Конспект уроку з історії України на тему "Павло Скоропадський. Українська держава. Зовнішня та внутрішня політика. Запровадження повстанського руху"

Тема: Павло Скоропадський. Українська держава. Внутрішня та зовнішня політика. Запровадження повстанського руху

 

Мета:

- ознайомитися з  обставинами приходу до влади П.Скоропадського; охарактеризувати основні напрямки внутрішньої та зовнішньої політики Української держави; розкрити обмеженість соціальної бази гетьманських реформ; підвести учнів до висновку, що політика Української держави залежала від країн Четвертного союзу й не мала перспективи для утвердження незалежності; розглянути повстанський рух;

- розвивати вміння та навички роботи в групах, аналізувати історичний матеріал, працювати з різними джерелами інформації, систематизувати та узагальнювати історичні факти, оцінювати діяльність історичних осіб, визначати власну позицію щодо суперечливих питань історії, розглядати події в конкретно-історичних умовах;

- виховувати почуття національної свідомості та патріотизму, сприяти утвердженню демократичних ідеалів

 

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

 

Обладнання: пазли портрета П.Скоропадського, картки з кюар-кодами, малюнок дерева

 

Основні поняття й терміни: Українська держава, Рада міністрів

 

Основні дати: 29 квітня 1918 р. – державний переворот, прихід до влади гетьмана П. Скоропадського

 

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

Діти, я пропоную вам розшифрувати ось цю формулу:

(у +о) (в +с) р = з

Саме ті якості, які зашифровані в даній формулі, знадобляться вам на уроці

(увага, організованість, взаємодопомога, спілкування, робота, знання)

 

ІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Мотивація навчальної діяльності

Існує легенда в якій говориться про те, що одного разу під час чергування Павло Скоропадський побачив у залі з експонатами зброї гетьманську булаву. Він взяв її до рук, але не втримав і зброя з гуркотом упала. У цей час до зали зайшов цар Микола ІІ і жартома сказав: «Ти, Скоропадський, напевно хочеш стати гетьманом!». Так склалося, що через деякий час Павло Скоропадський дійсно став гетьманом, а от чи вдалося йому стати гарним керманичем Української держави ми сьогодні й з’ясуємо на уроці.

 

2. Оголошення теми та завдань уроку

То ж тема нашого уроку: «Павло Скоропадський. Українська держава. Внутрішня та зовнішня політика. Запровадження повстанського руху».

Завдання уроку:

1) розкрити обставини приходу до влади П.Скоропадського та утворення Української держави;

2) дізнатися біографічні факти з життя гетьмана;

3) розглянути та охарактеризувати основні напрямки зовнішньої та внутрішньої політики П.Скоропадського та його уряду;

4) ознайомитися з повстанським рухом під час гетьманування П.Скоропадського;

5) визначати власну позицію щодо суперечливих питань історії;

6) аналізувати історичний матеріал, працюючи з різними джерелами інформації;

7) систематизувати та узагальнювати історичні факти;

6) проявляти повагу один до одного під час роботи в групах;

8) утверджувати в собі демократичні ідеали

 

3. Виклад нового матеріалу

Як видно з завдань уроку ви будете сьогодні працювати в групах. Кожна група отримає завдання лише після того, як правильно дасть відповідь на запитання й відкриє один із пазлів.

Запитання для груп:

1) Скільки універсалів було видано УЦР?

2) Яку назву мав уряд УЦР?

3) У якому універсалі говорилося про самостійність УНР?

4) Вільне козацтво – це…

5) Коли було підписано Берестейський мирний договір між УНР та державами Четвертного союзу?

