Конспект уроку з географії для 9 класу "Народні промисли в Україні" + посилання на презентацію

9 клас географія

Тема: Народні промисли в Україні

Мета уроку: ознайомити учнів з історією виникнення народних промислів в Україні, сформувати уявлення про особливості народних художніх промислів та їх сучасні  центри; розвивати в учнів інтерес до культурної спадщини свого народу; виховувати почуття любові до своєї Батьківщини, національної свідомості, поваги до праці.

Обладнання: фізична карта України, комп’ютерна презентація, атласи, виставка «Українська народна творчість» (вироби з глини, лози, вишивки тощо).

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форма проведення: урок-подорож.

ХІД УРОКУ

1. Організація класу, підготовка до уроку

II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності  учнів

Учитель

 Ю. Шкрумеляк

Я впевнена, що у кожному домі знайдуться ось такі предмети, які ви бачите на нашій виставці. Що ж їх об’єднує? Так, всі вони є нашим культурним скарбом, вони вироблені на Україні народними умільцями.

3 давніх-давен народне декоративне мистецтво розвивалося у двох напрямках: як домашнє ремесло та як організовані промисли.

Пропоную вам здійснити разом зі мною віртуальну подорож основними центрами народних художніх промислів. Ваше завдання: бути уважними, відмічати назви центрів у себе в конспектах, які перенесете в контурну карту.

III. Вивчення нового матеріалу

Отже, запрошуємо всіх у подорож.

Упродовж століть сотні тисяч майстрів творили речі, необхідні людям у побуті, зберігаючи народні традиції, матеріалізуючи естетичний і моральний ідеал українського народу.  Промисли і ремесла своїми коренями сягає глибокої давнини. Вони нерозривно поєднані з магічно-обрядовою і господарською діяльністю людини.

Якщо уважно розглянути речі які знаходяться у кабінеті, то ми можемо побачити  на них різноманітне оздоблення. Доведено, що саме тому вироби і твори народного мистецтва містять як духовні, так і матеріальні ознаки. Між звичайними побутовими предметами з дерева, глини, каменю та інших матеріалів і предметами-творами народного мистецтва не існує чіткої межі. Народні майстри свідомо й цілеспрямовано посилювали художню виразність своїх виробів всяким чином оздоблювали їх і звичайно такий виріб набуває особливої виразності. Він починав сприйматися не лише предметом, а й твором мистецтва.

Історично склалося, що народне мистецтво спочатку розвивалося як творчість селян і мешканців передмість у вільний від хліборобства час. Вони виробляли необхідні предмети для власних потреб.

А зараз пропоную вам більш докладніше познайомимося із ремеслами. Я пропоную закінчити речення, щоб дізнатися про що ми будемо говорити на нашій першій зупинці.

1.                    Це є найдавнішим  у світі ремеслом. Серед виробів, які виробляли по всій території України, є тикви, барильця, довжанки, баньки, куманці, миски та полумиски, макітри. . (гончарство)

 Уже трипільські гончарі вироби свідчать про тонкий естетичний смак давніх гончарів, їхню високу майстерність. Розквіту гончарства на Україні сприяла наявність в її надрах покладів високоякісних червоних, червоно-бурих та світло-сірих глин. Це зумовило виникнення значних осередків керамічного виробництва. На Київщині — це Васильків, Черкащина -  Канів, Моринці; на Полтавщині — Опішня; на Чернігівщині — Ічня, Ніжин, Сумщина - Кролевець; на Західній Україні — Косів, Коломия, Ужгород, Хуст; на Харківщині — Ізюм.  Вироби цих гончарських центрів мали спільні риси, але водночас і локальні особливості. Так, славнозвісний опішнянський посуд вирізнявся тонкостінністю, дво-трикольоровим розписом у вигляді кривулин, рисочок, крапочок тощо. Опішня славилася також декоративною скульптурою та дитячою іграшкою. Для Волині є характерною кераміка сірого, чорного, синьо-чорного кольорів — сиваки. Їхній декор складався з різноманітних ліній, що утворювали своєрідні візерунки — сосонки, стовбики, ялинки, клітини. Подільська кераміка відзначалася вогнево-червоним тлом та оригінальною орнаментикою — пишні квіти, гілки з плодами, грона винограду. Посуд деяких чернігівських майстрів оздоблювався специфічною технікою бризок і патьоків. Майстри Косова створили високохудожню техніку гравірованого розпису, оригінальної формі кахлі, світильники, розписні миски і багато інших неповторних виробів.

Перегляд відео «Опішня»

2.                    Наступна наша зупинка в центрах, в яких генерується  наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та більше того, у ній зашифровано наш генетичний код. Що це за вид ремесла?

Так, це вишивка.

Художнє оздоблення полотна – давня традиція українського народу. Вишиті узори відомі ще в докиївській Русі. Вишивання набуло особливого поширення серед простого люду.

