Конспект уроку з презентацією на тему "Т. Шевченко "Жіноча доля в творчості Кобзаря".

ТЕМА УРОКУ:  Тема жіночої долі – одна з провідних у творчості Тараса      Шевченка. Еволюція жіночого образу. Тема матері й сина (на матеріалі творів «Катерина», «Наймичка»)

МЕТА УРОКУ:

• познайомити старшокласників з поемами Кобзаря, у яких піднесено тему материнства, дослідити еволюцію образів жінок-матерів у творчості письменника різних періодів;
• розвивати навички аналізу творів, вміння виділяти головне, образне мислення, розвивати вміння складати порівняльну характеристику героїв, робити висновки;
• виховувати повагу до жінки-матері, доброту, милосердя, співчуття до знедолених.

ОБЛАДНАННЯ: тексти, епіграф, мультимедійна пара.

ТИП УРОКУ: урок-дослідження.

МЕТОДИ РОБОТИ: проблемні запитання, поетичний марафон, метод групового дослідження, діаграма Венна.

ВИПЕРЕДЖУВАЛЬНІ ЗАВДАННЯ: прочитати поеми «Катерина», «Наймичка».

ЕПІГРАФ. Такого полум'яного культу материнства, такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки, мабуть, не знайти ні в одного з по­етів світу. Нещасний в особистому житті, Шевченко найвищу красу бачив у жінці, в матері.

       М. Рильський

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Актуалізація знань, умінь, навичок учнів

1. Вступне слово вчителя

Ми називаємо його Кобзарем і національним пророком, знаходимо в його творчості «бунт мас» і «зойк прозрілого раба». Під впливом Шевченківської поезії формувалася національна свідомість багатьох поколінь українців. Та знаємо ми й іншого Тараса Шевченка, у творах якого «усміх, мати й садок вишневий коло хати». Його називають співцем жіночої долі, хоча правильніше б було сказати «жіночої недолі», «жіночого безталання».                                                                                                                                                          Доба, у яку жив поет не сприяла зображенню щасливого материнства, гарної долі жінки-кріпачки. Жахливі соціальні умови, виснажлива праця, безправ’я, постійне приниження, обставини, які були часом вищими за все, спричинили те, що з-поміж усіх епітетів, якими можна було нагородити жінку за її красу, любов, доброту, людяність, тарасові Шевченкові не доводилось обирати. Його жінка нещасна, безталанна, а її доля часто трагічна.

Цитатами з вивчених творів підтверджуємо цю думку?

2. Літературна вікторина

• «Така її доля... О Боже мій милий! / За що ж ти караєш її, молоду? За те, що так щиро вона полюбила / Козацькії очі? Прости сироту. / Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки...».  «Причинна»
• «Я сирота з Вільшаної, / Сирота... / Батька ляхи замучили, /А мене... боюся. / Боюся згадать, моя сиза... / Узяли з собою».

«Гайдамаки» Оксана

• «Нащо мені чорні брови. Нащо карі очі. / Нащо літа молодії. / Веселі дівочі. /Літа мої молодії / Марно пропадають. / Очі плачуть, чорні брови / од вітру линяють». «Думка» («Нащо мені чорні брови») Дівчина-сирота
• «А мене, не знаю за що. / Убити – не вбили. / Тільки мої довгі коси / Остригли, накрили / Острижену ганчіркою, / Та ще й реготались». «Лілея» Дівча-байстря
• «І усміхнулася небога, / Проснулася – нема нічого... / На сина, глянула, взяла / Його тихенько сповила / Та щоб дожать до ланового, / Ще копу дожинать пішла». «Сон» («На панщині пшеницю жала» Селянка-кріпачка).

А також кріпацька неволя – це доля рідної матері, яку передчасно «у могилу нужда та праця положила», доля сестер Катрі, Ярини, Марії – «голубок» молодих, у яких «у наймах коси побіліють», це трагічна доля його першої трепетної любові – Оксани Коваленко, та й доля всіх нещасних жінок, що «німі на панщину ідуть». Шевченко ніби зібрав їх всіх воєдино у своєму серці і розповів про них всьому світові.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми й мети уроку.

Тема уроку: Тема жіночої долі – одна з провідних у творчості Тараса Шевченка. Еволюція жіночого образу. Тема матері й сина (на матеріалі творів «Катерина», «Наймичка»).

