення. Етикет спілкування

Мета: повторити й поглибити знання учнів про іменник як частину мови, сприяти зміцненню навичок визначення відмінків іменників, розрізнення їх за значенням; формувати загальнопізнавальні вміння знаходити іменники в текстах, визначати їх роль у реченнях; розвивати творчі вміння використовувати іменники у власних висловлюваннях; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати любов і повагу до батьків і своєї родини.

Обладнання: роздатковий матеріал, підручник, мультимедійний комплекс

Тип уроку: урок закріплення досліджуваного матеріалу

Структура уроку

І. Організаційний етап

ІІ. Етап підготовки до активного засвоєння знань

Сьогодні на уроці ми будемо працювати над темою «Відмінки іменників, їх значення. Етика спілкування». (записуємо у зошитах дату і тему уроку)

Чому ми звертаємось до цієї теми? А тому, що саме з допомогою відмінків іменники пов'язуються у реченні з іншими словами. Лише поставивши слово в потрібну відмінкову форму, ви зможете побудувати гарне речення. Також будемо вчитися правильно звертатися один до одного. Матеріал буде важливий, адже під час вивчення всієї теми «Іменник» ми будемо опиратись на отримані сьогодні знання.

ІІІ. Етап закріплення нових знань

А допоможете мені у цьому ви самі. Усі ви працювали у групах над індивідуальними завданнями. І в порядку ускладнення матеріалу будемо слухати виступи ваших однокласників. Після кожної «порції» матеріалу у нас будуть вправи на закріплення. Слухайте уважно, працюйте активно. Лише тоді ви добре засвоєте матеріал і отримаєте хороші оцінки.

 

І група

Категорія відмінка іменників

Категорія відмінка іменника служить для вираження відношень іменника до інших слів у реченні.

Найважливіші лінгвістичні особливості цієї іменникової категорії проаналізовано в дослідженнях науковців  Віктора Виноградова, Арнольда Грищенка, Віталія Русанівського, Євгена  Тимченка.

Уперше назви усіх відмінків знаходимо в «Украинской грамматике» Агатангела Кримського (1907). Термін «відмінок» трапляється вперше в підручнику для українських гімназій «Руська граматика» (1893) Степана Смаль-Стоцького.

Відмінок – «граматична категорія імен (іменників, прикметників, займенників, числівників), що відбиває його синтаксичний стосунок до інших слів у реченні». Наприклад, зміна зв’язків слова «книга» у реченнях «Книга – джерело знань», «Петро купив гарну книгу», «Що написано в цій книзі?», «Усі полиці завалено книгами» є зміною слова «книга» за відмінками або відмінюванням.

Граматично відмінок означає зміну форми імені за рахунок додавання або зміни відмінкового закінчення, наприклад: українське вікно – вікна, англійське Mary «Марія» – Mary's «Марійчин, Марі (чий?)».

Кількість відмінків у різних мовах неоднакова – від 2 (мова маратхі в Індії») до 48 (в табасаранській мові Дагестану). Українська мова має сім відмінків, інші слов’янські мови мають або сім відмінків (польська, чеська, сербська) або ж шість (російська, словацька), або ж не мають їх зовсім (болгарська). Відмінки відсутні у більшості європейських мов (окрім німецької та ісландської, в яких по чотири відмінки), а в англійській та скандинавських мовах існують тільки прямий (називний) та родовий відмінки. У німців і французів таку роль виконують артиклі. Отже, кожна мова використовує ті засоби, які наявні в її розпорядженні, але всі ці засоби придатні для висловлення думки.

В українській мові відмінок прикметника, займенника, числівника завжди узгоджується з відмінком іменника, до якого вони відносяться: мисливець вийшов на полювання зі своїми двома вірними псами (займенник «свій», числівник «два», прикметник «вірний» узгоджуються з орудним відмінком іменника «пес» («пси» у множині).

У сучасній українській мові категорію відмінка іменника складають сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний.

Називний відмінок називається прямим, усі інші – непрямими. Усі відмінки, окрім називного та кличного, можуть вживатися з прийменником. Місцевий відмінок вживається тільки з прийменником.

№ п/п

Назва

Питання

Приклад

1

Називний

Хто? Що?

ластівк-а

2

Родовий

Кого? Чого?

ластівк-и

3

Давальний

Кому? Чому?

ластівц-і

4

Знахідний

Кого? Що?

ластівк-у

5

Орудний

Ким? Чим?

