Конспект уроку з української літератури для 5 класу на тему "Література рідного краю .Мандрівка в дивосвіт Уляни Кравченко(Юлії Шнайдер)"

Тема:           Література рідного краю. Мандрівка в дивосвіт Уляни Кравченко

                     (Юлії Шнайдер)

Мета:           ознайомити учнів із талановитою українською письменницею,

                     зацікавити дивовижним світом її творів;

                     сприяти розширенню світогляду дітей, розвиткові зв’язного

                     мовлення, творчих здібностей;

                     на основі поезій Уляни Кравченко виховувати повагу до батьків,

                    любов до рідного слова, своєї Батьківщини

Тип уроку:    урок – подорож

Обладнання: портрет Уляни, презентація станцій, збірки творів письменниці,

                       ілюстративний матеріал

 Вселюдське ясне щастя – це моя мета!

Уляна Кравченко

 

                                                    Хід уроку

   І  Організаційний момент.

   ІІ Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми, мети уроку.

1. Вступне слово вчителя.

 

Коли цвів ранній квітень у садах
і зеленіло все весняно –
в хатині, в Миколаєві маленькім
родилась дівчина Уляна.
Вона весну перетворила в пісню,
Навчала в школах рідне слово
І виганяла темряву з-під стріхи –
Франка надія і опора.

 

Сьогодні ми з вами вирушаємо у подорож незвичну, дещо загадкову.  Це мандрівка у дивосвіт Уляни Кравченко .Справжнє ім’я- Юлія Шнайдер. Ви дізнаєтесь багато цікавого про цю дивовижну жінку.

Прошу  записати тему уроку в зошити.  (діти записують)

Отож вирушаємо. По дорозі до першої станції хочу  сказати вам, що Уляна Кравченко, мабуть, найекзотичніша постать в українській літературі.

Її життєвий шлях, творча  діяльність ще й досі не вивчені. Письменниця ще не зайняла того місця в літературі, яке їй, я вважаю, належить. Вона  зуміла створити свій мікросвіт, не подібний до інших, особливий, оригінальний, дивовижний. Це перша в Галичині жінка – поетеса, вірші якої були надруковані.

Сьогодні ми заглянемо у цей світ, відкриємо його геніальність.

 

ІІІ. Сприйняття і засвоєння нового матеріалу.

Учитель

А ось і перша станція – «Миколаїв» (Біля дошки двоє оповідачів

 розказують)

Станція   «Миколаїв»

•                   Ми з мальовничого містечка Миколаїв, яке  знаходиться на Львівщині.

     (вчитель запитує)

• А чим цікаве ваше місто?
• А тим, що ця земля дала нам мудрого співця Миколу Устияновича, скромну

патріотку Уляну Кравченко.

 

Народилася Уляна Кравченко 18 квітня 1860 року в  інтелігентній  родині. Її

батько, Юлій Шнайдер (німець за походженням), був  повітовим  комісаром.

У вільний час від роботи  писав  вірші  на  політичні  теми,  які  публікував у

місцевій газеті «Галицька Зоря».

        Мати Уляни – Юлія Лопушанська –  українка, дочка греко – католиць –

кого священика. Вона була музично обдарована, гарно співала українські та

польські народні пісні, вміла цікаво розповідати легенди, казки.  

Початкову   освіту   Уляна   здобула   вдома.  Крім   української,   польської,

німецької мов,  володіла  французькою  й  англійською.  Батьки  виховували

дівчинку в релігійному дусі, прищеплювали найкращі моральні риси. Тому з

дитинства   вона   полюбила   чарівність   українського   слова,  мелодійність

рідних пісень. Це  вони виховали її лагідною  і  скромною,  наповнили  серце

любов’ю до людей.  

Коли  дівчинці  було  10  років,  помер батько .Сім’я втратила годувальника.

 

Вчитель.

