Урок позакласного читання. М.Коцюбинський «Що записано в книгу життя»

10 клас

ТЕМА. Позакласне читання. М.Коцюбинський «Що записано в книгу життя»

МЕТА. Допомогти учням збагнути проблеми, порушені автором в оповіданні; формувати навички аналізу художнього твору.

Розвивати і коригувати пам'ять,  образну уяву, вміння самостійно робити висновки з приводу прочитаного і почутого.

Сприяти вихованню милосердя, любові та поваги до батьків.

ОБЛАДНАННЯ. Текст твору, портрет М.Коцюбинського, аудіозапис плачу «Матінко, матінко наша» у виконанні Ніни Матвієнко, виставка художньої літератури, комп’ютерна презентація, дидактичний матеріал.

ТИП УРОКУ: урок позакласного читання.

МЕТОДИ, ПРИЙОМИ І ФОРМИ РОБОТИ: виразне читання тексту, читання в ролях, робота в групах, метод «Незакінчене речення», дослідження,  бесіда, проблемний виклад.

 

ВИПЕРЕДЖУВАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ:   прочитати твір.

 

                                           ХІД УРОКУ

                                                         В життя приходиш чистий і красивий,

                                                         З життя ідеш заморений і сивий…

                                                                                                         Л. Костенко

                                                      Шануй батька твого і матір твою, і благо

                                                     тобі буде, і довговічним будеш ти на землі.

                                                                                                                  Біблія               

                                                   Гляди ж не забудь: людиною будь!

                                                                                        Народна мудрість

 

І. Загальнокорекційний етап.

1. Організаційна підготовка учнів до праці (привітання, перекличка).

2. Нервово-психологічна підготовка до уроку.

• Усміхніться одне одному, подумки побажайте успіхів на цілий день.

Для того щоб впоратися на уроці із завданнями, будьте старанними і уважними.

Хочу, щоб після сьогоднішнього уроку ви стали добрішими, мудрішими, людянішими.

 

ІІ. Основний етап.

1. Перевірка домашнього завдання.
2. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.
3. Підготовча частина.

• Слово вчителя.

• Сьогодні ми вкотре звертаємося до творчості  Михайла Коцюбинського. В українську літературу ввійшов як неперевершений знавець людської душі, міг підняти з її глибин щось таке, що нас, читачів, примушує  хвилюватися, співпереживати, розмірковувати… Тема життя і смерті наскрізь пронизала усю творчість Михайла Коцюбинського. Особливо яскраво і до моторошності правдиво представлена вона в оповіданні „Що записано в книгу життя”. Сьогодні на уроці ми разом із письменником замислимось над тим, що є найважливішим у житті людини.

(Учні записують у зошити тему уроку та епіграф).

 

• Бесіда на осмислення назви  твору.  

- У заголовку  прихований особливий зміст. Є думка про те, що  людина народжується на світ, як чистий аркуш паперу, а на старість має цілу книгу, до якої записані вчинки, якими вона пишається, деяких, можливо, соромиться. У нашому житті кожне слово, кожен вчинок не бувають  непоміченими, адже кожна секунда прожита записується в «книгу життя».

- А чи знаєте ви , що означає цей вислів?

(Учні висловлюють свої думки, а потім з’являється на слайді пояснення взяте із словника. «Книга життя» вживається в значенні майбутнє людини, те, що  «призначене долею»).

- А від кого залежить зміст книги?( Від самої людини …)

- Вислів «книга життя» — біблійного походження.  «Книга життя» — це саме життя. У старості кожен читає свою «книгу життя», тобто згадує минуле. Кожен пише свою книгу, і якою вон а буде, залежить тільки від самої людини.

Мабуть, М. Коцюбинський хотів не тільки розповісти про біду матері, сім’ї, доведеної злиднями до відчаю, а й змусити нас замислитись над тим, що кожен із нас запише у книгу власного життя, адже у цій книзі жодної сторінки не перепишеш. Отже, підсумком нашої роботи має бути відповідь на запитання:

Що людина повинна записати у книгу власного життя?

