Конспект уроку з зарубіжної літератури для 8 класу на тему: "Література середньовічної Європи: основні тенденції та жанрово-тематичне розмаїття"

Тема: Література середньовічної Європи: основні тенденції та жанрово-тематичне розмаїття

Мета:

навчальна: ознайомти учнів із літературою середньовічної Європи, її хронологічними межами, основними тенденціями розвитку, жанрово-тематичним розмаїттям;

розвивальна: розвивати образне й логічне мислення, творчі здібності учнів, навички дослідницької діяльності, самостійної роботи, складання опорних схем, уміння готувати повідомлення на задану тему й виступати перед аудиторією, уміння виокремлювати головне, робити узагальння та висновки;

виховна: прищеплювати учням інтерес та шанобливе ставленнядо духовних надбань попередніх поколінь.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ.

1. Бліц-опитування.

1. Які століття вважаються «золотою добою» персько-таджицької лірики? (VІІІ-ХVІ ст.)

2. Якою мовою створювалася персько-таджицька поезія? (Фарсі)

3. Перший персько-таджицький поет. (Рудакі )

4. Засновник жанрів бейт та рубаї. (Рудакі)

5. Хто зі східних поетів вважається неперевершеним майстром рубаї? (Омар Хайям)

6. Чим славився Омар Хайям серед своїх земляків-сучасників? (Науковими працями)

7. Які рядки римуються в рубаї? (Перший, другий і четвертий)

8. В якому рядочку міститься філософський висновок рубаї? (У третьому)

2. Перевірка домашнього завдання.

Виразне читання власних рубаї, обговорення, обмін своїми думками та враженнями.

ІІІ. ОГОЛОШННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ.

Учитель. Діти, пригадайте основні осередки розвитку середньовічної літератури. (Близький та Далекий Схід, Західна Європа).

Саме про літературу середньовічної Європи, її хронологічні межі, чинники, що вплинули на розвиток літератури, її жанрово-тематичне розмаїття піде мова насьогоднішньому уроці.

ІV. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Актуалізація опорних знань учнів з попередніх уроків та історії.

1. Який суспільний лад існував у середні віки?

2. Що для нього було характерно?

2. Завдання пошуково-дослідницького характеру.

За матеріалом лекції та виступів творчих груп складіть опорну схему на тему: «Література середньовічної Європи: основні тенденції та жанрово-тематичне розмаїття».

3. Лекція учителя.

Середньовіччя – велика епоха людської історії. Термін «Середні віки» з’явився в ХV столітті серед італійських гуманістів. Так вони називали епоху, що відокремлює від них часи класичної стародавності (античності). Термін закріпився. Не існує чітких хронологічних меж цієї епохи. Найпоширеніша версія: V-те століття (загибель Римської імперії) та XV століття, початок Відродження.

Отже, європейське Середньовіччя охоплює період з V ст. по ХV ст. Тисячолітній період розвитку середньовічної літератури є дуже важливим в історії духовної культури людства. Розвиток культури й літератури в різних країнах був досить нерівномірним і характеризується складністю й розмаїттям форм.

У середні вікі в умовах становлення феодалізму починається новий етап розвитку літератури. Засвоєння набутків культури й літератури античних часів супроводжувалось утвердженням нових ідейно-естетичних принципів, що визначили характер літератури цього періоду.

На розвиток літератури значним чином впливали історичні умови: «велике переселення народів», військові завоювання та перерозподіл територій, становлення феодалізму, утворення нових феодальних держав, виникнення й поширення світових релігій. Значним внеском в середньовічний літературний процес стала творчість західноєвропейських авторів.

У літературі європейського Середньовіччя визначають три основні етапи:

• раннє (ІV ст. по ХІ ст.) – час панування усної народної творчості;
• зріле (ХІІ ст. по ХІІІ ст.) –  час формування писемних літератур, виникнення германських і романських мов, розвиток оригінальних літературних жанрів;
• пізнє (ХІV ст. по ХV ст.) – період переходу від Середньовіччя до Відродження.