Дякуємо. Наступна станція-наше славне місто Львів  (учні розказують)

 

Станція «Львів»

 

У 1877 році Уляна приїхала у наше славне місто Львів,вступила на навчання

в учительську  семінарію.  В  роки  навчання  проживала  у  сім’ї  дядька  по

матері     Омеляна     Лопушанського.     Знайомилася    з    творчістю    Івана

Котляревського,  Марка  Вовчка,  Квітки – Основ’яненка,  О.Пушкіна.  А

найбільше враження на неї справили поезії Івана Франка. Саме Іван Якович

був першим критиком її творчості, другом, порадником.

 

Вчитель.

Дякуємо. Продовжуємо нашу подорож, щоб дізнатися ,як склалася доля нашої землячки. Отже, станція «Бібрка».

(діти розказують)

Станція «Бібрка»

 

Після  закінчення  семінарії  Уляна  отримала   посаду   вчителя   початкових класів у нашому місті Бібрці, на Львівщині. Вона дуже любила свою роботу, своїх учнів. Прищеплювала їм любов до рідної мови, народу, природи, вчила доброти,   любові   чесності.   Ось   що   писала  Уляна  Кравченко  у  своєму автобіографічному  творі  «Із записок учительки» …

           (діти зачитують)

Уляна багато вчилася, хотіла скласти  екзамен  і  бути  вчителем  середньої

школи. Однак заздрість колег по роботі, байдужість шкільного начальства

створювали  багато  перешкод.  На  офіційних  зборах  було  відзначено її

бездоганну працю, але на посаду призначили іншу вчительку.

 

Вчитель.

Дуже дякуємо. Продовжуємо мандрувати теренами Львівщини. Станція «Стоки».

Станція «Стоки»

 

Приїхала Уляна Кравченко працювала у наше село Стоки, яке знаходиться на Львівщині. В цей час у нас не було школи  і  сільська  громада  доручила  молодій вчительці організувати її. Умови праці були надзвичайно важкі.

Приміщення, де вчилися діти, було холодне, старе, без вікон і дверей, у

ньому протікав дах.

Вона з болем писала: «І досі борються думки мої, куди прихилитися мені...

Чи співати пісні, чи доглядати, вчити дітей,чи йти між  люди зі словом

знання, із допомогою...  Любила дітей, свою працю у школі. Писала вірші,

повісті, щоденники, які називала «розгубленими листочками».

 В одному з віршів, написаних у Стоках, читаємо:
            Із ранніх днів при вас думки мої витають,
            для вас і серця жар, для вас і спожаління,
            для вас, убогі, труд мій і саме життя!
            На світ я не гляділа, як глядить дитя,
            Вселюдське ясне щастя – се моя мета!

 

 Уляна працювала у нас недовго. Іван Франко знайшов їй роботу у Львові  у

 шестикласній українській школі для дівчат,якою опікувалися сестри 

 Васильянки. Однак і там вона вчителювала недовго, її звинуватили в прихильності до творчості І.Франка, яка на цей час заборонялася, і звільнили з роботи. Не маючи засобів на існування, вона виїхала зі Львова.

 

Вчитель.

Дякуємо.  Ми прибули на станцію «Дрогобиччина». Цікаво, що ми дізнаємося про життя нашої землячки на Дрогобиччині.

(діти розповідають)

 

Станція «Дрогобиччина»

 

Деякий час Уляна Кравченко працювала вчителькою в родині одного

поміщика в селі Руденки на Львівщині, потім - у містах  Трускавець,

Борислав, Стебник. Також учителювала в селі Лужок Долішній на

Дрогобиччині, одружилася з місцевим учителем. Подружжя виховувало троє

дітей. Понад 40 років Уляна Кравченко працювала сільською вчителькою.

Навчала дітей любити Бога, рідну маму, свою країну, природу. 

 

Вчитель.

Дякуємо.  Шоста станція, на якій ми зупинимося називається «Перемишль», Польща. Зустрічають нас мешканці цього міста. Вони нам розкажуть про життя Уляни Кравченко у Польщі.