• Про чию книгу життя йдеться у творі?

 

• Прослуховування початку оповідання (до слів …).
• Актуалізація досвіду.

- Ви послухали початок оповідання Михайла Коцюбинського «Що записано в книгу життя», вдома ви прочитали твір. Які думки і почуття викликав він у вас? Що найбільше схвилювало і чому? Відповідаючи, скористайтесь методом  «Незакінчене речення». Пам’ятаєте, діти, коли я задавала домашнє завдання, то просила, щоб відразу після прочитання твору ви записали свої думки, переживання, емоції, які у вас виникли при ознайомленні з текстом. Зачитайте, будь ласка.

 

«Прочитавши оповідання, я відчув… подумав… зрозумів…»

«Мене вразило …  схвилювало …»

4. Формуюча частина.

 

• Робота в парах. Упорядкувати пункти плану.

ПЛАН

1. «Мусила баба злазити з печі».
2. «Де та смерть моя дiлась!..»
3. «Вдень її обсiдала дiтвора».
4. «Одна була розвага в баби».
5. «Одвези мене в гай...»
6. «Баба попливла».
7. «Простiть мене, мамо...»
8. «Упав з розгону на сани i вдарив коняку».
9. Дитячі спогади.

             10.«І понiсся назад, по бабу...»

 

• Стислий переказ оповідання за планом (один учень або кожен по одному пункту плану).

   Стара й немічна жінка чекає на смерть, адже нещасне її животіння мучить і її саму, й усіх рідних: сина, невістку, онуків. Вона – зайвий рот у бідній родині, вона, що не може навіть підвестися, лише займає місце у маленькій хаті. Аби прискорити візит смерті, бабця просить сина вивезти її у ліс, на мороз, де б вона могла вмерти швидко і безболісно.

• Словникова робота.

Послалась – постелилась.

Мисник – шафа з полицями для посуду і продуктів. 

Зозуляста – ряба, про курку з пір’ям, як у зозулі.

Літепло – тепла вода.

        Верета – рядно,  ковдра.

 

• «Хто з героїв сказав слова…» (учні зачитують фрази, кажуть, хто і де їх сказав).

   - Ох!.. Моя смертонько... де ти?

           - Нема на вас сконання! Не дають спати...

   -  Мо-лоч-ка!..

           -  Ноги приймiть! Викину в сiни разом з смiттям!..

   -  Бабо! Душа пташкою вилетить з вас?

   -  Помре, чим будеш ховати?

          - Знов кликать попа? Казали - вмру, вмру, а тiль­ки грошi дурно оддав 

              поповi.

• Поможи, сину... одвези в гай...
• А свiчки, здається, нема в нас!..
• Нащо життя старому? Старе мусить вмирати, молоде жити.
• Не забудь же верети...
• Простiть мене…
• Не рiжте зозулястої курки…
• Одна у нас мати i одна смерть…
• 3асну й прокинусь та й скажу: «Матiнко божа, не суди сина, суди нужду людську...»

                                           Фізкультхвилинка

• Бесіда за змістом прочитаного.

- Чому, розповідаючи про матір, письменник каже, що вона досі валялася на печі?

- Що змінилося для баби з цим переселенням?

     - Які думки турбують бабусю?  

     - Чи лякає її смерть?

• Читання в особах уривка з оповідання.

 

• Прочитайте діалог матері і сина (від слів «Міркувала щось баба… » до «Матінко Божа, не суди сина, суди нужду людську») за особами. Засобами виразного читання намагайтеся передати внутрішній стан персонажів.
   

- Про що міркувала потай баба?

- Чому хотіла, але й боялась звернутися до сина зі своїм проханням?

- Чому дратується Потап, розмовляючи з матір'ю? (Йогодушу шматують сумніви).

- Прокоментуйте роздуми Потапа: «Нащо життя старому? Старе мусить вмирати, молоде жити. Так все на світі…» Чи погоджуєтеся ви з цим? (Старе мусить вмирати, молоде жити — такий закон природи. Цим Потап намагається виправдати себе).