Робота в групах

(додатки №№  1 – 5)

Розповідь  учителя, котра поєднується з доповідями груп

Павло Скоропадський – це людина, котрій судилося стати главою Української держави під час грізного військового лихоліття. Тож не дивно, що чимало людей в Україні пов’язували з цією людиною надії на встановлення порядку й спокою, але не пробувши й року на цій посаді він змушений був покинути країну. А що ж нам взагалі відомо про цю людину? Давай те послухаємо представника групи «Біографи»

(учень з першої групи коротко розповідає біографічні дані з життя П.Скоропадського)

Деякий час після повернення до влади Центральної Ради зберігалася республіканська форма правління. Але авторитете ЦР серед населення України падав. Заможні верстви населення були незадоволені проголошенням націоналізації великої земельної власності, безпорадністю у налагодженні роботи промисловості, їх дратував сам термін «Рада». Зі свого боку селянська біднота відчувала, що після повернення поміщиків обіцянки Ради наділити її землею перетворилися на пустопорожню декларацію. Водночас почали загострюватися відносини між окупаційним командуванням  і урядом УНР. Рада виявилася неспроможною вивезти до Німеччини продовольство. За такої ситуації кайзерівські чиновники, всупереч своїм обіцянкам, почали дедалі активніше втручатись у внутрішні справи УНР. Поступово складалися передумови усунення УНР з політичної арени.

 Українські політичні групи консервативного спрямування та офіцери Вільного козацтва пішли на закулісні переговори з німецьким командуванням і 29 квітня 1918 року відбувся переворот і гетьманом України обрано Павла Скоропадського. Серед перших рішень гетьмана було встановлення Української держави замість УНР.

- Які ж переконливі аргументи на користь перевороту наводить П.Скоропадський та на яких принципах обіцяв будувати економічне та соціально-політичне життя в новоутвореній державі гетьман?

(учень з другої групи робить доповідь на основі відповідей по запитаннях)

Давайте ж тепер розглянемо внутрішню та зовнішню політику Павла Скоропадського й визначимо – до яких наслідків вона призвела

(учні третьої та четвертої групи називають слабкі та сильні сторони внутрішньої та зовнішньої політики гетьмана)

 Тим часом 14 листопада гетьман зробив ще один крок, який став для нього фатальним. Він опублікував «Грамоту про федерацію з не більшовицькою Росією», відмовившись від ідеї Української самостійної держави. Причиною такого кроку гетьмана міг бути розрахунок на підтримку режиму з боку країн Антанти, адже війна добігла до кінця і розраховувати на Німеччину було неможливо.

Чим же ще ускладнилася внутрішньополітична ситуація в державі?

(учень п’ятої групи коротко характеризує повстанський рух часів гетьманату)

 У світлі таких обставин Павло Скоропадський 14 грудня 1918 р. зрікся влади.

 

ІІІ. Закріплення нових знань

Метод «Дерево рішень»

З’ясуйте, чи вдалося Павлу Скоропадському стати гарним керманичем Української держави

 

ІV. Підсумок уроку

1. Оцінювання роботи учнів на уроці

2. Рефлексія: Сьогодні я на уроці…

 

V. Домашнє завдання: опрацювати § 11, 1 варіант – завдання 5 с. 77, 2 варіант – завдання 6 с. 77, * 2 с. 77

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

Група «Біографи»

Завдання: ознайомитися з фрагментом документального фільму «Відомі люди. Павло Скоропадський»  та заповнити пропуски в тексті

Український громадський, політичний діяч і _______________. Походив з козацько-старшинського роду ___________________. Офіцер _____________  __________. Учасник російсько-японської (1904 – 1905 рр.) та Першої світової (1914 – 1918 рр.) воєн.  _________ Української держави (29 квітня – 14 грудня 1918 рр.). Один із лідерів та ідеологів монархічного гетьманського руху.

 Павло Скоропадський народився 15 травня 1873 року у Вісбадені у Німеччині. Навчався в Стародубській гімназії. Відповідно до сімейних традицій і до традицій усієї тодішньої аристократії Російської імперії, юний Скоропадський мав здобути військову освіту. Кар’єра військового приваблювала його й самого. 1886 року Павло вступив до ________________ Пажеського корпусу й успішно закінчив його в 1893 році. Молодого офіцера призначили на службу до цього полку, а в грудні 1897 р. він став поручиком.

 У жовтні 1917 р. на з’їзді _____________  _____________ П.Скоропадського було обрано почесним військовим отаманом. У листопаді 1917 р. корпус під його командуванням став на захист УЦР. ____________________  на Всеукраїнському хліборобському конгресі, обраний гетьманом України. Після зречення від влади виїхав до __________. Помер Павло Скоропадський __________________.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

Група «Науковці»

Завдання: опрацювати тексти документів і дати відповіді на подані запитання

Документ 1.