ІІІ. Сприйняття нового матеріалу.

1. Літературна композиція       

Автор 1. Реве, стогне хуртовина,

Котить, верне полем;

Стоїть Катря серед поля,

Даля сльозам волю.

Утомилась заверюха,

Де-де позіхає;

Ще б плакала Катерина,

Та сліз більш не має.

Катерина (з дитиною на руках).

    Ходім, сину, смеркається;

Коли пустять в хату,

А не пустять то й надворі

Будем ночувати.

Під хатою заночуєм,

Сину мій Іване!

Де ж ти будеш ночувати,

Як мене не стане?

З собаками, мій синочку,

Кохайся надворі!

Повільно йде

Автор. Іде шляхом молодиця.

Мусить бути, з прощі.

Чого ж смутна, невесела,

Заплакані очі?

У латаній свистиночці,

На плечах торбина,

В руці чіпок, а на другій

Заснула дитина

Катерина.

Не плач, сину, моє лихо!

Що буде, то й буде.

Піду дальше – більш ходила...

А може, й зостріну.

Оддам тебе, мій голубе,

А сама загину.

Виходить.

Автор 2. У неділю рано-вранці

Поле крилося туманом;

У тумані, на могилі,

Як тополя, похилилась

Молодая молодиця.

З’являється Ганна.

Щось до лона пригортає

Та з туманом розмовляє...

Ганна.

Дитя моє! Мій синочку,

Нехрещений сину!

Не я тебе хреститиму

На лиху годину.

Чужі люде хреститимуть,

Я не буду знати,

Як і зовуть... Дитя моє!

Я була багата...

Не лай мене, молитимусь,

Із самого неба

Долю виплачу сльозами

І пошлю до тебе.

Автор. Пішла полем, ридаючи,

В тумані ховалась

Та скрізь сльози тихесенько

Про вдову співала...

 У героїнях інсценізації ви, звичайно ж, упізнали Катерину та Ганну з Шевченкових поем «Катерина» та «Наймичка». Життєві трагедії цих жінок, долі їхні чимось схожі. Це насамперед нещаслива доля жінки-покритки, неприйняття її суспільством.

2.Учнівське дослідження.

Складання психологічного портрета Катерини.

• Учень читає уривок з поеми:

• Кохайтеся, чорнобриві,
  Та не з москалями,
  Бо москалі – чужі люде,
  Роблять лихо з вами.
  Москаль любить жартуючи,
  Жартуючи кине:
  Піде в свою Московщину,
  А дівчина гине…
  Якби сама, ще б нічого,
  А то й стара мати,
  Що привела на світ божий,
  Мусить погибати.
  Серце в'яне, співаючи,
  Коли знає, за що;

Люде серця не побачать,
А скажуть – ледащо!
Кохайтеся ж, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі – чужі люде,
Знущаються з вами.

Система запитань:

- До кого і з яким почуттям звертається автор?

- Чому разом із дочкою «мусить погибати» її стара мати?

- Для чого автор використовує тавтологію?

• Не слухала Катерина
  Ні батька, ні неньки,
  Полюбила москалика,
  Як знало серденько.
  Полюбила молодого,
  В садочок ходила,
  Поки себе, свою долю
  Там занапастила.
  Кличе мати вечеряти,
  А донька не чує:
  Де жартує з москаликом,
  Там і заночує.
  Не дві ночі карі очі
  Любо цілувала,
  Поки слава на все село
  Недобрая стала.
  Нехай собі тії люде
  Що хотять говорять:
  Вона любить, то й не чує,
  Що вкралося горе.

Система запитань:

- Чим можна пояснити нерозважливу поведінку Катерини?
- Як до цього ставиться автор?

- Чим є небезпечною недобрая слава на все село?

- Чому поет так мало розповідає про стосунки Катерини й офіцера?

- Садочок – дівоцтво, дівочі переживання, любовні побачення.

• Розкрийте поняття символ. (Символ – один з поетичних тропів: умовне позначення  якогось явища чи поняття іншим на основі подібності з метою стисло і яскраво передати певну ідею).
• Чи описує Шевченко у поемі «Наймичка» ці сцени?
• Зверніть увагу, що немає і сцени розмови з батьками. Що читач лише знає про родину Ганни?