- Чи було рішення відвезти матір у гай несподіваним? (Потап і раніше думав про це: «Мамине слово падало в нього, як зерно в зготовану ниву…»

- Чому називає її «бабою», а потім виправляється на «мамо»?

- Як поводиться син, коли везе матір до гаю? Чому?

- Що «те»? Чому воно «таємниче і полохливе»?

 

• Виразне читання уривка учнем від слів: «Краще, ніж у церкві, - подумав…» до «Свічка тихо і рівно палала поміж деревами, немов зірка з інеєм спустилася на землю і спочивала в снігу».

 

• Прослуховування плачу «Матінко, матінко наша».

 

- Що переживає Потап, їдучи додому?

- Доведіть, що в житті сина перемагає гуманне, людське почуття. (У душі сина, розбурханій спогадами про дитячі літа, пробуджуються придавлені людські почуття. Він вкриває у лісі матір веретою, хоч жінка просила забрати назад, і все-таки повертається по матір. В його душі перемагає гуманне, людське почуття).

- Коцюбинський не розповідає нам, про що думає в гаю бабуся, коли залишається одна. Спробуйте передати словами, що вона відчуває.

 

• Гра «Чомучка». Прочитавши текст учні повинні сформулювати до нього шість журналістських запитань: що ? де ? коли ? як ? чому ? навіщо ?

Що згадав Потап?

Коли він був щасливий?

Навіщо повернувся?

Де зупинився Потап?

Як могло бути інакше?

Чому Потапові зробилося душно? 

 

• Дослідження. Спостереження над мовою твору

 

-     Порівняйте опис  матері і сина. Чи відчули ви ставлення автора до персонажів? Які почуття до них виникли у вас?

Мати	Син
Стара, забута смертю.	Жорстока складка лягла і застигла у нього між носом і бородою, і щось несказане сховалось в ній.
Горсточка шкури й кісток.	Обличчя сердите, прибите нуждою.
Життя виїло силу із неї і, як лушпиння з картоплі, кинуло в кут.	Нужда давно замкнула йому вуста і промовляла тільки у серці.
А душа міцно вчепилась за ту шабатурку і не хоче її покинуть.	Сам сірий, як загуслий туман.
Рот розкрився, як порожній гаман.
Сухі, як осінні гілячки, руки.

- З переліку почуттів людини виберіть ті, які найяскравіше ілюструють

ставлення автора до своїх героїв.

Співчуття, тривога, сум, злість, ніжність, переживання, радість, розуміння, любов, образа, задоволення, гнів, обурення,повага, ненависть.

Коментар. Кожна деталь портрета не просто змальовує зовнішність, а й розкриває складні переживання героїв. Автор із співчуттям ставиться до матері, таке ж почуття виникає і в читача. До сина автор ставиться із розумінням, не засуджує його.

• Письменник  твір не закінчив, чому?
• Якби ви були автором, то яке було б закінчення твору?

 

• Грузинська легенда про сина, який відвіз старого батька у прірву.

ІІІ. Заключний етап.

     1.Підведення підсумків та оцінювання.

- Прокоментуйте слова, що є епіграфом до уроку.

- Чи співзвучні вони з тим, про що ми сьогодні говорили?

- То для чого ми, люди, приходимо у світ?

- Якщо життя – це книга, то що повинно бути в її змісті головним?

- Які цінності, на вашу думку, найважливіші у житті людини?

- Що маємо записати у книгу власного життя? 

1. Пояснення домашнього завдання.
2. Релаксація.

• Страшну, але сповнену надією історію пише автор. Він переконує нас,  що немає нічого  більшого і важливішого в житті людини, ніж родина, а найідеальнішою є картина, коли в тиші рідного дому старенькі батьки бавляться онуками. І все це людина може отримати завдяки взаємній любові, що записана в книгу життя.
  Сподіваюся, що  оповідання «Що записано в книгу життя» спонукає вас до роздумів і допоможе вам, юним, подивитися на світ по-дорослому.

3. Приведення в порядок робочих місць.
4. Створення установки на відпочинок.