 

Станція «Перемишль», Польща

 

Знаю, що ви мандруєте дорогами Уляни Кравченко.  До нас, у Перемишль, вона приїхала 1920 року. Працювала у місцевій гімназії, була відомим громадським діячем. Писала вірші, статті в газети. Наші мешканці обрали Уляну депутатом, вона була відома як «Бабуня», і хто раз бачив її, той уявляє картину страждальної України.

Поетеса  була обрана членом спілки радянських письменників України. Прожила Уляна Кравченко у Перемишлі 27 років і на вісімдесят восьмому році життя, 31 березня 1947 року, померла. Там вона і на місцевому кладовищі похована.

 

А ще хочу Вам розказати, що Уляну Кравченко любили і поважали усі: мешканці міста, діти, духовенство.

30 березня 2012 року перемишльська молодь вшанувала її  пам’ять . На могилі письменниці  відправили,панахиду за спокій душі. Вірші декламували учні  з української школи  імені о. Маркіяна Шашкевича.
Ось послухайте,що говорив  о. Павло Поточний  над могилою української письменниці.
Слава Ісусу Христу!
Дорога молоде, вчителі, дорогі брати і сестри!
Зібралися ми сьогодні над могилою Юлії Шнайдер, знаної як Уляна Кравченко. Письменниці, авторки багатьох творів для дітей, віршів пройнятих щирою людяністю і співчуттям до гноблених і скривджених.

Мої дорогі! Стоячи над могилою Великої Уляни, слід нам поставити питання: чи ми її знаємо? Що зробили  для того, щоб заглибитись у її творчість? Коли це зробимо, то побачимо людину, яка ніколи не піддається  труднощам, а завжди з надією дивиться у майбутнє.

 

Вчитель.

Ми дякуємо вам за цікаву розповідь, а наша подорож продовжується – ми наближаємося до станції «Екскурсія»

(діти розказують).

 

 

Станція «ЕКСКУРСІЯ»

У  місті Миколаєві у 1991році  створено літературно-мистецький  музей  імені Уляни Кравченко і Миколи Устияновича.

Музейна  експозиція налічує більше ніж 600 оригінальних експонатів.

Вона розташована в чотирьох залах. У першому —ми знайомимо  відвідувачів з експонатами, дарованими мешканцями міста. У другому - розповідаємо  про  Миколу Устияновича.

Третій зал — це кімната, присвячена поетесі та письменниці Уляні Кравченко.   На відвідувачів чекають автентичні експонати: особисті речі Уляни  Кравченко, перша збірка поезій "PRIMA VERA", суконка, в якій Уляна складала державний іспит, блузки письменниці, посуд .
А експонати четвертого залу розповідають про славетних людей Миколаївщини — художників, артистів, композиторів, скульпторів, співаків.

 Тож запрошуємо  відвідати музей,коли приїдете гостювати у наше місто.

 

З нагоди 150 – річчя від дня народження Уляни Кравченко в нашій Бібрській середній загальноосвітній школі було створено музейну кімнату. До цієї події ми готувалися майже два роки.

Хотіли, щоб матеріал відображав ту епоху, в якій жила поетеса, висвітлював її учительську і літературну діяльність.

        Матеріал збирати наші вчителі української мови і літератури та історії, переглядали також архівні документи Львівського історичного музею.

 

У нас, в Дрогобичі, в приміщенні історичного відділу музею «Дрогобиччина» відкрилася виставка, присвячена 150 – літтю української письменниці, народної вчительки Уляни Кравченко. На виставці представляємо її особисті речі, які ми зібрали ще 50 років тому, коли святкували столітній ювілей.    

13 грудня 2013 р. в україномовні школі імені Маркіяна Шашкевича в Перемишлі  відбувся Декламаторський конкурс ім. Уляни Кравченко. У міжшкільному конкурсі взяло участь 38 майстрів художнього читання.

  Конкурс проводився за віковими категоріями. Учні декламували поезії  Лесі Українки,  Олександра Олеся та Євгена Плужнука.
Конкурсне журі відмітило наявність творчого потенціалу, гарний рівень мовної та сценічної культури.

