Конспект уроку з української літератури з теми "Література рідного краю . Творчість О.Олеся"

Епіграф:

Живи, Україно, живи для краси, Для сипи, для правди, для волі! Шуми, України, як рідні ліси, Як. вітер в широкому полі!

Олександр Олесь

Хід уроку

І.  Актуалізація опорних знань

Створення відповідного емоційно­го фону.

Слово вчителя

О, принесіть як не надію,

То крихту рідної земні:

Я притулю до уст її

І так застигну, так зомлію...

Хоч кухоль з рідною водою!..

Я тільки очі напою,

 До уст спрагнілих притулю,

 Торкнусь душею вогняною.

Хто ж він, той нічний мандрівник, що впродовж 25 років спраглими вустами, вогняною душею припа­дав до рідної землі лише у віршах, одинокий журавель, що линув до неї у часі і просторі, а повернувся

Робота над змістом епіграфа.

1. Учитель. Олександр Олесь... Це милозвучно ім'я дала поетові на бе­резі Чорного моря його наречена Віра Свадковська о далекому 1906 р. Справжнє ж ім'я поета — Олек­сандр Іванович Кандиба. Він наро­дився 5 грудня 1878 року в містечку Білопілля на Сумщині. Батьків­ський рід походив з чумаків, а мате­рин — з кріпаків. Дід майбутнього поста торгував рибою, а батько пра­цював на рибних промислах в Аст­рахані, де й втопився у Волзі. Тоді Олександру, найстаршому з дітей, було ІЗ років.

Мати, Олександра Василівна, згаду­вала, що «залишилася одна з трьома дітьми і трьома карбованцями в ки­шені».

Ця проста жінка навчила свого Сашка читати в 4 роки, і згодом він напам'ять вивчив майже всі твори з «Кобзаря* Т. Шевченка. Серед чу­дової природи, працьовитих і співу­чих земляків проходило дитинство майбутнього поета.

Навчався він спочатку в початковій школі, потім — у двокласному училищі. Мріяв І про гімназію, та в ма­тері не вистачало коштів на навчан­ня в ній. Тож Олександр Кандиба вступив до хліборобської школи містечка Дергачі, що неподалік від Харкова. Саме тут 17-річний юнак починає друкувати свої перші вірші Вирішальним у творчій біографії Олександра Олеся був 1903 рік, ко­ли йому пощастило стати студен­том Харківського ветеринарного інституту і побувати на відкритті па­м'ятника І. Котляревському в Пол­таві. Спілкування з Борисом Грінченком, Володимиром Самійленком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою залишило глибо­кий слід в душі юнака. Прочитані ним на прохання учасників свята вірші були тепло прийняті.

Слава до О. Олеся прийшла наступ­ного дня після видання збірки. Ма­буть, тільки юному Павлові Тичині судилося таке велике визнання піс­ля появи його «Сонячних кларнетів», якого удостоївся Олександр Олесь за свою першу збірку «З жур­бою радість обнялась» (1907р.). Во­на викликала захоплення у читачів, особливо молоді, критики також схвально оцінили книгу.

Друга збірка теж не розчарувала. Талант розвивався і зростав. Одна за одною виходять збірки «Поезії. Книга 11» (1909), «Поезії. Книга ІП»

(1911), «Драматичні етюди. Книга IV» (1914), -Поезії. Книга V» (1917), «На хвилях» (1919).

Вірші Олександра Олеся надзви­чайно мелодійні, близькі до народ­них пісень.

На основі віршів Олександра Олеся було написано більше 200 пісень. Над його творами працювали ком­позитори М. Лисенко, Л. Степо­вий, К. Стеценко, С. Людкевич, Л. Кос-Анатольський. Після Т Шев­ченка О. Олесь — другий поет за кількістю творів, покладених на му­зику. Леся Українка стверджувала, що О. Олесь е «прямим спадкоєм­цем Шевченка Із всім його по­лум'яним натхненням і пристрас­ною любов'ю до батьківщини... йо­го пісня звучить могутнім закликом до свободи. І цей заклик є прямим відгуком на голос Т. Шевченка».

Михайло Грушевський, оцінюючи значення поезії О. Олеся для роз­витку національної самосвідомості української молоді, писав: «Україна дістала поета-лірика, котрого  виглядала від часів Шевченка. Він справді став поетом того нового по­коління, котре з ним вступало в життя — з тими бадьорими, пов­ними надії настроями, які звучали в поезії Олеся. Але заразом прино­сив він дещо й таке, що ставало віч­ним і невмирущим національним здобутком на всі часи».

Характеристика історичного періо­ду, під час якого були написані пое­зії, що ввійшли до збірки -3 жур­бою радість обнялась».

