Конспект уроку з української літератури для 9класу на тему « Сатирична повість Г.Ф Квітки– Основ’яненка «Конотопська відьма». Картини життя українського суспільства за часів Велико

Тема: « Сатирична повість Г.Ф Квітки– Основ’яненка «Конотопська відьма». Картини життя українського суспільства за часів Великої Руїни»

Мета: опрацювати текст повiстi, допомогти учням усвідомити ідейно-художній     зміст твору та оцінку автором життя українцiв періоду Руїни; розкрити сатиричнi образи Микити Забрьохи та Прокопа Пiстряка; розвивати навички виразного читання, коментування прозових творiв, видiлення проблем та провідних думок, висловлення власних мiркувань з приводу прочитаного; виховувати здоровий оптимізм, почуття гумору та справедливостi.

Очiкуванi результати: учнi знають вивчений матеріал, умiють аналізувати       твори, характеризувати героїв, висловлювати власнi міркування  щодо прочитаного та враження вiд прочитаного твору.

Обладнання: карта України, портрет письменника, плакати, твори Г. Квiтки-Основ’яненка, картки.

Форма проведення: урок-дослідження         

Теорiя літератури: гумор, сатира, фантастика.

Мiжпредметнi зв’язки: iсторiя, математика, українська мова.

       Епiграф до уроку

Хто собою керувати не вмiє, то i другого        на розум не наставить.

                                    Прислiв’я

    

               Хiд уроку

  I.Актуалiзацiя опорних знань учнів.

  Клоуз-тести

1. Г.Квітка-Основ’яненко увійшов в українську літературу як (батько і перший класик художньої прози).

2. Псевдонім Основ’яненко, утворений (від назви слободи Основа поблизу Харкова).

3. Народився майбутній письменник (29 листопада 1778 року у дворянсько-старшинській родині).

4. Дитяча сліпота у Григорія відступила (у шестирічному віці, коли він з матір’ю відвідав Курязьку церкву).

5. Квітка блискуче грав (на фортепіано та флейті).

6. Квітка був співзасновником періодичних видань («Украинский вестник», «Молодик» і  «Утренняя звезда»).

7. У 1812 році (він став директором Харківського театру).

8. Помер Г.Ф. Квітка-Основ’яненко (20 серпня 1843 року).

9. Сентементалізм-це літературний напрям, (який виник у Європі в другій половині XVIII-першій половині ХIХ ст.У центрі зображення творів сентементалізму- чутлива людина, «життя серця», герой із демократичних низів).

10. Повість «Маруся» була написана (1832 року).

11. Наум Дрот не захотів віддати Марусю за Василя,бо (йому загрожувала рекрутчина).

12. Розв’язка твору наступає, (коли Маруся, застудившись, помирає, а Василь, довідавшись про смерть коханої, постригся в ченці і також невдовзі помер).

 

II.Оголошення теми i мети уроку.

    1.Слово вчителя.

  Серед реалістичних творів, що забезпечили невмирущу славу Квiтки-Основ’яненка найвизначнішим є «Конотопська відьма». Прийоми бурлеску, елементи народної фантастики зробили цей твiр популярним серед мiльйонiв читачів, а його екранiзацiя- i серед глядачів.

   Цензурний дозвіл на «Конотопську відьму» був даний 4 жовтня 1833 року. Вперше твiр було надруковано в другiй книзі «Малоросiйських повiстей»

Г. Квiтки- Oснов’яненка у 1837 роцi.

  Квiтка не акцентує на тому, в якi часи вiдбувається дiя у його творі. Але дoслiдник творчостi С. Зубков подає таку цікаву iнформацiю: «Квiтка ніде не окреслює хронологiчнi межi подiй. Здавалось би, вони мають відбуватися десь до 1765 року, коли козачі полки було лiквiдовано. Але в повiстi, як про звичайне, згадується, що сліпий скрипаль на весiллi грав Дербентський марш, який виник i набув поширення після визволення мiста Конотопа та остаточного приєднання його до Росiї в 1806 р.

III. Засвоєння нових знань.

Вчитель. На уроці працює 3 групи дослiдникiв: 1 група – « Історики», 2 група- «Літературознавці», 3 група- « Мовознавці»

1. 1 група дослiдникiв. Повідомлення учнів про період Великої Руїни в Україні.