Коментування сцени вигнання Катерини батьками (поема «Катерина»).

Автор.

Сидить батько кінець стола,
На руки схилився;
Не дивиться на світ божий:
Тяжко зажурився.
Коло його стара мати
Сидить на ослоні.

• Поетичний марафон.

У поведінці матері ми бачимо явну істерику. Вона то саркастично посміхається з дочки:

«Що весілля, доню моя

А де ж твоя пара?

Де світилки з друженьками,

Старости, бояре?»

То проклинає Катерину:

«Проклятий час-годинонька,

Що ти народилась!

Якби знала, до схід сонця

Була б утопила...

Здалась тоді б ти гадині,

Тепер – москалеві...»

То голосить, і в її словах ми чуємо любов і ласку:

«Доню моя, доню моя,

Цвіте мій рожевий!

Як ягідку, як пташечку,

Кохала, ростила

На лишенько... Доню моя,

Що ти наробила?..»

То висловлює абсолютну байдужість до подальшої долі дочки й онука:

«... Іди ж шукай

У Москві свекрухи.

Не слухала моїх речей,

То її послухай.

Іди, доню, найди її,

Найди, привітайся,

Будь щаслива в чужих людях,

До нас не вертайся!

Не вертайся, дитя моє,

З далекого краю...»

• Чи любили батьки Катерину? Тоді чому так вчинили?
• Хто приймає рішення? Чому?

Автор. Обізвався старий батько:
Батько. «Чого ждеш, небого?»

Автор. Заридала Катерина
            Та бух йому в ноги:
Катерина. «Прости мене, мій батечку,
                    Що я наробила!
                    Прости мене, мій голубе,
                    Мій соколе милий!»

Батько. «Нехай тебе Бог прощає
               Та добрії люде;
               Молись Богу та йди собі –
               Мені легше буде».

• Перегляд уривка кінофільму 

Коментарі вчителя (під час перегляду):

Ледве встала, поклонилась, вийшла мовчки з хати, пішла в садок, там помолилася Богу, взяла землі із собою. Плаче Катерина – а р руках дитина. Її серце мліє, вона голосить, сина пригортає, цілує. А воно, як ангелятко, нічого не знає, маленькими ручицями пазухи шукає. Отаке-то на сім світі роблять людям люде.

Катерина – душею велика, але недалека і наївна за своєю природою. Вона неординарна селянка, очевидно найкрасивіша дівчина в селі, перша красуня, єдина донька вільних батьків. Вона змушена поневірятися, ночувати під тином. Вона легковажна? Чому її гонять? Чому батьки відцурались? Чому люди кволять? Чому вона як тополя стала в полі при битій дорозі? Чому її материнство-покритки обтяжене ганьбою, соромом? (сцена з чумаками).

В чому вона винна? Вона винна, що вперше щиро покохала й анітрохи не сумнівалася в таких самих глибоких почуттях.

• Чи тільки Катерина винна в усьому, що сталося?
• Картина «Катерина» була написана Шевченком в 1842 році. Зверніть увагу на зображення москаля. (Він навмисно зображений мізерно)
• Хто такі москалі? Чому їх ставлення до дівчат мало традиційно несерйозний характер?
• Чи кохав хоч колись Іван-москаль Катерину?
• Чим зумовлена його жорстокість, брутальність, байдужість до Катерини і свого сина? (Коментар учня: офіцер ніколи б не одружився б із селянською дівчиною, хоч би якою красивою вона не була. Офіцерам російської армії дозволялося одружуватися тільки після 30- річного віку, більше того, охочий взяти шлюб мусив звертатися до свого начальства з письмовим клопотанням, указавши походження нареченої, її титул, придане. Одруження офіцера – це повна втрата для нього кар’єри, відторгнення дворянина його середовищем. Зрозуміло, на такий крок могла піти винятково сильна особистість, чиста серцем, по-справжньому закохана. Не таким виявився Катрин обранець.    Коханий виявився низькою, підлою людиною. Для офіцера чужими були українські закони, традиція, мораль).

