Конспект уроку з української літератури для 9 класу "Т.Г.Шевченко.Творчість періоду заслання"

Урок – подорож в 9 класі

 

Тема. Т.Г.Шевченко.  Творчість періоду заслання .

Мета: розповісти про життя і творчість  Т.Г. Шевченка періоду заслання; пояснити обставини, які вплинули на поета в цей час, поглибити знання про Шевченка-художника, розвивати образне мислення, формувати естетичні смаки, вчити розуміти поезію, грамотно висловлювати власні думки; виховувати пошану до Великого Кобзаря, прищеплювати любов до поезії, рідного краю, літератури.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, урок-подорож.

Обладнання: автопортрети та репродукції картин Т.Г.Шевченка періоду заслання.

                     «Він був сином мужика і став володарем в царстві духа.

                      Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури…

                    Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла,

                    та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу».

 

                                                                                                           І. Франко

 

Хід  уроку-подорожі

 

І Вступне слово вчителя

Добрий день, шановні присутні! Сьогодні незвичайний урок, а урок – подорож, на якому ми з вами ознайомимось з творчістю Тараса Григоровича Шевченка періоду заслання. Поряд з вами у цій подорожі будуть присутні запрошені гості, які можливо вперше познайомляться з творчістю Шевченка періоду заслання. Будь ласка, познайомтесь ближче зі своїми попутчиками у цій подорожі: заступник директора з навчально – виховної частини Бевз Н.Ф.,учениці 8 класу Лиманюк Даша,Тисевич Анастасія ,Чуба Анна, учениця 2-А класу Михайльова Ірина, учениця 3-А класу Миколаєнко Катерина. Всі вони мають відношення як до творчості Т.Г.Шевченка так і до поезії .

Зверніть увагу на дошку.

Якщо це подорож, то за вікном ми бачимо краєвиди. І саме ці картини природи ми бачимо на дошці за якими спостерігав Т.Г.Шевченко.

 

 З самого початку заслання поет знехтував заборону царя Миколи І писати й малювати. Криючись від стороннього ока , він продовжує віршувати, протестуючи проти царського свавілля, показуючи готовність боротися до кінця.

Письменник перебував десять років у спекотних пісках. Відчув на собі десять років солдатської муштри під  постійним наглядом «недремлючого ока». Всі і роки він не складав зброї, він закликав до боротьби з самодержавством. Воля, воля і ще раз воля – ось головна тема його невольничих поезій.

                    Евристична бесіда

• Що вам відомо про діяльність Кирило-Мефодіївське братство?
• Як це пов’язано з життям Т.Г. Шевченка?
• Які вам відомі твори, що спрямовані проти царської влади?
• Що було причиною арешту Т.Г.Шевченка?
• Виступ учениці 2-А класу «Інтелект України» Михайльової  Ірини з поезією учениці 8 класу Чуби Анни  «Тарас Шевченко»

 

ІІ Актуалізація опорних знань учнів

 

    ІІІ Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу

Учні класу поділені на групи «Історики -географи», «Мистецтвознавці - літературознавці», «Біографи». Кожна група захищає свій проект, підготовлений вдома.

 

Історик. 1846 року Тарас Шевченко вступив в Кирило-Мефодієвського товариства, де пропагує революційні ідеї, читаючи свої безцензурні твори. 1947 року після доносу провокатора почалися арешти членів організації, на дніпровській переправі було заарештовано Тараса Шевченка і відправлено у Петропавлівську фортецю (Петербург),  ІІІ відділ каземату. Чекаючи вироку, він починає писати поезії, які вже на засланні об’єднав у цикл «В казематі. Моїм союзникам посвящаю». Вирок було оголошено 30 травня 1947 року, а 9 червня Шевченко був уже в Оренбурзі.

Історик. До Оренбурга його привезли за 8 діб. Ось як був зацікавлений царат якнайшвидше позбутися поета. З Оренбурга Шевченка відправили в Орське укріплення, де поет стає солдатом ІІІ роти. Микола І , затверджуючи вирок написав: «Под строжайший надзор  и с запрещением писать и рисовать». Тоді ж заборонили всі друковані твори Шевченка.

