Конспект уроку з української літератури в 10 класі "М.Коцюбинський «Тіні забутих предків». Осмислення філософських категорій життя і смерті "

Урок української літератури в 10 класі

Тема. М.Коцюбинський «Тіні забутих предків». Осмислення філософських категорій життя і смерті

Мета. Допомогти учням,  занурившись у казковий світ художніх образів твору, збагнути силу зв’язків поколінь, гармонію людини і природи, гармонію почуттів і дій як першооснову людського життя.

Розвивати навички аналізу, узагальнення, логічне і творче мислення.

Виховувати інтерес і повагу до традицій, звичаїв, вірувань; усвідомити вагу справжніх духовних цінностей для виховання в собі високих почуттів, естетичних смаків.

Тип уроку. Урок-занурення.

Обладнання. Таблиці «Проблематика твору», «Ідейний зміст повісті»; ілюстрації зразків монументального мистецтва на Донеччині (1965-1970 р.р.): панно «Космос», «Вода», «Вогонь», «Земля», «Життя», «Надра», «Сонце», «Вітер»; ілюстрації до твору М.Жука, О.Кульчицької, Л.Карташова; випереджувальні завдання.

Хід уроку

І. Оргмомент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми й мети уроку.

Вступне слово вчителя.

Слова Володимира Мономаха: «…Дивіться, як усе мудро влаштовано на світі: як небо влаштовано, або як сонце, або як зірки,  й тьма, і світло, і земля, як на водах покладене, Господи, завдяки волі твоїй! А звірі, а птахи різні, а риби всілякі! І цьому диву подивуємося, як створено людину і як різні та багатоликі людські обличчя… кожен має свій вид і образ обличчя… Усе це дано людям на користь, на їжу, на радість їм. І знову скажемо: великі блага послані нам».

Як ви розумієте, за словами В.Мономаха, Бог, створивши світ, забезпечив людину усім необхідним для життя, для щастя. Ви вже знайомі зі змістом повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків». Озвучте власне розуміння назви твору. 

ІІІ. Основний зміст уроку.

1. «Мозковий штурм»

Предки забуті, але їхні болі і радощі, шукання тінями живуть і зараз повторюються в нас.

• Який відрізок часу охоплює повість? (дорівнює життю головного героя – Івана Полійчука)

2. Бесіда за випереджальними завданнями.

• Насправді проекція часу значно ширша (підготовлений  за випереджальним завданням учень 1 пояснює три часові площини відповідно до трьох культурних шарів, представлених у творі).

Орієнтовна відповідь:

Висновок. Наскрізна для історії проблема постає поза рамками історичного зображення конкретної епохи. Змальовані явища у творі мають історичне підґрунтя. Це спосіб продемонструвати споконвічність та типовість для людського середовища проблем, поданих у художньому творі.

• Стислий усний переказ повісті за планом (учень 2):

1. Головний герой повісті.
2. Історія народження Івана.
3. Знайомство з Марічкою.
4. Кохання.
5. Смерть Марічки.

Слово вчителя.

Формування характеру Івана через світосприйняття навколишнього середовища: «Він знав уже багато». Особливості гірської природи і спосіб життя серед неї: «Так було тепло, самотньо і лячно у віковічній тиші, яку беріг ліс» (у дорослому віці фантастичні уявлення не зникають, а лише набувають інших форм – Віра в таємничу, живу силу вогню).

• Утілення народних вірувань при створення світу у творах монументального мистецтва. (використання панно «Космос», «Вода», «Вогонь», «Земля», «Життя», «Надра», «Сонце», «Вітер» з поясненням учнів).

Висновок. Знання народу про існування міфічних істот закарбувалися у пам’яті людей з дитинства і передавалися з покоління в покоління. У гуцулів язичницька віра зберігалася і тоді, коли було прийнято християнство. Тому у художньому творі автор говорить, що Іван знав Бога і чорта, добро і зло. Умів боронитися від злого, якого, на його думку, у житті більше, ніж доброго. І поклонявся Іван силі сонця, обожнював вогонь і воду, одухотворяв природу до самої смерті. Кожна важлива справа гуцулів супроводжувалася ритуальними таємничими діями.