П.Скоропадський про обставини, які спричинили переворот 29 квітня 1918 р.

 Багато людей критикують мій крок і злим оком дивляться на встановлення Гетьманства. Зовсім зрозуміло, чому так відносяться до цього факту вороги української державності. Оправдовувати відновлення і зміцнення державної української традиції не можуть ті, що хочуть, аби не було Української держави. Відповідати їм на роблені мені закиди – безцільно. Але тим, що звуть себе українцями, мені хочеться поки що сказати лише одне: пам’ятайте, що коли б не було мого виступу, німці, кілька днів пізніше, завели б на Україні звичайне генерал-губернаторство. Воно було б оперте на загальних основах окупації і нічого спільного з українством, розуміється  не було б.

 Тим самим не  було б Української держави, яка реально появилась на світовій арені хоч у цьому короткому періоді Гетьманства. А це значить, що ідея української державності в очах чужих і своїх здавалася б і досі нездійснимою утопією. Від часів Гетьманства 1918 р. державність українська стала фактом, з яким світ рахувався і буде рахуватись… Писано у березні-травні 1919 р. у Лозанні

Документ 2.

Грамота П.Скоропадського «До всього українського народу»

 «Громадяне України!

Всім: Вам, козаки та громадяне України, відомі події посліднього часу, коли джерелом лилася кров кращих синів України і знову відродившися Українська Держава стояла коло краю загибелі.

Спаслась Вона, дякуючи могутньому підтриманню центральних держав, які, вірні свому слову, продовжують і по цей час боротись за цільність і спокій України.

При такій піддержці у всіх зародилась надія, що почнеться відбудування порядку в Державі й економічне життя України війде, врешті, в нормальне русло.

Але ці надії не справдились.

Бувше Українське Правительство не здійснило державного будування України, позаяк було зовсім не здатне до цього.

Бешкети й анархія продовжуються на Україні, економічна розруха і безроботиця збільшуються і розповсюджуються з кожним днем і врешті для багатющої колись-то України встає грізна мара голоду.

При такому становищі, яке загрожує новою катастрофою Україні, глибоко сколихнуло всі трудові маси населення, які виступили з категоричним домаганням негайно збудувати таку державну Владу, яка здібна була б забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці.

Як вірний син України, я рішив відкликнутись на цей поклик і взяти на себе тимчасово всю повноту влади.

Цією грамотою я оголошую себе Гетьманом всієї України.

Управління Україною буде проводитися через посередництво призначеного мною Кабінету Міністрів і на остаточнім обгрунтованні нижче долучених до цього законів про тимчасовий державний устрій України.

Центральна і Мала Рада, а також всі земельні комітети з нинішнього дня розпускаються. Всі Міністри і товариші звільняються.

Всі нинішні урядовці, працюючи в державних Інституціях, зістаються на своїх посадах і повинні продовжити виконання своїх обов’язків.

У найближчий час буде виданий закон, установляючий новий порядок Виборів до Українського Сойму.

До цього я буду твердо стояти на сторожі порядку й законності в Українській Державі, буду домагатись негайного виконання всіх державних розпоряджень і буду підтримувати авторитет влади не спиняючись ні перед якими самими крайніми мірами.

Права приватної власності – як фундаменту культури і цивілізації відбудовуються в повній мірі, і всі розпорядження бувшого Українського Уряду, а рівно тимчасового уряду російського, відміняються і касуються. Відбувається повна свобода по зробленню купчих до куплі-продажі землі.

Поруч з цим будуть прийняті міри по відчуженню земель по дійсній їх вартосте від великих власників,  для наділення земельними участками малоземельних хліборобів.

Рівночасно будуть твердо забезпечені права робітничого класу. Особлива увага буде звернена на поліпшення правового становища і умов праці залізничників, котрі при виключно тяжких умовах і на один час не кидали своєї відповідальної праці.

В області економічній і фінансовій відбувається повна свобода торгу й відчиняється простір приватного підприємства й ініціатив».

Документ 3.

Із закону «Про тимчасовий державний устрій України»

 «Тимчасово до обрання Сойму і відкриття його діяльності Державний устрій України і порядок керування основується на слідуючих законах:

Про Гетьманську владу.