 

Шевченко.  Якби я був недолюдком, кровопивцею, то й тоді для мене страшнішої кари не можна було б придумати… І до всього мені ще заборонено малювати… Трибунал  під головуванням самого сатани не міг би винести такого холодного нелюдського вироку. (читає вірш «Мені однаково»)

Мені однаково, чи буду

Я жить в Україні, чи ні.

Чи хто згадає, чи забуде

Мене в снігу на чужині –

Однаковісінько мені.

В неволі виріс між чужими,

І, неоплаканий своїми,

В неволі, плачучи, умру,

І все з собою заберу,

Малого сліду не покину

На нашій славній Україні,

На нашій – не своїй землі.

 

Історик. Оточений  наглядачами й шпигунами, у нестерпно тяжких умовах поет продовжує писати, творити, малювати. Задобрюючи ротного та його прибічників горілкою, деколи залишав на одну-дві години казарму, щоб прогулятися по степу, побути на самоті зі своїми думками. Повернувшись з прогулянки, поет часто змушений був іти до крамаря, щоб викупити в нього свою книгу, заставлену солдатами за горілку.

 

Географ. Тодішній Оренбург хоч і був далекою окраїною царської Росії, але чималим за кількістю населення повітовим містом. Він являв собою укріплену прикордонну фортецю і був важливим торговельним центром і форпостом для просування Росії вглиб Середньої Азії. Своє найменування місто здобуло від назви річки Ор, бо засноване спочатку в районі впадання цієї річки в Урал. Оренбург був військовим містом і одночасно місцем для політичних в’язнів.

 

Географ. Журналіст ХІХ ст. І.О. Матов згадує Орську фортецю так: «Восени тут дощі і непролазна багнюка, про що свідчить той факт, що ще 1887 року в самому центрі міста втонув верблюд. Узимку – морози й страшні буревії, які засипають цілі хутори й аули. Суворий край! А навесні степ оживає й до половини липня квітне, ніжиться й являє собою гарну візерунчасту скатертину пишної рослинності. Але скоро все щезне: гаряче сонце робить з цієї чудової скатерки вицвілу, сумну й пожовклу рівнину, порізану де-не-де піщаними барханами».

 

Учень-читець.  

І там степи, і тут степи,

Та тут не такії –

Руді, руді, аж червоні,

А там голубії,

Земнії, мережані

Нивами, ланами,

Високими могилами,

Темними лугами.

 

Учень-читець.

Думи мої, думи мої,

Ви мої єдині,

Не кидайте хоч ви мене

При лихій годині.

Прилітайте сизокрилі

Мої голуб’ята,

Із-за Дніпра широкого

У степ погуляти

З киргизами убогими.

 

Географ.  У січні 1848 року ширились чутки про похід у степ, у Раїмську фортецю, що на р. Сирдар`ї. У березні цього року до Оренбурга приїхав капітан-лейтенант флоту О.І.Бутаков, який за рекомендацією відомого російського мореплавця Ф.Ф.Белінсгаузена був призначений начальником експедиції для вивчення й опису Аральського моря. Коли в Оренбурзі зайшла мова про спорядження експедиції ті, хто співчутливо ставився до Шевченка і прагнув хоч якоюсь мірою полегшити його становище, зверталися до Бутакова з проханням включити  до експедиції Шевченка як художника

Географ. На початку травня обоз, що складався 1500 башкирських однокінних підвід, під прикриттям роти піхоти, до якої входив і Шевченко, двох сотень оренбурзьких козаків і двох гармат з прислугою, вирушив з Орська на Раїм. На підводах в розібраному вигляді переправляли шхуну «Константин», яку було збудовано в Оренбурзі.  Під час першого переходу через річку Мендибай експедиція спостерігала пожежу в степу. Шевченко зафіксував її аквареллю. Місцевість, через яку вони йшли, була пустелею, тому в експедиції було 3 тисячі верблюдів.

 

Літературознавець.  Шевченко згадує про цей похід у своїй повісті «Близнецы». Ось що він пише: «До колодцев  оставалось еще верст 10, и эти 10 верст показались мне десятью десять. Жара была нестерпимая. Никогда в жизни  я не чувствовал такой страшной жажды, и никогда в жизни я не пил такой гнусной воды, как сегодня. Отряд, посылаемый вперед для расчистки колодцев, почему-то не наше лих, и мы  пришли на гнилую солено-горько-кислую воду, а вдобавок ее в рот нельзя было взять, не процідивши: она пенилась вшами и микросконичными пьявками».