ластівк-ою

6

Місцевий

На кому? На чому?

на ластівц-і

7

Кличний

Хто? Що?

ластівк-о

Не змінюються за відмінками:

§     іншомовні слова з кінцевим голосним: Декларуа, меню, кіно, але пальто, пальта;

§     жіночі прізвища на приголосний та – о: Ковальчук, Шевченко;

§     російські прізвища на – ово, – аго, – их: Дурново, Живаго, Черних;

§     абревіатури: НТР, але ЛАЗом;

§     складноскорочені слова типу завскладу, замдекана.

Відмінкові форми виражаються за допомогою:

·                     закінчень (ластівк-а, ластівк-у);

·                     закінчень і прийменників (до ластівк-и, на ластівц-і);

·                     синтаксичних зв'язків з іншими словами (чисте купе – бачу купе – милуюся купе).

 

ЗАВДАННЯ

  1.               Назвіть відмінки іменника
  2.               На які питання відповідає той чи інший відмінок?
  3.               Провідміняти подані іменники. Виділити закінчення і пояснити правопис.

Сонце, земля, лікар, людина, батько, мати, сестра, братик.

 

 

 

 

Називний

Земля

лікар

Буг

Родовий

Землі

лікаря

Бугу

Давальний

Землі

лікарю, лікареві

Бугу, Бугові

Знахідний

Землю

лікаря

Буг

Орудний

Землею

лікарем

Бугом

Місцевий

на Землі

на лікареві, лікарю, лікарі

у Бузі

Кличний

Земле

лікарю

Бугу

 

ІІ група

Основні значення відмінків

Назва відмінка

Значення

Приклади

Називний

1) суб'єкта, виконавця дії

1) Віє вітер з-під воріт.

2) об'єкта (у пасивних конструкціях)

2) Туман розгонився вітрами по долині.

Родовий

1) суб'єкта

1) виступ академіка

2) об'єкта

2) не боятися дощу

3) ознаки

3) хатина зайчика

4) обставини (час, місце, причина, спосіб дії)

4) кататися протягом дня, стати біля столу, замовкнути від несподіванки, сміятися до сліз

Давальний

1) суб'єкта

1) наснилося матері

2) об'єкта

2) подарувати сестричці

3) обставини

3) змінився всупереч прогнозам

Знахідний

1) об'єкта

1) передплатити газету

2) обставини

2) прийти на заняття

3) ознаки

3) зошит у клітинку

Орудний

1) суб'єкта

1) мати з дочкою, затверджений радою план

2) об'єкта

2) копати лопатою

3) ознаки

3) ніс картоплею

4) обставини (час, місце, спосіб дії)

4) працює ночами, лежить під столом, дивиться вовком

Місцевий

1) обставини (час, місце дії)

1) стоїть при дорозі, прийти о восьмій годині

2) об'єкта

2) грати на скрипці

3) ознаки

3) баба по матері

Кличний

1) суб'єкта

1) Маріє, іди сюди.

2) об'єкта

2) Я піймаю тебе, лисичко!

У сучасній українській мові категорія відмінка об'єднує сім повноправних відмінків.

Називний – називає предмети. Він є початковою формою кожного іменника, його «прямою формою» (тому його ще називають «прямим» відмінком, а всі інші відмінки – «непрямі»). Це «гордий» відмінок, який зі словом справляється сам і не потребує допомоги прийменників.

Родовий – означає «одержаний з народження». Таку назву цей відмінок одержав тому, що вжитий з іменником без прийменника він означає особу, яка є творцем, господарем, власником (син Івана, плаття сестри, дім батька). Родовий відмінок є чемпіоном за кількістю вживаних з ним прийменників. Він може поєднуватись аж із 150 прийменниками (а в мові всього прийменників близько двохсот).

Давальний – назва походить від слова «давати». Найтиповіше його значення – назва адресата, тобто особи, якій щось дають. Давальний відмінок довго утримувався без прийменників, а сьогодні вживається в поєднанні з 7 прийменниками.

Знахідний – від слова «знаходити» когось або щось. Із знахідним відмінком вживається 28 прийменників.

Орудний – споріднений зі словом «орудувати», найчастіше називає знаряддя дії (малювати олівцем, різати ножем). Орудний відмінок поєднується з 23 прийменниками.

Місцевий – вказує на місце і вживається усього з п'ятьма прийменниками: в, на, о, по, при (колись місцевий відмінок вживався без прийменників).

