ТЕМА. Образи дівчат, їх динаміка (Сью, Джонсі). Специфіка розкриття образу                Бермана (непримітна зовнішність, невдаха, найкращий «шедевр» митця)  МЕТА. 

Повести роботу над образами новели «Останній листок», символами твору,  ідейним спрямуванням.

Удосконалювати  навички характеристики образів художнього твору; розвивати творчі здібності, критичне мислення учнів, уміння аргументувати

власні думки; формувати уявлення про загальнолюдські цінності – доброту,  любов до ближнього;  сприяти       вихованню почуття       милосердя, розуміння         готовності до          

самопожертви  заради інших.  

 

ТИП УРОКУ.  Поглиблений  аналіз тексту, комплексне застосування знань і  способів діяльності.

 

ОБЛАДНАННЯ. Презентація, картки, кубики, роздруковані схеми, кольорові                                  капелюшки. 

 

ТЕХНОЛОГІЯ. ЧПРКМ

 

ХІД УРОКУ

І. СТАДІЯ ВИКЛИКУ

1. Слово вчителя

– Продовжити нашу розмову я хочу такими словами: «Люди схожі на вікна. Вони виблискують і сяють, коли світить сонце, однак, коли настає  темрява, їхня

справжня    краса відкривається      завдяки       світлу,         що           йде зсередини». Саме такими, з мого погляду, є герої  О.Генрі.  

 

2. Обґрунтування навчання  ВЧИТЕЛЬ.

– В своєму творі  О. Генрі показав героїв з доброю душею. Письменник стверджує: «Треба прагнути бути людиною, незважаючи на всю жорстокість навколишнього світу, і це можливо». Подивімося, як це виходить у Сью і Бермана.

 

слайд 1

3. Оголошення теми і мети уроку ВЧИТЕЛЬ.

– Тема нашого уроку: «Специфіка розкриття образу Бермана (непримітна зовнішність, невдаха, найкращий «шедевр» митця)». Ми проведемо роботу над образами новели «Останній  листок», символами твору,  його ідейним спрямуванням. Епіграф до уроку: 

«Пізнавайте душу, обличчя при цьому бачити  не обов’язково».

О.Генрі

 

 

ІІ. СТАДІЯ ОТРИМАННЯ ІНФОРМАЦІЇ

1.     Слово вчителя

– О.Генрі починає новелу «Останній листок» описом вулиць району ГрінічВілідж і розповіддю про людей мистецтва. Зачитайте матеріал інформаційної картки №1.

 

2.     Робота з інформаційною карткою №1

 

ЛЮДИ МИСТЕЦТВА

Отож люди мистецтва незабаром налетіли в старий чудернацький Грініч-Вілідж у пошуках вікон, що виходять на північ, гостроверхих дахів XVIII століття, голландських мансард і низької квартирної платні. Потім вони притягли туди з Шостої авеню кілька олов'яних кухлів та одну-дві жаровні й утворили «колонію».

 

слайд 2

ВЧИТЕЛЬ. – Перевіримо, чи знаємо ми значення деяких слів.

 

Мансарда – приміщення на горищі з похилою стелею або стіною.

Авеню – проспект, широка вулиця, обсаджена деревами

Грініч-Вілідж,бідний район Нью-Йорка, де селились люди мистецтва. 

 

–        Як ви вважаєте, чому письменник починає твір саме з цієї розповіді?

(Хоче показати, як жилось людям мистецтва)

–        Які деталі опису свідчать про те, що тут живуть бідні люди? – Що означає вислів «утворили колонію»? (жили гуртом, так було легше вижити)

 

3. Робота з інформаційною карткою №2 ВЧИТЕЛЬ.

– Крім бідності у людей мистецтва була ще одна проблема – хвороби. Звернімося до інформаційної картки №2. (учні читають текст)

 

МІСТЕР ПНЕВМОНІЯ

В листопаді холодний, невидимий пришелець, якого лікарі називають Пневмонією, почав бродити по колонії, торкаючись то одного, то другого своїми крижаними пальцями. По Іст-Сайду цей зарізяка розгулював сміливо, ішов швидко, вражаючи десятки жертв, але тут, у лабіринті вузьких, порослих мохом проїздів, насилу переставляв ноги.