Приблизно до ХІІІ століття в Західній Європі формуються три особливі літературні напрями, що розвивались паралельно: героїчний епос, релігійна (клерикальна) та лицарська літератури. З середини ХІІІ століття в Європі швидко починає розвиватися ще один напрям – міська література.

4. Виступ І групи. «Середньовічна релігійна література».

На розвиток літератури й культури Європи в середні віки надзвичайний вплив мало християнство, яке поступово витіснило язичництво й посіло монопольне становище в усіх сферах життя, тому релігійна література була надзвичайно розвинена й відзначалась дидактичним характером, утверджувала культ Бога й норми релігійної моралі. У християнстві виникло вчення про існування двох світів (дуалістичне світосприйняття) – вищого,божественного, духовного й нижчого – світу земної реальності, що є лише недосконалим відображенням вищого. Християнська релігія проповідувала,що все земне життя –лише слабке відображення небесного й воно має менше значення, ніж життя загробне. Середньовіччя

Під впливом християнства змінюється світогляд людини Середньовіччя, формується відмінне від античності розуміння сутності людини та міри її цінності:

• в основі всієї системи цінностей лежить релігійна ідея любові й відданості єдиному Богу. У центрі Всесвіту – Бог;
• єдина досконала істота – це Бог. Людина – гріховне, нице створіння, яке приходить у цей тимчасовий світ, аби страждати й стражданнями спокутувати свою грішність, та заслужити собі вічне життя після смерті;
• під впливом християнства змінюються моральні пріоритети. Якщо в античності головною була громадянська доблесть, то найвищими моральними цінностями в добу Середньовіччя стали вірність Богу, вірність своєму сеньйору та сюзерену.

Релігійна література спочатку створювалася латиною, а починаючи з ХІ ст. – романськими й германськими мовами.

Середньовічна релігійна література відзначається жанровим різноманіттям: житія святих, видіння, молитви, гімни, полемічні твори на релігійну тематику; театральні жанри – містерії, міраклі, мораліте.

5. Виступ ІІ групи. «Середньовічний героїчний епос».

Надзвичайно популярним у середьовічні часи (ХІІ–ХІІІ ст.) був героїчний епос. Його творцями й виконавцями були мандрівні співці: жонглери (у Франції), шпільмани (у Німеччині), хуглари (в Іспанії). Поеми читались у супроводі музичних інструментів за рукописною книгою.

Ці епічні поеми були складені з фольклорних переказів, які виникали в народному середовищі протягом століть.У нихрозповідалося про могутніх героїв, кожен з яких мав свого конкретного прототипа в реальній історії. Герої вступали в битву з ворогами вітчизни й отримували перемогу, нерідко ціною власного життя.

Найвідомішими зразками середньовічного героїчногоепосу є «Пісня про Роланда»уФранції, «Пісня про Нібелунгів» у Німеччині, «Пісня про мого Сіда»в Іспанії.

6. Виступ ІІІ групи. «Середньовічна лицарська література».

Найвагомішим досягненням Середньовіччя стала лицарська або куртуазна (від французького courtois — чемний, ввічливий, галантний) література.

Зародження лицарської літератури пов’язане із встановленням феодального устрою та формуванням нового соціального стану – рицарства.

Основними складовими середньовічної західноєвропейської лицарської літератури стали куртуазна лірика та рицарський роман.

Розквіт куртуазної поезії припадає на ХІ-ХІІІ століття і пов’язується з творчістю провансальських поетів – трубадурів (від прованс. Trobar – знаходити, вишукувати, імпровізувати), які за походженням найчастіше були лицарями. Трубадури виконували свої твори під акомпонімент скрипки чи будь-якого іншого інструмента; кожна нова пісня супроводжувалася новою мелодією.

Провансальські поети у своїх віршах уславлювали військову звитягу, оспівували радощі життя, шляхетні почуття й кохання віддалік (платонічне) до «дами серця», порушували суспільно-політичні проблеми, питання мистецтва, оспівували світ природи. Саме провансальські поети створили культ Прекрасної Дами: уславлювали в своїй творчості побожне преклоніння й служіння коханій жінці, оспівували її красу й чесноти.