 

А за сприяння партії «УДАР» та видавництва «Червона Калина» у школах Миколаєва та Нового Роздолу розпочато конкурс ім. Уляни Кравченко,  з метою популяризувати українську  прозу та поезію серед учнів 6-10 класів.

 Для переможців приготували подарунки : комплекти книжок видавництва «Червона Калина».

 

Вчитель.                                                                                                                                              Дякуємо всім екскурсоводам, а ми наближаємося до поетичної сторінки «Серед лугу» із збірки «Шелести нам, барвіночку».

                                                   (інсценізація ).

 

Ксеня:
Я гадала, що ми перші
вийдемо на луг по цвіти;
тут, поглянь, Богданку любий,
стрибають гуртками діти.
Глянь: – причесані, обмиті 
всі Івасики й Миколи, 
в святковій народній ноші, –
як ніколи, як ніколи.
Всі ті хлопці, всі дівчата 
тихо йдуть без крику, лайки, 
весь наш луг в травневий ранок, 
як картина з казки-байки.

Богданко:
Ох, це славно, люба Ксеню, 
радісна для нас та стріча; –
нині всіх нас щось єднає, 
йдемо всі немов на віча.
О, витайте, любі сестри! 
Добрий день вам, милі друзі! 
Гарно, що ми перед святом 
стрінулись на ріднім лузі!

Івасик:
Це ж і свято – над всі свята! 
Всім приносить нам вдовілля! 
Радьте ще, чого придбати та якого треба зілля?

Дарка:
Незабудьок треба синіх, 
жовтих лотачів хоч жмінку, 
братчиків та розмарину 
і хрещатого барвінку...

Таня:
Білих запашних конвалій, 
щоб красу внести до хати, 
щоб промінням золотистим 
усміхнулась наша мати...

Микола:
Ми щасливі! Ми щасливі! 
Є у нас рідненька мати, 
квітів маємо багато; 
тільки що будем співати?

Катруся:
Наша пісня для матусі 
як та пісня соловейка, –
і поллється чарівливо 
із серденька до серденька.

Івасик:
Ластівки – всі пташенята
співом весноньку вітають, –
України дитинята
нині маму величають...

Таня:
Щось нам Ксеня зажурилась,
личенько її біліє...
Ксеню! Ксеню, чи ти хвора?
Не хились, хистка леліє...

Ксеня:
Щойно квіточок зібрала, – 
тут же й бачу, як в долоні 
гинуть незабудьки сині, 
вянуть гвоздики червоні...
Жаль... І серце заболіло...
цвітка скоро гине – в'яне;
щось тривкого я бажала б,
з квітів мамі, що остане?

Дарка:                                                                                                                                          Правду, правду Ксеня каже: 
хвильку лиш тривають квіти; 
та звідкіль нам роздобути 
тих перлин, тих самоцвітів?

Микола:
Чим віддячаться матусі 
немічні маленькі діти? 
Власне серце даймо в дарі,
будьмо ми самі – як квіти!

Івасик:
Квіти з лугу – це на нині. 
Та – щоб мамі все радіти –
ми віддаймо своє серце: 
будьмо ми самі – як квіти!

Богданко:
Даймо серце, але чисте: 
не холодне, не вонисте, 
чуле на всі наші справи, –
буде дар це величавий!

Ксеня:
Щоб жар днини перебути, 
цвітка кріпиться росою; –
вірою скріпімо серце, –
серце наповнім красою...

Катруся:
Ми зложім від нас обіт жити так, 
щоб знав весь світ, 
що ми – українські діти, 
чемні, ясні, як ті квіти!

Ксеня:
Що прямуємо до сонця... 
Не зманить нас зла дорога.. 
Ми живем для України!

Всі:
І для Бога! І для Бога!

Івасик:
Не цуратись свого слова, 
не кидати свого стягу: – 
це від нас матусі любій 
буде святочна присяга.