• Інсценізація уривка:

Автор.  А він коня поганяє,
             Нібито й не бачить.
Катерина.  «Постривай же, мій голубе!
                     Дивись, я не плачу.
                     Ти не пізнав мене, Йване?
                     Серце, подивися,
                     Їй же богу, я Катруся!”
Москаль. «Дура, отвяжися!
                   Возьмите прочь безумную!”
Катерина. «Боже мій! Іване!
                   І ти мене покидаєш?
                   А ти ж присягався!»
Москаль. «Возьмите прочь! Что ж вы стали?»
Катерина. «Кого? Мене взяти?
                   За що ж, скажи мені, мій голубе?
                   Кому хоч оддати
                   Свою Катрю, що до тебе
                   В садочок ходила,
                   Свою Катрю, що для тебе
                   Сина породила?»

• Учень читає останню картину 4 розділу.

Біга Катря боса лісом,
Біга та голосить;
То проклина свого Йвана,
То плаче, то просить.
Вибігає на возлісся;
Кругом подивилась,
Та в яр… біжить… серед ставу
Мовчки опинилась.
«Прийми, Боже, мою душу,
А ти – моє тіло!»
Шубовсть в воду!.. Попід льодом
Геть загуркотіло.
Чорнобрива Катерина
Найшла, що шукала.
Дунув вітер понад ставом –
І сліду не стало.

• Висновок: У розпачі Катерина створює страшний гріх – накладає на себе руки, порушивши волю Всевишнього, і до того ж прирікає на вірну смерть свого сина.
• Складається враження, що Катерина покинута всіма: батьками, односельцями, улюбленим москалем (двічі). І лише одна людина протягом всього твору намагається її підтримати. Хто це? В авторських інтонаціях і відступах не звучать звинувачення й докори, навпаки – Шевченко її, грішну, жаліє.

          Серце моє!
   Не плач, Катерино,
   Не показуй людям сльози,
   Терпи до загину!

   А щоб личко не марніло
   З чорними бровами, –
   До схід сонця в темнім лісі
   Умийся сльозами.

   Умиєшся – не побачать,
   То й не засміються;
   А серденько одпочине,
   Поки сльози ллються.

• Дайте визначення поняттям ліричний відступ та публіцистичний відступ.

 (Ліричний відступ -  авторський відступ від розгортання подій, картин та образів, у якому письменник безпосередньо від себе висловлює почуття і настрої у зв’язку з долею героїв, виявляє своє ставлення до них.                           

Публіцистичний відступ – авторський відступ від розгортання подій, у якому письменник висловлює ставлення до суспільних проблем (застереження  дівчатам).

• Сучасний український поет Леонід Кисельов також звернувся до образу Катерини.

Вчитель читає вірш, звучить Аве Марія Каччіні.

Доки буде жити Україна
В теплім хлібі, в барвних снах дітей —
Йтиме білим полем Катерина
З немовлям, притнутим до грудей.

Освятивши невимовним болем
Все прийдешнє, кожну нашу мить,
Йде вона і мов велике коло,
Біле небо навздогін  летить.

Про дівочу цноту, про калину
Не співай, поете, не квили,
Бо іде сьогодні Катерина
Тим шляхом, що наші кревні йшли.

Вилами розхитували трони,
Руйнували все старе дотла,
Тільки би Шевченкова Мадонна
В сніжне небуття не полягла!

Тільки би вона донесла сина
До свого народу, до людей.
Біле поле. Біла Катерина
З немовлям, притнутим до грудей.

• Створення діаграми Венна. Перегляньте намальований сюжет поеми.

               КАТЕРИНА                                                            ГАННА

3.Учнівське дослідження.

Складання психологічного портрета Ганни

• Система запитань:

• У якому році була написана поема «Катерина»,  а «Наймичка?» (1838; 1845.   Поема – ліро-епічний твір, у якому зображені значні події й яскраві характери, а розповідь про героїв супроводжується розкриттям авторських переживань та роздумів).
• Які це періоди творчості? (Ранній період творчості; період «трьох літ». В ранній період творчості Шевченко мав порівняно невеликий життєвий досвід, перебував під впливом романтизму).
• У якому художньому напрямі створені твори?

(Романтизм – художній метод у літературі і  мистецтві, коли не задовольняючій митця дійсності протиставляються картини життя бажаного, витвореного мрією, піднесеного над дійсністю.

Реалізм – художній метод, який вимагає правдивого і всебічного відображення дійсності.)