Містера Пневмонію не можна було назвати благородним старим джентльменом. Для цього підтоптаного задишкуватого бовдура з червоними кулацюрами мініатюрна дівчина, недокрівна від каліфорнійських зефірів, навряд чи була тією дичиною, на яку дозволялося полювати. Проте він напосівся на неї.

 

ВЧИТЕЛЬ.

–        Яка хвороба називається  «пневмонією»?

–        В чому полягають особливості зображення хвороби в новелі «Останній листок»?

(опис персоніфікований)

–        А для чого автору знадобилося саме так змалювати пневмонію?

(Зіткнення дівчини з хворобою передано, як поєдинок: містер Пневмонія звалив з ніг тендітну Джонсі. Хвора, яка ще зовсім не пізнала смаку життя і не знає за що вхопитися, втрачає не тільки здоров’я, але й бажання жити)

 

слайд 3

4. Стратегія «Семантична карта» ВЧИТЕЛЬ.

– Віднайдімо основні персоніфіковані ознаки містера Пневмонії й занесімо їх до

«Семантичної карти».

 

 

 

5. Робота з інформаційною карткою №3 СЬЮ І ДЖОНСІ

Студія Сью і Джонсі містилася на горищі присадкуватого триповерхового цегляного будинку.

Джонсі - пестливе від Джоанна. Одна дівчина приїхала з штату Мен, друга – із штату Каліфорнія. Вони познайомилися за табльдотом у місцевому «Дельмоніко», ресторанчику на Восьмій  вулиці, побачили, що їхні погляди на мистецтво, салат з листя цикорію та широкі рукави цілком збігаються, і вирішили найняти спільну студію.

 

 (1) Дорогий ресторан у центрі Нью-Йорка.

 

ВЧИТЕЛЬ.

– Які художні деталі вказують на фінансову неспроможність юних художниць? 

Слайд 4

–          Чому жертвою «містера Пневмонії» стала не Сью, а Джонсі? Подивіться на карту США і припустіть, якою є одна з можливих причин того, чому саме на неї напосівся містер Пневмонія.

(південний штат)

–          Але невже причина тільки у зміні клімату?

(молодша, слабша, мало бачила життя) 

Слайд 5 6. Характеристика образу Джонсі. Стратегія «Кластер» ВЧИТЕЛЬ.

–          Справжня сутність характерів Сью і Бермана розкривається в зв’язку з історією хвороби Джонсі. Тому  звернімося до інформаційної картки №4, де зібрані цитати до образу дівчини. Всі відомості про життєву ситуацію Джонсі згрупуємо в кластер.

 

ДЖОНСІ

Джонсі - пестливе від Джоанна. Із штату Каліфорнія. 

 

Мініатюрна дівчина, недокрівна від каліфорнійських зефірів, навряд чи була тією дичиною, на

яку дозволялося полювати. 

 

Тепер Джонсі, нездатна й поворухнутись, лежала на фарбованому залізному ліжку, дивлячись

крізь невеличкі шибки голландського вікна на глуху стіну сусіднього мурованого будинку.

 

Ваша маленька подруга вже вирішила, що ніколи не одужає. Які в неї були наміри на майбутнє?

-  Вона... вона хотіла намалювати коли-небудь Неаполітанську затоку,- сказала Сью.

-  Ну, тоді це просто занепад сил,- підсумував лікар. – Якщо вам удасться, щоб вона хоч раз спитала, який буде цієї зими новий фасон рукавів у пальтах, я зможу поручитися, що в неї буде один шанс не з десяти, а з п'яти.

 

Джонсі, майже непомітна під ковдрою, лежала, повернувшись обличчям до вікна. 

-  Не треба більше купувати вина,- мовила Джонсі, не відриваючи погляду від вікна. - Он іще один полетів. А бульйону я не хочу. Залишилось усього чотири листочки. Я хочу, поки не стемніло, побачити, як одірветься останній. Тоді помру і я.

 

-  А чи не могла б ти малювати в другій кімнаті? - холодно спитала Джонсі.

 

-  Тоді скажи мені, коли закінчиш,- заплющуючи очі, попросила Джонсі, бліда й непорушна, мов повалена статуя, - бо я хочу побачити, як упаде останній листок. Я стомилася чекати. Стомилася думати. 

 

Джонсі не відповіла. Душі, яка лаштується вирушити в далеку таємничу подорож, усе на світі стає чуже. Невідчепна думка про смерть опановувала Джонсі дедалі дужче в міру того, як одна по одній слабшали ниточки, що зв'язували її з подругою і всім земним.