1. Влада Управління належить виключно до Гетьмана України в межах всієї Української Держави.

2. Гетьман стверджує закони, і без його санкцій ніякий закон не може мати сили.

3. Гетьман призначає Отамана Ради Міністрів. Отаман Міністрів складає Кабінет і представляє його у повному складі на затвердження Гетьмана. Гетьман затверджує і скасовує Кабінет у повному його складі. Гетьман приймає і звільняє інших урядових осіб в разі для останніх не обґрунтовано законом іншого порядку призначенні і звільнення.

4. Гетьман є вищий  керівничий всіх зносин Української Держави з закордонними державами.

5. Гетьман є Верховний Воєвода Української Армії і флоту.

6. Гетьман оголошує области на військовому, осадному або виключному положенні.

7. Гетьманові належить помилування засуджених, полегшення кари і загальне прощення зроблених злочинних подій з скасуванням проти них переслідування і висвободження їх від суду, кари, а також складання казених взимок і дарування милости в особливих випадках, коли цим не порушуються нічиї охоронені законом інтереси і громадські права.

8. Накази й розпорядження  Гетьмана закріплюються Отаман-Міністром або відповідним йому Міністром.

Про Раду Міністрів, про Міністрів

…34. Напрямок і об’єднання праці окремих відомств по предметах як законодавства, так і вищого державного управління накладаються на Раду Міністрів.

35. Керування справами Ради Міністрів накладається на Генерального Секретаря і на підлягаючу йому Державну Генеральну Канцелярію.

36. Отаман-Міністр і Міністри відповідають перед Гетьманом за загальний хід державного управління. Кожний з них окремо відповідає за свою діяльність і розпорядження».

Запитання:

1) Якими аргументами П.Скоропадський  обґрунтовує потребу в гетьманському перевороті? Наскільки переконливими є ці аргументи?

2) На яких принципах обіцяв гетьман П.Скоропадський будувати економічне й соціально-політичне життя в Україні?

3) Якими повноваженнями був наділений гетьман?

4) Якою мала стати Україна за формою державного правління

 

 

Додаток 3

Група «Соціологи»

Завдання: опрацювати текстову таблицю та визначити слабкі та сильні сторони внутрішньої політики П.Скоропадського

Внутрішня політика гетьмана Павла Скоропадського

Галузь	Характеристика
Політико-адміністративний устрій	Зміна державного устрою: перетворення УНР на Українську державу монархічного типу на чолі з гетьманом; структура влади: гетьман, Рада Міністрів, губернські й повітові старости, волосні старшини, у великих містах – градоначальники (усі посади призначалися, а не обиралися)
Економічний розвиток	Відновлення права приватної власності, у тому числі й на землю; повернення націоналізованих підприємств, землі й майна попереднім власникам (у перспективі – обмеження розмірів земельних ділянок 25 га й наділення землею малоземельних хліборобів); обмеження свободи для робітників: скасування 8-годинного робочого дня, заборона страйків тощо; удосконалення грошової системи (запровадження гривні, відкриття українських банків); розвиток зовнішнього ринку за рахунок збуту товарів до Німеччини та Австро-Угорщини
Національно-культурний розвиток	Визнання української мови державною; українізація освіти: відкрито український університет у Кам’янці-Подільському, заснування української кафедри в університетах Харкова, Києва, Одеси, відкриття понад 150 гімназій та великої мережі шкіл; створення української Академії наук на чолі з В.Вернадським (27 листопада 1918 р.); заснування Національного архіву, державної бібліотеки, Українського історичного музею, Національної галереї мистецтв, Українського театру драми та опери тощо; утворення української автокефальної церкви на чолі з митрополитом В.Липківським
Військова справа	Початок створення регулярної української армії (організовано кілька дивізій загальною кількістю 65 тис. вояків); спроба відновлення українського козацтва

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 4

Група «Політологи»

Завдання: опрацювати текст та визначити слабкі та сильні сторони зовнішньої політики П.Скоропадського

Активну політику проводив гетьман Скоропадський на міжнародній арені. Створене міністерство закордонних справ очолив Д.Дорошенко – відомий історик. Під його керівництвом було визначено три напрямки зовнішньої політики Української держави:

1) встановлення дружніх відносин з країнами Четвертного союзу – Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною;

2) розв’язання спірних територіальних проблем з сусідніми державами;

3) встановлення дипломатичних відносин з нейтральними державами.