Лише місцевий відмінок у сучасній українській мові не може вживатися без прийменників. Інші відмінки, крім називного і кличного, можуть поєднуватися з прийменниками, а можуть вживатися і самостійно.

За частотою вживання перше місце належить називному відмінкові, після нього йде родовий, а на третьому місці – знахідний.

 

ЗАВДАННЯ

1. Ви знаєте, що майже кожен день має свого іменинника. От і сьогодні день ангела відзначають усі Романи. Що ж означає це ім’я? Погляньте на дошку. Прочитайте текст, знайдіть і запишіть іменники, визначте відмінки та їх значення.

Словникова робота. Аристократ – вища верства суспільства, знать. людина з вишуканими манерами.

Роман

Це ім’я (Н) означає «римський, римлянин (Н)». Роман (Н) – аристократ (Н) і повелитель (Н), незалежно від місця (Р) народження (Р) та соціального стану (Р).

Роман має яскраво виражені здібності (З) до мистецтва (З).

У житті (М) його нерідко підстерігають несподівані повороти (Н) долі (Р), дивні випадки (Н) і містичні збіги (Н).

Власник (Н) цього імені рідко проявляє завзятість (З) в досягненні мети (Р). Зіткнувшись із серйозною перешкодою (О), він частіше за все махне на ціль (З) рукою (О) і шукатиме якусь нову. Роман товариський, схильний вважати друзями (О) всіх, з ким його зводить життя (Н).

Відмінним талісманом (О) Роману може бути срібна монета (Н).

 

Махнути рукою - перестати займатися ким-, чим-небудь, турбуватися про когось--щось, збайдужіти до когось (чогось).

 

2. Так як ми заговорили про імена та їх значення, то пропоную вам таке завдання: з’єднати ім’я та його значення.

Вікторина про імена

 

Юрій

хлібороб

Олеся

захисниця

Анастасія

воскресіння

Вадим

привабливий

Богдан

даний Богом

Дмитро

що належить Деметрі (Богиня родючості і землеробства)

Вікторія

перемога

Денис

що належить Діонісу (бог вина і веселощів)

Анна

благодать

Микола

переможець народів

Ірина

мир, спокій

Яна

присвячена богу Янусу (бог сонця і світла)

Владислав

Той, хто володіє славою

Тетяна

засновниця

Олександр

мужній захисник

Ольга

священна

Наталія

рідна

Катерина

чиста, невинна

Жанна

Милість Божа

Ніла

принципова

 

 

ІІІ група

КЛИЧНИЙ ВІДМІНОК

Українська мова належить до тих слов’янських мов, що зберегли кличний відмінок, тоді як інші (російська, білоруська) втратили його. Тож у нашій мові тепер, як і колись, сім відмінків. Кличний відмінок у нас тривалий час перебував у становищі Попелюшки: його називали кличною формою, дозволяли при звертанні замість нього вживати іменники у формі відмінка називного.

Але всі борці за культуру рідної мови завжди обстоювали законні права цієї граматичної категорії, витіснення якої спричинило б зникнення ще однієї оригінальної, збереженої в віках риси. Наприклад, Максим Рильський писав: «Ще гірше стоїть справа з кличним відмінком. Мені, приміром, просто таки прикро читати, коли люди пишуть у звертанні «дорогий наш учитель», бо все моє українське єство тягне сказати «дорогий наш учителю». Максим Рильський мав цілковиту рацію, адже в усіх українських народних піснях та інших фольклорних жанрах, у піснях літературного походження послідовно вживаний кличний відмінок: Ой не шуми, луже, зелений байраче; Скажи мені правду, мій добрий козаче; Ой чого ти, дубе, на яр похилився; Ой, дівчино, шумить гай; Галю, серце, рибко моя; Чуєш, брате мій, товаришу мій; На тобі, небоже, що мені негоже; От тобі, бабо, й Юра.

У творах українських письменників, у перекладах чужих авторів, відтворених пером найкращих українських майстрів, кличний відмінок посідає належне місце: «Весно, ох, довго ж на тебе чекати! Весно, голубко, чому ж ти не йдеш?» (І. Франко); «Мріє, не зрадь!.. Я так довго до тебе тужила» (Леся Українка); «Україно, ти для мене диво» (В. Симоненко). Або уривок з роману «Євгеній Онєгін»:

Онегин, добрый мой приятель,

Родился на брегах Невы,

Где, может быть, родились вы

Или блистали, мой читатель.