  Історик 1. У цей час, що дістав назву «Руїна», Україну було поділено вздовж Дніпра, на дві сфери впливу: польську- на Правобережній Україні та московську- на Лівобережній, включно з Києвом. Гетьманська влада послаблювалася безперервними внутрішніми сутичками, соціальним напруженням між козацькими низами і старшиною, що прагнула монополізувати політичну владу та нав’язати їм трудові повинності. Але й серед козацької старшини, якою успішно маніпулювали могутні сусіди України, точилася внутрішня  прихована боротьба, інтриги, мотивовані вузькими особистими цілями. Особливими майстрами соціально- політичної інтриги виявились надалі московські царі та їхні емісари. Щоб ліквідувати суверенність України, вони підбурювали народні маси проти козацької старшини, одночасно щедро роздаючи їй маєтності та привілеї в обмін за зраду інтересів української державності.

    У цей період гетьманом Лівобережної України був Іван Брюховецький (1663-!668), Правобережної - Павло Тетеря (1663-1665). Обидва зажили недоброї слави чужинецьких поплічників. Тетеря, що тримався чіткої пропольської орієнтації, у 1664 р.  спільно з поляками вторгся на Лівобережну Україну і спробував підняти козаків у похід на Москву. Але наступ зазнав поразки, і Тетеря повернувся на Правобережну Україну. Згодом репресії проти численних антипольських повстань на Правобережжі викликали настільки сильне незадоволення, що у 1665 р. Тетеря зрікся гетьманства і втік до Польщі.

    На Лівобережній Україні Іван Брюховецький проводив цілковито московську політику. Він став першим українським гетьманом, що їздив до Москви, де віддав Україну під безпосередню владу царя. Брюховецький підписав у 1665 р. Московські угоди, які значно посилили російський контроль на Україні у політичній, військовій та податковій галузях.. 13 січня 1667 р. Москва потай, без порозуміння з українцями підписала з Польщею Андрусівський мир, який закріплював розділ Лівобережної та Правобережної України між цими державами, а Київ передано Польщі. Ця угода, яка назавжди перекреслила переяславські домовленості Хмельницького, глибоко обурила  українське громадянство. У відповідь на промосковську політику гетьмана вибухнуло повстання проти Брюховецького та російських гарнізонів.

    Історик 2. Петро Дорошенко (1666-1676), черкаський полковник та гетьман Правобережної України, намагався вберегти Україну від хаосу та відновити її незалежність. Після підписання  поляками Андрусівського миру Дорошенко виступив проти них  і вирішив  об’єднати всю Україну під верховною гетьманською владою: регулярно скликав Військову Раду, підпорядковував безпосередньо собі наймані сердюцькі полки. Восени 1667 р. під тиском об’єднаних козацько - турецьких військ король Ян Казимир визнав суверенітет гетьманату на Правобережній Україні. Дорошенко вторгся також на Лівобережжя і після вбивства Брюховецького у 1668 р. був проголошений гетьманом всієї України. Але під час його відсутності на Правобережжі запорожці проголосили гетьманом Петра Суховія, а невдовзі поляки - Михайла Ханенка. Вирушаючи на приборкання самозваних конкурентів, Дорошенко залишив на Лівобережній Україні тимчасовим гетьманом Дем’яна Многогрішного (1668-1672). Проте Лівобережжя зайняло російське військо, і Многогрішний змушений був присягнути у   1669 р. московському цареві.

    Україну знову було поділено. Ослаблений, Дорошенко чимраз частіше вдавався до допомоги турків. Війська Дорошенка виступили на турецькому боці й у боротьбі з московським царем та новим гетьманом Лівобережної України Іваном Самойловичем. Скомпроментований участю в мусульманських нападах та роздмуханні громадянської війни, Дорошенко втратив підтримку козацьких мас і у 1676 р. підкорився Самойловичеві. Від 1669 р. Лівобережна Україна входить до московської імперії, що забезпечувало їх захист від вторгнень турків, татар та поляків, які спустошували колись квітучу Правобережну Україну. Многогрішний, хоч і був затверджений у гетьманстві Москвою, не погоджувався бути маріонеткою царя. З допомогою сердюцьких полків Многогрішному вдалося стабілізувати ситуацію в Україні, але гострі конфлікти зі старшиною призвели до його падіння.