 

Мистецтвознавець. За кілька кілометрів до форту Кар-Бутак 26 травня зустрілося єдине на всьому шляху від Орська до Раїма дерево-осокір, назване місцевими мешканцями Святим деревом. Шевченко залишив малюнок цього дерева  - «Джангис-агач».

 

Учень-читець.   Одним єдине при долині

                            В степу край дороги

                            Стоїть дерево високе,

                            Покинуте богом.

                            Покинуте сокирою,

                            Огнем не палиме,

                            Шепочеться з долиною

                            О давній годині.

                            І каймаки не минають

                            Дерева святого.

 

Географ.   Експедиція О.М. Бутакова прибула до Раїма, протягом місяця вони збирали шхуну «Костянтин» й вирушили у плавання по Аральському морю. До речі, зараз це море дуже зменшилося у своїх розмірах, тому що води річок, які в нього впадають, використовують для зрошення. Експедиція відкрила декілька островів, досліджувала клімат, рослинний і тваринний світ, вимірювала глибину Аральського моря,  а Шевченко тим часом змальовував береги  Аралу.

 

                 Літературознавець.  Цикл «В казематі», що є своєрідним прологом  до «невільничої» лірики Шевченка, складається з 13 віршів. Пізніше поет додав до цього циклу ще дві поезії. Тугою віє від поезій «Не кидай матері!», «За байраком байрак», «Чого ти ходиш на могилу?» . особливо смутно стає, коли читаєш  «Ой три шляхи широкії» - одну з перлин Шевченкової лірики.

 

 

 

Літературознавець. Головним мотивом циклу «В казематі» є заклик бути вірним народові, Україні, своїй Вітчизні. Найсильніше нескореність поета, його любов до України висловлені у вірші «Мені однаково…». Шевченко виступає як патріот, його найбільше хвилює не особиста доля, а доля України. У віршах «Ой одна я , одна», «За байраком байрак», «Чого ти ходиш на могилу?» звучить мотив суму і самотності, кохання і розлуки. Поет також розповідає про тяжку долю рекрутів у вірші «Рано-вранці новобранці».

   Не можна не згадати «Садок вишневий коло хати», найбільш відомий вірш циклу, який хвилює нас своєю поза часовістю і постає символом невмирущості нації, яка вміє і любить і працювати, і співати, і жити. Між рядками віршів цього циклу прочитується ще один мотив – прагнення до волі.

 

 

Учень-читець.   Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть

Сім`я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тілько дівчата

Та соловейко не затих. 

 

Біограф.  Після завершення експедиції Шевченко  працював над своїми ескізами, які виконав під час степових походів та подорожей Аральським морем. Керівник експедиції О.М. Бутаков подав рапорт начальству про полегшення умов перебування Тараса Шевченка, але Петербург відмовив. Але поета підстерігало нове лихо, яке постало зовсім несподівано. Шевченко помітив , що один прапорщик залицявся до дружини  К. Герна, який був його другом. Уступаючись за честь свого приятеля, він викрив ці потайні побачення і разом з ним ганебно осоромили прапорщика.  Той в свою чергу подав донос на Шевченка командирові Оренбурзького корпусу про те, що Шевченко ходить у цивільному одязі, живе на приватній квартирі і малює, тобто не виконує монаршої волі.

 

Біограф. Майже півроку поневірявся поет у тюрмах, на допитах. Із Петербургу прийшов вирок – відправити Шевченка в найбільш пустельні закутки, позбавити зв’язків із світом, заборона малювати й писати під суворим наглядом. Так Шевченко опинився в Новопетровському укріпленні, на північно-східному березі Каспійського моря. Тут поет провів довгих сім років.

 

Географ.  Півострів Мангишлак – найбільш західний виступ східного берега Каспійського моря (показує на карті), зараз належить Казахстану. З півночі він омивається Мангишлацькою затокою, з півдня – Казахською. Місцевість здебільшого рівнинна з невисокими хребтами на півночі. Постійних рік на Мангишлацькому півострові немає, рослинність пустинна – полин, солянки. Зараз Новопетровське укріплення називається Фортом Шевченка. За легендою, саме тут Шевченко посадив гілочку, з якої розрісся цілий вербовий гай.