Онєгін, друг мій, я зазначу,

Родивсь на берегах Неви,

Де, може, народились ви

Чи вславилися, мій читачу.

(Так Максим Рильський відтворив Олександра Пушкіна.)

Тепер, коли ми відроджуємо українську мову для всіх, хто був від неї відлучений, треба відродити все, що було втрачене. Ігнорування кличного відмінка є свідченням неповаги до рідної мови, ознакою невибагливості до свого й чужого мовлення.

У молитвах збережено кличний відмінок навіть у російській мові, яка взагалі його втратила: «Отче наш…» В українській мові кличний відмінок є повноцінною категорією живого спілкування, тому його відсутність особливо вражає в ЗМІ.

Кілька слів про правильне використання кличного відмінка

У звертаннях, що складаються з загальної назви та імені, обидва іменники вживаємо в кличному відмінку: панно Інно, друже Вікторе, братику Миколко, тітко Ганно. У звертаннях, до складу яких уходять ім’я та по батькові, форму кличного відмінка мають обидва компоненти: Ігорю Андрійовичу, Миколо Васильовичу, Анатолію Микитовичу, Павле Івановичу, Артеме Сергійовичу, Галино Пилипівно, Наталю Іванівно, Маріє Петрівно, Любове Антонівно.

Кличний відмінок є не лише формою відтворення власне звертань у діалогічному мовленні (мамо, тату, друже), а й неабияким засобом посилення виразності в риторичних звертаннях:

Україно моя, далі грозами свіжо пропахлі.

Польова моя мрійнице,

Крапле у сонці з весла.

Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі,

Щоб з пожару ти встала,

Тополею в небо росла.

(А. Малишко).

 

Відмінок

 

 

 

Називний

Олена

Елена

Helen

Родовий

Олени

Елены

-

Давальний

Олені

Елене

-

Знахідний

Олену

Елену

-

Орудний

Оленою

Еленой

-

Місцевий

(на) Олені

(у) Елены

-

Кличний

Олено

 

-

 

 

Завдання

1. Утворіть кличний відмінок, поясніть, які зміни відбуваються у словах, складіть з ними складні речення:

Козак – козаче

Чумак – чумаче

Київ – Києве

Друг – друже

Парубок – парубче

Дмитро – Дмитре

 

2. Подані іменники поставити у формі родового відмінка множини і згрупувати за закінченнями. Заповнити таблицю, уписавши іменники у відповідну колонку.

Іменники мають закінчення:

 

нульове

-ей

-ій

-ів

Мрія, група, кухня, межа, вчителька, сосна, пісня, земля, війна,  круча.

Статей, людина, сім’я, надія,

операція,

суддя,  сусіда, 

IV. Підсумок уроку

Молодці. Ви всі дуже добре попрацювали і, сподіваюсь, засвоїли матеріал. Учні-керівники команд отримують високий бал за добре підготовану інформацію. Також за активну участь і змістовні доповнення хороші бали отримують…

Я надіюсь, що знання, які ви отримали на уроці, стануть у пригоді не лише на контрольній роботі, а й у повсякденному житті. Адже людина, яка вміє грамотно і тактовно висловлювати свої думки, зможе досягти успіхів у всьому. Вміння правильно користуватися кличним відмінком не просто покаже ваше знання української мови, а й викличе повагу до вас як до співрозмовника. Та й людині, до якої звертаєтесь, теж буде приємно.

IV. Оголошення домашнього завдання

Вдома опрацюйте §, с.

Виконаєте вправу , с. .

Дякую всім за гарну роботу.

1

 

Зміст слайдів
Номер слайду 1

Відмінки іменників, їх значення. Етикет спілкування

Номер слайду 2

План 1. Категорія відмінка іменника. 2. Основні значення відмінків. 3. Особливості функціонування кличного відмінка.

Номер слайду 3

Категорія відмінка іменника Категорія відмінка іменника служить для вираження відношень іменника до інших слів у реченні. Найважливіші лінгвістичні особливості цієї іменникової категорії проаналізовано в дослідженнях науковців – Віктора Виноградова, Арнольда Грищенка, Віталія Русанівського, Євгена  Тимченка. Уперше назви усіх відмінків знаходимо в «Украинской грамматике» Агатангела Кримського (1907). Термін «відмінок» трапляється вперше в підручнику для українських гімназій «Руська граматика» (1893) Степана Смаль-Стоцького. Відмінок – «граматична категорія імен (іменників, прикметників, займенників, числівників), що відбиває його синтаксичний стосунок до інших слів у реченні». Наприклад, зміна зв’язків слова «книга» у реченнях «Книга – джерело знань», «Петро купив гарну книгу», «Що написано в цій книзі?», «Усі полиці завалено книгами» є зміною слова «книга» за відмінками або відмінюванням. Граматично відмінок означає зміну форми імені за рахунок додавання або зміни відмінкового закінчення, наприклад: українське вікно – вікна, англійське Mary «Марія» – Mary's «Марійчин, Марі (чий?)».