    Прихильне ставлення до Москви та добрі стосунки зі старшиною  були основою політики   гетьмана Івана Самойловича (1672-1687), наступника Многогрішного. Це дозволило йому гетьманувати 15 років - небувалий для українських гетьманів строк. Щоб забезпечити прихильність старшини, Самойлович щедро роздавав своїм прихильникам землі й тим посилив зростання родової аристократії на Лівобережній Україні. Він посилив свій контроль над запорожцями і  від 1674 р. боровся на боці Москви з Дорошенком та турками. Після невдачі спільного з росіянами наступу на Правобережну Україну Самойлович підтримав масовий перехід українців звідти на Лівобережну та Слобідську Україну. Московсько - польський договір 1686 р. підтвердив належність Правобережжя до Польщі і підпорядкував Запоріжжя безпосередньо цареві, а не гетьманові. Розчарований, Самойлович не взяв активної участі у московському поході на Крим 1687 р., за що був усунений і висланий до Сибіру.                                                                                                                                                                    Історик 3. Щораз більший вплив Росії на Україні позначився поступовим підпорядкуванням Москві Української православної церкви. У 1685- 1686 рр. Київську православну митрополію підпорядковано Московськiй патрiархiї. Українська православна церква втратила свою самостійність і протягом віків зазнала русифiкацiї.

    Пiсля відвоювання Польщею в Туреччини Правобережної України та утвердження запорожцями своєї автономiї пiд владою гетьмана залишилася лише третина колишньої держави Богдана Хмельницького. Гетьманщина кінця XVII ст. мала десять полків.

Наприкiнцi XVII ст.старшина фактично усунула козацькі маси від прийняття важливих рішень. Козаки брали участь у безперервних війнах кінця XVII- початку XVIII ст., але як вільні військові формування, а не як українське військо. Це послаблювало війська Гетьманщини, які на 1700 р. налічували лише 20 тисяч козаків. Крім того, озброєння, тактика та військове вміння козаків були застарілими. Ослаблена внутрішніми конфліктами, розчарована ставленням до українців Польщі та Туреччини, більшість козацького проводу вже не заперечувала проти союзу з Москвою, проте намагалася ще зберегти залишки прав, гарантованих Переяслаською угодою 1654 р.

 

2. Робота над текстом повісті.                                             

    Слово вчителя.

    Для написання повiстi «Конотопська відьма» Г. Квiтка- Основ’яненко використав мотив полювання на відьом, до речi , взятий iз життя. У часи посух та неврожаїв у 30-х роках XIX ст. відродився жорстокий звичай топити відьом. Чи розв’язувало проблему голоду позбавлення життя кількох жінок, яких оголошували відьмами? Ясно, що нi. Але темнi, затурканi, неграмотнi селяни вдавалися до таких нерозважливих дiй, вiд яких, очевидно, хотів застерегти письменник.

   У повiстi, незважаючи на її, так би мовити, казкову основу, ми вiдчуваємо реалістично відтворений колорит суто українського національного життя. Це найвизначніша з гумористичних українських повiстей Квiтки, в якiй гумор автора часто переходить у сатиру на життя i побут козацької старшини кінця XVIII століття.

    Чому повiсть називається «Конотопська відьма», адже в основi  змісту - життя селянства, розповідь про залишки козацтва на Українi?

     Справдi, шукання відьом - це сатиричний прийом, за допомогою якого автор викриває обдурювання громади, окозамилювання, яким займається, сільський начальник - сотник Забрьоха, нащадок козацького роду, який розгубив славу предків.

      У повiстi потоплення відьом - вiдволiкальний маневр, до якого вдаються мiсцевi начальнички, щоб прикрити свої гріхи. Зрозумiло, що жертвам розправи - не до смiху.

Але навіть у драматично напружених епізодах автор залишається сатириком, умiло використовує iронiю, сарказм, гумор. 

 

   Літературознавчий словничок.

    Сатира- вид комічного, який найбільш нещадно висміює людську недосконалість.

    Гумор- м’яка форма комічного; сміх, який не ставить за мету викриття явища;  добродушне підсміювання.

     Фантастика – жанр художньої літератури, в якому за допомогою додавання  вигаданих, уявних елементів створюється світ, відмінний від сьогоденного, реального.

 

 3. ІI  група дослідників « Літературознавці». Завдання. Розповiсти коротко зміст повiстi.

   Сюжет повiстi становить складне поєднання побутових епiзодiв з фантастичними. Конотопський сотник Забрьоха сватається до хорунжiвни Олени , але дiстає «гарбуза». Писар Пiстряк намагається хитрощами скинути Забрьоху з сотенства i зайняти його посаду: вiн намовляє сотника водою перевiрити відьом. I тут у повість вплiтається фантастика: відьма Явдоха Зубиха наводить ману на людей коло ставка, викликає чаклуванням переліт сотника з Конотопа на Безверхий хутiр, потiм одружує його з гугнявою Солохою, писаря Пiстряка- з наймичкою Пазькою, а хорунжiвну Олену- з судденком Халявським. Закiнчення знову реалістичне. Забрьоху скидають з сотенства, а Пiстряка - з писарства, i вони знову стають приятелями.

 

   Завдання. Зi скiлькох роздiлiв складається повiсть? Якими словами починається кожна частина?

   Повiсть складається з ХIV роздiлiв i епілогу ( «Закiнченiє»). Кожен роздiл починається своєрідною похмурою анафорою «Смутний i невеселий…»

Чи, дійсно, було  за чим сумувати i журитися сотнику i хорунжiвнi Оленi?

( Забрьосi не було за чим  сумувати i журитися, бо має що їсти i пити. Не працює. Не задумується над тим, звідки  воно береться. Олена – багата дівчина. ( Зачитують уривки з повiстi).

 

   Завдання. Назвати образи повiстi.

   Микита Уласович Забрьоха- спадковий конотопський сотник. (Учень зачитує епізод, де говориться про те, як Зaбрьосi дiсталося сотенство).

«Таки хто скільки не зазна, то сотенною старшиною усе були Забрьохи; діди й прадіди Микитові усе були в славному містечкові Конотопі сотниками; так від отця до сина сотенство і переходило»

    Прокiп Ригорович Пiстряк- писар. (Учень зачитує епізод про навчання  писаря).

«Та ще ж і те знайте, що пан Пістряк суть писар;  дванадцять год учився у дяка у школі: у год вчистив граматку, два годи вчив часословець, півчварта года сидів над псалтирем і з молитвами зовсім вивчив та півп’ята года вчився писати, а цілісінький год вчився на щотах…»

    Хорунжiвна Олена- багата дівчина з хутора Безверхого, наречена Халявського.(Зачитує цитати до характеристики образу).

    Дем’ян Омелянович Халявський- судденко, пiзнiше сотник.

 Сiльськi відьми: Прiська Чирячка, Химка Рябокобилиха, Явдоха Зубиха, Пазька Псючиха, Домаха Карлючкiвна, Векла, Устя Жолобиха.                                                                                                  

    Завдання. « Перевтілення». Монолог - розповiдь про героя від першої особи.

   Учень 1. Я, Микита Уласович Забръоха, народився в містечку Конотоп. Мені 25 років. Неодружений. Особливих здібностей до навчання не маю. Вчився абияк. Умію ледве рахувати до 30, читаю погано. Посаду старшини дістав від свого батька Уласа, який був козацьким сотником. Люблю добре і смачно поїсти, довго спати і відпочивати вволю. Люблю віддавати накази, було б кому виконувати.

    Учень 2. Я, Прокіп Григорович Пістряк, народився в містечку Конотоп. Українець. Неодружений. Навчався в духовнiй семiнарiї. Спiлкуюся канцелярською мовою. Люблю поїсти i поспати. Вiльний час проводжу зі своїм приятелем Микитою. Зараз займаю посаду конотопського писаря. Мрiю стати сотником.

 

Завдання. «Асоцiативний кущ». На клаптиках паперу учнi пишуть риси характеру героїв i наклеюють на ватман, де зазначенi їхнi прізвища.

 

                                                                                           байдужість

                                                                                            гордість

                                                                                            бездієвість

                                                                                            неуцтво

                      Микита Забръоха                                      обмеженість

                                                                                            ледачість

                                                                                            грубість

 

                                                                             хитрість

                                                                             вважає себе вченим

                                                                             заздрість

                                                                             підлість

            Прокіп Пістряк                                       лукавість

                                                                             грубість

                                                                             зверхність

                                                                             чудакуватість

                                                                             крутій

 

 

 Завдання для всiх трьох груп. Скласти «сюжетний ланцюжок » повiстi.

 

    Експозицiя                 Зав’язка

Хто такий Забрьоха         Задум Пiстряка скинути сотника з посади,

           щоб самому зайняти його місце

 

 

 

Кульмiнацiя                   Розв’язка                    Епiлог

Полювання на відьом  Втрата Забрьохою сотни-        Доля героiв

     кiвства, зняття Пiстряка

                 з писарів

                    

4. 3 група дослiдникiв «Мовознавцi».                        

1. Виписати з тексту фразеологізми, пояснити їх значення.

Поставила печеного гарбуза- відмовила у сватанні.