 

Коли розвидніло, Джонсі безжально звеліла підняти штору.

 

-  Я була поганим дівчиськом,- сказала Джонсі. - Щось примусило цей останній листок залишитись там, де він є, щоб показати, яка я була противна. Це гріх - хотіти вмерти. Тепер ти можеш дати мені трохи бульйону й молока з портвейном... Або ні, принеси спочатку дзеркало, потім обклади мене подушками - я сидітиму й дивитимусь, як ти готуєш їсти.

 

Через годину вона сказала:

-  Сьюді, я сподіваюсь намалювати коли-небудь Неаполітанську затоку.

А надвечір того ж дня Сью підійшла до ліжка, де лежала Джонсі, умиротворено плетучи дуже

синій і зовсім непотрібний вовняний шарф.

 

 

ВЧИТЕЛЬ.

–        Яке повне ім’я дівчини?

(Джоанна)

–        Звідки вона приїхала до Нью-Йорку?

(Зі штату Каліфорнія)

–        Подивіться на карту США і припустіть, якою є одна з можливих причин того, чому саме на неї напосівся містер Пневмонія.

(південний штат)

–        Якою показана дівчина зовні?

–        Схарактеризуйте фізичний стан Джонсі.

–        Якими є вчинки дівчини?

–        Про що вона думає?

–        Чи є у неї мрії?

 

 

 

7. Характеристика образу лікаря. Інформаційна картка №5 ВЧИТЕЛЬ.

–        На кого люди покладають надії, коли хворіють? (на лікарів)

–        Звернімося до інформаційної картки №5

 

Одного ранку заклопотаний лікар порухом кошлатої сивої брови запросив Сью в коридор.

-  У неї один шанс... ну, скажімо, з десяти,- повідомив він, збиваючи ртуть у термометрі. - Які в неї були наміри на майбутнє?

-  Вона... вона хотіла намалювати коли-небудь Неаполітанську затоку,- сказала Сью.

-  Намалювати? Дурниці! Чи нема у неї чогось такого, про що справді варто було б думати - наприклад, якогось хлопця?

-  Хлопця? - перепитала Сью голосом, схожим на звук натягнутої струни. - Хіба хлопець вартий... ні, докторе, нічого такого немає.

-  Ну, тоді це просто занепад сил,- підсумував лікар. - Я зроблю все, що тільки може наука, знаряддям якої я є. Якщо вам удасться, щоб вона хоч раз спитала, який буде цієї зими новий фасон рукавів у пальтах, я зможу поручитися, що в неї буде один шанс не з десяти, а з п'яти.

 

ВЧИТЕЛЬ.

–        Чи виявився лікар спроможним вилікувати Джонсі?

–        В чому була його помилка?

(лікар правильно зрозумів, що Джонсі втратила інтерес до життя. Та він покладався на суто жіночі інтереси: хлопців та моду. А причини виявилися значно глибшими)

 

Слайд 6

8. Характеристика образу Сью. Стратегія «Кластер» ВЧИТЕЛЬ.

–        На кого ще покладаються люди, коли потрапляють в скрутну ситуацію?

–        Звернімося до інформаційної картки №6

 

СЬЮ 

Одна дівчина приїхала з штату Мен.

 

-   Хлопця? - перепитала Сью голосом, схожим на звук натягнутої струни. 

Коли лікар пішов, Сью вибігла в майстерню й плакала в японську паперову серветку, аж доки та геть не розмокла. Потім узяла креслярську дошку і, насвистуючи веселий мотивчик, незалежно ввійшла до кімнати.

-   Таких дурниць я ще ніколи не чула,- пирхнула Сью, чудово вдаючи зневагу. 

Сьогодні вранці лікар мені казав, що твої шанси одужати, та й то скоро... стривай, як же він сказав?..

Він сказав, що в тебе десять шансів проти одного! Спробуй-но тепер з'їсти бульйону і дай твоїй Сьюді докінчити малюнок, щоб можна  було продати його редакції і купити своїй хворій дівчинці портвейну, а собі, ненажері, свинячих котлет.

-   Джонсі, люба,- сказала Сью, схиляючись над ліжком,- ти можеш пообіцяти мені, що заплющиш очі й не дивитимешся у вікно, поки я закінчу роботу? Я повинна здати ці малюнки завтра. Мені потрібне світло, інакше я опустила б штору.

 

-   Краще я побуду біля тебе,- відповіла Сью. - До того ж я не хочу, щоб ти весь час дивилась на ті дурні листки.

 

-   Спробуй заснути, - порадила Сью. 

 

Сью опустила штору аж до підвіконня й знаком веліла Берманові пройти в другу кімнату. Там

вони зупинилися біля вікна й з острахом подивилися на плющ. Потім мовчки перезирнулись. 

 

Сью стомлено послухалась.

-   Та бог з тобою! - сказала Сью, схиляючись змученим обличчям над подушкою. - Подумай

хоч би про мене, якщо не хочеш думати про себе. Що буде зі мною?

 

А потім озвалася до Сью, яка на газовій плитці розігрівала для неї курячий бульйон.

 

-   Шанси рівні,- сказав лікар, потискуючи худеньку тремтячу руку Сью. 

 

А надвечір того ж дня Сью підійшла до ліжка, де лежала Джонсі, умиротворено плетучи дуже синій і зовсім непотрібний вовняний шарф, і однією рукою - разом з подушками та плетивом - обняла подругу.

 

ВЧИТЕЛЬ.

–        Звідки приїхала до Нью-Йорка Сью?

–        На які деталі зовнішності героїні звертає увагу автор?

–        Який у неї фізичний стан?

–        Поговорімо про вчинки Сью. Як дівчина поводиться після візиту лікаря? Чому?

–        Чому вона говорить Джонсі неправду про її стан здоров’я?

–        Наведіть приклади її вчинків, які свідчать про її турботу про Джонсі?

–        Як ви думаєте, яка найбільша мрія Сью?

 

 

 

9. Характеристика образу Бермана. Стратегія «Денотатний граф»  ВЧИТЕЛЬ.

– Незважаючи на старання, Сью не змогла вплинути на Джонсі. Врятувати дівчину зміг художник Берман. Тому звернімося до інформаційної картки №7.

Зачитайте портрет художника.

(діти зачитують цитату)

 

БЕРМАН

Старий Берман був художником і жив на першому поверсі під ними. Йому вже перевалило за шістдесят, і борода в нього, як у скульптури Мікеланджело «Мойсей», кільцями спускалася з його голови сатира на тіло карлика. В мистецтві Берман був невдахою. Сорок років тримав він у руках пензель, але й на крок не наблизився до своєї Музи, щоб хоч торкнутися краю її мантії. Він весь час збирався створити шедевр, але навіть не почав над ним роботи. Уже кілька років, як він не малював нічого, крім якоїсь мазанини - вивісок та реклам. На шматок хліба він заробляв, позуючи тим молодим художникам з колонії, які не могли платити натурникові-професіоналу. Він занадто багато пив і ще не облишив балачок про свій майбутній шедевр. Що ж до всього іншого, то це був буркітливий дідок, який нещадно знущався з усякої делікатності, в кому б вона не виявлялась, і дивився на себе як на сторожового пса, спеціально поставленого захищати двох молодих художниць у студії нагорі. 

  Сью застала Бермана, від якого дуже тхнуло ялівцівкою, в його тьмяно освітленій комірчині внизу. В кутку стояв мольберт з підрамником, на якому було натягнуто чисте полотно, що вже двадцять п'ять років чекало перших штрихів шедевра. 

 

ВЧИТЕЛЬ.

– Хто такі Мойсей, сатир і карлик?

СЛОВНИКОВА РОБОТА

Слайд 7

Мойсей – біблійний пророк, який отримав від Бога на горі Сінай 10 Божих Заповідей. Він вивів ізраїльський народ з Єгипту, це духовний поводир нації, який усе життя поклав на спасіння свого народу.

Слайд 8

Сатир– у грецькій міфології істота з хвостом, рогами і козячими ногами,  розпусний супутник бога вина Діоніса.

Слайд 9 Карлик – доросла людина маленького зросту.

 

– Чи сподівались ви, знаючи вчинок Бермана, на таку портретну характеристику?

(відповіді дітей)

 Чому автор порівнює Бермана саме з пророком Мойсеєм?

(автор натякає, що у художника є якісь приховані риси і вони мають неодмінно розкритися: як Мойсей жертовно віддав життя для звільнення іудейського народу, зазнавши гіркоти розчарувань і зневіри, так і Берман виявляється рятівником життя юної художниці. 

Атрибутами пророка є  Божі Заповіді, а для Бермана таким атрибутом є християнська мораль, а саме довести людині, що «це гріх – хотіти вмерти»)

 

– Прочитаймо подальшу характеристику.

(діти зачитують цитату)

Слайд 10 

Складімо «Денотатний граф» учинків Бермана – Чи були в героя мрії?

–        Які?

–        Чи малював він щось?

–        Як заробляв гроші на прожиття?

–        Яку негативну звичку мав Берман?

–        З чого знущався герой?

–        Кого він захищав?

–        Про що часто говорив дівчатам?

–        Чим вважав думки Джонсі?

–        Що створив укінці новели?

–        Чи сподівались ви, знаючи вчинок Бермана, на таку характеристику вчинків цієї людини?

(відповіді дітей)

–        Як ви вважаєте, з якою метою автор вдався до такого прийому?

 

 

ІІІ. РЕФЛЕКСІЯ ВЧИТЕЛЬ.

–        Зовнішність Бермана виявилася оманливою. Насправді, це чуйна людина, здатна на самопожертву заради тих, кого любить. Маючи тіло карлика, він виявив душу велетня. Отже, автор упроваджує думку, яка сформульована в нашому епіграфі: «Пізнавайте душу, обличчя при цьому бачити  не обов’язково».  

Неможна сприймати людей, навіть непривабливих, негативно, адже в кожній людині є щось гарне, треба лише вміти його побачити. Тому важливо вчитися бачити не лише очима, а й серцем. 

 

1. Стратегія «Діаманта» ВЧИТЕЛЬ.

Образ Бермана створений  за допомогою антитези, яка є не просто художнім засобом, а й основним композиційним прийомом. Узагальнимо наші висновки щодо образу Бермана за допомогою «Діаманти». Наша антитеза:

невдаха – герой.

Невдаха

        Самотній, потворний

   Не малює, пиячить, базікає

    Буркітливий дідок – милосердна людина

   Захищає, створює, рятує

                   Співчутливий, добрий

Герой.

2.  Висновок ВЧИТЕЛЬ.

–        Як ви розумієте вислів: «готовність до непоказної самопожертви та любові до ближнього»?

(відповіді учнів)

 

ВЧИТЕЛЬ.

–        Є багато героїчних вчинків людей, про які знає вся країна. Чи можемо ми до таких героїчних подвигів віднести подвиг Бермана?

(відповіді учнів)

– Звичайно, ні. Це був подвиг буденний, невидимий, подвиг душі, коли людина жертвує собою заради іншої людини. Це непоказна самопожертва та любов до ближнього, яку ще називають гуманізм.

 

Слайд 11

3. Словникова робота

1. Гуманізм (від лат.  Humanus - людяний) – світогляд, у центрі якого знаходиться ідея людини як найвищої цінності. Від цього слова є похідними гуманність і гуманіст.

Гуманність– у загальному значенні – система моральних і соціальних установок, що припускає необхідність прояву співчуття до людей, надання допомоги, неспричинення страждань.

Гуманіст – людина, що проявляє людяність, гуманізм.

 

4.     Роль деталей

   Плющ – символ смерті і вічного життя. Плющ в’ється вгору, так і людина                   чіпляється за життя, коли хоче вижити, подолавши всі негаразди.

–        Символом чого є плющ для Джонсі? (Смерті)

–        А для Бермана? (Життя. Він малює на стіні будинку зелений               листок. щоб врятувати життя дівчини)

 Дощ – безнадія, безвихідь, передчуття трагедії

 Квартал з «переплутаними й переламаними» вулицями  нагадує людське   життя зі злетами й падіннями. 

–        Життя Джонсі вже зазнало падіння. А чи буде в ньому злет?  Слайд 12-18

–        Як ви думаєте, напише Джонсі Неаполітанську затоку? (демонструються слайди із  фото неаполітанської затоки), і кому вона присвятить свій шедевр?

5.     Стратегія «Шість капелюшків мислення» ВЧИТЕЛЬ.

– Підсумуймо, все, про що ми говорили, за допомогою кольорових капелюшків.

ІV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготуватися до написання есе про важливість емпатії (співпереживання)