Номер слайду 4

Кількість відмінків у різних мовах неоднакова – від 2 (мова маратхі в Індії») до 48 (в табасаранській мові Дагестану). Українська мова має сім відмінків, інші слов’янські мови мають або сім відмінків (польська, чеська, сербська) або ж шість (російська, словацька), або ж не мають їх зовсім (болгарська). Відмінки відсутні у більшості європейських мов (окрім німецької та ісландської, в яких по чотири відмінки), а в англійській та скандинавських мовах існують тільки прямий (називний) та родовий відмінки. У німців і французів таку роль виконують артиклі. Отже, кожна мова використовує ті засоби, які наявні в її розпорядженні, але всі ці засоби придатні для висловлення думки. В українській мові відмінок прикметника, займенника, числівника завжди узгоджується з відмінком іменника, до якого вони відносяться: мисливець вийшов на полювання зі своїми двома вірними псами (займенник «свій», числівник «два», прикметник «вірний» узгоджуються з орудним відмінком іменника «пес» («пси» у множині). У сучасній українській мові категорію відмінка іменника складають сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний. Називний відмінок називається прямим, усі інші – непрямими. Усі відмінки, окрім називного та кличного, можуть вживатися з прийменником. Місцевий відмінок вживається тільки з прийменником.

Номер слайду 5

Не змінюються за відмінками: - іншомовні слова з кінцевим голосним: Декларуа, меню, кіно, але пальто, пальта; - жіночі прізвища на приголосний та – о: Ковальчук, Шевченко; - абревіатури: НТР, але ЛАЗом; - складноскорочені слова типу завскладу, замдекана. Відмінкові форми виражаються за допомогою: - закінчень (ластівк-а, ластівк-у); - закінчень і прийменників (до ластівк-и, на ластівц-і); - синтаксичних зв'язків з іншими словами (чисте купе – бачу купе – милуюся купе).

Номер слайду 6

Номер слайду 7

Номер слайду 8

Роман Це ім’я означає «римський, римлянин». Роман – аристократ і повелитель, незалежно від місця народження та соціального стану. Роман має яскраво виражені здібності до мистецтва. У житті його нерідко підстерігають несподівані повороти долі, дивні випадки і містичні збіги. Власник цього імені рідко проявляє завзятість в досягненні мети. Зіткнувшись із серйозною перешкодою, він частіше за все махне на ціль рукою і шукатиме якусь нову. Роман товариський, схильний вважати друзями всіх, з ким його зводить життя. Відмінним талісманом Роману може бути срібна монета.

Номер слайду 9

Номер слайду 10

Онєгін, друг мій, я зазначу, Родивсь на берегах Неви, Де, може, народились ви Чи вславилися, мій читачу. Онегин, добрый мой приятель, Родился на брегах Невы, Где, может быть, родились вы Или блистали, мой читатель. Кличний відмінок 1. Ой не шуми, луже, зелений байраче; Скажи мені правду, мій добрий козаче; Ой чого ти, дубе, на яр похилився; Ой, дівчино, шумить гай; Галю, серце, рибко моя; Чуєш, брате мій, товаришу мій; На тобі, небоже, що мені негоже; От тобі, бабо, й Юра. 2. «Весно, ох, довго ж на тебе чекати! Весно, голубко, чому ж ти не йдеш?» (І. Франко); «Мріє, не зрадь!.. Я так довго до тебе тужила» (Леся Українка); «Україно, ти для мене диво» (В. Симоненко).

Номер слайду 11

Зразок відмінювання іменника Олена у різних мовах

Номер слайду 12

Козак – Чумак – Київ – Друг – Парубок – Дмитро –

Номер слайду 13

Опрацювати § , с. Виконати вправу , с.

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Ермошкіна Ганна
    Супер! Мені сподобалось
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
zip
Додано
20 грудня 2018
Переглядів
2197
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку