Конспект уроку з української літератури для 9 класу "«Маруся» – перша україномовна повість нової української літератури, взірець сентименталізму"

Тема уроку. «Маруся» – перша україномовна повість нової української літератури, взірець сентименталізму

Мета уроку: ознайомити учнів із особливостями сентименталізму та реалізму, історією створення повісті «Маруся »; визначити ідейно-тематичну спрямованість повісті Г.Квітки-Основ’яненка «Маруся», виявити ознаки сентименталізму й реалізму у творі; розвивати навички самостійної роботи з навчальним матеріалом, вміння осмислено сприймати зміст твору, грамотно висловлювати власні думки, робити висновки; виховувати інтерес до творчості Григорія Квітки-Основ’яненка, почуття гідності, честі, поваги до людей.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Вікторина «Відгадай письменника» (Учні повинні назвати прізвище та ім’я письменника після того, як з’явиться його зображення)

Хронологічний диктант (учитель називає дати, учні записують, якій події вони відповідають)

1778 – ... (народився Г. Квітка-Основ’яненко)

1812 – ... (виконував обов’язки директора Харківського театру)

1832 – ... (написав першу повість українською мовою «Маруся»)

1834 – ... (вперше опублікована повість «Маруся»)

1843 – (помер Г.Квітка-Основ’яненко)

ІІІ. Повідомлення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

ІV. Сприйняття й усвідомлення учнями нового навчального матеріалу

Робота над твором Г.Квітки-Основ’яненка «Маруся»

Давайте дізнаємося про історію створення та джерела написання повісті. (випереджувальне завдання для учениці класу)

Історія створення. Повість надрукована повністю у 1834 році у книжці «Малоросійських повістей...». Вона стала першим і найпопулярнішим твором серед сентиментальних повістей Квітки. «Маруся» була написана як аргумент того, що українською мовою можна описати глибокий і складний світ людських почуттів і філософських переконань.

Над текстом повісті письменник працював багато – як ні над одним зі своїх творів. Переробляв окремі місця, додавав чи змінював епізоди, портрети й пейзажі, шліфував мову. Дуже згодилися давні й нові записи прислів’їв, приказок, весільних пісень, похоронних голосінь.

Надто хвилювався Григорій Федорович за долю своєї «Марусі», як її сприйме читач? Чи не знайдуться недоброзичливці, які почнуть кепкування з нашої мови? Адже багато хто з «учених» та «освічених» вважав, що українською мовою крім лайки й жартів, нічого не можна створити. Та побоювання автора були марні: повість справила велике враження на читача з народу і передової інтелігенції. Твір мав надзвичайну популярність у читачів. Про це писав сам Г.Квітка-Основ’яненко: «Бачачи, що моїх Марусь читають наші добрі земляки за прилавками, продаючи перець, тютюн і др., читають по хатах, у колі родин у місті й селищах, мавши депутацію з подякою, що пишу по-нашому, я вирішив написати для цього класу людей що-небудь повчальне». Перекладена самим автором російською мовою і надрукована в журналі «Современник», вона і в Росії користувалася великою популярністю.

В основі сюжету повісті «Маруся» – чисте, вірне і разом з тим нещасливе кохання молодої дівчини, дочки заможних селян, і бідного міського ремісника-рекрута Василя, якого чекає двадцятип’ятирічна солдатська служба. Розповідь у повісті побудована через передачу глибоких почуттів героїв. Конфлікт має соціальний характер – на перешкоді одруженню закоханої пари стоїть майнова нерівність: багатий селянин Наум Дрот не хоче віддавати єдину доньку за бідного парубка-рекрута. Якщо ж Василь зможе заробити грошей і знайти собі заміну, то Наум за такої умови дає згоду на шлюб.

Повість утверджує вічні християнські ідеали: жити, «як Бог дасть»; трудитись чесно, не думаючи про корисливість; не вдаватись у тугу, коли спіткає горе; бути смиренним; поважати батьків, старших за віком людей.

Повість «Маруся» – взірець сентименталізму. У ній яскраво змальовано життя українського селянства, працю, побут і звичаї народу. Герої твору – селяни, прості люди, які є уособленням високих морально-етичних якостей.

Щоб розчулити читача, письменник звернувся до основних мовно-стилістичних засобів сентименталізму: ліризму, пестливих форм слів, змалювання чудових українських пейзажів, чутливих і ніжних натур, зворушливих драматичних ситуацій, народних обрядів та звичаїв.

Джерела повісті:

• дійсність українського села ХVІІІ – початку ХІХ ст.

• народна творчість: українські балади, ліричні, весільні пісні, фольклорні мотиви (любові, розлуки, смерті закоханих). Від народної поезії – образність повісті, від казки й переказу – її розповідний стиль.

• герої твору «писані з натури без будь-якої прикраси і відтушовування».

• майстерність у виписуванні українських краєвидів у повісті.

Теорія літератури

«Маруся» є першою україномовною повістю нової української літератури, стала взірцем сентименталізму. Що ж таке сентименталізм і які він має ознаки. (Випереджувальне завдання для учня класу)

Сентименталізм (фр. sentimetalisme, від sentiment – чуття) – напрям у європейській літературі другої половини ХVІІІ–початку ХІХ ст., що характеризується прагненням відтворити світ почуттів простої людини й викликати у читача співчуття до героїв.

Напрям походить від назви роману першого англійського сентименталіста Лоренса Стерна «Сентиментальна подорож по Франції та Італії».

Визначальні ознаки сентименталізму:

• зосередження уваги на внутрішньому світі людини;

• культ почуття, культ природи (пейзаж, переважно сільський, у літню чи весняну пору);

• утвердження багатства духовного світу представників нижчих станів;

• збереження класицистичної тенденції поділу героїв на позитивних і негативних;

• чиста літературна мова, простий синтаксис, наявність фольклорних мотивів;

• найхарактерніший художній засіб – літота (пестливо-зменшувальні слова).

Теми бралися з тогочасної дійсності, велика увага приділялася побуту, взаєминам у родині, стосункам між знайомими і незнайомими людьми.

Героями творів стали вихідці з народу, переважно громадяни середньої заможності: торговці, міщани, багаті селяни. Ці персонажі внутрішньо благородні, здатні на самозречення, схильні до сильних переживань, скромні, вродливі.

Конфлікти переважно психологічного та побутового характеру: між інтересами панівних і середніх верств суспільства. Посилюється роль пейзажу: тепер він стає важливим засобом відтворення душевного стану героя, поглиблення відповідного настрою у творі.

В українській літературі сентименталізм найяскравіше виявився в повістях Г.Квітки-Основ’яненка. Послідовників сентименталізму було дуже мало, тому в самостійний напрям він не розвинувся.

Проте суто сентиментальним цей твір назвати не можна, адже в ньому достовірно відтворено побут українців, оспівано красу звичаїв та обрядів, традицій. Квітка-Основ’яненко теоретично осмислив і практично застосував у своїй творчості новий на той час літературний напрям – реалізм. Що є таке реалізм? Нагадаймо його ознаки.

Реалізм (від лат. realis – речовий) – напрям у літературі та мистецтві, що виник наприкінці ХVІІІ ст. в Німеччині та полягає у правдивому відтворенні дійсності в її типових рисах.

Ознаки реалізму:

• свобода творчості, культ свободи (звідси наскрізний мотив поривання в небо – чистий, вільний, прекрасний простір);

• у центрі подій – людина, її внутрішній, душевний світ (зокрема позасвідоме, вияви психіки: сни, марення, пристрасті тощо);

• внутрішні протилежності, антитези (підкреслення роздвоєності людини, одночасну належність її до двох світів – духовного і матеріального);

• людина розуміється як істота емоційна, а не раціональна (людина живе не розумом, а серцем і почуттями).

• велика увага приділяється соціально-побутовому фонові часу.

Отже, у своїй повісті автор поєднав два напрями – сентименталізм і реалізм. Соціально-побутова сентиментально-реалістична повість «Маруся» (1834) стала першою україномовною повістю нової української літератури. Її поява перетворилася на знаменне явище. У своїй «Супліці до пана іздателя» автор зазначає: «...Є такі люди на світі, що з нас кепкують, і говорять, та й пишуть, буцімто з наших ніхто не втне, щоб було ...і звичайне, і ніжненьке, і розумне, і полезне, і що стало бить, по-нашому, опріч лайки та глузування над дурнем, більш нічого не можна й написати...». Саме ці вимоги Квітка й намагався зреалізувати в повісті. Тож давайте разом будемо знаходити характерні риси такого поєднання й підтверджувати їх цитатами.

Проблемно-пошукове завдання

Ознаки сентименталізму:

- зосередження уваги на внутрішньому світі людини (кохання з першого погляду Марусі та Василя, переживання Василя через розлуку з Марусею, відмова батька Марусі, душевна туга Василя після смерті Марусі);

- об’єкт зображення – події, які могли зворушити читача (відмова батька Василеві, смерть Марусі);

- головні герої ідеальні, позбавлені найменших негативних рис;

- Наум та Настя Дроти – вихідці з народу, селяни, до того ж не бідні, їхні страждання пов’язані не зі злиднями, а з душевними переживаннями;

- відсутність архаїзмів, насиченість фольклорними висловами;

- тон викладу – елегійний або меланхолійний;

- найхарактерніший художній засіб – літота (наявність великої кількості зменшено-пестливих слів);

- особливу роль у тексті відіграє пейзаж, він стає важливим засобом відтворення душевного стану героя, поглиблення відповідного настрою у творі;

- конфлікти переважно психологічного та побутового характеру: між інтересами панівних і середніх верств суспільства.

Ознаки реалізму:

- змалювання картини народного побуту, обрядів і звичаїв;

- відтворення тяжкого лиха того часу – солдатчини;

- правдива розповідь про гірку долю жінки-солдатки, беззахисність сиріт у тогочасному суспільстві.

VІ. Узагальнення й систематизація знань

Метод «Мікрофон»

1. З яким твором ми познайомилися на сьогоднішньому уроці? Чим він характерний для української літератури?

2. Які два напрями поєднав Г.Квітка-Основ’яненко у своїй повісті?

3. У чому виявляються риси цих напрямів у творі?

VІІ. Підведення підсумків уроку

VІІІ. Повідомлення домашнього завдання

Зробити цитатну характеристику головних героїв повісті по групам:

І група – образ Марусі

ІІ група – образ Василя

ІІІ група – образ Наума Дрота