Улюбленими жанрами провансальських трубадурів стали сирвента (пісня на військову тематику),  канцона (пісня про любов лицаря  до Прекрасної Дами), альба (світанкова пісня), серена (вечірня пісня-освідчення в коханні), пасторела (пісня про любов лицаря до пастушки).

Серед п’ятисот провансальських авторів найвідомішими були Бертран де Борн, Джауфре Рюдель, Бернарт де Вентадорн, Маркабрю та інші. Спадщина трубадурів вплинула на творчість поетів наступних епох.

У рамках лицарської культури в XII столітті з'явився такий літературний жанр, як лицарський роман. Спочатку романом називали тільки віршований текст любовної тематики, написаний французькою мовою, яка тоді називалася «романською». Потім цей термін став використовуватися для назви певного жанру – анонімного великого за обсягом епічного твору про пригоди мандрівних лицарів, що подорожують світом і здійснюють численні подвиги заради рицарської звитяги й на честь Дами серця.

Виник роман у Північній Франції. На ранньому етапі це була віршована оповідь про пригоди й почуття рицаря. У XIII ст. з’являються перші прозові романи. Роман став інтенсивно розвиватися і в інших країнах Європи.

Події лицарських романів розгортались у казкових країнах, лицарю доводилось битися з велетнями й чудовиськами, перемагати чаклунів. За чисельні подвиги й перемоги нього чекала дорогоцінна нагорода – кохання прекрасної жінки.

Від героїчного епосу лицарський роман перейняв ідею захисту як головну місію героя й основні його риси – безмежну сміливість, самовідданість, благородство. Але на відміну від героїчного епосу на перший план у романі виходять особисті почуття. У літературі з’являється герой з особистою історією і сильними інтимними почуттями. Певна увага приділяється зображенню життєвих умов, які формують характер. У зв’язку з тим, що увага зосереджується на особистості, поглиблюється психологічна характеристика персонажів.

За походженням тем, сюжетів, образів, за тематикою лицарські романи поділяються на цикли. Визначають чотири цикли: античний, візантійський, бретонський (романи про святий Грааль, «Про Трістана та Ізольду»), артурівський (романи про короля Артура й лицарів Круглого Столу).

Твори лицарства оспівували самоцінність почуттів, заглиблювались у внутрішній світ особистості.

7. Виступ ІV групи. «Міська (світська) література».

Яскравим прикладом міської літератури є життєрадісна й жартівлива лірика вагантів – мандрівних ченців, студентів (від лат. vagantes -  бродячі люди), які навчались у середньовічних університетах. Вони створили свою оригінальну поезію, аналогів якій у світовій літературі немає.

Свої веселі вірші ваганти писали переважно латиною. Твори відзначались певним вільнодумством й оспівували радощі житя, красу природи, кохання, жартівливо описували студентські будні.

Більшість вагантських творів складались анонімно, але деякі імена студентів-творців дійшли до нас: Примас Орлеанський, Архіпіїта Кельнський, Вальтер Шатільонський. Авторству варантів належить пісня «Гаудеамус», яка стала міжнародним гімном студентсва. У ХІХ ст. в одному з потаємних сховищ монастиря в Мюнхені була знайдена знаменита збірка середньовічної поезії «Carmina Burana», з вивчення якої і розпочалося дослідження поезії вагантів.

8. Самостійна робота у зошиті над складанням схеми.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК.

1. Презентація й обговорення опорних схем, складенних учнями.

2. Бесіда.

1. Визначте хронологічні межі європейського Середньовіччя.

2. Яке враження на вас справила доба Середньовіччя?

3. Назвіть основні здобутки літератури середньовічної Європи.

VІ. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ.

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжіть речення:

Сьогодні на уроці

я дізнався ...

я навчився ...

я зрозумів ...

VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.