3. Евристична бесіда.

Що стало причиною смерті Івана?

• Чи була Палагна Іванові парою?
• Яким треба було стати Іванові, щоб бути щасливим і не загинути?
• Чи можна назвати стосунки між Палагною і Юрою коханням?
• Чи сприймається загибель Івана як трагедія?

4. Ознайомлення з учнівським проектом «Поєднання непоєднуваного».

Діалектика життя і смерті показана в останньому епізоді повісті.

•                    Бійка Івана з Юрою з приводу подружньої зради Палагни: «Вони танцювали смертельний танець, оті «червоні маски», з яких парувала кров».

Символіка: червоний колір – колір життя (вранішнє сонце, пологи, сміх-радість). Символ боротьби з ворожими силами (Юра, Палагна). Юра переміг.

•                   «Жовте лице Івана спокійно лежало на полотні, замкнувши в собі щось тільки йому відоме».

Символіка: жовтий колір – символ психічного стану людини: страх, зрада, сум, жаль, смерть. Вони були характерні для Івана після втрати коханої Марічки.

•                    «У піднятому кутику вуст немов застрягло гірке міркування: що наше життя? Як блиск на небі, як черешневий цвіт…»

За Платоном, посмішка на обличчі мерця – поєднання сміху (блага) і смерті. «Сонячна», «безхмарна» посмішка символізує єднання Землі і Неба. 

За Ніцше, сміх –свобода. Іван звільнився від страху, який був ворогом його життя. Посмертна посмішка… після смерті Марічки Іван став безрадісним, втратив сміх: за життя був наче мертвий, а померлий – наче живий.

•      Поборений ворожими силами слабкодухий Іван падав у безодню: «… все розлилося в червонім вогні, в якому згоріло його життя…»

Ланцюжок: вогонь – життя – безодня – вогонь – смерть, де чільне місце належить вогню. Іван зберігав вогонь на полонині: «… весела грань вогню оберігала його від самоти, жалю, туги». А у момент бажаної Іваном смерті іскра «червоного вогню» все ж таки з сумом прощалася зі своїм охоронцем.

• «Карнавал» гостей-ряджених  на похоронах – вражаюча картина. «поміст двигтів у хаті під вагою молодих ніг, і скакало на лаві тіло, трясучи жовтим обличчям, на якому все грала загадкова усмішка смерті». У цьому чаді байдужості гості «про тіло забули».

Поєднання непоєднуваних понять – радості і плачу (обов’язкового атрибуту похорон) – символ двох стихій – життя і смерті: «Дзвінкі поцілунки лунали по хаті і спліталися з плачем сумної трембіти».

Люди, проводжаючи людину на той світ, уважають, що вона має залишити землю веселою, щоб там не знати горя. А ще так демонструється вищість життя над смертю.

• Іван наблизився до смерті через духовний злам – відхід від боротьби за «живий вогонь». Розчарувавшись у сенсі боротьби, надав перевагу містичному світу ілюзій, марень. Збайдужів до життя, знесилився. Його вже не лякало, що «його зірка ледве тримається в небі, готова скотитись».

Песимістично налаштований, Іван занедбав «дари предків забутих» - сонячний сміх, пісню, любов до життя-казки, хоча на нього була покладена надія як на справді сонячну особистість.

 Висновок. Письменник наблизив далеке минуле і об’єднав його зі світом своєї сучасності. У центрі його уваги – мораль, побут, звичаї, події. І це геніально.

Отже, визначимо ідейний зміст повісті:

• оспівано любов як джерело духовності;
• романтична ідея незнищеності кохання;
• утвердження думки, що людина повинна жити в гармонії з природою, бачити її красу;
• засуджено деспотизм антигуманних звичаїв.

ІV. Рефлексія. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів.

V. Домашнє завдання.

1) Значення спадщини творчості М.Коцюбинського;

2) Підготуватися до конкурсу на кращого знавця життєвого і творчого шляху М.Коцюбинського.