4. Робота над поезією «Айстри»

Учитель. Приступаючи до аналізу поезій, звертаю вашу увагу на те, що ми спробуємо відійти від бук­вального значення слова «аналіз», що у перекладі з грецької означає «розчленування». Як, скажімо, можна розчленувати настрій чи стан душі поета, що лягли в основу поезії"?

Тож, працюючи над поетичним твором, дотримуватимемося поло­жень:

1. Сприймати текст цілісно, нічо­го не вичленовуючи, читаючи все від першого до останнього
   рядка.
2. Максимально заглибитися у пси­хологію творчості — ніби сте­жити за кінчиком пера автора,
   повторювати шлях думок і по­чуттів, виражених у поетичних рядках.
3. У вірші розкривається душа пое­та, а в його прочитанні — душа читача. Отже, прислухаймось до
   своїх душ.

Зафіксуйте, який образ постане у ва­шій уяві під час прослуховування поезії «Айстри».

Виразне читання поезії учнем чи вчителем.

Створити словесний образ допомо­жуть ілюстрації до поезії та запи­тання:

• Яким настроєм проникнутий по­чаток вірша?
• Яким настроєм сповнена кінців­ка?
• Як, на вашу думку, за яким прин­ципом побудований вірш? (Запринципом протиставлення)
• У чому полягає трагедія айстр?
• Поезія написана після револю­ційних подій 1905 року. Кого можна побачити в образі квітів?
• Уявімо, шо ми не знаємо дати на­писання. Яке змістове наванта­ження має ця поезія?
• Які виражальні засоби поетич­ного мовлення використано в по­езії? Звернімо увагу на синтак­сичну побудову речень. Про щосвідчить розділовий знак, що стоїть у кінці більшості речень?
• На яку поезію Л. Глібова схожий вірш «Айстри»? Пригадаймо:

До тебе, моя річечко,

Ще вернеться весна...

А молодість... не вернеться -

Не вернеться вона!

• Що спільного в цих поезіях?

Слово вчителя. У січні 1919 року О. Олесь разом з другом Костянти­ном Хороманським збиралися від­відати сестру Марію. Стрілянина, вибухи. На якусь мить Хороманський вийшов до іншої кімнати — пролунав вибух, що зруйнував по­ловину будинку. Уціліла та полови­на, де знаходився О.Олесь... У цей же час петлюрівці розстріляли бра­та дружини. Все це глибоко вразило поета.

4 лютого 1919 року через київську газету «Трибуна», в якій О. Олесь працював літературним редакто­ром, поет повідомив про свій намір виїхати за кордон, хоча й вислов­лював сумніви щодо остаточного рішення.

1 все ж холодним лютневим днем 1919 року з дипломатичним пас­портом української Народної рес­публіки О. Олесь виїхав до Буда­пешта.

40-літній поет, який досяг і слави, І визнання, залишив Київ. Мабуть, на якусь мить згадався йому Київ 1909-го, коли вперше після читання віршів в Українському клубі захоп­лена молодь виносила його на ру­ках, або ж один з урочистих вечорів 918-го, де О. Олеся було названо найбільшим поетом України.

О. Олесь не знав, то для нього розпочинається новий 25-літнІй період еміграційної творчості, мав надію швидко повернутися, бо за­лишав у Пущі-Водиці дружину з 11-літнім сином, у Сумах — маму, а ще десь — сестри. Але доля вирі­шила інакше.

Потяглися довгі роки розлуки, ро­ки невимовної туги за Україною. Розпач і журба поета вибухнули в поезії «Коли б я знав, що розлучуюсь з тобою».

5. Робота над поезією

• Коли б я знав, що розлучуюсь з тобою» за питаннями:

• Який настрій передає поезія?
• Яку думку висловлює ліричний герой?
• Що його найбільше засмучує?
• Знайдіть у тексті вислови, що ви­ражають глибоку любов автора дорідного краю.
• Що, на вашу думку, спонукало О.  Олеся написати цю поезію?
• Які стилістичні фігури викорис­товує поет?

IV. Підбиття підсумків роботи

• Скажіть, що ж надихало О. Олеся на поетичну творчість?

• Які художні особливості прочи­таних поезій О. Олеся ви можете визначити? Охарактеризуйте виражальні за­соби мови.
• Які особливості ритмічної орга­нізації поезій?

О. Олесь — один з найталановитіших поетів українського народу. До його творчості звертаються числен­ні дослідники і відкривають у ній все нові глибини. Один з них, Рос­тислав Радишевський зазначає, що О. Олесь втретє повертається до рідного народу. Було перше визнан­ня — коли гримів своєю славою по осій Україні. Було друге — коли він повертався до нас після чорних ста­лінських ночей, під час Хрущовської відлиги. Тепер прийшло трете визнання — у час висвітлення білій плям нашої Історії.

V. Оцінювання.

Домашнє завдання