Мокрим рядном напасти- викрити брехню.

Нi пари з уст- мовчати.

За вухами лящало- їсти з апетитом.

Погнати в п’ять химер- говорити нісенітницю.

Пошити в дурнi- обдурити.

Не тепер так в четвер- відкладати виконання якогось завдання.

Не мати дев’ятої клепки- нерозумний.

Окрутити- оженити на собі.

Останки во язицях- залишки народу.

На стiну дертися- страждати вiд болю.

Дуба дала- померла.

    2. Робота на картках.                   

 - Що пили i їли герої?( Пили слив’янку i тернівку, їли вареники, карасi тушені в   сметанi, пряжену яєшню, пшоняну кашу).

- Якою мовою говорить Пiстряк?(Канцелярською, якою говорили всi канцеляристи того часу).

- Кого з героїв п’єси I.Котляревського «Наталка Полтавка» нагадує писар?             ( Возного Тетерваковського).

- Яке можна дати пояснення прiзвищам героїв повiстi? ( Прiзвища говорять самi за себе. Забрьоха- брехун. Пiстряками у народi називали прищi, чиряки. Пiстряк дійсно був чиряком на тiлi всiєї конотопської громади).

    3.Перевести математичнi величини.

20 пудiв камiнюччя (1 пуд- 16 кг 380 г).

Верстов п’ять або дві (1 верства- 1 км 06м).

Пiвдесятка на смерть утопив- 5 чоловiк.

Пiвчварта года- 3,5 роки.

Пiвп’ята года- 4,5 роки.

       4. Пояснити значення слів.

Десниця – права рука, шуйця – лiва.

Граматка – буквар, виданий у Києвi.            Часословець – церковна книга, що мiстить тексти молитов.                                                         Гласи – у давньоруському церковному спiвi комплекс поспiвок, якi розрізнялись за мелодійною структурою, кiлькiстю i останнім тоном.

Єрмолойнi догматики – молитви, якi призначалися для співу пiд час богослужіння.

 

 

IV. Закріплення знань, умiнь i навичок.

     Iнтелектуальна гра «Хто швидше?»                                                   

1. Xто такий Забрьоха? (Сотник)

2. Хто був наймичкою у Микити? (Пазька)

3. Яку називався хутiр, де жила хорунжiвна Олена? (Безверхий)

4. На чому рахував козаків Пiстряк? (На хворостинi)

5. Хто додумався, що одного козака не вистачає на хворостинi? (Забрьоха. Бо саме на зарубці писар переламав хворостину)

6. Кого кохала Олена? (Халявського)

7. Куди обіцяв податися брат Олени після її замiжжя? (У ченцi)

8. По що буцім-то приїхав сотник на хутiр Безверхий? (За брагою для волiв)

9. Кого не потопили у ставку? (Явдоху Зубиху)

10. Що украла Зубиха у день весілля в Забрьохи i Пiстряка? (Вiкна i двері, щоб вони не змогли вийти з хати)

  11. З ким одружився Забрьоха? (З гулящою Солохою)

Чи зайняв Пiстряк посаду сотника в Конотопi? (Нi ,бо їх обох зняли з посад)

V. Підсумок уроку.

       Iнтерактивна вправа «Мiкрофон»

       Продовжити речення.

       Менi сподобалося…

       VI. Домашнє завдання.

       Вiдшукати у творi смiшнi епізоди, зачитати їх на наступному уроці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

 

1. Білецький О.І, Волинський П.К. Пільгук І.І. Українська література: підруч. для  8 кл./ За загальною редакцією академіка О.І Білецького.- К.: Радянська школа, 1984.-238 с.

 

2. Горик Н.П. Тематичні розробки уроків української літератури. 9 клас. Посібник для вчителя за програмою 12 – річної школи з урахуванням чинної. –Луцьк: Волинська книга, 2007. -268 с.

 

3. Жуковський А., Субтельний О. Нарис історій України/ Ред. Я. Грицак,          О. Романів.- Львів: Вид- во Наукового товариства імені Т.Шевченка у Львові, 1992.- 230 с.

 

4.  Квітка- Основ’яненко Г. Ф.Повісті та оповідання. Драматичні твори.- К.:Наукова думка, 1982

 

5. Міщенко О. І.Українська література: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Олена Міщенко. – К.: Генеза,2009. -304  с.

 

6. Слоньовська О.В. Конспекти уроків з української  літератури: Нове  прочитання творів 9 кл. – К.: Рідна мова. 2000. – 591 с.