 

Шевченко.  «Тепер сиджу в Новопетровському укріпленні та чекаю, що далі буде. Тут справжня пустеля! Пісок та камінь; хоч би травичка, хоча б одне деревце – нічого нема. Навіть гори порядної не побачиш – просто казна-що. Дивишся, дивишся, та такий сум тебе візьме – просто хоч давись; так і удавитись нічим».

 

Мистецтвознавець. Сповнений творчої наснаги , митець жадібно використовував кожну нагоду малювати під час експедиції. Протягом короткого часу він створив серію акварелей, пейзажів, портретів, сепій. До цього періоду відноситься серія малюнків «Притча про блудного сина». Шевченко задумував створити серію із 12 малюнків, але встиг закінчити лише 8. Циклом цих творів митець немов підсумовує свою художню діяльність на засланні.

 

Мистецтвознавець.  Перебуваючи на засланні Шевченко дуже часто малював місцевих мешканців – казахів. Якраз в ті роки на півострові Мангишлак була велика посуха, яка призвела до смерті місцевих кочівників. Їхні діти часто зграями ходили навколо укріплення і просили милостиню. Шевченко присвятив казахським дітям картину «Байгуші». Казахський народ назвав нашого поета Акин-Тарази – поетом Справедливим.

 

ІV Підсумок уроку.

1. Слово вчителя.

Закінчилося життя видатного письменника і художника, але почалося його безсмертя. Слава і вічна пам`ять завжди буде жити в серцях живих і ненароджених земляках поета як в Україні, так і за її межами.

2. Рефлексія.

• Які думки викликав у вас наш урок?
• Назвіть імена видатних людей, згаданих сьогодні.
• Що вас найбільше вразило?
•  

ЛІТЕРАТУРНА ВІКТОРИНА СТОРІНКИ ЖИТТЯ ВЕЛИКОГО КОБЗАРЯ

1.Звідки пішло  прізвище Шевченко?

Заселення Кирилівки почалося дуже давно. Це село було запорізьким, де стояв отаман Кирило. З архівних джерел відомо, що в 1600-х роках в селі проживав Іван Швець. У Івана була одна донька Єфросинія.  Січовик Андрій (прадід поета) пристав до Єфросинії і став прозиватися Шевченком – бо в ті роки приймак брав жіноче прізвище.

2.Назвати імена батьків Тараса Шевченка.

(Катерина, Григорій).

3.Як звали братів і сестер Шевченка?

(У Тараса було два брати і три сестри, він був третьою дитиною. Микита, Катерина, Ярина, Тарас. Марся. Йосип).

4.Де і коли народився Т.Г.Шевченко?

(25 березня /9 березня 1814 р. в селі Моринці Звенигородського повіту на Київщині (Черкаська область).

5. кого віку був Тарасик, коли померла його матуся, батько?

(9 років – мати 1823 р.,  11 років – батько 1825 р.)

6.Де поневірявся  Т.Шевченко, осиротівши?

(Був попихачем у дяка П.Богорського, наймитував у попа, потім пас громадську отару).

7.Яким твором, якого письменника захоплювався малий Тарас?

(І.Котляревського “Енеїдою”, творами Сковороди).

8.Хто був вчителем малювання Тарасика?

(диякон Євфем, дяк-маляр с.Стеблів, с.Тарасівка).

9.У яких творах поет пише про своє нещасливе дитинство?

“Мені тринадцятий минало”, “Сон”, “І виріс я на чужині”, “І золотої, й дорогої”).

10.З ким дружив Тарас у дитинстві?

(Сусідські діти – Данило Бондаренко, Оксана Коваленко, Павло Могильний, Іван Сокира).

11.Який талант проявився в Шевченка раніше – художника чи поета?

(Ще в дитинстві у Тараса з’явилися здібності до малювання).

12.За що поміщик П.Енгельгардт звелів висікти свого козачка?

(Повернувшись з бенкету, застав за малюванням, кричав, що той палить свічки і т.д.).

На завершення уроку – подорожі учениця 3-А класу Миколаєно Катерина процитує вірш Дмитра Павличка «Молитва До Шевченка»

V Домашнє завдання.

Зробити письмовий ідейно-художній аналіз однієї з поезій Т.Шевченка періоду заслання.