• Кобзар, як відомо, часто давав назви своїм творам за іменем головних героїв. Таким чином, заголовок вже частково вказував на його тему. Отже, зрозуміло, що в «Катерині» зображено долю цієї жінки-покритки. Чому ж інший твір названий не «Ганна» або, скажімо, «Мати», а «Наймичка»?
• Визначте тему твору. (Тема: зображення важкої долі жінки-кріпачки, яка вимушена була все своє життя страждати і приховувати своє материнство).
• Визначте ідею твору. (Ідея: засудження тогочасних умов, у яких жінка відчувала себе соціально незахищеною; висловлення співчуття стражданням героїні).
• Якою є основна думка поеми:

а) мати — найсвятіше, що є у кожної людини;

б) Я каралась / Весь вік в чужій хаті… / Прости мене, мій синочку! / Я… я твоя мати.

• Жанр: епічна поема, немов прагнучи підкреслити це, Шевченко вводить у тканину твору казкові вимисли.

• Створення діаграми Венна (продовження)

 КАТЕРИНА                                                            ГАННА

• Інсценізація уривка:

Автор.    Ввійшов Марко в малу хату

                І став у порогу...

               Аж злякався. Ганна шепче:

Ганна.   «Слава, слава Богу!

               Ходи сюди, не лякайся...

               Вийди, Катре, з хати:

               Я щось маю розпитати,

               Дещо розказати».

Автор.   Вийшла з хати Катерина,

               А марко схилився

               До наймички у голови.

Ганна.    «Марку, подивися,

               Подивися ти на мене:

               Бач, як я змарніла?

               Я не Ганна, не наймичка,

               Я...» -

                          Та й оніміла.

Автор.   Марко плакав, дивувався,

              Знов очі одкрила,

              Пильно, пильно подивилась –

              Сльози покотились.

Ганна    «Прости мене! Я каралась

              Весь вік в чужій хаті...

              Прости мене, мій синочку!

              Я... я твоя мати».

Автор.   Та й замовкла...

                                        Зомлів Марко,

               Й земля задрижала.

               Прокинувся... до матері –

               А мати вже спала!

- Висновок: не жила, не наймитувала – каралась, мучилась, існувала. І терпіла, не намагаючись нічого змінити, бо поруч був син, а без нього Ганна свого життя не уявляла. Серед усіх людських законів є один невмирущий у своїй благородності — вміння жертвувати собою. Найвища самопожертва — в материнстві, бо мати дарує дитині не тільки безмежну любов, віддає все життя, всю себе, кожну мить сердечної теплоти.

ІV. Осмислення набутих знань, умінь і навичок учнів

• Розкриття жанрово-стильової специфіки творів (робота з таблицею)

• Виразним чинником у характеротворенні Катерини і Ганни, Івася і Марка стають народні вірування, уявлення, своєрідні прогнозування долі. Катерина народжує буденно – в хаті, Ганна – романтично, в полі, а до того ж, дитя, народжене на світанку та ще й у свято, буде обов’язково щасливим. Художня деталь туману свідчить про певну невизначеність, неясність перспективи, відповідальність, яку бере на себе Ганна. На відміну від Івася, Марка в житті супроводжуватиме романтичне начало: прийомні батьки, одруження з коханою заможною дівчиною, чумакування. Образ Марка динамічний, акценти в характеротворенні – різного плану.

Образ Івася – статичний, акцент стосується виключно долі поводиря-жебрака.

V. Закріплення вивченого матеріалу

Робота над епіграфом до уроку.

Великий Кобзар українського народу низько схилявся перед образом Матері, який втілював для нього рідну матір, Україну, Пречисту Діву Марію. Матір Божа, яка оберігає людей землі,— це узагальнюючий образ усіх матерів.

VІ. Підсумок уроку. Домашнє завдання.

Прочитати поему «Марія». Дослідити і порівняти мовні особливості поем Тараса Шевченка «Наймичка» і «Марія» за таким планом:                                                        1. Лексичні особливості і тропи.                                                                                                  2. Синтаксичні особливості (прості чи складні речення, сполучникові чи безсполучникові конструкції, інверсовані речення; монологи, діалоги тощо).                                                                                                                                                                         3. Віршований розмір.