Рушник на стіні. Давній наш звичай. Не було, здається, жодної на Україні оселі, котрої б не прикрашали рушниками. Хоч би яке убоге судилося їм життя, а все ж естетична принада завжди знаходила місце в помешканнях – хай то булла одинока хатина вдови чи затісна багатодітна оселя. Хата без рушників, казали в народі, що родина без дітей. Рушник був своєрідною візиткою, а якщо точніше – обличчям оселі, тобто господині. Вишитий рушник і зараз створює настрій, формує естетичні смаки, є взірцем працьовитості.

Більше фактів про вишивку підготувала Колмикова Катерина.

Учениця. В Україні вишивати вміли у всіх регіонах. Кожна область, інколи навіть село володіли своїми унікальними техніками вишивання. Дівчаток із наймолодшого віку привчали до вишивання. У деяких областях це ремесло любили навіть чоловіки.

Вишиванки здавна носили чоловіки, жінки і діти. Кріпаки і пани, міщани і селяни. Одягали їх у свята та на щодень. За вишиванкою можна було визначити статус та походження власника. Найдавнішими матеріалами, з яких українці виготовляли для себе вишиванки, були тканини з овечої вовни, льону та конопель.

Одним з найоригінальніших видів вишиванок вважають Борщівський. Така сорочка рясно розшита чорними нитками. Є легенда, що коли турки і татари знищили практично всіх чоловіків у Борщові, жінки цього і сусідських поселень протягом декількох поколінь одягали саме такі чорно-білі сорочки в знак скорботи та печалі. 

Проаналізувавши старовинні та сучасніші зразки вишивок, можна умовно скласти своєрідний атлас регіонів України за типовими для них візерунками, орнаментами і символами, техніками і кольорами. І хоч чітких меж використання певної техніки вишивки ніколи не було (бо люди, спілкуючись, передавали, навчали одне-одного особливостей ремесла свого краю) та все ж спробуємо виокремити ті головні риси, які відрізняли кожну область від іншої.

А зараз пропоную переглянути відео. Прошу звернути на основні регіони поширення вишиваного ремесла.

Перегляд відео «Вишивка»

3. А от для наступної нашої зупинки початковою стадією обробки було миття овець в річці. Вовну мили, знежирювали, посипали попелом, били, вичісували… І це тільки початок. Отримані вовняні нитки заправляли в човник і ткали…. Що?

Правильно, килими.

Килимарство - така давня галузь ручного ткацтва, що археологи знаходять рештки килимових виробів та ткацьких знарядь і в античних містах та скіфських оселях. Відомі центри українського килимарства: Поділля, Волинь, Полтавщина, Київщина, Чернігівщина. Нині традиційним килимарством в Україні займаються 24 фабрики і художні майстерні.

Більше інформації підготувала Багачова Аня.

Перегляд відео «Решетилівка. Килимарство»

4. А наступне ремесло було включено 2013 року до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Розвивається тільки в одному селищі на Дніпропетровщині. (Петриківський розпис)

Вишуканий та неповторний, петриківський розпис — чудовий привід для гордості українців. Ще б пак, адже в основі його барвистих візерунків лежить безмежна любов до рідного краю. Магія петриківського розпису полонила серця мільйонів шанувальників прекрасного та на увесь світ прославила талановитих народних майстрів родом з України...

Деякі цікаві  факти підготувала для вас Нежейко Даря.

Сьогодні неможливо встановити точну дату виникнення петриківського розпису, адже народну культуру в Україні почали досліджувати досить пізно. Перші дослідження петриківки датуються початком XX ст, коли Д.Яворницький зібрав перші зразки мальовк для колекції музею. За усними переказами селян, можна сказати, що петриківським розписом уже прикрашали будинки ще на початку XVIII ст., про інші дати ми можемо тільки здогадуватися.

Унікальний інструмент в петриківці – це пензлик зроблений власноруч з пучка котячої шерсті. При виготовленні таких пензликів жоден котик не постраждав.

В петриківці досить багато різноманітних прийомів та засобів малювання. Один таких – тикання калинки власним пальцем. Справжньою калинкою вважається та, в якій залишився відбиток пальця майстра.

Перші фарби петриківські майстри виготовляли самостійно з відвару трав, овочів тощо, де були присутні кольорові пігменти. Фарби такі виготовляли на основі яєчного жовтка, який давав потрібні еластичні характеристика фарби.

Перегляд відео «Петриківський розпис»

5. І , нарешті, наша остання зупинка. Сировину для виготовлення продукції цього ремесла побоюються діти, щоб її не положили під подушку на свято Святого Миколая. А ще, як мінімум один раз на рік, ми йдемо з ними до церкви. (Корзини)

Лозоплетіння поширене поширене по всі території України. Та визнаною «столицею» є с. Іза Закарпатської області. Саме тут садовлять на городах не картоплю, а лозу.

Перегляд відео «Лозоплетіння»

V. Узагальнення нових знань

• Інтерактивна вправа в сервісі «Learningapps» «Народні ремесла України» https://learningapps.org/view4688478
• Сервіс «Go pollock» тести http://gopol.ly/M2ED3

VІ. Підсумок уроку

►► Прийом «Сенкан»

VІ. Д\з. §34, закінчити тестування в сервісі; нанести на контурну карту основні центри народних промислів України (конспект+підручник)

Презентація он-лайн: https://sway.com/B3QoD65WQC0lZ883?ref=Link