Богданко:
Хоч як гарно тут у лузі, 
нам вертати треба скоро; 
тільки Матінку Христову 
попросім о поміч хорим! –

Всі:
Під Твій Покров,
Матінко Божа, 
ми прибігаєм – діти малі, 
Твоя любов –
з нами хай буде! 
Нашим мамам
сил кріпких дай, –
щоб берегли нас від темноти...
Зло і спокусу від нас відвертай,
щоб не зійшли ми на бездоріжжя..
До рідних брам, під рідну стріху
дай нам внести щастя-потіху...
Благослови нас,
Матінко Божа!

                                        (дітей зустрічають матері)

Івасик:                                                                                                                                                                 Хай щебечуть пташенята,
божий світ радіє,
гляньте раз і Ви безжурно,
Мамо, наша мріє…

                                                                                                                                        Ксеня:                                                                                                                                                             Мамо, зоре наша ясна, 
нині Ваше Свято! 
Цілий рік у Вас, Матусю, 
праці так багато..

Катруся:                                                                                                                                                      Чи на світі жар серпневий,
чи завія грудня.
Вам лишається. Матусю,
ввесь важкий труд будня...

Микола:                                                                                                                                                                           Безконечно труд... робота... 
в хаті тай у полі 
зморщили кладуть на чолі, 
на руках мозолі...

Таня:                                                                                                                                                     Вічно Ви про нас в турботі...
В білий день і в ночі
бережуть нас від пригоди
материні очі...

Богданко:                                                                                                                                                              Ой не все сказати вміє 
дитиняча мова. 
Мамо! Мамо, в рідній хаті 
всьому Ви основа!                                                                                                              

Дарка :                                                                                                                                                     З вашим Святом Вас вітаєм 
промінням надії 
на щасливі, кращі літа, 
Мамо, наша мріє...

Івасик:                                                                                                                                                       Радуйтеся, Мамо, рідна,
гляньте раз свобідно:
біля вас, мов ластів'ята,
в'ються дитинята...                                                                                                                                                 

Ксеня:                                                                                                                                                     Раді б дати Вам ті діти 
щонайкраще в світі; –
о, прийміть, мов цвіти ярі, 
наші серця в дарі...

 

Вчитель.

Дякуємо всім учасникам цього дійства, що дали нам можливість поринути у дивосвіт поетеси.

А зараз заглянемо до нашої «Творчої майстерні», митці якої мали випереджувальне завдання скласти свою поезію або акровірш про маму.

    (учні зачитують свої вірші, акровірші).

 

Вчитель

Дякуємо всім. А наша мандрівка продовжується і ми наближаємося до станції «Літературна світлиця»  Правда, тут затишно і красиво.

 

• Що ви тут бачите?

Тут ми бачимо деякі збірки поезій Уляни Кравченко, спогади про нашу землячку, «розгублені листочки» її творчості, які ми спробуємо зібрати, щоб «дерево творчості» поетеси зазеленіло ще буйніше.

• А тепер поринемо у поетичний світ Уляни Кравченко

 (діти читають на зелених листочках поезії й прикріплюють їх на гілочки )

 

IV. Закріплення  матеріалу

• Якщо правильно ви пройдете лабіринтом , то дізнаєтеся, які збірки написала Уляна Кравченко для дітей («Шелести нам, барвіночку», «Проліски»)

     ( записати у зошит )

 

     Гра «Спіймай помилку»

     (Дати відповідь на запитання, пояснити епіграф )

 

V . Підсумок уроку

     Звичайно, ми  могли б ще багато говорити про творчість Уляни Кравченко, але

     наша мандрівка завершується. Час повертатися. Я думаю, що дивосвіт

     письменниці не залишив вас байдужими. Сподіваюся, що ви ще не раз

     прочитаєте її  поезію, а про враження від сьогоднішньої мандрівки я

     дізнаюся з ваших творів, які ви напишете вдома. 

 

VI .Оцінювання. Домашнє завдання

      Написати твір – мініатюру «Враження від мандрівки стежками життя і

      творчості Уляни Кравченко