Виконання цих напрямків політики мало забезпечити мир і захистити суверенітет України. Головним напрямом зовнішньої політики були відносини з країнами Четвертного союзу, бо на території України перебувало окупаційне військо Німеччини та Австро-Угорщини і це впливало на внутрішню і зовнішню політику. 2 червня 1918 р. Німеччина офіційно  визнала Українську державу. Її визнали також Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина. Гетьманат намагався також вирішити на свою користь Бессарабське питання, Кримське питання, приєднати до України Холмщину, Підляшшя. Для Гетьманату надзвичайно важливої ваги набували відносини з більшовицькою Росією. Росія прагнула включити українські землі до свого складу.

 У результаті переговорів 12 червня 1918 р. було підписано договір, за яким Росія  визнавала незалежність Української держави. Припинялися військові дії між обома державами, відбувався обмін консульськими представниками. Розглядалося питання й про кордони. Лінія кордону відступала від української етнографічної межі на 125 – 200 верств на користь Росії. Гетьманський уряд налагодив добрі відносини з державами, що утворилися на території колишньої Російської імперії – Грузією, Доном, Кримом, Кубанню, Литвою, Фінляндією.

 Чимало зробила українська дипломатія для визнання України на міжнародній арені. Українська держава мала представництва в 25 країнах світу (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина, Фінляндія, Польща та ін.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 5

Група «Історики»

Завдання: опрацювати текс і коротко охарактеризувати повстанський рух за часів П.Скоропадського

Боротьба проти гетьманського режиму

В умовах наростання масової боротьби трудящих проти гетьманського режиму соціалістичні партії лівішали.

 З весни 1918 року Україною прокотилася хвиля робітничих страйків. У середині липня 1918р. розпочався загальноукраїнський страйк залізничників, у якому взяло участь понад 200 тис. чоловік. Страйк підтримали більшовики Росії.

 Улітку 1918 р. широко розгорнулася селянська боротьба у Звенигородському й Таращанському повітах на Київщині, де повстання охопило десятки тисяч селян. На боротьбу проти повстанців були кинуті великі сили, під тиском яких селянські загони частково перейшли до партизанської боротьби на Київщині, а частково, переправившись через Дніпро, з боями пройшли Лівобережну Україну й зупинились у «нейтральній зоні» (територія по лінії Сураж – Унеча – Стародуб – Новгород-Сіверський – Глухів – Рильськ – Суджа – Куп’янськ), на якій, відповідно до умов Брест-Литовського миру не мали права розташовуватися більшовицькі й німецькі війська. Тут на їхній основі за допомогою радянської Росії почалося формування Бо гунського й Таращанського революційних полків. Повстанням на Чернігівщині керував штаб на чолі з підполковником царської армії М.Кропив’янським. У цьому повстанні також брали участь представники різних соціалістичних партій, у тому числі більшовики.

 На Катеринославщині й у Північній Таврії повстанський рух набирав виразного анархістського забарвлення. Він розпочався в районі Гуляйполя Олександрійського повіту Катеринославської губернії. На чолі його став сільський учитель Нестор Махно, який себе й своїх соратників називав анархістами-комуністами. Вони виступали за відновлення влади рад, але їхнє розуміння рад було особливе: ці органи в усьому мали бути підзвітні місцевому населенню й повністю визначати політику на місцях без будь-якого впливу центру Перші  збройні напади махновців на представників гетьманської влади, на військові загони й місцевих поміщиків відбулися наприкінці вересня 1918 р. А в ніч на 16 жовтня повстанці захопили Гуляйполе. Це був перший значний успіх махновців, який підвищив їхній авторитет серед селянства. Проти них було кинуто регулярні військові частини. Та повстанці уникали боїв з переважаючими силами, завдаючи дошкульних ударів дрібним з’єднанням, винищуючи поміщиків і гетьманських урядовців. У листопаді 1918 р. махновці стали значною воєнною силою, на яку гетьманські власті й німецьке командування змушені були серйозно зважити.